Рішення

від 12.09.2023 по справі б-50/232-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № Б-50/232-09 (922/2780/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "САЗОН" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекском" про стягнення коштів за участю сторін:

не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сазон" (далі - позивач) з позовною заявою про застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу від 12.07.2016 зареєстрованого за № 1479 шляхом стягнення з банкрута (ТОВ «Лекском») на користь ТОВ «Сазон» грошових коштів в сумі 496559,82 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2023 відкрито провадження з розгляду заяви ТОВ «Сазон`у межах справі № Б-50/232-09 про банкрутствоа ТОВ "Лекском" за правилами спрощеного судового провадження з повідомленням (викликом) учасників справі, враховуючи приписи ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) (в редакції від 20.03.2023) та призначено судове засідання на 01 серпня 2023 року.

Цією ж ухвалою відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України встановлено строк 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву з доказами надсилання (надання) позивачу.

На виконання приписів суду, ліквідатором ТОВ "Лекском" було надано 19.07.2023 відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "Сазон" повністю.

Крім того, ліквідатор просить суд провести судове засідання без участі ліквідатора ТОВ "Лекском".

Ухвалою суду від 01.08.2023р. розгляд позовної заяви ТОВ "Сазон" про застосування наслідків недійсності правочину було відкладено на 31.08.2023р. Ухвалою суду від 05.09.2023 в зв`язку з находженням судді у відпустці розгляд позовної заяви ТОВ "Сазон" про застосування наслідків недійсності правочину було відкладено на 12.09.2023р.

12.09.2023 в судове засідання сторони не з`явились. Представник позивача надав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24405) про застосування наслідків недійсності правочину на іншу дату, в зв`язку з перебуванням представника в дорозі.

Представник відповідача надав суду письмове клопотання, де просить суд розглянути позов без його участі.

Суд зазначає, що згідно зі ст.12 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Стаття 248 ГПК визначає строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

Так, ч.1 цієї статті передбачає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістидесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 04.07.2023 було відкрито провадження з розгляду позовної заяви ТОВ "Сазон" до ТОВ "Лекском" про застосування наслідків недійсності правочину. Отже строк розгляду позову ТОВ "Сазон" до ТОВ "Лекском" про застосування наслідків недійсності правочину минув.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 252 ГПК України визначено, що за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи у порядку спрощеного провадження з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Проте, представник позивача просить суд відкласти розгляд справи про застосування наслідків недійсності правочину на іншу дату, в зв`язку з перебуванням представника позивача адвоката Бєляєвої О.В. у дорозі, що, на думку суду, не є тією поважною причиною для перенесення розгляду позову позивача у спрощеному провадженні.

Частина 8 ст. 252 ГПК України встановлює, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд зазначає, що процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Таке письмове клопотання було подане суду відповідачем.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду позову до ТОВ "Лекском" про застосуваня наслідків недійсності правочину у порядку спрощеного провадженя не підлягає задоволенню, а справа підлягає розгляду за наявними матеріалами.

ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Постановою господарського суду Харківської області від 27.01.2010р. ТОВ "Лекском" було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором був призначений арбітражний керуючий Бондаренко В.А.

12.07.2016 у межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лекском» з метою погашення вимог кредиторів ліквідатором було проведено аукціон з продажу нерухомого майна боржника - аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Шпитьківська, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1.

За результатами аукціону переможцем було визнано ТОВ «Сазон», з яким був укладений договір купівлі-продажу майна від 12.07.2016.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі N Б-50/232-09, яка залишена без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та Вищого господарського суду України від 22.11.2017 було визнано недійсними результати аукціону від 12.07.2016 щодо продажу нерухомого майна банкрута ТОВ «Лекском», а саме, аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається із наступного майна: санітарний пропускник (літ. «А») загальною площею 380,6 кв. м, корівник із бетону, цегли (літ. «Б») загальною площею 840,1 кв. м, корівник із цегли (літ. «Б1») загальною площею 1911,3 кв. м, корівник із бетону, цегли (літ. «Б2») 1911,5 кв. м, за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2016, що був укладений за результатом аукціону з продажу майна ТОВ «Лекском» від 12.07.2016 № 100080616/1.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Сазон», підставою звернення позивача з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу від 12.07.2016 зареєстрованого за №1479 шляхом стягнення грошових коштів з ТОВ «Лекском» в сумі 496559,82 грн є те, що ТОВ «Сазон» було сплачено на користь банкрута ТОВ «Лекском» грошові кошти за придбане на аукціоні майно в сумі 496559,82 грн та станом на 26.05.2023 майно, яке було предметом аукціону, результати якого були визнані недійсними, було повернуто банкруту ТОВ «Лекском» (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 337104143 від 27.06.2023), а тому на думку позивача до даних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 1 статті 216 ЦК щодо застосування наслідків недійсності правочину та повернення сторонами отриманого за недійсним правочином.

Проте, таке твердження позивача не може бути прийняте до уваги судом враховуючи наступне.

По-перше: згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України втановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 4 ст.656 ЦК України визначає, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Вищезазначене встановлює, що у більшості випадків договір купівлі-продажу є реальним договором, враховуючи приписи ст.ст. 655, 657, 664 ЦК України, який вважається укладеним після того, як покупець сплатить грошові кошти за товар (майно), а продавець передасть майно (товар) покупцю.

Матеріалами справі встановлено, що умовами договору купівлі-продажу майна підприємства - банкрута від 12.07.2016, що був укладений за результатом проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Лекском» від 12.07.2016 за № 100080616/1 (том.9 арк.справи 179-187) та засвідчений нотаріально, було передбачено (п.3.1. договору), що розрахунки за майно, згідно цього договору, здійснюється покупцем (ТОВ "Сазон") шляхом перерахування грошових коштів в сумі визначеній в п.1.3 цього договору на р/р продавця (ТОВ "Лекском").

п.3.2. цього договору було визначено, що гарантийний внесок в сумі 2482801,55 грн, сплачений позивачем зараховується до ціни продажу майна.

п.3.3. цього договору встановлено, що оплаті підлягають грошові кошти у сумі 496599,82 грн. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить суд застосувати наслідки недійності правочину та повернути грошові кошти у іншому розмірі, а саме на суму 496559,82 грн.

Згідно п.2.1. договору встановлено, що передача майна і прийняття його покупцем здійснюється лише після повної оплати вартості майна.

Проте, матеріали справи не містять доказів перерахування покупцем -ТОВ "Сазон" грошових коштів у розмірі 496599,82 грн на р/р банкрута ТОВ "Лекском" і додані до позовної заяви позивачем документи (додатки) не засвідчують такий факт перерахування коштів відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

Посилання у договорі купівлі-продажу, що гарантийний внесок в сумі 2482801,55 грн сплачений позивачем і зараховується до ціни продажу майна спростовується мотивувальною частиною ухвали суду від 14.02.2017р., яка набрала законої сили, на підставі якої було визнано недійсними результати аукціону від 12.07.2016 щодо продажу нерухомого майна банкрута ТОВ «Лекском», а саме, аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складається із наступного майна: санітарний пропускник (літ. «А») загальною площею 380,6 кв. м, корівник із бетону, цегли (літ. «Б») загальною площею 840,1 кв. м, корівник із цегли (літ. «Б1») загальною площею 1911,3 кв. м, корівник із бетону, цегли (літ. «Б2») 1911,5 кв. м, за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2016, що був укладений за результатом аукціону з продажу майна ТОВ «Лекском» від 12.07.2016 № 100080616/1, де було зазначено, що в період з 22.04.2016р. по 17.05.2016р. ТОВ «Сазон» на підставі платіжних доручень було сплачено гарантійний внесок для участі в повторному аукціоні 08.06.2016р. у загальному розмірі 2 482 801,55 грн (10 % від початкової вартості). Проте, за заявами ТОВ «Сазон» та ТОВ «Опторг Україна» гарантійний внесок для участі в аукціоні 12.07.2016р. вказаними учасниками сплачений не був, а був сплачений зазначеними юридичними особами на участь в другому повторному аукціоні 08.06.16 р., що був скасований.

По-друге: посилання позивача на ухвалу суду від 21.05.2020 р., на підставі якої було відмовлено ТОВ "Сазон" у задоволенні заяви про визнання його кредитором по справі №Б-50/232-09 про банкрутство ТОВ "Лекском" на суму основного боргу 496559,82 грн не має під собою грунтовної правової підстави, оскільки цією ухвалою суд не встановлював факт перерахування грошових коштів ТОВ "Сазон" на р/р банкрута у вказаній сумі відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.07.2016 на підставі платіжних документів. Суд, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Сазон" про визнання його кредитором по справі №Б-50/232-09 про банкрутство ТОВ "Лекском", лише зазначив в ухвалі суду від 21.05.2020 заявнику, з урахуванням матеріалів справи №Б-50/232-09, щодо загальних правових підстав можливості застосування реституції.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

В даному випадку, суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач на підставі наданих суду документів не довів суду наявність достатних правових підстав щодо застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу від 12.07.2016 шляхом стягнення грошових коштів з банкрута ТОВ «Лекском» в сумі 496559,82 грн, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, застосовує принципи оцінки доказів та аргументацію своїх висновків, через Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому було визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, судом досліджені всі обставини та доводи учасників справи в їх сукупності та надано відповідну правову оцінку, з урахуванням принципів, викладених у рішенні Європейського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача не обгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 655, 657, 664 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 11, 14, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ТОВ "Сазон" відмовити повністю.

Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "14" вересня 2023 р.

СуддяС.В. Міньковський