Рішення

від 13.09.2023 по справі 916/874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/874/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

до відповідача: Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор"

про стягнення 896564,38 грн

за участю представників

від позивача - Демура Р.В.

від відповідача - Глазков Є.С.

До суду надійшла позовна заява Служби автомобільних доріг в Одеській області до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії -"Одесадіпродор" про стягнення 896564,38 грн заборгованості за договором від 07.07.2012 про відшкодування витрат по утриманню об"єкта оренди.

Ухвалою від 06.03.2023 суд відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 05.04.2023.

Чергове підготовче засідання призначено на 28.06.2023.

28.06.2023 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 06.09.2023 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що провадження у справі щодо вимог за договором за період з травня 2013 року по лютий 2017 року підлягає закриттю в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 237353,86 грн. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки до позовної заяви не додано доказів понесення позивачем фактичних витрат на оплату за теплопостачання, обслуговування ліфта, вивіз сміття, охорону об`єкта. Також звертає увагу суду на те, що Акти показань споживання води та електроенергії не є належними доказами, оскільки вони не підписані уповноваженими особами з боку відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

07.07.2012р. між Службою автомобільних доріг в Одеській області та (далі Служба, позивач) та Одеською філією Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор - Одесадіпродор (далі Одесадіпродор, відповідач), був укладений договір б/н (далі - договір) та додаткові угоди від 03.06.2014р. б/н, додаткова угода №2 від 07.07.2017 р., №3 від 29.12.2017 р., №4 від 27.12.2018 р., №5 від 27.12.2019 р. про відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню об`єкта оренди.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №542508141989 від 06.04.2023 Службу автомобільних доріг в Одеській області перейменовано у Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області.

Відповідно умов договору, правовідносини між сторонами, пов`язані з відшкодування витрат по утриманню об`єкту: приміщень на п`ятому, шостому та частини сьомого поверхах, семи поверхової будівлі загальною площею 1537,2 кв.м. (далі - об`єкт), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49.

Згідно пункту 2.1 договору, оплата по договору здійснюється ДП Одесадіпродор щомісячно на протязі десяти днів з моменту отримання рахунку від Служби та доданого до нього розрахунку.

У відповідності до п.1.2. додаткової угоди до договору №2 від 07.07.2017 р., відповідачем відшкодовується позивачу наступні витрати по утриманню об`єкта споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, охорона об`єкту.

Згідно п.2.2. додаткової угоди до договору №2 від 07.07.2017 р, сума відшкодування витрат, зазначених в п.1.2. договору, Службою визначається в наступному порядку:

1) споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, - за обсяги фактичного споживання згідно показників засобів обліку (лічильників) та із застосуванням розміру затверджених цін/тарифів на такі послуги;

2) теплопостачання розмір фактичних витрат * 28% (площа приміщень Одесадіпродор пропорційно площі приміщень об`єкта;

3) зовнішнє освітлення, вивіз сміття, охорона об`єкта розмір фактичних витрат * 11% (площа фактично використовуємих відповідачем приміщень пропорційно площі приміщень об`єкта).

У позові позивач зазначає, що за відповідачем утворилась заборгованість за період з 1 січня 2015 року по червень 2020 року в сумі 896564,28 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання даного договору від 07.07.2012р. позивачем надано акти виконаних робіт за відшкодування експлуатаційних витрат, які були надіслані відповідачу цінними листами з повідомленнями про вручення, а починаючи з серпня 2017 року з описом вкладення.

Судом встановлено, що між сторонами за даним договором розглядався спір, предметом якого було стягнення з відповідача заборгованості за період з 1 травня 2013 року по лютий 2017 року (справа №916/879/17). Є рішення апеляційної інстанції у справі, відповідно до якого в задоволенні позову відмовлено.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України - суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, закриває провадження у справі №916/874/23 в частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого 2015 р. по лютий 2017 року в розмірі 237353,86 грн.

У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно умов договору, правовідносини між сторонами, пов`язані з відшкодування витрат по утриманню об`єкту: приміщень на п`ятому, шостому та частини сьомого поверхах, семи поверхової будівлі загальною площею 1537,2 кв.м. (далі - об`єкт), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49.

За умовами п.2.2. договору в редакції додаткової угоди від 07.07.2017 року, сума відшкодування витрат, зазначених в п.1.2. договору, Службою визначається в наступному порядку:

1) споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, - за обсяги фактичного споживання згідно показників засобів обліку (лічильників) та із застосуванням розміру затверджених цін/тарифів на такі послуги;

2) теплопостачання розмір фактичних витрат * 28% (площа приміщень Одесадіпродор пропорційно площі приміщень об`єкта;

3) зовнішнє освітлення, вивіз сміття, охорона об`єкта розмір фактичних витрат * 11% (площа фактично використовуємих відповідачем приміщень пропорційно площі приміщень об`єкта).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував договірні відносини, однак відповідач, в свою чергу, не проводив розрахунки пов`язані з відшкодування витрат по утриманню об`єкту.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2017 року по грудень 2019 року задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право та чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, суд констатує, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, дійсно порушені.

Однак, закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для винесення судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що позовні вимоги грунтуються на стягненні заборгованості за порушення договірних зобов`язань, в період з березня 2017р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.02.2023р., на думку суду, позивач пропустив строк звернення до суду за спірний період з березня 2017р. по грудень 2019 року (включно).

Рахунок на оплату №47 від 31.12.2019 р. на суму 24591,93 грн. позивач направив відповідачу 21.01.2020 р., відповідач отримав 27.01.2020 р. Враховуючи умови договору щодо оплати рахунків останнім днем оплати є 06.02.2020 р.

Рахунок №03 від 31.01.2020 р. на суму 27777,86 позивач отримав 24.02.2020 р. і останнім днем оплати є 05.03.2020 р.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість в сумі 104119,26 грн. за період з січня 2020 р. по червень 2020 р.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача щодо надання роз`яснень з приводу обсягів фактичного споживання згідно показників засобів обліку або з пропозицією внести зміни до договору щодо цього питання, - тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів понесення ним фактичних витрат на оплату послуг на теплопостачання, обслуговування ліфта, вивіз сміття, охорону об`єкта.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі щодо стягнення з Державного підприємства Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства Укрдіпродор в особі Одеської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор" (65031, м.Одеса, вул. Грушевського, 49, ЄДРПОУ 26344530) заборгованості в сумі 237353,86 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства Укрдіпродор в особі Одеської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор" (65031, м.Одеса, вул. Грушевського, 49, ЄДРПОУ 26344530) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (код ЄДРПОУ 25829550, м .Одеса вул. М.Грушевського 49) основну заборгованість у розмірі 104119,26 грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1561,79 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова