Рішення

від 15.09.2023 по справі 910/7244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2023Справа № 910/7244/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/7244/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a>;

про стягнення 458 600,94 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a> основну суму заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-0610 від 15.04.2004 у розмірі 458 600,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7244/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a> про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a> до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведені відповідачем причини неможливості подання відзиву в установлені судом строки, оскільки відзив на позовну заяву подано разом з заявою про поновлення строку, суд дійшов висновку поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a> до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a> на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування якого було змінено на АТ "К.Енерго") (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a>) (далі - абонент, відповідач) було укладено тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-0610 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

За змістом п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

В свою чергу, відповідно до п. 2.3.1. та 2.3.2. договору, абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно п. 1-2 додатку № 4 до договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Крім того, п. 5 додатку № 4 до договору визначено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в РТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації.

25.08.2021 року заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ "К.Енерго" за договором у розмірі 458 600,94 грн була придбана ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТСЕРВІС-СТМ" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a> (далі - позивач).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно вищезазначеного акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a> від АТ "К.ЕНЕРГО" перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Позивач, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою вказує, що станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2018 по 01.05.2018 за договором від 15.04.2004 № 33-0610 не сплачена та становить 458 600,94 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що вимоги позивача є недоведеними, оскільки останнім не надано належних доказів, які б підтверджували факт постачання теплової енергії абоненту у вказаний позивачем період.

Також відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком № 2 до договору № 33-0610 від 15.04.2004 затверджено тариф на теплову енергію ПАТ "Київенерго" без урахування ПДВ, а саме: для опалення - 54,42 грн/Гкал (71,10%), 80,0 грн/Гкал (23,69 %), 57,50 грн/Гкал (5,21 %).

У матеріалах справи наявна підписана директором СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплову енергію ТОВ "Управляюча компанія "Простір" за договором № 33-0610 від 15.04.2004, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 458 600,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 25.08.2021 року заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ "К.Енерго" за договором у розмірі 458 600,94 грн була придбана ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ "Київенерго-борг" (далі - позивач).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Таким чином, згідно вищезазначеного акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до ТОВ "Київенерго-борг" від АТ "К.ЕНЕРГО" перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Отже, за результатами аукціону ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "Київенерго-борг" набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, в тому числі і на заборгованість ТОВ "Управляюча компанія "Простір" за договором № 33-0610 від 15.04.2004 у розмірі 458 600,94 грн, а отже, права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ "К.ЕНЕРГО" (колишня назва ПАТ "КИЇВЕНЕРГО") до його правонаступника - ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (змінило назву на ТОВ "Київенерго-борг").

Результати аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відтак суд дійшов висновку, що позивач є новим кредитором за договором № 33-0610 від 15.04.2004 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 458 600,94 грн.

Судом також встановлено, що 26.05.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну кредитора та просив підписати акт звірки заборгованості та перерахувати кошти.

06.06.2022 відповідач, у відповідь на повідомленням позивача про зміну кредитора, просив надати підтверджуючи документи щодо підстав набуття статусу правонаступника ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ", підстави виникнення та детальний розрахунок заборгованості.

19.07.2022 Комунальний концерн "Центр комунального сервісу", який діє від імені та в інтересах ТОВ "Київенерго-борг" на підставі договору про надання правової допомоги № 3609/Юр від 17.06.2022, звернувся до відповідача з вимогою № 990 про сплату заборгованості та направив відповідачу документи, які підтверджують набуття права вимоги боргів відповідача перед ПАТ "КИЇВЕНЕРГО". У додатках до даної вимоги перелічені наступні документи: рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.21, копія довіреності представника на право підпису.

01.08.2022 відповідач у відповіді за вих. №01/08 від 01.08.2022 на вимогу позивача за № 990 від 19.07.2022 просив надати підтверджуючи документи щодо підстав набуття статусу правонаступника ТОВ "Київенерго-борг", підстави виникнення та детальний розрахунок заборгованості.

Позивач листом від 28.03.2023 № 02-14/3086 надав відповідь на лист відповідача за № 04/08 від 04.08.2022. Докази направлення відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У матеріалах справи міститься повідомлення позивача про зміну кредитора від 26.05.2022, яке було адресоване відповідачу та на яке останнім було надано відповідь.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві, відповідач зазначає, що позивачем не було надано первинних документів, передбачених договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії, та зазначив, що сплив строк позовної давності для звернення до суду.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження існування заборгованості з огляду на наступне.

За змістом п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

В свою чергу, відповідно до п. 2.3.1. та 2.3.2. договору, абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Водночас суд звертає увагу, що пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в РТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за період з 01.01.2018 по 01.05.2018 ТОВ "Управляюча компанія "Простір" не отримував від ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" (нова назва - АТ "К.Енерго") теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

Суд звертає увагу, що вищевказана довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

А відтак, факт порушення відповідачем умов договору № 33-0610 від 15.04.2004 в частині оплати боргу за використану теплову енергію підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Враховуючи те що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у даній справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними з огляду на вищевикладене.

Таким чином, суд зазначає, що заборгованість ТОВ "Управляюча компанія "Простір" перед ТОВ "Київенерго-борг", за договором № № 33-0610 від 15.04.2004, що становить 458 600,94 грн, є підтвердженою належними, допустимими та достовірними доказами.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.01.2018 по 01.05.2018. З позовною заявою позивач звернувся до суду 05.05.2023.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020" продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Також у позовній заяві позивач посилається на підпункт 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким доповнено розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання органу (особи), який (яка) здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок приймаючи рішення зазначити в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

Позивач заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 458 600,94 грн, а нарахування відсотків або пені у позові не заявлено.

З огляду на те, що у суду відсутні достовірні, беззаперечні відомості щодо того, що рішення суду не буде виконано відповідачем до моменту закінчення/припинення воєнного стану в України та те що позивачем заявлено лише стягнення основного боргу без відсотків і пені, суд не вбачає підстав для зобов`язання органу (особи), який (яка) здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"</a> (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-А, ідентифікаційний код 32253916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"</a> (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 32826328) 458 600 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч шістсот) грн 94 коп. заборгованості та 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн 02 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко