Постанова

від 12.09.2023 по справі 903/290/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Справа № 903/290/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - ФОП Михалевич Р.М., адвокат Михалевич М.М.

відповідача - Поперецький О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 (ухвалене суддею Гарбаром І.О., повний текст складено 31.05.2023)

за позовом Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича

до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 філії Волинське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України"

про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 відмовлено у задоволенні позову Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 філії Волинське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що напівпричіп є транспортним засобом, а не обладнанням, а тому Банк в межах компетенції та обґрунтовано встановив невідповідність наданих позивачем документів та призначення платежу цілям зазначеним в Порядку та Договорі про надання мікрогранту. Позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ Топагротрак) та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN- НОМЕР_1 в розмірі 147 384, 00 грн не є ефективним способом захисту.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична-особа підприємець Михалевич Роман Михайлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, просить судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржника зазначає наступне:

- проставлення відмітки уповноваженим банком на заяві про приєднання до Договору про надання мікрогранту є свідченням перевірки належності поданих документів до Банку для подальшого скерування коштів за відповідним призначенням, у даному випадку на придбання напівпричіпу;

- доводи суду та відповідача про те, що визначені цілі в попередньо погодженому бізнес-плані не відповідають п. 5 Порядку та Договору про надання мікрогранту не відповідають дійсності та фактичним доказам у справі, оскільки цілі визначені в п. 5 Порядку є загальними, а конкретний їх напрямок вказується отримувачем саме в бізнес-плані, який в подальшому проходить відповідну оцінку шляхом прийняття центром зайнятості, за участю уповноваженого банку, відповідного рішення про надання мікрогранту;

- суд першої інстанції не здійснив комплексного аналізу змісту п.5 Порядку, обмежившись вибірковим та частковим тлумаченням даної матеріальної норми права;

- сама по собі незгода уповноваженого банку з поняттям категорії "обладнання" та тим, які речі та об`єкти матеріального світу є обладнанням, не є достатньою та правомірною підставою для відмови уповноваженого банку в перерахуванні коштів мікрогранту, так як уповноважений банк не наділений правосуб`єктністю в частині прийняття рішення про надання мікрогранту та визначенні цілей, на які мають спрямовуватись кошти мікрогранту, оскільки саме повноваження центру зайнятості про надання коштів на відповідні цілі мікрогранту у даному випадку є дискреційними;

- повноваження уповноваженого банку в частині оплати коштів мікрогранту не є дискреційними, на відміну від повноважень центру зайнятості при прийнятті рішення про надання мікрогранту, а тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити платіж на покриття витрат мікрогранту не тільки є ефективним, а й прямо випливає з договору та закону.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/290/23 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г, суддя Тимошенко О.М.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/290/23/4124/23 від 26.06.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

28.06.2023 від Господарського суду Волинської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/290/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/290/23 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г, суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михалевича Романа Михайловича на рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/290/23 від 24.05.2023 залишено без руху та зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00грн. за реквізитами, які зазначені у мотивувальній частині цієї ухвали, а докази сплати подати суду.

12.07.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 03.07.2023 про залишення апеляційної скарги без руху від Фізичної особи-підприємця Михалевича Романа Михайловича надійшла платіжна інструкція від 11.07.2023 №0.0.3091159342.1 про сплату судового збору в сумі 8052,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 №01-05/356, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) у справі №903/290/23 Юрчука М.І. у період з 10.07.2023 до 11.08.2023 включно, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/290/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/290/23 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г, суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23. Призначено справу №903/290/23 до розгляду на 12.09.2023.

28.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 за позовом Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 філії Волинське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язання здійснити платіж в розмірі 147384,00 грн.

У судовому засіданні 12.09.2023 представник скаржника та скаржник підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2023 заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Згідно із ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ФОП Михалевич Р.М. звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначає, що 10.07.2022 Михалевич Р.М. через державний портал цифрових послуг "Дія" подав заяву та бізнес-план на створення та розвиток власного бізнесу (а.с.12 зворот, т. 1). 25.07.2022 за результатами проведеної перевірки поданих позивачем документів, а також його ділової репутації ФОП Михалевич Р.М. отримав повідомлення про запрошення на проведення співбесіди, що є наступним етапом для отримання гранту (а.с.13, т. 1). Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

У позовній заяві позивач звертає увагу, що на початку співбесіди надав добровільну згоду на аудіо та відео- фіксацію її ходу. Як і на етапі подання заяви на отримання гранту, так і на наступних етапах її перевірки та захисту одним із основних аспектів було перевірка та оцінка бізнес-плану Державним центром зайнятості та АТ "Ощадбанк".

Мотивуючи позовну заяву, позивач також зазначає, що обґрунтування та захист свого бізнес-плану позивач здійснював на співбесіді зі спеціально створеною комісією у складі Державного центру зайнятості та АТ "Ощадбанк". З поданого позивачем бізнес-плану вбачається, що метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 150 000 грн є придбання напівпричепу до сідлового тягача, а також придбання, проте вже за рахунок власно накопичених коштів, безпосередньо самого сідлового тягача. Однак, представник відповідача заперечує факт присутності представника АТ "Ощадбанк" при перевірці та оцінці бізнес-плану, оскільки такі доводи не відповідають дійсності та суперечать отримання мікрогранду.

За результатами співбесіди, 25.07.2022 позивач отримав повідомлення про погодження заявки на отримання гранту в розмір 150 000,00 грн (а.с.13 зворот, т.1).

В подальшому позивач зазначає, що у відповідності до вимог Порядку п. 24 Порядку останній звернувся та подав до уповноваженого банку (відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") усі необхідні документи для оплати витрат на придбання напівпричіпу до сідлового тягача у відповідності до погодженого бізнес-плану на користь постачальника (ТОВ "Топагротрак").

Позивач доводить, що відділення 10002/070 філії-Волинське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не виконало свого зобов`язання щодо оплати напівпричепу, незважаючи на ту обставину, що позивач виконав усі необхідні для цього дії згідно вимог законодавства.

За результатами розгляду електронного звернення ФОП Михалевича Р.М. Мінекономіки своїм листом від 18.11.2022, адресованому в тому числі АТ "Ощадбанк" уповноважило останнього розглянути звернення ФОП Михалевича Р.М щодо невиплати мікрогранту (а.с.53-54, т.1).

29.12.2022 АТ "Ощадбанк" розглянув звернення ФОП Михалевича Р.М від 01.11.2022 та повідомив, що не здійснив оплату витрат на придбання напівпричепу у зв`язку із тим, що напівпричіп не є обладнанням та не підпадає під положення п. 5 Порядку згідно якого мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави) (а.с.58-59, т.1).

28.12.2022 ФОП Михалевич Р.М повторно звернувся до Мінекономіки щодо відмови АТ "Ощадбанк" в оплаті витрат на придбання напівпричіпу в межах погоджених бізнес-плану та заявки на отримання гранту.

У листі-відповіді від 10.01.2023 (а.с. 55-57, т.1), адресованому позивачу та АТ "Ощадбанк", Мінекономіки зазначило, що надсилає вказане звернення Михалевича Р.М. для розгляду та вжиття заходів реагування в межах компетенції Державному центру зайнятості та АТ "Ощадбанк".

Позивач зазначає, що усі звернення, в т.ч. й до Мінекономіки, про отримання гранту бажаного результату не принесли. Кошти Позивач не отримав, а Банк, в свою чергу, не здійснив оплату придбання напівпричепу, а тому, позивач вважає, що дії АТ "Ощадбанк" щодо перешкоджання ФОП Михалевичу Р.М. в отриманні таких коштів не є правомірними.

Вказане стало підставою для звернення до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України про визнати протиправними діяння АТ "Державний ощадний банк України", в якому просить суд визнати протиправними діяння АТ "Державний ощадний банк України" щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача та зобов`язати філію-Волинського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі відділення 10002/070 (смт Ратне, Ковельський район, Волинська область) здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником (ТОВ "Топагротрак") та оплатити витрати на закупівлю напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 C E B VIN-WSM00000003127168 в розмірі 147384,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо отримання мікрогранту згідно Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (далі Порядок).

Водночас, на виконання Порядку 01.07.2022 укладено договір про взаємодію між АТ "Ощадбанк", Мінекономіки та Державним центром зайнятості (далі - Договір про взаємодію).

З метою реалізації Порядку, правлінням АТ "Ощадбанк" 01.07.2022 прийнято постанову за №333 "Про виконання АТ "Ощадбанк" функцій уповноваженого банку та врегулювання порядку відкриття, закриття та обслуговування рахунків у рамках державних програм надання фінансової допомоги" (далі - Постанова №333).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку, він визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі -мікрогрант).

Відповідно до п. 5 Порядку мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як. в т.ч., придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави).

Відповідно до п. 6 цього ж Порядку, надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк, як уповноважений банк, на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі -подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію).

Відповідно до п. 8 Порядку, отримувачем може бути фізична особа, яка має намір розпочати підприємницьку діяльність і бере на себе зобов`язання зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу у випадку отримання позитивного рішення про надання мікрогранту.

У відповідності до п. 9 Порядку, заява на отримання мікрогранту формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.

Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або електронної системи ВаnkID.

Інформація, зазначена в Заяві Клієнта передається з Порталу Дія до інформаційних ресурсів банку у спосіб, визначений Договором про інформаційну взаємодію, укладеним між Банком, Міністерством цифрової трансформації України та технічним адміністратором Порталу Дія.

Відповідно до п. 16 Порядку після формування заяви засобами Порталу Дія заява блокується для редагування та передається:

- уповноваженому банку відповідно до договору про інформаційну взаємодію між Мінцифри. технічним адміністратором Порталу Дія та уповноваженим банком;

- Державному центру зайнятості шляхом надання доступу (підключення робочих місць) співробітників центру зайнятості до Порталу Дія.

Обмін інформацією здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги, Про захист персональних даних, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

Судом встановлено, що 10.07.2022 позивач через портал Дія за допомогою власних технічних засобів сформував заяву на участь у державній програмі по отриманню мікрогранту в сумі 150 000 грн, з цільовим призначенням - придбання напівпричепу, відповідно до наведеного вище Порядку.

Згідно п. 17 Порядку рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

При цьому, згідно п. 18 Порядку, порядок проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінка) для прийняття рішень Державним центром зайнятості визначаються Мінекономіки.

Згідно п. 19 Порядку, після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем та надсилає результати співбесіди до Державного центру зайнятості. Державний центр зайнятості забезпечує прийняття рішень про надання мікрогрантів та інформування отримувачів про прийняте рішення відповідно до договору про взаємодію.

Уповноважений банк засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел, що ним використовуються у своїй діяльності, проводить перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес-плану отримувача.

Перевірка ділової репутації проводиться за критеріями, зазначеними у договорі про взаємодію, зокрема: корупційні дії; наявність судових справ, зокрема кримінальних; відкриті виконавчі та кримінальні провадження; наявність справи про банкрутство; наявність податкового боргу; арешт майна; шахрайство; санкційні списки.

Оцінювання бізнес-плану отримувача здійснюється за критеріями, зазначеними у договорі про взаємодію, зокрема: кредитна історія; власний внесок (якщо такий внесок передбачений бізнес-планом); наявність власних активів; досвід ведення бізнесу; життєздатність бізнес-ідеї; реалістичність бізнес-плану.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обрунтвоано зроблено висновок, що на даному етапі перевірка цільового призначення мікрогранту Порядком не передбачено, та входить до критеріїв оцінки бізнес - плану.

Державний центр зайнятості має право відмовити отримувачу у наданні мікрогранту з таких підстав: непрозорі або сумнівні очікувані результати реалізації (виконання) бізнес-плану; негативна ділова репутація; подання заяви на отримання мікрогранту згідно з цим Порядком більше одного разу; отримання з відкритих джерел та реєстрів додаткових фактів/інформації щодо негативної ділової репутації отримувача, зокрема фактів приховування інформації; відмова від співбесіди; невідповідність поданих документів нормам законодавства України.

У разі відсутності підстав для відмови у наданні мікрогранту Державний центр зайнятості ухвалює рішення, яке оформлюється наказом, про надання мікрогрантів отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів. визначеної Мінекономіки.

Державний центр зайнятості передає подання до Мінекономіки для забезпечення перерахування коштів уповноваженому банку, а уповноваженому банку - інформацію про прийняті рішення.

На виконання Порядку АТ "Ощадбанк" засобами програмного забезпечення проводить перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес-плану отримувача за критеріями оцінювання, визначеними у додатках 1-4 до Порядку проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок оцінювання), затвердженого наказом Міністерства економіки України №1969 від 06.07.2022.

Порядок оцінювання визначає процедуру оцінювання заяв, що подаються фізичними особами та суб`єктами господарювання (далі - отримувачі), визначає критерії оцінювання та необхідну кількість балів (оцінка) для прийняття рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу Державним центром зайнятості за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" (п. 1 Порядку оцінювання).

В Додатку 1 до Порядку оцінювання, визначено критерії, які:

- відпрацьовують при первинній перевірці (на етапі заведення анкети-заяви), в тому числі, критерій з кодом SР3014 (заборонена сфера діяльності) та

- які спрацьовують при повній перевірці ділової репутації отримувача мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в тому числі, критерій з кодом SР 3012 (сфера діяльності співпадає із забороненою).

Результатом наведених перевірок ділової репутації, у разі встановлення, що відповідна сфера діяльності є забороненою є відмова по виду діяльності.

Враховуючи положення Додатку 1 до Порядку оцінювання перелік заборонених КВЕДів визначається відповідно до кредитної політики банку.

В Додатку 1 до Порядку оцінювання визначено критерії, які спрацьовують при повній перевірці, що здійснюється двічі:

- перший раз - на основі даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій (далі - ПВБКІ) та аналітичної онлайн-системи Youcontrol,

- другий раз після заведення ТЕО.

Додаток 2 Порядку оцінювання передбачає критерії, які відпрацьовують при первинній перевірці (на етапі заведення анкети-заяви), які (критерії оцінки) подібні тим, які містяться у Додатку 1 до Порядку оцінювання.

Додатки 3 та 4 Порядку оцінювання передбачають перевірку отримувача гранту за кредитною історією; фінансовими факторами; нефінансовими факторами.

Порядок оцінювання визначає лише процедуру оцінювання заяв, що подаються фізичними особами та суб`єктами господарювання (далі - отримувачі), визначає критерії оцінювання та необхідну кількість балів (оцінка) для прийняття рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу Державним центром зайнятості за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" (п. 1 Порядку оцінювання).

Враховуючи наведене, жоден із 1 по 4 Додаток Порядку оцінювання не передбачає перевірку Банком цільового використання коштів на початковому етапі надання гранту отримувачу.

Таким чином, АТ "Ощадбанк", як уповноважений банк, проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки.

Окрім того, згідно пп. 5.1.8 Договору про взаємодію, уповноважений банк зобов`язаний здійснювати перевірку ділової репутації відповідно до вимог Порядку та Наказу, зокрема, за такими критеріями: корупційні дії; наявність судових справ, зокрема кримінальних; відкриті виконавчі та кримінальні провадження; наявність справи про банкрутство; наявність податкового боргу; арешт майна; шахрайство; санкційні списки.

Відповідно до п. 6 Постанови №333 передбачено встановити, що оцінювання заяв та/або бізнес-плану, отриманих АТ "Ощадбанк" від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у рамках реалізації Порядку, а також розрахунок кількості балів, необхідних для прийняття рішення щодо надання державної фінансової допомоги в рамках зазначеного в цьому пункті Порядку, здійснюється автоматично засобами програмного комплексу Loan workbench з використанням бальної системи оцінки на підставі інформації, отриманої від Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та критеріїв оцінювання, затверджених Міністерством економіки України.

При цьому, особисті співбесіди з отримувачем мікрогрантів проводяться регіональними центрами зайнятості, результати яких, по їх завершенню, надаються Державному центру зайнятості.

Водночас, а ні Порядком, а ні Постановою №333, а ні Договором про взаємодію не передбачена участь представників АТ "Ощадбанк" у співбесідах з отримувачами мікрогранту, які проводяться регіональними центрами зайнятості.

Доводи позивача про участь у співбесідах представника Банку не підтверджена матеріалами справи.

У п. 1.2. Додатку 1 до Постанови №333, порядок дій Банку, в разі надходження заяви на отримання мікрогранту вказано, що відповідальний виконавець департаменту мікро, малого, середнього бізнесу (надалі - ММСБ) в перший робочий день кожного тижня формує перелік Клієнтів, Заяви по яких надійшли до Банку протягом попереднього робочого тижня, та по яких необхідно провести перевірку ділової репутації, оцінку бізнес-плану та розрахунок балу, та проводить відповідні дії засобами програмного комплексу Loan workbench.

Після здійснення перевірки ділової репутації, оцінки бізнес-плану та розрахунку балу засобами Loan workbench, відповідальний виконавець департаменту ММСБ формує Перелік висновків із зазначенням результатів проведеної перевірки в розрізі Клієнтів та передає зазначений Перелік в електронному вигляді до Державного центру зайнятості (далі - ДЦЗ) для подальшого його передачі до Регіональних центрів зайнятості (далі - РЦЗ) для прийняття рішення щодо можливості отримання Мікрогранту.

Отже, за результатом повної перевірки програмним комплексом Банку у відповідності до Критеріїв перевірки ділової репутації отримувача мікрогранату на створення або розвиток власного бізнесу для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є Додатком 1 до Порядку проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, в тому числі згідно з даними, що містяться в аналітичній онлайн-системі Youcontrol, 14.07.2022 до Державного центру зайнятості засобами програмного комплексу була направлена інформація про результати перевірки, у вигляді інформаційного файлу.

Поряд з тим, згідно п. 2.1. Додатку 1, при зверненні Клієнта до ТВБВ з метою відкриття рахунку обслуговування Мікрогранту відповідальний виконавець фронт-офісу:

- перевіряє наявність Клієнта в реєстрі прийнятих рішень, розміщеному на мережевому ресурсі Банку.

- у випадку наявності в реєстрі прийнятих рішень, організовує підписання з Клієнтом Договору про надання Мікрогранту шляхом прийняття від Клієнта заяви про приєднання до такого Договору про надання мікрогранту у 2-х екземплярах.

- сканує Договір про надання Мікрогранту та розміщує сканкопію в системі "Єдиний електронний архів", оригінал Договору про надання Мікрогранту підшиває в окрему папку, яка зберігається на ТВБВ протягом трьох років з дня підписання Договору про надання Мікрогранту відповідно до вимог зберігання документів відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку. Типова форма Договору про надання Мікрогранту встановлена Договором про взаємодію.

Таке відкриття рахунку, в жодному разі не може вважатися особистою співбесідою, адже особисті співбесіди з отримувачем мікрогрантів проводяться регіональними центрами зайнятості, результати яких, по їх завершенню, надаються Державному центру зайнятості.

Судом встановлено, що 22.07.2022 Державним центром зайнятості, на підставі проведеної АТ "Ощадбанк" оцінки ділової репутації, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, було прийняте рішення про надання ФОП Михалевич Р.М. мікрогранту, разом з цим вказане рішення в матеріалах справи відсутнє.

Отже, на підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що АТ "Ощадбанк" не приймає участі у погодженні або ж непогодженні бізнес - плану, проведенні співбесід з кандидатами, які мають намір отримати мікрогрант від Держави на підставі Порядку.

Відповідно до п. 20 Порядку, для отримання мікрогранту отримувач підписує договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.

Відповідно до п. 12 Порядку Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).

Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді.

Судом встановлено, що 14.09.2022 ТВБВ № 10002/070 філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк", на підставі укладеного з ФОП Михалевич Р.М. договору банківського обслуговування №744074604220912164558 від 12.09.2022 та заяви про відкриття рахунку обслуговування гранту (2603) від 12.09.2022, здійснено відкриття поточного рахунку для здійснення видаткових операцій Позивачу.

Одночасно із підписанням вищезазначених документів ФОП Михалевичем Р.М. 12.09.2022 підписано Заяву про приєднання до Договору мікрогранту.

Договір мікрогранту є публічною формою договору та розміщено на офіційному сайті Державного центру зайнятості.

Відповідно до пп.1 п.2 р.VI Договору, мікрогранту отримувач зобов`язується: використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором.

Судом встановлено, що 30.09.2022 кошти мікрогранту були зараховані на рахунок Позивача, відкритий у наведеному вище відділенні Банку.

Відповідно до п. 24 Порядку, для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає до уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.

Оплата витрат на закупівлю обладнання та матеріалів проводиться уповноваженим банком на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 3.1. Додатку 1 до Постанови №333, відповідальний виконавець фронт-офісу Банку отримує від Клієнта платіжне доручення та документи, що підтверджують цільове спрямування коштів (рахунок-фактура, рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між Клієнтом і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.

Судом встановлено, що 04.10.2022 Позивач надав до Банку документи для проведення оплати, пов`язані із придбанням певного товару на кошти, отримані як мікрогрант згідно Порядку, зокрема:

- Договір №2309/2022/2 купівлі-продажу транспортного засобу від 23.09.2022, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Топагротрак" та ОСОБА_1 , предметом якого (договору) є придання останнім транспортного засобу напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартість якого становить 147 384,00 грн, вартість без ПДВ 122 820, грн, сума ПДВ 24 564,00 грн; передача даного товару від продавця до покупця здійснюється не пізніше десяти днів з дати укладення даного договору за актом приймання-передачі транспортного засобу.

- Рахунок на оплату №117 від 23.09.2023, виданий ТОВ "ТОПАГРОТРАК", на суму 147 384,00 грн;

- бізнес план ФОП Михалевич Р.М.

Згідно п. 3.2. Додатку 1 до Постанови №333, відповідальний виконавець фронт-офісу перевіряє призначення платежу цілям, зазначеним в Договорі надання Мікрогранту, а також пакет документів, наданий Клієнтом для підтвердження цільового спрямування коштів.

У випадку невідповідності наданих документів та призначення платежу цілям зазначеним в Договорі надання Мікрогранту відповідальний працівник фронт-офісу повідомляє Клієнта про відмову у перерахуванні коштів.

Якщо наданий Клієнтом пакет документів відповідає зазначеним цілям відповідальний працівник фронт-офісу ініціює створення та проведення в АБС ММФО платіжного доручення на перерахування коштів з Рахунку обслуговування Мікрогранту, сканує отримані від Клієнта документи, розміщує сканкопії документів в системі "Єдиний електронний архів" та ініціює проведення платежу в системі Omnitraker (послуга бек-офісу "Грант/Мікрогрант візування платежів на паперових носіях").

Відповідач стверджує, що Порядком передбачено, що надані кошти у вигляді гранту, можна використати лише і виключно на придбання обладнання, яким напівпричіп марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартістю 147 384,00 грн не є, так як такий (напівпричіп) є транспортним засобом, а Порядком не передбачено використання грантових коштів на придбання транспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження), і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

У ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

При цьому, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух", визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі- ПДР), причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.

Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

Згідно п. 2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.

Транспортні засоби та обладнання є окремими видами засобів виробництва також з точки зору бухгалтерського та податкового обліку. Так, обладнання належить до 4 групи основних засобів, а транспортні засоби належать до 5 групи (ст. 138.3.3. Податкового кодексу України).

Із урахуванням викладеного напівпричіп, який мав намір придбати Позивач не є обладнанням, а є транспортним засобом, так як приводиться у рух за допомогою сідельного тягача. Сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 по справі №761/33776/19.

Сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому витрати на їх утримання та технічне обслуговування з урахуванням підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України. Такий висновок щодо віднесення сідельного тягача і напівпричепа до вантажних автомобілів зроблено у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №807/250/18, який в подальшому підтриманий у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 04.03.2021 у справі №500/2170/19, від 04.11.2021 у справі №620/1384/20, від 03.06.2021 у справі №540/1969/19, від 11.10.2021 у справі №140/8956/20, від 16.12.2021 у справі №140/3766/19, від 15.06.2022 у справі № 520/9743/19.

Терміни та визначення основних понять дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), які призначені для перевезення людей та (чи) вантажів, а також спеціального устаткування встановлені Державним стандартом України ДСТУ 2984-95, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України № 31 від 25.01.1995.

Відповідно до цього Стандарту:

Дорожній транспортний засіб - транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального, користування усіх категорій і сконструйованим згідно з їхніми нормами (п.1);

Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, який повністю опирається на дорогу колесами, призначений для перевезення пасажирів чи вантажів і пристосований для буксирування автомобілем (п. 22);

Напівпричіп - причіп, який за своєю конструкцією призначений для використання з сідельним тягачем і частина повної маси якого передається на сідельний тягач через сідельно-зчіпний пристрій (п. 28),

Вантажний напівпричіп - напівпричіп, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів (п. 30).

Отже, згідно Державного стандарту України ДСТУ 2984-95, напівпричеп є транспортним засобом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із доводами відповідача та суду першої інстанції, що напівпричіп марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартістю 147 384,00 грн не є обладнанням, оскільки вказаний напівпричіп є транспортним засобом.

Враховуючи, що напівпричіп не можна віднести до поняття обладнання, на придбання якого, відповідно до умов Порядку, визначених п. 5 (в редакції від 21.06.2022), може бути витрачені кошти мікрогранту, що, в свою чергу вказує на правомірність відмови Банку в проведенні платежу позивача, пов`язаного із оплатою на придбання напівпричіпу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 , стан був у використанні, вартістю 147 384,00 грн.

Отже, Банк в межах компетенції та обґрунтовано встановив, невідповідність наданих Позивачем документів та призначення платежу цілям зазначеним в Порядку та договорі про надання мікрогранту так, як Порядком не передбачено використання грантових коштів на придбання транспортних засобів, та не допустив здійснення неналежного платежу.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, що Банк брав безпосередню участь у погодженні бізнес - плану, а також ті обставини, що представник Банку був присутній при проведенні співбесіди на якій проходив захист бізнес - плану позивача. Оскільки участь Банку у погодженні бізнес плану та присутності представника Банку при проведенні співбесіди не підтверджуються матеріалами справи та суперечать процедурі отримання мікрогранту передбаченій Порядком. Доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано повважав безпідставними посилання позивача на наказ Мінсоцполітики "Про затвердження Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками" від 28.12.2017 за №2072. Вказаний наказ Мінсоцполітики "Про затвердження Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками" від 28.12.2017 за №2072 містить визначення виробничого обладнання. Однак, визначень, що напівпречіп є обладнанням, такий наказ не містить.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови в оплаті витрат на закупівлю напівпричепу до сідлового тягача до задоволення не підлягає.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що повноваження уповноваженого банку в частині оплати коштів мікрогранту не є дискреційними, на відміну від повноважень центру зайнятості при прийнятті рішення про надання мікрогранту, а тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити платіж на покриття витрат мікрогранту не тільки є ефективним, а й прямо випливає з договору та закону.

Колегія суддів стосовно вказаних доводів позивача зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95). При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та визначає належний, на її думку, спосіб захисту порушеного права чи інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №990/46/22, суд не втручається та не може втручатися у конституційну дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України.

Судом встановлено, що у зв`язку із відсутністю документів на переказ коштів, що відповідали вимогам Положення, Банком 03.04.2023 здійснено повернення суми невикористаного ФОП Михалевич Р.М. мікрогранту в розмірі 150 000,00 грн на рахунок Мінекономіки, що підтверджується платіжною інструкцією №2308905304 (#1232308905304) (а.с. 148, т. 1), а 05.04.2023 рахунок мікрогранту закрито.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов`язати АТ "Ощадбанк" здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником ТОВ "Топагротрак" та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 в розмірі 147 384,00 грн.

Однак, такий предмет позову у даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законним інтересам суб`єктів господарювання. Зокрема, виходячи із змісту ст. 16 ЦК України цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як зобов`язати здійснити платіж для проведення розрахунків з постачальником та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу (товару), і такий спосіб не встановлений чинним законодавством та договором, який укладений між Позивачем та АТ "Ощадбанк".

Враховуючи, що позивачем спосіб захисту права не передбачено Законом та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки виключає можливість примусу до виконання зобов`язання на підставі рішення суду, слід відмовити у позові про здійснення платежу для проведення розрахунків з постачальником ТОВ "Топагротрак" та оплатити витрати на закупівлю напівпричепу марки SCHMITZ модель SCS 24/L-13.62 С Е В, 2010 року випуску, VIN НОМЕР_1 в розмірі 147 384,00 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України та покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Михалевича Романа Михайловича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/290/23 - без змін.

2. Справу №903/290/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.