Рішення

від 07.09.2023 по справі 713/8/23

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №713/8/23

Провадження №2/718/68/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

07.09.2023 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Мінів О.І.

секретаря судових засідань Анучкіній О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, цивільну справу № 713/8/23 (2/718/68/23) за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), представником якого є адвокат Маковійчук Люся Василівна до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії,

за участю учасників провадження:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,-

У С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги сторони позивача, заперечення відповідача

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , в подальшому збільшивши позовні вимоги 01.05.2023. Просив визнати частково недійсним договір дарування від 20.03.2008 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині передачі погребу з входом літ. Пд, Вх/Пд. та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії. (а.с.69-73)

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час розгляду справи в суді він довідався, що ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, в тому числі на підвал з входом літ.Пд, Вх/Пд, площею 13,44 кв.м, що в АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 20.03.2008, укладеним між ним та покійним батьком, посвідченим приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області №1016. Вважає вищевказаний договір дарування частково недійсним виходячи з наступного.

Так, в господарстві по АДРЕСА_1 , на його власній земельній ділянці, кадастровий номер: 7322581500:02:005:0849, він побудував погріб літ. Пг/В, площею 28 кв.м на межі з господарством по АДРЕСА_2 , що належить відповідачу на праві власності. Оскільки вони перебували у добросусідських відносинах, він дозволив відповідачу користуватись підвалом для зберігання городини. Однак, не здогадувався, що ОСОБА_2 претендує на вказану господарську споруду як на його власність.

01.06.2016 він зареєстрував право власності на земельну ділянку, кадастровий номер:7322581500:02:005:0849, що по АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в межах якої розташований підвал літ. Пг/В.

26.12.2018 він зареєстрував право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , в тому числі на підвал літ. Пг/В.

Відповідач також отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ№345953, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що за адресою АДРЕСА_2 . Спірний підвал літ. Пг/В не розташований на вказаній земельній ділянці. При виготовленні документів на земельну ділянку відповідач погоджувався на встановлені межі його земельної ділянки.

Крім того, згідно технічного паспорта на господарство в АДРЕСА_2 зазначено про підвал літ. Пг площею 13,44 кв.м, що не відповідає фактичним розмірам та площі спірного підвалу, що належить йому на праві власності та знаходиться на його земельній ділянці. Згідно уточнюючої довідки Кіцманського БТІ №24 від 10.04.2023, площа підвалу літ. Пг/В становить 28 кв.м, інших підвалів на території господарства по АДРЕСА_1 - не виявлено.

А тому, вважає, що при укладенні договору дарування від 20.03.2008 було порушено його право власності на створене нерухоме майно, а тому його слід визнати частково недійсним в частині передачі обдаровуваному та визнання за ним права власності на підвал з входом літ. Пд, Вх/Пд, з підстав недотримання ст..ст. 203,215 ЦК України.

В даний час позивач має потребу у погребі та попросив відповідача звільнити погріб від своїх речей та замурувати вхід до погреба зі свого господарства, на що отримав відмову відповідача, який вважає спірний погріб своєю власністю, яку подарував йому батько. З метою досудового врегулювання спору, він неодноразово звертався до органів поліції, до Брусницької сільської ради з проханням врегулювати питання щодо наявності перешкод у користуванні погребом. Рекомендовано звернутись до суду для вирішення наявного спору. А тому просить усунути йому перешкоди у користуванні погребом, площею 28 кв м, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забрати з погреба всі на лежні йому речі, за власний рахунок здійснити демонтаж вхідних дверей зі сторони свого господарства по АДРЕСА_1 та замурувати дверний проріз (залишений після демонтажу вхідних дверей до погребу.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Король С.В. скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами 10.05.2023, в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Посилається на те, що покійний батько відповідача ОСОБА_5 будував спірний погріб одночасно на два господарства для дочки та сина, за власні кошти. Вже станом на 2004 рік в померлого ОСОБА_5 вже було Свідоцтво про право власності на спірний погріб та вхід в погріб. В той час коли у ОСОБА_1 приватна власність на будинковолодіння та земельну ділянку зареєстровані в 2016 році, а в 2018 році на спірну частину погребу, площею 28 кв.м. Крім того, вказує, що позивачеві достовірно було відомо про укладений договір дарування в 2008 році, а також про те, що покійний ОСОБА_6 подарував будинковолодіння із погребом синові, який з ним проживав. Отже відповідач постійно користувався спірним погребом , площею 13,40 кв м, який перейшов йому у власність з 2008 року.

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.10.2018 вказано, що право власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 7322581500020050849, було зареєстровано 13.04.2016. Саме станом на 2016 рік при приватизації даної земельної ділянки позивач був обізнаний , що на цій земельній ділянці був розташований погреб, який перебуває частково у власності відповідача. Така державна реєстрація відбулась саме на підставі розробленої технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, виготовленої ПП «Кайдас-К». Позивач станом на час приватизації у власності спірного погребу не мав.

Вказує, що позивач намагається позбавити права власності відповідача на погріб , яке у належний спосіб зареєстроване за відповідачем, з надуманих підстав. А позовна вимога про визнання договору дарування частково недійсним не тягне ніяких наслідків для позивача та є неналежним способом захисту. Вимога позивача не може бути задоволена з підстав порушення ст.. 316, 321, 215 ЦК України. У позивача немає жодних правових підстав претендувати на ту частину погребу, яка ніколи йому не належала, право власності на неї за ним ніколи не було зареєстроване, він ніколи нею не користувався та не володів. (а.с.81-85)

Заяви, клопотання учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15.02.2023 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання 14.03.2023 (а.с.31), яке відкладалось на 12.04.2023, 03.05.2023, 16.05.2023 за заявами учасників провадження.

10.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 із додатками (а.с.34-50)

01.05.2023 представник позивача адвокат Маковійчук Л.В. подала заяву в порядку ст.49 ЦПК України, із збільшеними позовними вимогами, про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії. (а.с.69-76)

10.05.2023 представник відповідача адвокат Король С.В. скерувала суду відзив щодо збільшення позовних вимог. (а.с.81-85)

16.05.2023 підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 13.06.2023, задоволено клопотання про виклик і допит свідків обох сторін . (а.с.94-95)

06.07.2023 представник відповідача адвокат Король С.В. скерувала заяву про застосування строків позовної давності, а також заяву про надання доказів понесених судових витрат стороною з додатками. (а.с.110-113)

Позиція сторін та їх представників в судовому засіданні

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і у наданому суду вступному слові посилався на обставини викладені в позові. Пояснив, що в 1983 році на власній земельній ділянці побудував погріб , на межі із господарством відповідача. Тесть попросив передати підвал йому в тимчасове користування , він не заперечував. Однак, після смерті тестя відповідач відмовився повернути підвал, а продовжує ним користуватись, тим самим чинить йому перешкоди у користування погребом. Площа спірного погребу 28 кв м, з них, в нього в користуванні 16 кв м, а у відповідача 12 кв.м . Даний погріб розміщений на його земельній ділянці в АДРЕСА_1 , загальна його площа становить 28 кв м. Погріб має два окремих входи , для обох користувачів, кожен з них користується входом з території свого домогосподарства. Погріб, площею 28 кв м розділений бетонною стіною . Відповідач користується самовільно частиною погреба, що належить йому, на його зауваження не реагує. А нещодавно він довідався, що покійний тесть, перед смертю в 2008 році подарував домогосподарство по АДРЕСА_2 , в тому числі і належний йому погріб, відповідачу своєму синові. Просить позов задоволити.

Представник позивача адвокат Маковійчук Л.В. в судовому засіданні підтримала первісні позовні вимоги, а також збільшені позовні вимоги, просила такі задоволити.

Судом допитувався відповідач ОСОБА_2 , як свідок, за його клопотанням та за його згодою. Пояснив, що позивач одружений з його сестрою. Кожен з них будував собі домогосподарство, в тому числі і підвал, кожен зі свого боку мав вхід, з самого початку, а для цього покійний батько відступив свою земельну ділянку, якою володів в 1986 році.. Спочатку підвал не мав перегородки, вони спільно ним користувались. Однак, згодом перегородку замурував позивач. В 2008 році батько подарував господарство, вхід в підвал та підвал, площею 13,4 кв м, яким я ітак користувався з початку будівництва. Батько набув право власності на підвал та вхід в підвал в 2004 році. В 2016 році позивач погоджував з ним межі земельної ділянки, він не ставив питання про право власності на частину земельної ділянки, бо право власності на погріб на той час в нього вже було давно. З того часу позивач пред`являє вимогу про повернення йому підвалу, він знав з 2016, що підвал в його власності.

Представник відповідача адвокат Король С.В. у судовому засіданні підтримала раніше поданий відзив, категорично заперечила щодо задоволення позовних вимог повністю. Крім того, заявила про застосування строків позовної давності до позовної вимоги щодо визнання частково недійсним договору дарування, який укладений в 2008 році. Адже в 2016 році ОСОБА_7 погоджував відповідачу межі земельної ділянки і достеменно знав про існування договору дарування та перебування у власності відповідача домоволодіння, до якого входив спірний погріб з входом.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Так, судом допитувались свідки, заявлені сторонами у справі.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він , як найманий працівник, здійснював будівництво господарських приміщень, в тому числі і погребу, у господарстві ОСОБА_1 в 1983 році. Під господарськими приміщеннями викопано погріб.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він був найманим робітником у ОСОБА_1 в 1983 році, копав підвал. Підвал був великий по розміру.

Свідок ОСОБА_10 сусід обох сторін, зазначив, що він допомагав в будівництві ОСОБА_1 . ОСОБА_11 також приймав участь у будівництві погребу, вони заливали кладку. З самого початку підвал мав два окремі входи. ОСОБА_11 жив в будинку відповідача і також користувався підвалом.

Свідок ОСОБА_12 сусідка, пояснила, що батько ОСОБА_13 дозволив на своїй земельній ділянці збудувати підвал , собі менший, а ОСОБА_1 більшого розміру. ОСОБА_13 давав будівельні матеріали. ОСОБА_14 проживав з відповідачем до смерті. Потім почалися спори, ОСОБА_1 наполягав на тому, що все належить йому, вимагав , щоб ОСОБА_15 забрав свої речі з погребу. Але батько залишив все синові, та як він обходив і батька і матір, а також хоронив їх. Підвал з самого початку мав два входи.

Свідок ОСОБА_16 , який працює інженером Кіцманського БТІ, пояснив, що сторони звертались до нього для виготовлення технічної документації, на той час спорів між ними не було. ОСОБА_6 вказав його підвал, інформацію переніс з договору дарування, бо він вже там був згаданий. А Нищуку міряв площу по зовнішнім ознакам 28 кв м. Земля на той час не була приватизована. В червні 2023 року виїжджав на місце до домогосподарства ОСОБА_7 , міряв підвал, його загальна площа становить 28 кв м на його земельній ділянці та знаходиться під сараєм ОСОБА_7 , інших підвалів не має. Він не знає якою площею підвалу користується ОСОБА_6 , він у ОСОБА_6 обміри не здійснював, а просто переніс із попередньої інвентарної справи. В червні 2023 до ОСОБА_6 він не заходив, обміряв підвал тільки ОСОБА_7 ззовні. Це один підвал , який має два входи. Коли виготовляв технічну документацію він не знав, що підвал ОСОБА_6 під сараєм ОСОБА_7 , для усунення таких розбіжностей БТІ може виготовити нову документацію обом сторонам. ОСОБА_17 він не виготовляв технічної документації, але в 2004 останній володів підвалом площею 13,4 кв м.

Дослідженими матеріалами цивільної справи встановлені наступні обставини

Так, судом встановлено, що 20.03.2008 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар будинковолодіння з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 . На приватизованій земельній ділянці знаходиться: житловий будинок, житловою площею 89,90 кв м, загальною площею 125,20 кв м, зазначений в плані під літ. А, житловий будинок цегляний, житловою площею 20,80 кв.м, загальною площею 39,50 кв.м, зазначений в плані під літ.Б, сараї під літ. В,Г,Д,Е,О,Ж, підвал з входом під літ ПД,Вх/Пд, вбиральня під літ.З, літня кухня під літ.И, колодязь під літ.К, огорожа №10-3.

Вказане будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами, належало дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Брусницької сільської ради 16.05.2004 та зареєстроване в Кіцманському РБТІ 16.05.2004 в реєстровій книзі №3, за реєстровим №809, стор.204, за зареєстрованим №5843120, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3586061, виданим Кіцманським БТІ 16.05.2004.

Даний договір дарування від 20.03.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Олексюк С.В., зареєстровано в реєстрі № 1016 (а.с.39-41)

10.04.2008 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію права власності в Кіцманському РБТІ на все будинковолодіння в АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 являється батьком відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44)

ОСОБА_1 заявив позовну вимогу про визнання частково недійсним даного договору дарування в частині дарування відповідачу спірного погребу в 2008 році, вказуючи , що про існування договору дарування довідався тільки під час розгляду даної справи в суді. Вважає, що всього загальна площа погребу становить 28 кв. м, який весь належить йому, побудований на його земельній ділянці, а відповідач чинить перешкоди йому в користуванні даним погребом, не бажає звільнити від своїх речей.

Згідно із статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Правовим наслідком укладання договору дарування є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом договору, та виникнення права власності на нього в обдарованої особи. Особливість договору дарування полягає у тому, що цей договір є безоплатним: право власності на предмет договору переходить до обдаровуваного без надання будь-якої зустрічної матеріальної чи нематеріальної компенсації дарувальникові.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Так, суд встановив та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 оформив право власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , об`єктом якого був, серед іншого, вхід до погребу та спірний погріб, площею 13,4 кв.м, на підставі рішення Брусницької сільської ради від 12.05.2004 №54/5. В подальшому 16.05.2004 отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Кіцманському РБТІ 16.05.2004 в реєстровій книзі №3, за реєстровим №809, стор.204. А тому 20.03.2008 мав усі підстави, як власник домогосподарства (в тому числі спірного погребу) виразити свою волю, шляхом дарування нерухомості своєму синові.

Як повідомив свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні , у ОСОБА_5 була виготовлена технічна документація на домогосподарство по АДРЕСА_2 від 2004 року, до якої був включений вхід до погребу та погріб, площею 13,40 кв м. і дані відомості він переніс виготовляючи технічну документацію ОСОБА_2 .

З 2004 року жодна із сторін не оспорювала право власності ОСОБА_5 чи ОСОБА_2 на погріб, площею 13,4 кв м.

Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів того, що зміст спірного договору дарування від 20.03.2008 року суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суду не надано. А тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

В даному випадку суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні вимоги про визнання частково недійсним договору дарування від 20.03.2008 року у зв`язку із пропуском строку позовної давності, оскільки відмовляє по суті позовних вимог.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні спірним погребом, то слід зазначити наступне.

Із Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 05.10.2018 на запит ОСОБА_1 видно, що земельна ділянка кадастровий номер :73225815:00:02:005:0849, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстрована у Відділі Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області 13.04.2016 (а.с.6-8)

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1 та характеристики будинку, господарських будівель і споруд, виготовлених на ім`я ОСОБА_1 станом на 04.07.2016 року до об`єктів домогосподарства входить Погріб літ.Пг/В, 1986 року побудови, площею 28,00 кв.м. (а.с.9-14)

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею (кв.м): 204,6, житловою площею (кв.м)117.5, опис: житловий будинок літ.»М-ІІ», тераса літ. М-ІІ», літня кухня літ.»Б», веранда літ. «б», сараї літ. «В,Г,Д,Е», погріб літ. «Пг/В», убиральня літ. «Ж», літня кухня літ. «З», огорожа «1,2, колодязь №3 за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 7322581500:02:005:0849, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25га. Підставою виникнення права власності є довідка від 14.12.2018 Кіцманського БТІ, технічний паспорт від 04.07.2016, декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 08.12.2018. (а.с.15)

У відповідності до рішення XVI сесії VIII скликання Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області №1277-16/22 від 15.09.2022 про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 по врегулюванню спірних питань з гр.. ОСОБА_2 щодо приміщення підвалу по АДРЕСА_1 , акт по визначенню межі між земельними ділянками постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток історичного середовища та благоустрою Брусницької сільської ради від 05.08.2022 вирішила : рекомендувати гр.. ОСОБА_1 звернутись в суд для вирішення спору та зобов`язати гр.. ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_2 суворо дотримуватись вимог чинного земельного, природоохоронного, санітарного законодавства, правил сусідства (а.с.19)

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_2 та характеристики будинку, господарських будівель і споруд, виготовлених на ім`я ОСОБА_2 станом на 11.10.2018 року до об`єктів домогосподарства входить Погріб літ.Пг, 1986 року побудови, площею 13,40 кв.м. (а.с.47-48)

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Системний аналіз приписів законодавства дозволяє дійти висновку, що захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні майном (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як стверджує позивач, відповідач чинить йому перешкоди у користуванні погребом, площею 28 кв м, який розташований на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що спірний погреб побудовано в 1986 році, такий має два окремі входи , для кожного домогосподарства сторін. З самого початку між позивачем та покійним тестем був встановлений такий порядок користування погребом, адже більшою частиною погребу користувався ОСОБА_1 , а меншою частиною ОСОБА_5 , а згодом його син ОСОБА_2 . Погріб перегороджений бетонною стіною. В 2004 році ОСОБА_5 виготовив право власності на погріб, вхід до погребу, площею 13,4 кв м , які 20.03.2008 подарував синові ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 має у власності погріб площею 28 кв.м з 2016 року .

Судом не встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 в користуванні його частиною погребу, адже погріб перегороджений бетонною стіною, має два окремі входи з домогосподарства кожного з сторін, а ОСОБА_2 користується виключно своєю частину погребу, на яку має зареєстровані належним чином правовстановлюючі документи з 2008 року. ОСОБА_1 безперешкодно користується своєю частиною погребу, вхід до якого має тільки він зі своєї частини домогосподарства .

За таких обставини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити, оскільки позивачем не доведено порушення його прав на користування майном.

Щодо судових витрат

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України та покладає їх на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 81, 141, 260,261,267 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Маковійчук Люся Василівна до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 15.09.2023.

Суддя: О.І.Мінів