ОКРЕМА ДУМКА
13 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3030/22
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєва В.А.
на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А. від 13.09.2023 року у справі № 916/3030/22
за касаційною скаргою Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 у справі
за позовом Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки"
до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Владової Надії Олександрівни
про визнання протиправними та скасування рішень.
1. 13.09.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А. передав справу № 916/3030/22 за касаційною скаргою Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Підстави передачі були мотивовані необхідністю відступу, зокрема, від правового висновку у справі № 925/568/18 де розглядався позов власника нерухомого майна до користувача земельної ділянки, на якій це майно розташовано, про визнання за позивачем права на оформлення права користування частиною земельної ділянки під нерухомістю без згоди землекористувача. Верховний Суд у постанові від 12.09.2018 у справі № 925/568/18 (колегія суддів: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Могил С.К.) погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові з посиланням, зокрема на положення статті 149 ЗК України та висновком про те, що питання щодо надання позивачу права користування на частину земельної ділянки під нерухомістю може бути вирішено лише після розробки проекту відведення земельної ділянки, що неможливо без згоди землекористувача на вилучення у нього частини земельної ділянки.
3. Частинами четвертою-п`ятою статті 33 Господарського процесуального кодексу передбачено, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.
В свою чергу відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
4. Зважаючи на викладене, відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України висловлюю свою незгоду з прийнятим рішенням про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5. В ухвалі про передачу достатньо повно наведено зміст існуючої правової позиції, яка відповідає діючим приписам земельного законодавства. В свою чергу, передаючи справу на розгляд палати фактично пропонується нівелювати передбачений законодавством порядок формування земельних ділянок, з посиланням на існуюче право Відповідача та, відповідно, ігноруючи права Позивача щодо сформованої земельної ділянки.
6. Крім того, звертаю увагу на те, що в обґрунтуванні підстав для передачі зазначено, що використання Верховним Судом у справі №925/568/18 алгоритму, за яким відсутність згоди постійного землекористувача виключає можливість оформлення власником нерухомості права на землю, суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, яка принципово вирішила прогалину в законодавчому регулюванні права на оформлення землекористування частиною земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного землекористування іншої особи і не ставила можливість оформлення права землекористування в залежність від згоди, як і не застосовувала статтю 149 ЗК України.
При цьому, якщо колегія суддів вважає, що в межах справи № 925/568/18 не було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, то вона мала б застосувати саме позицію Великої Палати Верховного Суду без передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, яка не може сформувати правову позицію відмінну від сформованої Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до усталеної судової практики в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова Верховного Суду 31.03.2020 у справі №910/11383/19).
У свою чергу, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
7. Вважаю, що вищевикладені положення необхідно було врахувати при прийнятті ухвали від 13.09.2023 року у справі № 916/3030/22, а сама справа не підлягала передачі на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
Суддя В. Зуєв
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.09.2023 |
Оприлюднено | 19.09.2023 |
Номер документу | 113526953 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Зуєв В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні