Ухвала

від 13.09.2023 по справі 916/3030/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3030/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 у справі

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки"

до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Владової Надії Олександрівни

про визнання протиправними та скасування рішень.

СУТЬ СПОРУ

1. Сторонами спору є: Позивач - підприємство споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки" (далі - «Саратський ринок» та/або Позивач), Відповідач - Саратська селищна рада (далі - «Селищна рада» та/або Відповідач), Третя особа - ФОП Владова Н.О. (далі - «ФОП» або Третя особа).

2. Третя особа володіє двома об`єктами нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці Позивача, якою останній користується на праві постійного користування. Технічну документацію на земельну ділянку Позивач ніколи не оформлював, кадастрового номеру земельна ділянка не має.

3. Третя особа вирішила оформити своє право землекористування під об`єктами нерухомості і з цією метою звернулась до Відповідача, який прийняв два Рішення:

3.1. припинити право постійного користування Позивача на дві частини земельної ділянки, яка знаходиться у нього на прав постійного користування, у зв`язку з набуттям Третьою особою права власності на нерухомість;

3.2. надати Третій особі дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років двох земельних ділянок орієнтовною площею 0,0230 га та 0,0074 га для обслуговування нерухомості.

4. Саме ці два рішення Відповідача і оскаржив Позивач, спираючись на частину 2 статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України):

«Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку»

5. Оскільки згоду Позивач не надав (а до нього за отриманням такої згоди ніхто не звертався), Рішення Відповідача, на його думку, є незаконними та мають бути скасовані.

6. Важливо зауважити те, що спору стосовно розміру земельних ділянок між сторонами спору немає.

7. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовили. Узагальнена аргументація судів зводиться до того, що в силу принципу єдності земельної ділянки і нерухомості на ній, користуватись земельною ділянкою може лише власник нерухомості, а отже, права Позивача спірними рішеннями не порушені.

8. Суди також обґрунтували свої рішення правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.12.2018 у справі №910/18560/16):

«Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення».

9. Касаційна скарга Позивача обґрунтована пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). По суті скарги, Позивач повторює той самий аргумент стосовно відсутності його згоди, що передбачена статтею 149 ЗК України.

ОБГРУНТУВАННЯ ВІДСТУПУ ВІД ПРАВОВОГО ВИСНОВКУ У СПРАВІ № 925/568/18

10. У справі № 925/568/18 розглядався позов власника нерухомого майна до користувача земельної ділянки, на якій це майно розташовано, про визнання за позивачем права на оформлення права користування частиною земельної ділянки під нерухомістю без згоди землекористувача. Верховний Суд у постанові від 12.09.2018 у справі № 925/568/18 (колегія суддів: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Могил С.К.) погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові з посиланням, зокрема на положення статті 149 ЗК України та висновком про те, що питання щодо надання позивачу права користування на частину земельної ділянки під нерухомістю може бути вирішено лише після розробки проекту відведення земельної ділянки, що неможливо без згоди землекористувача на вилучення у нього частини земельної ділянки.

11. Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом також у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/482/21 (на яку посилається заявник касаційної скарги у даній справі №916/3030/22). У цій справі землекористувач оскаржив рішення ради про припинення його права постійного користування частинами земельної ділянки під нерухомістю інших осіб без отримання його згоди. Верховний Суд, погоджуючись з висновком апеляційного суду про задоволення позову, з посиланням частину 2 статті 149 ЗК України, зазначив, що за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється виключно в судовому порядку.

12. Колегія переконана у необхідності відступу від вказаної правової позиції стосовно застосування в подібних спорах частини 2 статті 149 ЗК України (необхідність отримання згоди) і покликається на наступне.

12.1. Стаття 149 ЗК України, яка має назву «Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування», не регламентує порядок припинення права постійного землекористування внаслідок набуття права власності на нерухомість на цій земельній ділянці іншою особою. Диспозиція цієї статті чітко вказує на «вилучення земельних ділянок … для суспільних та інших потреб», а частина 3 цієї статті присвячена вилученню земельних ділянок у зв`язку з «видобування корисних копалин загальнодержавного значення». Тобто, тлумачення цієї статті очевидно вказує на те, що у випадку оформлення права землекористування для користування нерухомістю вона не застосовується.

12.2. На думку колегії, у такому випадку має застосовуватись стаття 141 ЗК України (пункт «е»): «підставою припинення права користування земельною ділянкою є … набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці».

12.3. Тобто, суть процедур вилучення земельних ділянок та припинення прав на них є абсолютно різними, і мають застосовуватись в різних категоріях спорів.

12.4. Сама по собі необхідність отримання згоди означає можливість таку згоду і не отримати. Принагідно зазначимо, що у судовому засіданні в рамках розгляду спору у справі №916/3030/22 представник Позивача висловив позицію, що його довіритель і не планує надавати таку згоду, навіть у разі звернення до нього. Необхідність отримання такої згоди не лише порушує права Третьої особи, а й прямо суперечить принципу єдності долі земельної ділянки та нерухомості, яка на ній розташована. По суті, вказана згода (а точніше, її відсутність) породжує правовий парадокс, коли нерухомістю та земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, користуються різні особи.

12.5. Використання Верховним Судом у справі №925/568/18 алгоритму, за яким відсутність згоди постійного землекористувача виключає можливість оформлення власником нерухомості права на землю, суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, яка принципово вирішила прогалину в законодавчому регулюванні права на оформлення землекористування частиною земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного землекористування іншої особи і не ставила можливість оформлення права землекористування в залежність від згоди, як і не застосовувала статтю 149 ЗК України.

12.6. Таким чином, пропонується відступити від правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 149 ЗК України у справі № 925/568/18.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ

13. Відповідно до частини 1 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

14. Враховуючи наведене та з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 925/568/18, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне передати спір у справі № 916/3030/22 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 916/3030/22 за касаційною скаргою Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.