Рішення

від 13.09.2023 по справі 420/11801/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11801/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату грошового забезпечення, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби;

- зобов`язати Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 13.12.2021 по 25.04.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі № 420/11292/22 здійснив 25.04.2023 виплату індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 79679,30 грн. При цьому, позивач вважає, що відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошової індексації.

Таким чином, позивач наполягає, що позовні вимоги належать до задоволення, оскільки лише оскаржувані дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні вчинені ним не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому вони є протиправними.

(б) Позиція відповідача

12.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача звертає увагу, що позивач залишив поза увагою той факт, що індексація грошового забезпечення, яка виплачується військовослужбовцям не є складовою місячного грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовців, а має особливий і не постійний вираз виплати та нараховується лише за сукупності певних умов. При цьому, виплата індексації грошового забезпечення (у даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку в розумінні Порядку № 100.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач звільнявся у відповідності до Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.09 № 1115/2009, але не в порядку статті 116 КЗпП. При цьому, на думку представника, навіть якщо припустити, що до даних правовідносин застосовувати норми трудового законодавства, то позивач не вірно кваліфікує правову аналогію закону, а саме ст.117 КЗпП зазначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Також відповідач зазначив, що позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу та, враховуючи правомірність його звільнення та відсутність поновлення на посаді, своєчасність виплати грошового забезпечення, доводи позивача в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати індексації є безпідставними, а позовні вимоги не належать до задоволення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

29.05.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

Відповідно до витягу з Наказу начальника клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 22.12.2021 за № 353-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, в якому зазначено, що остаточною датою закінчення проходження військової служби позивача вважати 28.12.2021.

Не погоджуючись із розміром індексації грошового забезпечення, яка виплачувалась за період проходження військової служби, позивач звернулась до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/11292/22 від 20.10.2022 визнано протиправними дії Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України, які вразились у відмові у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року; зобов`язано Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України задоволено частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року скасовано в частині стягнення суми сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань, в цій частині постановлено нове рішення, яким стягнуто з Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок). В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року - залишено без змін.

На виконання вказаного рішення відповідач 25.04.2023 виплатив на рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 79 679,30 грн.

Позивач вважає, що відповідач разом із вказаною сумою повинен був нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення, а тому він звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців не встановлено відповідальність за невиплату або несвоєчасну виплату належних військовослужбовцям сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справах № 806/1899/17, № 806/1551/17, від 19.04.2018 у справі № 806/1183/16 та від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 та в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 21 квітня 2021 року (справа №120/3857/19-а).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд звертає увагу, що оскільки індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Вказане відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19 адміністративне провадження № К/9901/12644/20 та у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 в адміністративній справі №240/11214/19, яку судом враховано на виконання положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що позивача виключено з особового складу відповідача 28.12.2021, остаточний розрахунок з позивачем проведений 25.04.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 по справі № 420/11292/22.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не проведенні повного та належного остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби - в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 28.12.2021.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплати на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 13.12.2021 по 25.04.2023, суд зазначає наступне.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

Як вже встановлено судом позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28.12.2021, отримавши розрахунок за час служби.

А тому строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 29.12.2021, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 25.04.2023, виплативши на виконання рішення суду індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 79679,30 гривень.

Згідно із наданою відповідачем на виконання ухвали суду довідкою про доходи позивача від 01.09.2023 № 11/1727 про розміри середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю його звільнення з військової служби позивачу нараховано за жовтень та листопад 2021 року 23715,66 грн. (11857,83 грн. + 11857,83 грн.). Кількість календарних днів за цей період складає 61 день.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 388,78 грн. (23715,66 грн : 61 календарний день).

Затримка розрахунку при звільненні становить 482 календарних днів (період з 29.12.2021 по 25.04.2023).

Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (25.04.2023), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 29.12.2021, проте не більш як за шість місяців, що становить 183 календарні дні (з 29.12.2021 по 29.06.2022).

Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 71146,74 грн. (388,78 грн. х 183 календарних днів).

Суд вважає, що в порівнянні із виплаченою сумою 79 679,30 грн., сума 71 146,74 грн. є співмірною.

Отже з врахуванням принципу справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 71 146,74 грн., а належним і достатнім способом захисту порушених прав є стягнення на його користь вказаної суми як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги належать до часткового задоволення.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби.

3.Стягнути з Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 71146,74 грн. (сімдесят одну тисячу сто сорок шість грн. 74 коп.).

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073(одну тисячу сімдесят три) грн.,60 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України, адреса: 65000, м. Одеса, Гагарінське Плато, 1, код ЄДРПОУ 37010318.

Суддя Оксана БОЙКО