СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/522/23
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (вх. №917 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдінг Компані", м. Харків,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11", смт. Буди Харківського району Харківської області,
про: стягнення коштів у розмірі 63143,06 грн,-
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдінг Компані" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" про стягнення 63143,06 грн, з яких: 44419,98 грн - основний борг за укладеним сторонами договором поставки №90 від 29.03.2019, 7891,13 грн - пеня, 1227,42 грн - три проценти річних, 9 604,43 грн - інфляційні нарахування.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору №90 від 29.03.2019 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдінг Компані" 44419,98 грн основного боргу, 7891,13 грн пені, 1227,42 грн 3 % річних, 9604,53 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах даної справи наявні належні та достатні докази, які підтвердили реальність виконання позивачем №90 від 29.03.2019 та наявність заборгованості у відповідача щодо оплати вартості отриманого товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обгрунтуванні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" зазначає, що позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу, у т.ч. товарної або видаткової накладної з підписом керівника ТОВ "Баскет 11" або уповноваженої особи за дорученням тощо, на підтвердження передачі даній юридичній особі вищевказаного товару. За таких обставин, на думку апелянта, у ТОВ "Баскет 11" не виник обов`язок платити за товар та відповідно не має прострочення оплати вартості оплати, що тягне відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат. Одночасно апелянт вказує про безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (вх. №917 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23, постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (вх. №917 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи, запропоновано позивачу подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/522/23.
15.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдінг Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про законність оскаржуваного рішення, та необгрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11".
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдинг Компані" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №90, відповідно до умов якого "Постачальник" зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність "Покупцеві" товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а "Покупець" зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у даному договорі. Цей договір укладається на розсуд сторін. До Договору сторонами підписується Специфікація у формі, що відповідає Додатку №І до даного Договору. Зазначена Специфікація складена Постачальником у Ехеl форматі (обов`язково українською мовою) направляється Покупцю в електронну пошту, зазначену у реквізитах до даного Договору. На кожну партію товару на підставі Замовлення Покупця Постачальником складається Видаткова накладна, в якій сторони узгоджують кількість, вартість і асортимент товару (SCU, всі кодовані дані на кожну товарну позицію). Зазначена Видаткова накладна визнається Сторонами Специфікацією, та є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна кількість товару, предмета постачання за даною угодою, визначається як наростаюча кількість по усіх, поставках, зроблених згідно з оформленими належним чином Видатковими накладними що мають силу Специфікацій, і є невід`ємними частинами Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачання конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення "Покупця". Замовлення надаються "Постачальникові" за допомогою електронної пошти, факсимільному зв`язку або способами зв`язку, що забезпечують фіксацію тексту і дати замовлення, або іншим способом, прийнятним для "Покупця". Замовлення повинне містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату і час доставки товару "Постачальником" на склад "Покупця", вказаний "Покупцем"; г) адреса складу "Покупця"; д) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених цим договором; е) термін постачання партії товару, якщо він відрізняється від терміну постачання, встановленого цим договором. На Замовлення "Покупця" "Постачальник" має відповісти на протязі години з моменту отримання Замовлення, направити факсом або в електронну пошту підтвердження прийняття Замовлення у вигляді печатки га підпису на Замовленні та оформлену належним чином і підписану у встановленому порядку на підставі Замовлення Специфікацію. Або на протязі години з отримання Замовлення "Покупця", повідомити "Покупця" про тимчасову відсутність Товару або про зняття Товару з виробництва. Замовлення вважається прийнятим "Постачальником" від "Покупця" у разі, якщо через гри години після його отримання "Постачальних" не повідомить "Покупця" про свою незгоду з умовами замовлення або про неможливість його виконання.
Згідно п. 2.4 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDF (DELIVERED DUTY PAID), місце постачання - м. Харків, "склад "Покупця" (у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс 2010"). За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформлюється письмовою додатковою угодою до даного Договору.
У розділі 5 договору сторони обумовили, що ціна на товар, що поставляється за даною угодою, є договірною і вказується в накладних та Специфікаціях. Ціна на товар, що поставляється за даною угодою, може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі, коли ініціатором зміни ціни товару є "Постачальник", то він зобов`язаний письмово повідомити про це " Покупця" за чотирнадцять днів до запланованого введення в дію нових цім. З ініціативою щодо збільшення вартості Товару "Постачальник" має право звертатися не частіше одного разу на два місяці. Зміна ціни на вже поставлений "Покупцеві" товар не допускається. Загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума по усіх постачаннях, зроблених впродовж усього терміну дії цього договору. "Покупець" робить оплату за Товар на умовах: відстрочки платежу протягом календарних днів з дня реалізації товару кінцевому споживачу; протягом 28 (двадцять вісім) днів з моменту отримання Товару. Усі розрахунки за даною угодою здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата Товару може здійснюватися як шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Постачальника", так шляхом внесення готівкових коштів в касу "Постачальника" у межах норм, встановлених діючим законодавством України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку "Покупця" або дата внесення готівкових коштів до каси "Постачальника". Сторони щомісячно проводять звіряння розрахунків по зроблених постачаннях товару, для чого "Покупець" готує проект акту звіряння розрахунків і направляє його "Постачальникові" в строк не пізніше за десяте число місяця, що йде за місяцем, по якому робиться звіряння розрахунків. У разі якщо від "Постачальника" не надійшло заперечень по акту звіряння в строк до двадцятого числа місяця, що йде за місяцем, по якому робиться звіряння, акт звіряння вважається прийнятим в редакції "Покупця". У разі наявності заборгованості "Постачальника" перед Покупцем по інших Договорах (підставах), при розрахунках в обов`язковому порядку застосовується взаємозалік зустрічних однорідних вимог. Необхідною і достатньою підставою для проведення взаємозаліку Сторонами є заява (вимога) ініціюючої Сторони, спрямована іншій Стороні цінною кореспонденцією з описом вкладення.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даною угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона, в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов`язань, а також сплачує штрафні санкції, передбачені даним Договором та нормами діючого законодавства України. За несвоєчасну оплату товару "Покупець" сплачує "Постачальникові" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Як вказує позивач, на протязі всього часу дії договору, позивач поставляв відповідачу товари, що підтверджується замовленнями на товар, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких додані до позовної заяви.
Проте, за товари, що поставлялися протягом січня-червня 2022 року відповідач не здійснив оплати у встановлений строк, за товари поставлені у період з 27.01.2022 по 08.06.2022 відповідач взагалі не розрахувався.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором поставки у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 44 419,98 грн.
Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 9 місяців 2022 року, підписаним між сторонами.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивачем нараховані відповідачу 7891,13 грн пені, 1227,42 грн 3% річних та 9604,53 грн інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)).
За змістом статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Семерка Трейдинг Компані" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №90, відповідно до умов якого "Постачальник" зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність "Покупцеві" товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а "Покупець" зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у даному договорі.
Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
У даному спорі предметом доказування є здійснення господарської операції між сторонами, а також наявність чи відсутність у відповідача заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №90 від 29.03.2019.
Відповідно до приписів статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд зазначає, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Усі господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
При цьому, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості поставленого товару / наданих послуг.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, замовлення відповідача на поставку товару, накладні про повернення товару та підписаний сторонами акт взаємних розрахунків станом за період 9 місяців 2022 року.
При цьому, суд зауважує, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, від 26.03.2019 у справі № 925/291/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.
Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому окрім обставин оформлення первинних документів, підлягають доведенню обставини щодо наявності або відсутності реального руху такого товару (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2019 у справі № 920/61/19).
У постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 927/833/18 викладено правову позицію, згідно з якою, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Ураховуючи те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, суд відхиляє заперечення відповідача стосовно підписання видаткових накладних неуповноваженою особою.
У звязку з цим наявні в матеріалах справи накладні є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем без зауважень.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 21.12.2020 у справі №916/499/20.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
З приводу аргументів апелянта про відсутність на видаткових накладних підпису саме керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" варто зазначити таке.
У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки. Водночас, неправильно зазначене у документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадове положення осіб відповідача або не зазначення їх взагалі не тягне за собою припинення зобов`язань.
При цьому, варто враховувати, що процес проведення торгівельної діяльності не можливо без залучення відповідачем до цієї господарської діяльності відповідного персоналу. Таким чином, прийом партій товару здійснювався матеріально відповідальними особами (працівниками) відповідача.
З наведеного вбачається, що доводи відповідача про те, що підписи на видаткових накладних від імені отримувача товару, не належать особисто керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11", не оспорюються позивачем, та водночас не спростовують факту поставок товару та його фактичного отримання відповідачем.
Необгрунтованими є також посилання апелянта стосовно відсутності доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.
Ураховуючи, що матеріалами справи повністю підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №90 від 29.03.2019 за видатковими накладними, покладеними в основу позову, доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 44419,98 грн є правомірними.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7891,13 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У частині 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище по тексту рішення, у п.п. 6.1, 6.2 договору сторони обумовили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даною угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона, в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов`язань, а також сплачує штрафні санкції, передбачені даним Договором та нормами діючого законодавства України. За несвоєчасну оплату товару "Покупець" сплачує "Постачальникові" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9604,53 грн та 3 % річних у розмірі 1227,42 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта щодо незаконності відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд призначити у справі №922/522/23 почеркознавчу та технічну експертизу, поставити на вирішення експертів наступні питання: 1) видаткові накладні, долучені до позовної заяви підписані власноручно підписом позивача та відповідача або підписані з використанням факсимільного відтворення підпису? 2) чи виконаний підпис на видаткових накладних, долучених до позовної заяви напроти ТОВ "Баскет 11" директором даної юридичної особи або іншою особою? 3) чи є відтиск печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на видаткових накладних, долучених до позовної заяви, ідентичним відтиску печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на договорі, долученому до позовної заяви? Відповідач просить суд доручити проведення даної експертизи НДІСЕ ім. засл. професора Бокаріуса; попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; оплату експертизи гарантує; на час проведення експертизи просить зупинити провадження у справі №922/522/23.
В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу, у т.ч. товарної або видаткової накладної з підписом керівника ТОВ "Баскет 11" або уповноваженої особи за дорученням тощо, на підтвердження передачі даній юридичній особі вищевказаного товару.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
За наведених обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, наявність чи відсутність у відповідача основної заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки.
Водночас відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.
Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, для з`ясування реальності господарської операції суд також має встановити чи мало місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності. Відповідно, у даному випадку висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, вирішуючи питання щодо необхідності призначення судової експертизи видаткових накладних на предмет їх підписання особисто керівникомТовариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11", суд враховує позицію позивача, який зазначений факт не оспорює.
Як було встановлено вище в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки.
Ураховуючи те, що однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, розумність строків розгляду справи та доцільність вчинення певних процесуальних дій, суд пешої інстанції дійшов законного висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.
При цьому вказуючи про незаконність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи, апелянтом не заявляється клопотання про її проведення на стадії апеляційного перегляду.
У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23 має бути залишене без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі №922/522/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2023 |
Оприлюднено | 18.09.2023 |
Номер документу | 113483711 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні