Постанова

від 14.09.2023 по справі 672/425/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 672/425/23

Провадження № 22-ц/4820/1687/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи цивільнусправу № 672/425/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року (суддя Пономаренко Л.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що в неї та ОСОБА_2 є спільна земельна межа, на якій ОСОБА_2 за спільні кошти збудувала мур. Пізніше позивачка звернула увагу, що мур збудований не по межі, що зазначена в документах і просила відповідачку звільнити самовільно зайняту частину її земельної ділянки або переробити технічні документації на земельні ділянки, на що отримала відмову. Позивачка вказує, що вподальшому у 2019 році звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

Рішенням Городоцького районного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, ухвалено, що ОСОБА_2 повинна звільнити 0,096 га земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує, що ОСОБА_2 позбавила її права користуватись земельною ділянкою на власний розсуд з 19.12.2019 по 20.02.2023, тобто 1195 днів, що є періодом, протягом якого відповідачка порушувала право ОСОБА_1 на користування землею, тому позивачка просила суд стягнути з відповідачки 11950 грн (1195 днів * 10 грн) моральної шкоди.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка зазначає, що судом першої інстанції лише частково досліджено позовну заяву, на підставі чого зроблено передчасний висновок про відсутність обґрунтування понесених нею моральних страждань. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що районним судом не застосовано ч. 1 ст. 23 ЦК України; оскаржуване рішення прийняте в порушення ст.ст. 74-76 ЦПК України; у суду були відсутні докази про користування ОСОБА_2 земельною ділянкою позивачки на законних підставах і оскаржуване рішення не відповідає пункту 3 Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995.

На думку ОСОБА_1 , судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року (справа № 212/7628/21) та від 04 листопада 2022 року (справа № 640/2713/18).

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Відзив до суду від ОСОБА_2 до суду не надходив.

Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частина 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Суд, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту заподіяння відповідачкою ОСОБА_1 моральних страждань або втрат немайнового характеру і позивачкою не обґрунтовано, з чого вона виходила при визначенні розміру заподіяної їй ОСОБА_2 моральної шкоди.

Судова колегія не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, виходячи із наступного.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Згідно положень частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щод застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

КЦС ВСнеодноразово застосовувавцю позицію.Зокрема,в постановівід 01березня 2023року усправі №496/1691/19суд вказав,що стаття23ЦК Україниє нормою,яка маєпоширюватися набудь-якіцивільно-правовівідносини,в якихтій чиіншій особібуло завданоморальної шкоди.Тобто можливістьстягнення компенсаціїморальної шкодиставиться взалежність невід того,що цепередбачено нормоюзакону абоположеннями договору,а відпорушення цивільногоправа особи.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду, що викладений в постанові від 05 грудня 2022 року у справі N 214/7462/20 слідує, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, ОСОБА_1 посилалася на те, що незаконними діями відповідачки, що виразилися у захопленні її частини земельної ділянки та користування нею протягом тривалого часу, їй спричинено моральну шкоду, що виразилася у душевних хвилюваннях та стражданнях в результаті протиправної поведінки відповідачки та відновлення свого порушеного права протягом чотирьох років - з 2019 по 2023 рік.

Так, рішенням Городоцького районного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 672/1429/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належними їй на праві власності земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери 6821282502:02:001:0005, 6821282502:02:001:0006, а саме: зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельних ділянок площею 0,096 га шляхом знесення надземної та підземної частини кам`яного мура довжиною 31,9 м. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 672/1429/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6700 грн 40 коп судових витрат. В решті рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року залишено без змін.

При ухвалені Городоцьким районнимсудом 31жовтня 2022року судовогорішення усправі №672/1429/19в частині,що набралазаконної силипро частковезадоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановив, що відповідачка самовільно зайняла частину земельних ділянок позивачки шляхом встановлення на них кам`яного муру (огорожі) довжиною 31,9 метра, що чинить останній перешкоди в користуванні її земельними ділянками.

З огляду на викладене, враховуючи факт встановлення протиправних винних дій ОСОБА_2 , що виразилися у самовільному захопленні частини земельних діянок, власниками яких є ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку про доведеність позивачкою наявності моральної шкоди, що виразилася у її душевному хвилюванні та стражданнях, пов`язаних із незаконним позбавленням права користування своєю власністю та причинного зв`язку між протиправними діями відповідачки та наслідками, адже ОСОБА_1 була позбавлена права на користування частинами своїх земельних ділянок саме через неправомірні дії ОСОБА_2 .

А тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди і при визначенні її розміру враховує наступне.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, яка в силу частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на наведене, враховуючи характер правопорушення ОСОБА_2 та ступінь її вини, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , враховуючи час, протягом якого остання не могла користуватися своєю власністю та час, протягом якого позивачка відновлювала своє порушене право (з 2019 року по 20 лютого 2023 року) і вимоги розумності й справедливості, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог і стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди і цей розмір є таким, що відповідає глибині моральних страждань та хвилювань позивачки, спричинених порушенням її права власності.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону є обґрунтованими.

У відповідності до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 41,84% (5000 грн х 100/11950 грн), тому слід стягнути з відповідачки на користь позивачки 448,95 грн (1073 грн (сума, яка підлягала сплаті при подачі позовної заяви) х 41,84%/100) судового збору за подання позовної заяви та 673,41 грн (1609,50 грн (сума, яка підлягала сплаті при подачі апеляційної скарги) х 41,84%/100) за подачу апеляційної скарги відповідно до задоволених вимог апеляції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди та 448 (чотириста сорок вісім) грн 95 коп. судового збору.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) 673 (шістсот сімдесят три) грн 41 коп судового збору.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттята касаційномуоскарженню непідлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай