Ухвала

від 14.09.2023 по справі 916/2513/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

14 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2513/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 (повний текст складено та підписано 19.04.2023, суддя Д`яченко Т.Г.) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 (повний текст складено та підписано 11.05.2023, суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/2513/22

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер

про розірвання договору та стягнення 772816,11 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 по справі №916/2513/22 позов задоволено частково, розірвано Договір про пайову участь №34/СА від 02.12.2019, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом „Емпоріум Тауер, стягнуто з відповідача на користь позивача авансовий пайовий внесок у розмірі 528689 грн. 30 коп., курсову різницю у розмірі 113364 грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12111 грн. 81 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі №916/2513/22 задоволено частково, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, розраховані пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 22884 грн. 97 коп., в іншій частині заяви відмовлено.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що після початку повномасштабної військової агресії рф проти України та запровадження на території України воєнного стану, Обслуговуючий кооператив „Емпоріум Тауер був вимушений призупинити власну діяльність, члени кооператив припинили сплачувати членські внески, робота кооперативу була зупинена.

Як стверджує апелянт, внаслідок вищенаведених подій, голова правління Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер була вимушена покинути тимчасово територію України, загальні збору кооперативу не проводились, кворум був відсутній.

Апелянт також зазначає, що внаслідок відсутності ведення господарської діяльності договір оренди приміщення розташованого за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, був припинений орендодавцем, поштові відправлення жодна з посадових осіб відповідача не отримувала та не могла отримати.

За твердженням скаржника, лише в червні 2023 внаслідок арешту банківських рахунків голова кооперативу отримала інформацію під працівників обслуговуючого банку про накладення арешту на рахунки, після чого 30.06.2023 був укладений договір між відповідачем та адвокатом про надання правової допомоги в межах якого 30.06.2023 представник відповідача ознайомився з оскаржуваним рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22 залишено без руху, визначено Обслуговуючому кооперативу „Емпоріум Тауер усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі та вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер про поновлення процесуальних строків в якому апелянт просить відкрити апеляційне провадження по справі №916/2513/22 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер.

В обґрунтування названого клопотання скаржник зазначає, що в зв`язку із тим, що апелянт є кооперативом діяльність котрого пов`язана в тому числі з житловим будівництвом усі асоційовані члени кооперативу в тому числі позивачі є повними членами кооперативу, які мають право голосу на загальних зборах. Тобто для проведення легітимних загальних зборів необхідна наявність на зборах не менше половини членів кооперативу, що становить 50 осіб. Але проведення загальних зборів під час дії воєнного стану є не можливим внаслідок відсутності членів кооперативу (фізичних осіб) на території Одеси, Одеської області, України, та втратою з більшою їх частиною зв`язку.

Апелянт також наголошує на тому, що внаслідок відсутності кворуму, неможливо скликати загальні зборі та ухвалити рішення уповноваженого органу апелянта, які необхідно для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

До того ж, за твердженням апелянта, саме внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме невідворотних, непередбачуваних, внаслідок яких фізичні особи, члени кооперативу, члени правління кооперативу, голова кооперативу були вимушені покинути території України та/або Одеської області, апелянт не зміг вирішити питання щодо внесення змін до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ, в тому числі щодо переобрання відсутньої голови правління, визначити іншу адресу реєстрації юридичної особи та вчинити інші дії, які передбачені вимогам чинного законодавства. Саме внаслідок відсутності голови правління на території України, не можливості зібрати вищий орган управління (загальні збори членів кооперативу), в тому числі для вирішення питання щодо переобрання голови правління, призвело до пропуску строків на оскарження рішення суду першої інстанції.

Скаржник також зазначає, що юридична особа не може реалізувати власні права та обов`язки в інший спосіб, як через фізичних осіб, що фактично займають посади в органах управління чи здійснюють управління юридичною собою шляхом проведення зборів вищого органу управління юридичної особи.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 17.04.2023. Повний текст складено та підписано 19.04.2023.

Оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції 11.05.2023. Повний текст складено та підписано 11.05.2023.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваного рішення, останнім днем строку подання апеляційної скарги на нього є 09.05.2023, а додаткового рішення 31.05.2023.

Втім, апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22 була подана до суду апеляційної інстанції 03.07.2023, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення та додаткове рішення були надіслані судом першої інстанції на адресу Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер, однак повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 1, а.с. 193-200, 204-207).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

У відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер є Україна, 65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 1/2.

Вказана адреса також зазначена скаржником в апеляційній скарзі.

Саме за вказаною, єдиною відомою суду першої інстанції адресою, було надіслана оскаржуване рішення та додаткове рішення.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 по справі №910/2654/22.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Однак, відомостей про те, що відповідач повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження наявні матеріали справи не містять.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, стверджуючи про те, що внаслідок відсутності ведення господарської діяльності договір оренди приміщення розташованого за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, був припинений орендодавцем, поштові відправлення жодна з посадових осіб відповідача не отримувала та не могла отримати, скаржником не було надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Зокрема, колегія суддів наголошує, що скаржником не надано відповідних доказів, зокрема договору про розірвання, припинення тощо договору оренди приміщення за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, .

До того ж, слід наголосити на тому, що до теперішнього часу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер вказано Україна, 65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 1/2, що не узгоджується з твердженням апелянта про припинення орендних відносин за вказаною адресою.

Крім того, скаржник не зазначає актуальної адреси свого місцезнаходження, а навпаки в апеляційній скарзі вказує, що знаходиться за адресою місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваних рішення та додаткового рішення.

Також, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення було оприлюднено 20.04.2023, а додаткове рішення 15.05.2023 а тому з названих дат скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням.

Натомість, стверджуючи про те, що про наявність оскаржуваних рішення та додаткового рішення скаржник дізнався саме з Єдиного державного реєстру судових рішень 30.06.2023, останній не зазначає, що стало перешкодою у ознайомлені із текстом оскаржуваних рішень з моменту їх оприлюднення.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.10.2022, з огляду на підстави наведені апелянтом, зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання свого процесуального обов`язку, позивач направив на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками (т.1, а.с. 10а).

Ухвалою суду першої інстанції від 30.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Дану ухвалу направлено за відомою суду та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача, однак поштове відправлення було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т.1, а.с. 49-51).

Наступні ухвали суду, зокрема й про відкладення розгляду справи та повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи також були надіслані на адресу відповідача, однак повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т.1, а.с. 72-74, 83-88, 101-103, 109-111, 145-147, 190-192).

Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином неодноразово повідомляв скаржника про розгляд справи за позовом, де він є відповідачем.

Відтак, судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, всі поштові відправлення направлялись рекомендованим листом за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію. Водночас суд враховує, що отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що після початку повномасштабної військової агресії рф проти України та запровадження на території України воєнного стану, Обслуговуючий кооператив „Емпоріум Тауер був вимушений призупинити власну діяльність, члени кооператив припинили сплачувати членські внески, робота кооперативу була зупинена, оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про припинення, зупинення, тощо діяльності кооперативу.

Натомість, як вбачається з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Обслуговуючий кооператив „Емпоріум Тауер не перебуває у стані припинення та продовжує здійснювати господарську діяльність за адресою місцезнаходження.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що внаслідок запровадження на території України воєнного стану, голова правління Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер була вимушена покинути тимчасово територію України, загальні збору кооперативу не проводились, кворум був відсутній, з огляду на таке.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 зі справи № 990/102/22.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі зазначила, зокрема, про те, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Частина перша статті 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією із засад судочинства в силу приписів статті 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Органами управління Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер є загальні збори членів кооперативу та голова кооперативу.

На переконання колегії суддів, у разі неможливості виконання головою кооперативу Дудар Ю.О. своїх повноважень, зокрема через перебування за межами території України, загальні збори підприємства, з метою забезпечення функціонування кооперативу та дотримання, зокрема, норм процесуального законодавства, не були позбавлені можливості покласти виконання обов`язків голови на іншу особу, задля, в тому числі належного представництва права та інтересів кооперативу в суді.

Однак, наразі згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дудар Ю.О. продовжує виконувати повноваження голови Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер.

Колегія суддів також відхиляє твердження апелянта з приводу того, що Обслуговуючий кооператив „Емпоріум Тауер був позбавлений можливості скликати загалі збори, внаслідок відсутності членів кооперативу на території України, оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки наведені Обслуговуючим кооперативом „Емпоріум Тауер підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу „Емпоріум Тауер на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 по справі №916/2513/22.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Ярош А.І.