Постанова

від 14.09.2023 по справі 420/1220/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа №420/1220/19

адміністративне провадження № К/990/5794/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №420/1220/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021(головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕСТ» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2019 року №0000161202; зобов`язання внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані узгодження суми бюджетного відшкодування по ТОВ «ТОРГЕСТ» у сумі 14 920 438,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення суду першої інстанції у зв`язку з невиконанням вимог ухвали щодо сплати судового збору.

Зі змісту судового рішення вбачається, що єдиною підставою для задоволення позовних вимог став висновок суду про те, що відповідач не виконав встановленого пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України обов`язку перенесення строку проведення позапланової перевірки позивача, не дотримався умов її проведення, оскільки перевірка проводилася за відсутності первинних документів у позивача, в той час, коли позивач подав повідомлення про втрату документів бухгалтерського і податкового обліку та мав право на їх відновлення.

У березні 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява контролюючого органу про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). ГУ ДПС просило суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ТОРГЕСТ" у повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви представник Головного управління ДПС в Одеській області зазначає, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для звернення до суду із відповідною заявою, є отримання 03 лютого 2021 року листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України № 0434-231/2730 від 28 січня 2021року із додатками. Заявник вказує, що згідно з текстом зазначеного документу, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №52000000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, в рамках якого були прийнятті рішення про розкриття ПАТ «Банк Восток», АТ «Кредобанк», АТ «КІБ» інформації щодо руху коштів на банківських рахунках ТОВ "ТОРГЕСТ". Згідно проведеного аналізу отриманої інформації з банківських рахунків встановлено, що на відповідні рахунки у період з серпня 2016 року по липень 2020 року надходили кошти в якості оплати за поставку товарно-матеріальних цінностей за укладеними договорами із суб`єктами господарювання за загальну суму 24813755,14 грн, з якої сума ПДВ складає 4135625,86 грн, однак позивачем задекларовано за відповідний період податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 212841,00 грн, що свідчить про порушення останнім вимог п. 187.7 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в частині не відображення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період серпня 2016 - лютий 2020 року у сумі 3922784,86 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року задоволено заяву Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та прийнято у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТОРГЕСТ».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що отримання 03 лютого 2021 року контролюючим органом листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 28.01.2021 № 0434-231/2730 є нововиявленою обставиною у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а відтак наявні підстави для перегляду рішення суду від 18 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та відмовлено у задоволені заяви Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки суду у рішенні про задоволення позову, про перегляд якого просить заявник, ґрунтуються на порушенні відповідачем процедури проведення перевірки, та як наслідок, на передчасності прийнятого податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної такої перевірки. Зазначена обставина є самостійною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, тоді як в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не наведено жодної обставини, врахування якої вплинуло або могло б вплинути на встановлену судом неправомірність та передчасність оскаржуваного акта індивідуальної дії. Крім того, апеляційний суд зазначив, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні положень статті 361 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 02 червня 2021 року.

Контролюючий орган вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 частини другої статті 361 КАС України, а надані ним докази (інформація щодо руху коштів на рахунках Товариства) свідчать про необґрунтованість складеної та наданої підприємством первинної документації на підтвердження, ніби-то, відсутності в його діях порушень вимог податкового законодавства, які були повністю сприйняті судом.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС вважає, що Верховним Судом не приділялась увага застосуванню підходу «превалюванні суті над формою» в частині встановлення правосуддя за умов наявності в діях контролюючого органу, вжитих в ході проведення перевірки, певних недоліків. Формальне недотримання норм законодавства з боку контролюючого органу не завжди свідчить про повну правомірність дій суб`єктів господарювання в частині забезпечення належного оподаткування.

Ухвалою від 12 квітня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від ТОВ "ТОРГЕСТ" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на наявність висновків Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах та відповідність їм судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, останній просить касаційне провадження у справі закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (зокрема постанови від 2 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі №127/2-а-4944/11, від 10 червня 2021 року у справі №759/7715/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 3 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16), відповідно до якої, якщо її систематизувати, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.

Застосовуючи такий висновок до спірних у справі правовідносин, колегія суддів виходить з такого.

З огляду на зміст судового рішення (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року) підставою для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення стало те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України ґрунтувалися лише на відсутності документів фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся. Однак, як станом на дату призначення перевірки позивача, так і станом на час її проведення, відповідач був сповіщений про втрату позивачем первинних документів, а тому зобов`язаний був виконати вимоги пункту 44.5 статті 44 ПК України і перенести терміни проведення перевірки. Суди зазначили, що проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат виробництва в будь-якому випадку пов`язане з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів, що в даному випадку не відбулося. Отже, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України.

У заяві про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами ГУ ДПС посилається на наявність істотної, як на його думку, обставини, яка доводить правомірність висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень, які викладені в акті перевірки.

Однак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обставина, на яку контролюючий орган посилається як на нововиявлену, не обумовлена взаємозв`язком із висновками судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій, які стали підставою для задоволення позову, тобто не впливає і не може впливати на ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили.

Під час розгляду справи висновки контролюючого органу по суті виявлених порушень судами не перевірялися, а зроблено висновок про їх передчасність. Такий висновок не пов`язаний із оцінкою наданих до суду первинних документів та/або наявністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування або правомірністю формування від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2018 року.

Оскільки позиція ГУ ДПС, яка викладена у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходить за межі висновків судів у цій справі, які стали підставою для задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що це унеможливлює перегляд судового рішення в порядку, визначеному главою 3 КАС України, незалежно від наявності/відсутності підстав вважати заявлену ГУ ДПС обставину нововиявленою в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

У зв`язку з викладеним, постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС ґрунтуються на правильному застосуванні статті 361 КАС України. При цьому, колегія суддів погоджується зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою викладеної контролюючим органом позиції як такої, що свідчить про отримання останнім саме нового доказу, а не наявність нововиявленої обставини у розмінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Доводи ГУ ДПС про необхідність застосування підходу «превалюванні суті над формою» в умовах наявності в діях контролюючого органу, вжитих в ході проведення перевірки, певних недоліків, виходять за межі предмета касаційного перегляду, оскільки виявлені судом істотні порушення відповідачем норм ПК України стали підставою для скасування податкових повідомлень-рішень і питання правильності обрання такого наслідку під час розгляду справи по суті позовних вимог не є предметом цього касаційного перегляду. Відсутні у судових рішеннях і висновки про повну правомірність дій суб`єкта господарювання в частині забезпечення належного оподаткування, а тому доводи ГУ ДПС в цій частині є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права у цій справі встановлена за результатами касаційного перегляду справи, а тому підстави для закриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №420/1220/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк