Постанова

від 13.09.2023 по справі 910/9644/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 910/9644/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Маєвська К.В.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від відповідача-3 - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (повний текст рішення складено 16.03.2023)

у справі № 910/9644/22 (суддя Бондарчук В.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс"

до:

1. Приватного підприємства "КМС-1"

2. Приватного підприємства "Корона-Сервіс"

3. ОСОБА_1

про стягнення 55 009 598,60 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КМС-1", Приватного підприємства "Корона-Сервіс" та ОСОБА_1 про:

солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 55 009 598,60 грн., у тому числі:

- 2 000 000,00 грн. - основного боргу, 1 287 013,70 грн. - штрафних санкцій, 800 000,00 грн. - штрафу та 651 800,00 грн. - інфляційних втрат за договором поставки №Б130718 від 13.07.2018 року;

- 1 544 416,44 грн. - штрафних санкцій, 960 000,00 грн. - штрафу за договором поставки №Б130918 від 13.09.2018 року;

- 2 400 000,00 грн. - штрафу за договором поставки №Б081116 від 08.11.2016 року;

- 2 800 000,00 грн. - штрафу за договором поставки №Б071216 від 07.12.2016 року;

- 4 000 000,00 грн. - основного боргу, 2 574 027,40 грн. - штрафних санкцій, 1 600 000,00 грн. - штрафу та 1 303 600,00 грн. - інфляційних втрат за договором поставки №Б280717 від 28.07.2016 року;

- 6 000 000,00 грн. - основного боргу, 3 861 041,10 грн. - штрафних санкцій, 2 400 000,00 грн. - штрафу та 1 955 400,00 грн. - інфляційних втрат за договором поставки №Б290917 від 29.09.2017 року;

- 400 000,00 грн. - штрафу за договором поставки №Б221217 від 22.12.2017 року;

- 3 523 333,80 грн. - основного боргу, 2 267 289,43 грн. - штрафних санкцій, 2 000 000,00 грн. - штрафу та 1 148 254,22 грн. - інфляційних втрат за договором поставки №Б261217 від 26.12.2017 року;

- 3 255 063,22 грн. - основного боргу, 3 217 534,25 грн. - штрафних санкцій, 2 000 000,00 грн. - штрафу та 1 060 825,03 грн. - інфляційних втрат за договором поставки №Б280218 від 28.02.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач 1 неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами поставки щодо своєчасної та повної поставки товару, внаслідок чого у нього виник обов`язок з повернення передоплати за непоставлений товар. Оскільки виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договорами поставки забезпечено договорами поруки, укладеними між позивачем, відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3, тому відповідачі солідарно відповідають за неналежне виконання ПП "КМС-1" своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" в частині стягнення основного боргу у розмірі 267 000,00 грн. закрито. Позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з Приватного підприємства "КМС-1", Приватного підприємства "Корона-Сервіс" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" 18 446 397 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 954 000 грн. 00 коп. - штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки, 7 680 000 грн. 00 коп. - штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки, 6 119 879 грн. 25 коп. - інфляційних втрат та 618 004 грн. 16 коп. - судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач з цим позовом звернувся до суду 19.09.2022 року, при цьому заборгованість у загальному розмірі 267 000,00 грн. сплачена ПП "КМС-1 16.11.2022 року, тобто після відкриття провадження у справі, відповідно місцевий господарський суд дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору. Щодо іншої частини позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до підписаного між позивачем та відповідачем-1 актом звірки взаємних розрахунків, станом на 21.02.2022 року заборгованість ПП "КМС-1" складала 18 778 397, 02 грн., в подальшому відповідачами-1 та -3 частково погашено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, тому відповідно до матеріалів справи станом на день розгляду справи по суті заборгованість ПП "КМС-1" з повернення передоплати складає 18 446 397,02 грн. Окрім цього місцевий господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафів, та встановив, що при їх розрахунку останнім допущено арифметичні помилки, а за розрахунком суду першої інстанції обґрунтованими до стягнення є суми штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки в розмірі 8 954 000, 00 грн. та штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки в розмірі 7 680 000, 00 грн. Також місцевий господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, що є підставою для задоволення цієї вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 року виправлено описку в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22 та вказано вірне ім`я по-батькові відповідача-3, а саме ОСОБА_1 .

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року в частині стягнення штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що приймаючи рішення, суд першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення штрафних санкцій не врахував висновків Верховного Суду, висланих у постановах від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц, від 12.12.2018 року у справі №703/1181/16-ц, від 16.10.2019 року справі №303/2408/16-ц (Велика Палата), від 18.06.2019 року у справі №914/1208/18, від 23.09.2019 року у справі №920/1013/18. Також на думку скаржника місцевий господарський суд не надав оцінку тому, чи буде застосована до відповідачів відповідальність у вигляді стягнення всіх штрафних санкцій розумною, пропорційною наслідкам правопорушення, справедливою щодо боржників. На думку скаржника суд першої інстанції не дотримався розумного балансу між інтересами боржників та кредитора, що має враховуватися при винесені рішення. З огляду на викладене, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій, які на думку скаржника є надмірно великими, що призводить до ознак каральної санкції та збагачення кредитора за її рахунок (в спосіб, який є більш вигідним ніж отримання доходів від належного виконання зобов`язань), а тому суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_2, Мальченко А.О.

13.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ОСОБА_1 , відповідача-3 у справі, надійшла заява про виправлення помилки в імені по-батькові апелянта в апеляційній скарзі та в клопотанні про зменшення судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року до 5 відсотків річного доходу апелянта, а саме до 15 833 грн. 64 коп. та встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 15 833 грн. 64 коп. та подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами отримання копії оскаржуваного рішення суду.

21.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами отримання копії оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9644/22.

26.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №910/9644/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22, розгляд справи призначено на 31.05.2023 року.

03.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

26.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

31.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , відповідача-3 у справі, надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року розгляд справи відкладено на 14.06.2023 року.

14.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "КМС-1", відповідача-1 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю представника ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року відкладено розгляд справи №910/9644/22 на 19.07.2023 року.

05.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "КМС-1", відповідача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/9644/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року розгляд справи відкладено на 13.09.2023 року.

В судовому засіданні 13.09.2023 року представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з`явилися, про дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2016 року між Приватним підприємством "КМС-1" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 081116, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 25-26).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2017 року, кількість: 1 200,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 12 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2061, № 2062, № 2063 від 08.11.2016 року та № 2097, № 2103 від 15.11.2016 року та № 2194 від 25.11.2016 року. (т.1, а.с. 72-73).

Також 07.12.2016 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 071216, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 29-30).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2017 року, кількість: 1 400,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 14 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 7 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2307 від 08.12.2016 року, № 2443 від 26.12.2016 року та № 72 від 19.01.2017 року. (т.1, а.с. 74).

28.07.2017 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 280717, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2018 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 35-36).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2018 року, кількість: 800,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 8 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 4 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1531 від 28.07.2017 року та № 1604 від 04.08.2017 року. (т.1, а.с. 82).

29.09.2017 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 290917, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2018 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 59-60).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2018 року, кількість: 1 200,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 12 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 6 000 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами та не заперечується сторонами. (т.1, а.с. 108).

22.12.2017 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 221217, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2018 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 40-41).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: кукурудза врожаю 2018 року, кількість: 500,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 4 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 2 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 1 000 000,00 грн що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 22.12.2017 року. (т.1, а.с. 75).

26.12.2017 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 261217, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2018 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 43-44).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2018 року, кількість: 1 000,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 10 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 4 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 49 від 26.12.2017, № 50 від 27.12.2017 року, № 113 від 24.04.2018 року та № 116 від 25.04.2018 року. (т.1, а.с. 76).

28.02.2018 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 280218, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2018 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 48-49).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2018 року та кукурудза врожаю 2018 року, кількість: 600,0 тн та 1 000,0 тн. відповідно, попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн. та 4 000,00 грн. відповідно, попередня вартість всього товару з ПДВ: 6 000 000,00 грн. та 4 000 000,00 грн відповідно. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 5 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 73 від 01.03.2018 року, № 77 від 06.03.2018 року, № 82 від 13.03.2018 року, № 91 від 29.03.2018 року та № 98 від 06.04.2018 року. (т.1, а.с. 77-78).

13.07.2018 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 130718, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2019 року, на умовах, зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 53-54).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: пшениця врожаю 2019 року та кукурудза врожаю 2019 року, кількість: 500,0 тн. та 500,0 тн. відповідно, попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 4 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: по 2 000 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 144 від 20.07.2018 року, № 150 від 26.07.2018 року та № 194 від 13.09.2018 року. (т.1, а.с. 79-80).

13.09.2018 року між ПП "КМС-1" (далі - постачальник) та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - покупець) укладено договір поставки № Б 130918, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2019 року, на умовах зазначених у цьому договорі. (т.1, а.с. 56-57).

В п. 1.2. договору сторони погодили ціну, вартість, кількість товару, а саме найменування товару: соняшник врожаю 2019 року, кількість: 480,0 тн., попередня ціна товару за 1 тн. з ПДВ: 10 000,00 грн., попередня вартість всього товару з ПДВ: 4 800 000,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами відповідно до умов п. 3.2. договору.

На виконання умов цього договору ТзОВ "Компанія "Грейнфілд" перерахувало на користь відповідача-1 передоплату в сумі 5 092 643,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 193 від 13.09.2018 року та № 2082 від 09.09.2021 року. (т.1, а.с. 81).

У відповідності до п. 4.2. наведених вище договорів поставки, за непоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

В подальшому, між відповідачем-1 та ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" до перелічених вище договорів поставки були підписані додаткові угоди. (т.1, а.с. 27-28, 31-34, 37-39, 42, 45-47, 50-52, 55, 58, 61-63).

У додаткових угодах № 2 до договорів поставки № Б 081116, № Б 071216, № Б 280717, № Б 221217, № Б 261217, № Б 280218, № Б 130718, № Б 290917 та № 130918 сторони погодили внести зміни до п. 3.3.1 та п. 4.1. цих договорів. (т.1, а.с. 28, 34, 39, 42, 47, 52, 55, 63).

Так, відповідно до п. 3.3.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2 передплата, що перевищує ціну поставленого товару або якщо поставка товару не відбулася, то постачальник зобов`язується в термін до 15.10.2019 року повернути зайво отримані від покупця грошові кошти або повернути покупцю всю суму отриманої від покупця передоплати.

Згідно п. 4.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2, якщо постачальник не здійснив повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця у встановлений п.3.3.1. договору термін, то на всю суму неповернутої покупцю передплати нараховуються 64 процентів річних за користування чужими грошовими коштами з дати погодженої сторонами у п. 3.3.1. цього договору, як кінцевий термін повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця (15.10.2019 року), до дня повернення постачальником суми передплати на розрахунковий рахунок покупця.

Місцевий господарський суд також встановив, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем-1, що до 15.10.2019 року ПП "КМС-1" у повному обсязі товар за наведеними вище договорами поставки не поставило, внаслідок чого у нього виник обов`язок з повернення на користь ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" частини сплаченої передоплати, на яку товар не поставлено.

В подальшому, 18.12.2020 року між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" (далі - первісний кредитор) та ТзОВ "ВО "Агросервіс"" (далі - новий кредитор) укладені договори відступлення права вимоги, а саме: № Б 081116-ВПВ, № Б 071216-ВПВ, № Б 280717-ВПВ, № Б 290917-ВПВ, № Б 221217-ВПВ, № Б 261217-ВПВ, № Б 280218-ВПВ, № Б 130718-ВПВ, № Б 130918-ВПВ. (т.1, а.с. 66-71).

У відповідності до п. 1.1. договорів відступлення права вимоги, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги і стає кредитором по договорам поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року, укладених між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" та ПП "КМС-1", у яких ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" виступає покупцем та кредитором, а ПП "КМС-1" - постачальником та боржником.

Згідно п. 1.2. договорів відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора, передбачені договорами поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року, в повному обсязі і на умовах, що існували на дату переходу цих прав, а також переходять права, які виникнуть в майбутньому, після моменту переходу прав і будуть існувати у часі протягом строку дії договорів поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року, у тому числі, але не виключно, до нового кредитора переходять усі майнові права первісного кредитора (позивача) у судовій (-вих) справі (-ах), підставою позову (-ів) у якій (-их) є договори поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018, а також усі майнові права первісного кредитора (стягувача) у виконавчому (-их) провадженні (-нях) з виконання такого (-их) судового (-их) рішення (-нь), у тому числі, право зміни позивача у позовному (-их) провадженні (-ях) та стягувача у виконавчому (-чих) провадженні (-ях).

Моментом переходу усіх прав від первісного кредитора до нового кредитора є 18.12.2020 року. Саме з цієї дати новий кредитор стає кредитором у зобов`язаннях - договорах поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року і має усі права кредитора у цих договорах поставки (п. 1.3. договорів відступлення права вимоги).

18.12.2020 року позивач направив відповідачу-1 повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях, а саме договорах поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року. (т.1, а.с. 65).

Крім того, 11.08.2021 року між ТзОВ "ВО "Агросервіс"" (далі - новий кредитор), ОСОБА_1 (далі - поручитель) та ПП "КМС-1" (далі - боржник) укладені договори поруки № Б 081116/2-ПОР, № Б 071216/2-ПОР, № Б 280717/2-ПОР, № Б 221217/2-ПОР, № Б 261217/2-ПОР, № Б 280218/2-ПОР, № Б 130718/2-ПОР, № Б 290917/2-ПОР та № 130918/2-ПОР, відповідно до яких поручитель зобов`язався перед новим кредитором відповідати за належне виконання боржником усіх його зобов`язань, що випливають із договорів поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року, укладених між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" та ПП "КМС-1", у яких ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" виступає покупцем та первісним кредитором, ПП "КМС-1" - постачальником та боржником, та із договорів відступлення права вимоги № Б 081116-ВПВ, № Б 071216-ВПВ, № Б 280717-ВПВ, № Б 290917-ВПВ, № Б 221217-ВПВ, № Б 261217-ВПВ, № Б 280218-ВПВ, № Б 130718-ВПВ, № Б 130918-ВПВ від 18.12.2020, укладених між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" - первісним кредитором та ТзОВ "ВО "Агросервіс"" - новим кредитором за яким, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги і став новим кредитором по договорам поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року, № Б 290917 від 29.09.2017 року та № 130918 від 13.09.2018 року, а також зобов`язань, як існуючих на дату укладення цих договорів, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому, у тому числі, із усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до договорів поставки та договорів про відступлення права вимоги. (т.1, а.с. 83-100).

Також, 20.08.2021 року між ТзОВ "ВО "Агросервіс"" (далі - новий кредитор), ПП "Корона-Сервіс" (далі - поручитель) та ПП "КМС-1" (далі - боржник) укладені договори поруки № Б 081116/ЮР/2-ПОР, № Б 071216/ЮР/2-ПОР, № Б 280717/ЮР/2-ПОР, № Б 221217/ЮР/2-ПОР, № Б 261217/ЮР/2-ПОР, № Б 280218/ЮР/2-ПОР, № Б 130718/ЮР/2-ПОР, № Б 130918/ЮР/2-ПОР, відповідно до яких поручитель зобов`язався перед новим кредитором відповідати за належне виконання боржником усіх його зобов`язань, що випливають із договорів поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року та № 130918 від 13.09.2018 року, укладених між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" та ПП "КМС-1", у яких ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" виступає покупцем та первісним кредитором, ПП "КМС-1" - постачальником та боржником, та із договорів відступлення права вимоги № Б 081116-ВПВ, № Б 071216-ВПВ, № Б 280717-ВПВ, № Б 221217-ВПВ, № Б 261217-ВПВ, № Б 280218-ВПВ, № Б 130718-ВПВ, № Б 130918-ВПВ від 18.12.2020, укладених між ТзОВ "Компанія "Грейнфілд"" - первісним кредитором та ТзОВ "ВО "Агросервіс"" - новим кредитором за яким, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги і став новим кредитором по договорам поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року та № 130918 від 13.09.2018 року, а також зобов`язань, як існуючих на дату укладення цих договорів, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому, у тому числі, із усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до договорів поставки та договорів про відступлення права вимоги. (т.1, а.с. 110-125).

21.02.2022 року між позивачем та відповідачем-1 підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ПП "КМС-1" за договорами поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року та № 130918 від 13.09.2018 року складає 18 778 397,02 грн. (т.1, а.с. 108).

Окрім цього, 28.04.2022 року відповідач-1 у листі за вих. № 01/04-22 підтвердив, що загальна заборгованість за договорами поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року та № 130918 від 13.09.2018 року з урахуванням штрафних санкцій, передбачених цими договорами, становить 48 889 719,4 грн. (т.1, а.с. 109).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань з поставки товару за договорами поставки № Б 081116 від 08.11.2016 року, № Б 071216 від 07.12.2016 року, № Б 280717 від 28.07.2017 року, № Б 221217 від 22.12.2017 року, № Б 261217 від 26.12.2017 року, № Б 280218 від 28.02.2018 року, № Б 130718 від 13.07.2018 року та № 130918 від 13.09.2018 року, з огляду на, що станом на день звернення до суду з цим позовом у ПП "КМС-1" існує заборгованість у розмірі 18 778 397, 02 грн.

Окрім цього, позивачем було нараховано на суму боргу штраф, передбачений п. 4.1. договорів поставки в розмірі 14 751 322, 30 грн., а також штраф, передбачений п. 4.2. договору в сумі 15 360 000,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 119 879, 25 грн. у період з 15.10.2019 року по 27.06.2022 року.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що новим кредитором за договорами поставки № Б 081116-ВПВ, № Б 071216-ВПВ, № Б 280717-ВПВ, № Б 290917-ВПВ, № Б 221217-ВПВ, № Б 261217-ВПВ, № Б 280218-ВПВ, № Б 130718-ВПВ, № Б 130918-ВПВ став позивач, відповідно право вимоги з повернення передоплати за непоставлений товар перейшло до ТзОВ "ВО "Агросервіс". При цьому, судом першої інстанції також встановлено, що ПП "КМС-1", ОСОБА_1 та ПП "Корона-Сервіс" на підставі договорів поруки солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання ПП "КМС-1" своїх зобов`язань за договорами поставки № Б 081116-ВПВ, № Б 071216-ВПВ, № Б 280717-ВПВ, № Б 290917-ВПВ, № Б 221217-ВПВ, № Б 261217-ВПВ, № Б 280218-ВПВ, № Б 130718-ВПВ, № Б 130918-ВПВ.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що позов в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 267 000,00 грн. підлягає закриттю в зв`язку із сплатою її відповідачем 1 після відкриття провадження у даній справі, а щодо решти основної заборгованості в розмірі 18 446 397,02 грн. суд першої інстанції встановив, що вона є доведеною та підтверджується матеріалами справи. Крім цього, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок штрафів, та встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, та за розрахунком місцевого господарського суду обґрунтованими до стягнення є суми штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки в розмірі 8 954 000, 00 грн. та штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки в розмірі 7 680 000, 00 грн. Щодо розрахунку інфляційних втрат суд першої інстанції встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно.

Скаржник в свою чергу, звертаючись з апеляційної скаргою, не заперечує суми основної заборгованості, а лише заперечує щодо розміру штрафів, що нараховані позивачем на підставі п. 4.1. та 4.2. договорів поставки.

З огляду на викладене, керуючи ч. 1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22 в частині стягнення з відповідачів штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки в розмірі 8 954 000, 00 грн. та п. 4.2. договорів поставки в розмірі 7 680 000, 00 грн.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За визначенням, яке міститься у статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку сторони встановили в пункті 4.2. договорів поставки, що за непоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Крім цього, сторонами було погоджено, що згідно з п. 4.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2, якщо постачальник не здійснив повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця у встановлений п.3.3.1. договору термін, то на всю суму неповернутої покупцю передплати нараховуються 64 процентів річних за користування чужими грошовими коштами з дати погодженої сторонами у п. 3.3.1. цього договору, як кінцевий термін повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця (15.10.2019 року), до дня повернення постачальником суми передплати на розрахунковий рахунок покупця.

Тобто, колегія суддів зазначає, що сторони пунктом 4.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2 змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 64 % річних від неповернутої покупцю передплати з дати погодженої сторонами у п. 3.3.1. цього договору, як кінцевий термін повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця (15.10.2019 року), до дня повернення постачальником суми передплати на розрахунковий рахунок покупця.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, колегія суддів бере до уваги таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених вище обставин справи, за змістом пункту п. 4.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі 64% річних від неповернутої покупцю передплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Отже, в даному випадку колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, яка вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Колегія суддів вважає, що встановлений сторонами відсоток за користування чужими грошовими коштами у розмірі 64% є несправедливим та не має компенсаторного значення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач, уклавши договір відступлення права вимоги 18.12.2020 року звернувся з позовом лише 22.09.2022 року, що зумовило збільшення розміру штрафних санкцій до загального розміру 16 580 000, 00 грн.

В той же час, колегія суддів вважає непропорційним розмір штрафних санкцій, який майже дорівнює розміру основного боргу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).

Враховуючи викладене вище, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій шляхом застосування в даному випадку розміру процентів річних, який передбачено ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме в розмірі 3% річних, замість 64% річних, як встановлено в п. 4.1. договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2 та зменшення розміру штрафу передбаченого п. 4.2. договору до 10% від вартості непоставленого товару.

З огляду на викладене вище, колегія суддів здійснивши власний розрахунок штрафів у відповідності до зазначеного вище обмеження встановила, що за розрахунком колегії суддів обґрунтованими до стягнення є суми штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки в розмірі 519 044, 49 грн. та штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки в розмірі 3 840 000, 00 грн., тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22 підлягає скасуванню в частині стягнення штрафів з прийняттям нового рішення в цій частині про солідарне стягнення з Приватного підприємства "КМС-1", Приватного підприємства "Корона-Сервіс" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" 519 044, 49 грн. - штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки, 3 840 000, 00 грн. - штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/9644/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі № 910/9644/22 в частині стягнення штрафів скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

«Стягнути солідарно з Приватного підприємства "КМС-1" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 21А; ідентифікаційний код 36826431), Приватного підприємства "Корона-Сервіс" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 13А; ідентифікаційний код 30659740) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" (49083, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31Д; ідентифікаційний код 41506453) 519 044, 49 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сорок чотири) - штрафу, передбаченого п. 4.1. договорів поставки, 3 840 000, 00 грн. (три мільйони вісімсот сорок тисяч) - штрафу, передбаченого п. 4.2. договорів поставки»

3. В інші частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі № 910/9644/22 залишити без змін.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9644/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.09.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко