Ухвала

від 07.02.2024 по справі 910/9644/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9644/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (колегія суддів: Агрикова А. О. - головуючий, Козир Т. П., Мальченко А. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Агросервіс»

до: 1) Приватного підприємства «КМС-1»;

2) Приватного підприємства «Корона-Сервіс»;

3) ОСОБА_1 ,

про стягнення грошових коштів,

за участю: позивача Кислий Є.І. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» (далі - Товариство) звернулось з позовом до Приватного підприємства «КМС-1» (далі - відповідач 1; ПП «КМС-1»), Приватного підприємства «Корона-Сервіс» (далі - відповідач 2; ПП «Корона-Сервіс») та ОСОБА_1 (далі - відповідач 3; ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 55 009 598,60 грн, у тому числі:

2 000 000 грн основного боргу, 1 287 013,70 грн штрафних санкцій, 800 000 грн штрафу та 651 800 грн інфляційних втрат за договором поставки від 13.07.2018 № Б130718;

1 544 416,44 грн штрафних санкцій, 960 000 грн штрафу за договором поставки від 13.09.2018 № Б130918;

2 400 000 грн штрафу за договором поставки від 08.11.2016 № Б081116;

2 800 000 грн штрафу за договором поставки від 07.12.2016 № Б071216;

4 000 000 грн основного боргу, 2 574 027,40 грн штрафних санкцій, 1 600 000 грн штрафу та 1 303 600 грн інфляційних втрат за договором поставки від 28.07.2016 № Б280717;

6 000 000 грн основного боргу, 3 861 041,10 грн штрафних санкцій, 2 400 000 грн штрафу та 1 955 400 грн інфляційних втрат за договором поставки від 29.09.2017 № Б290917;

400 000 грн штрафу за договором поставки від 22.12.2017 № Б221217;

3 523 333,80 грн основного боргу, 2 267 289,43 грн штрафних санкцій, 2 000 000 грн штрафу та 1 148 254,22 грн інфляційних втрат за договором поставки від 26.12.2017 № Б261217;

3 255 063,22 грн основного боргу, 3 217 534,25 грн штрафних санкцій, 2 000 000 грн штрафу та 1 060 825,03 грн інфляційних втрат за договором поставки від 28.02.2018 № Б280218.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що ПП «КМС-1» належним чином не виконало свої зобов`язання за договорами поставки щодо своєчасної та повної поставки товару, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з повернення передоплати за непоставлений товар. Оскільки виконання зобов`язань відповідача 1 за договорами поставки забезпечено договорами поруки, укладеними між позивачем та відповідачами, тому останні солідарно відповідають за неналежне виконання ПП «КМС-1» своїх зобов`язань.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (суддя Бондарчук В. В.): провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 267 000 грн закрито; позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ПП «КМС-1», ПП «Корона-Сервіс» та ОСОБА_1 на користь Товариства 18 446 397 грн основного боргу, 8 954 000 грн штрафу, передбаченого пунктом 4.1 договорів поставки, 7 680 000 грн. штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договорів поставки та 6 119 879,25 грн інфляційних втрат; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Рішення суду обґрунтовано тим, що основна заборгованість в розмірі 18 446 397,02 грн є доведеною та підтверджується матеріалами справи. При цьому суд першої інстанції здійснив власний розрахунок стягуваних коштів та встановив, що при їх розрахунку позивач допустив арифметичні помилки і за розрахунком місцевого господарського суду обґрунтованими до стягнення є суми, передбачені пунктом 4.1 договорів поставки, в розмірі 8 954 000 грн та штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договорів поставки, в розмірі 7 680 000 грн.

2.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 в частині стягнення штрафів скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто солідарно з відповідачів 519 044, 49 грн штрафу, передбаченого пунктом 4.1 договорів поставки, та 3 840 000 грн штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договорів поставки. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

2.4 Ухвалюючи нове рішення в частині стягнення коштів, передбачених пунктами 4.1, 4.2 договорів поставки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлений сторонами відсоток за користування чужими грошовими коштами у розмірі 64 % є несправедливим та не має компенсаторного значення. При цьому суд, посилаючись на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, вирішив обмежити розмір цих сум.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо зменшення розміру суми відсотків за користування чужими грошовими коштами і штрафу та ухвалення в цій частині нового рішення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 просить залишити без змін.

3.2 На обґрунтування своїх доводів Товариство посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що за неналежне виконання зобов`язань за договорами поставки позивач нарахував на суму боргу відсотки річних за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 4.1 договорів поставки, в розмірі 14 751 322,30 грн, а також штраф, передбачений пунктом 4.2 договорів, в сумі 15 360 000 грн за період з 15.10.2019 по 27.06.2022.

4.2 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій встановив, що основна заборгованість в розмірі 18 446 397,02 грн є доведеною та підтверджується матеріалами справи. При цьому суд здійснив власний розрахунок стягуваних сум та встановив, що при їх розрахунку позивач допустив арифметичні помилки і за розрахунком місцевого господарського суду обґрунтованими до стягнення є відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 4.1 договорів поставки, в розмірі 8 954 000 грн, та штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договорів поставки, в розмірі 7 680 000 грн.

4.3 Предметом апеляційного перегляду було рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідачів вказаних сум.

4.4 Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що пунктом 4.1 договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і встановили її у розмірі 64 % річних від неповернутої покупцю передплати з дати погодженої сторонами, як кінцевий термін повернення передплати на розрахунковий рахунок покупця (15.10.2019), до дня повернення постачальником суми передплати на розрахунковий рахунок покупця. Також у пункті 4.2 договорів поставки передбачено штраф за непоставку товару в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

4.5 Ухвалюючи нове рішення в частині стягнення цим сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлений сторонами відсоток за користування чужими грошовими коштами у розмірі 64 % є несправедливим та не має компенсаторного значення. При цьому суд, посилаючись на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, вирішив зменшити розмір стягуваних сум відсотків за користування чужими грошовими коштами, які встановлено в пункті 4.1 договорів поставки в редакції додаткової угоди № 2, та зменшити розмір штрафу, передбаченого пунктом 4.2 договорів, до 10 % від вартості непоставленого товару.

4.6 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.7 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.8 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, від 15.10.2019 у справі № 914/235/19, від 24.06.2021 у справі 904/3177/20.

4.9 Верховний Суд вважає, що аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

4.10 Так, у справі № 911/1351/17 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено статтею 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), та задовольнив клопотання відповідача частково, зменшивши розмір пені та штрафу на 75 %. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, з дотриманням вимог статті 3 ЦК України щодо вирішення спору з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності і розумності.

4.11 У справі № 761/26293/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки пені у розмірі, що більше ніж удвічі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи, у зв`язку з чим вважала можливим зменшити розмір неустойки до 100 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

4.12 Велика Палата Верховного Суду у справі № 727/9352/17 також зауважила на тому, що висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

4.13 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зробила висновки щодо застосування статті 536, частини 3 статті 693 та частини 2 статті 625 ЦК України при визначенні правової природи передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами. Згідно з цими висновками правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами визначається в залежності від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

4.14 У постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 914/235/19 наведено висновок про те, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

4.15 Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20 Суд відхиляє з огляду на те, що в обґрунтування доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, скаржник лише цитує окреме положення мотивувальної частини постанови, зокрема, висновок суду зроблений за результатами оцінки встановлених обставин справи, які є відмінними від тих, які встановлені у справі, що розглядається.

4.16 Що стосується правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18, Верховний Суд зазначає таке. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

4.17 Разом із тим колегія суддів не надає правової оцінки зазначеним у касаційній скарзі іншим постановам Верховного Суду, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі як такі, що містять висновки не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.18 Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

4.19 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.20 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування щодо наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

4.21 Визначені у частині 2 статті 287 ГПК України випадки касаційного оскарження є виключними.

4.22 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведеній скаржником постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.23 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.24 Велика Палата Верховного Суду приймаючи постанову від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц змінила рішення суду апеляційної інстанції, в частині визначення розміру пені за прострочення виконання зобов`язання у сумі 295 459,43 грн зменшила її розмір до 100 000,00 грн.

4.25 Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

4.26 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 910/9644/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач