Вирок

від 14.09.2023 по справі 165/2331/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/2331/22 Провадження №11-кп/802/535/23 Головуючий в 1 інстанції Ференс- ОСОБА_1 Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 15 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Головне Любомльськго району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з базовою вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді майстра виробничого навчання в Володимир-Волинському Центрі професійної освіти, раніше несудимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: 1) повідомлятиуповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 2) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Початок іспитового строку ухвалено обчислювати з дня проголошення вироку.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у провадженні на загальну суму 15102 (п`ятнадцять тисяч сто дві) грн.. 40 коп.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.07.2022 на автомобіль марки «Opel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «УАЗ-3741», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази: автомобіль марки «Opel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернуто власнику ОСОБА_9 , а автомобіль марки «УАЗ-3741», реєстраційний номер НОМЕР_2 уповноваженому представнику ПАТ «Волиньгаз».

Цивільний позов КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на лікування, а також цивільний позов КП «Волинське обласне територіальне медичне об?єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради про відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину, залишені без розгляду.

Так, за вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 30 червня 2022 року близько 16 год. 30 хв., всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи автомобілем марки «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на другорядній дорозі поблизу будинку №45, що на вул. Маяковського у м. Нововолинську Володимирського району Волинської області, проявив безпечність, під час руху неуважно стежив за дорожньою обстановкою, не виконав вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг не надав дорогу автомобілю марки «УАЗ 3741», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався на головній дорозі вул. Соборна, м. Нововолинськ Володимирського району Волинської області, внаслідок чого допустив зіткнення зазначених вище транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир автомобіля марки «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельної поєднаної травми тіла, а саме: травма голови: забита рана на волосяній частині голови в правій скроневій ділянці, в правій тім`яній ділянці, в правій скроневій ділянці у зовнішнього кінця брови; синець на верхній повіці лівого ока; синець та осаднення в лівій вилично-скроневій ділянці; крововилив в м`яких тканинах голови зі сторони внутрішньої поверхні в тім`яній ділянці, крововилив під м`якою мозковою оболонкою на конвекситальній поверхні тім`яних звилин обох півкуль мозку; травма хребта у вигляді перелому в шийному відділі 2-3 хребців; травми грудної клітки та живота: синці на грудній клітці справа, чисельні переломи ребер з крововиливами в оточуючі тканини: справа 1,2,3,4 по умовній середньо-ключовій лінії, 2-10 справа по біляхребцевій лінії, 2-5 зліва по умовній середньо-ключичній лінії, крововилив у клітковину середостіння, крововиливи в корені обох легень та під плевру на реберних поверхнях легень, чисельні розриви тканини правої легені уламками ребер; наявність в правій плевральній порожнині рідкої крові; чисельні тріщини та надриви правої долі печінки; наявність рідкої крові в черевній порожнині, крововилив в навколониркову клітковину правої нирки; тріщини та надриви тканини правої нирки; синці на лівому плечі, на правій руці зливного характеру на плечі та передпліччі; на правому стегні, садно в ділянці проекції правого ліктьового суглобу, які експертно оцінені як смертельні. Смерть ОСОБА_11 наступила від шоку внаслідок чисельної поєднаної травми тіла;

- пасажир автомобіля марки «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , малолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельної поєднаної травми тіла, а саме: відкрита черепно-мозкова травма: скальпована рана в лівій лобно-тім`яній ділянці, крововилив в м`яких тканинах голови зі сторони внутрішньої поверхні в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці навколо проекції С-подібної рани, крововилив в лівий скроневий м`яз, перелом лівої частини лобної, тім`яної, скроневої луски потиличної кістки з вдавленням уламків в порожнину черепа та продовженням перелому по лусці скроневої кістки на ліве крило клиновидної кістки, лівобічна субдуральна гематома в лобно-скронево-тім`яній ділянці, внутрішньомозкова гематома в лобно-скроневій ділянці лівої півкулі мозку, крововилив під м`якою мозковою оболонкою на конвекситальній поверхні лівої півкулі мозку, набряк головного мозку з дифузним зниженням щільності обох гемісфер зі зниженням диференціювання сірої та білої речовини мозку з розташуванням мигдалин мозочка, варолієвого моста, довгастого мозку нижче рівня великого потиличного отвору, забита рана в правій лобній ділянці, синці на повіках лівого ока; забита рана в ліктьовій ямці, чисельні осаднення шкіри на лівій кисті, садна на животі, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_12 наступила від набряку головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми;

- пасажир автомобіля марки «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої черпно-мозкової травми зі струсом головного мозку; закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням; перелому кісток носа зі зміщенням, перелому верхньої щелепи зліва, осаднення спинки носа, множинних забоїв тулуба, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби;

- пасажир автомобіля марки «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 7, 8, 11 ребер по паравертебральній лінії справа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби;

- водій автомобіля марки «УАЗ 3741», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження, а саме закриту травму грудної клітки у вигляді переломів 5, 9, 10 ребер зліва по задній аксілярній лінії без зміщення, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.2.3 б), п.2.3 д), п.10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» частини 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями) а саме:

п.2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.2.3 д) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

-дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» частини 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 «Дорожні знаки» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило трьом потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також загибель двох осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор у поданій апеляційній скарзі, оскаржував вирок суду з мотивів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначених покарань ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його м`якості.

Зазначає про те, що суд першої інстанції звільняючи обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України належним чином не врахував обставин кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, а також не навів обґрунтованих підстав з яких дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування основного покарання. Ухвалюючи таке рішення суд зазначив про врахування характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце роботи, проживання, де характеризується позитивно, є особою молодого віку, має намір одружитися, на його утриманні перебуває вагітна особа, думки потерпілих, обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування витрат на лікування потерпілих в добровільному порядку), відсутність обставин, які обтяжують покарання, і на підставі цього дійшов висновку про застосування положень ст. 75 КК України до основного покарання. Проте, на думку прокурора такий висновок не відповідає положенням Закону, оскільки місцевий суд належним чином не врахував тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, а також те, що обвинувачений керуючи джерелом підвищеної небезпеки, порушив одночасно декілька пунктів ПДР України, що призвело до непоправних наслідків у вигляді смерті двох осіб, одна з яких малолітня, та спричинення середнього ступеня тяжкості трьом особам, двоє з яких неповнолітні, і на момент, який передував зіткненню, знаходились в транспортному засобі обвинуваченого. Такі обставини підвищують суспільну небезпечність особи обвинуваченого та суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та відповідно свідчать про те, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах реального відбуття основного покарання у виді позбавлення волі. При цьому зазначає, що думка потерпілих в даній категорії справ щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною та не має визначального значення для призначення покарання.

Окрім того, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому мінімального розміру покарання, визначеного у санкції ч. 3 ст. 286 КК України, суд жодним чином не мотивував свого рішення в цій частині. Так, судом залишено поза увагою характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь їх суспільної небезпечності. На думку прокурора, не знижує тяжкості і небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого за наведених обставин, характеристика обвинуваченого у загально-соціальному плані, а також посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження свої просини. Тому прокурор вважає, що призначене ОСОБА_7 основне покарання не відповідає тяжкості вчиненого та особі винного і є явно м`яким.

Посилаючись на викладене, прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду просить залишити без змін.

Представник КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» до апеляційного суду не з`явився, однак подав письмову заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності. При цьому, зазначив, що жодних претензій майнового характеру до обвинуваченого їх підприємство немає через їх добровільне відшкодування.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, потерпілі в судове засідання не з`явились. Учасники судового провадження вважали за можливе проведення судового засідання за відсутності потерпілих та не заперечували проти продовження судового розгляду, тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі вказаних учасників судового провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який просив апеляцію задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які скаргу заперечили через її безпідставність та просили залишити без задоволення, апеляційний суд приходить наступного висновку.

Суд апеляційної інстанції згідно із положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України судові рішення суду першої інстанції переглядає в межах апеляційної скарги.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині, - відсутні.

Що стосується тверджень прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, то колегія суддів вважає, що вони є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу із врахуванням наступного.

Згідно із ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Висновки місцевого суду у цій частині пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Водночас, свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного йому основного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з урахуванням яких, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, не врахував даних про особу винного, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких та передбачає покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі. Диспозиція інкримінованого обвинуваченому злочину свідчить про наявність надзвичайно тяжких та непоправних наслідків у виді загибелі кількох осіб. Як убачається із конкретних обставин вчинення даного злочину, унаслідок ДТП, спричиненої протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 , загинуло двоє осіб, одна з яких малолітня, спричинено середнього ступеня тяжкості трьом особам, двоє з яких неповнолітні і на момент, який передував зіткненню, знаходилися у транспортному засобі.

За наведених обставин, колегія суддів не убачає наявності належних підстав, які б свідчили про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання, передбаченого положеннями ст. 75 КК України.

При цьому колегія суддів не погоджується з вимогою прокурора про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На переконання колегії суддів в апеляційній скарзі прокурора належним чином не обґрунтовано та не наведено обставин, які б беззаперечно вказували чому саме покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців є необхідним для виправлення обвинуваченого.

Звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання призначеного за вчинений злочин не відповідає його меті, ступеню тяжкості, його наслідкам, та на думку апеляційного суду є невиправдано м`яким. На переконання судової колегії судом першої інстанції призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст.409, ст.413, ст.414 КПК Українипідлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст.407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, конкретні обставини його вчинення, тяжкі та незворотні наслідки - загибель двох людей, дані про особу винного, який повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи, будучи особою молодого віку позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має міцні соціальні зв`язки, щиро розкаявся, відшкодував витрати на лікування потерпілих в добровільному порядку.

До пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставин, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування витрат на лікування потерпілих в добровільному порядку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Разом з тим, апеляційний суд при призначені покарання ОСОБА_7 бере до уваги, що обвинувачений бажає стати на шлях виправлення, оскільки він щиро шкодує про вчинене, його щире каяття та посткримінальну поведінку оцінено колективом Володимир-Волинського Центру професійної освіти, де останній працює, та колектив звернувся до суду з листом, де просить не позбавляти ОСОБА_7 волі, врахувавши, що останній є особою молодого віку, дисциплінований, відповідальний, доброзичливий, ініціативний, неодноразово нагороджувався відзнаками Міністра освіти і науки України, дипломами начальника управління освіти, науки і молоді Волинської ОДА та директора Володимир-Волинського ВПУ.

Положеннями ч. 2 ст.50КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Крім того, обвинувачений вчинив необережний злочин, що у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, однак з моменту його вчинення 30 червня 2022 року, жодних протиправних дій не вчинив, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем свого проживання, створив сім?ю з ОСОБА_15 , яка на момент апеляційного перегляду є вагітною.

Одночасно, ураховується колегію суддів і позиція потерпілих, яка не є визначальною і оцінюється у сукупності із іншими обставинами справи, які претензій не мають, на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання не наполягали. Саме на переконливе прохання потерпілих, які перебували у його транспортному засобі та мотивували можливість отримати більшу кількість гуманітарної допомоги присутністю з ними дітей, ОСОБА_7 перевозив недопустиму кількість пасажирів у своєму автомобілі, в тому числі неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

На переконання колегії суддів наведені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та свідчать про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів не застосовуючи до ньго надто суворого покарання.

Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України апеляційний суд доходить висновку,що наявністьвказаних вищепом`якшуючихобставин,які істотнознижують ступіньтяжкості вчиненогозлочину,відсутність таких,які йогообтяжують,та даніпро особуобвинуваченогоу своїй сукупності дають підстави призначити ОСОБА_7 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 286 КК України, перейшовши до іншого більш м`якого виду покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, яке слід відбувати реально, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк 3 (три) роки, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України, хоча і є тяжким та внаслідок вчинення якого настали тяжкі наслідки, однак він є необережним.

На думку апеляційного суду, таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання згідно з ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та меті кримінального покарання, що визначена ст.50 КК України,внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 414, 420, 615 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 15 травня 2023 року вчастині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: