Постанова

від 14.09.2023 по справі 480/492/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 480/492/22

адміністративне провадження № К/990/23587/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року (головуючий суддя Павлічек В.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді - Катунов В.В., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» про надання дозволу на погашення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Головне управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") про надання дозволу на погашення суми податкового боргу ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") у розмірі 1041555,50 грн за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовані непогашенням відповідачем наявного у нього податкового боргу, а також, у зв`язку з тим, що вжиті заходи по погашенню податкового боргу не дали позитивних результатів, з огляду на зазначене, керуючись статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган просив надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 1041555,50 грн за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Надано ГУ ДПС у Сумській області дозвіл на погашення суми податкового боргу ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» у розмірі 1004102,08 грн, за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, у скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не перевірили та не надали оцінки доводам ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" щодо наявної у нього суми податкового боргу на час звернення контролюючого органу до суду, а також на час прийняття рішення у цій справі. Крім того, судами а ні першої, а ні апеляційної інстанцій не було перевірено чи у повній мірі позивачем було вжито заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, як передумови до звернення до суду з даним адміністративним позовом в порядку, визначеному абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 ПК України. Відповідач вказує, що згідно із матеріалами справи інкасові доручення направлені до АТ «Ощадбанк» у кількості 16 штук повернулися без виконання у зв`язку з невірним зазначенням найменування банку, від 6 вересня 2021 року № 7097 повернуто банком у зв`язку з невірним зазначенням номеру провадження по якому накладене арешт. Із наданих 110 інкасових доручень лише 32 повернуто банком у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках. Решта інкасових доручень повернуто з інших причин, недоліки яких контролюючим органом не усунуто.

ГУ ДПС у Сумській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Контролюючим органом зазначено, що ним надсилались до банків, обслуговуючих платника податків, а саме: ПАТ «Мегабанк», АТ «Кредобанк», АТКБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк» відповідні інкасові доручення у кількості 112 штук від 6 вересня 2021 року, від 7 вересня 2021 року, від 8 вересня 2021 року, від 9 вересня 2021 року, від 10 вересня 2021 року, від 21 вересня 2021 року, від 22 вересня 2021 року, від 23 вересня 2021 року, від 24 вересня 2021 року, від 27 вересня 2021 року, від 28 вересня 2021 року, від 29 вересня 2021 року, від 30 вересня 2021 року, від 18 жовтня 2021 року, від 19 жовтня 2021 року, від 20 жовтня 2021 року, від 21 жовтня 2021 року, від 22 жовтня 2021 року, від 23 жовтня 2021 року, від 25 жовтня 2021 року, від 28 жовтня 2021 року та від 29 жовтня 2021 року. 36 інкасових доручень позивачу повернуто у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку, 18 інкасових доручень позивачу повернуто у зв`язку з відсутністю залишку на рахунку, 16 інкасових доручень позивачу повернуто у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку та невірним зазначенням найменування банку платника, 40 інкасових доручень позивачу повернуто у зв`язку з тим, що рахунок відкритий як окремий рахунок для зарахування страхових коштів, які можуть бути використані виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, 1 інкасове доручення позивачу повернуто у зв`язку з надісланням неналежному адресату, 2 інкасових доручень позивачу повернуто у зв`язку з невірним зазначенням найменування банку платника. Таким чином, на думку податкового органу, твердження відповідача у скарзі про те, що лише 32 інкасових доручення повернуто банком у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках не знайшли підтвердження у матеріалах справи, оскільки 109 інкасових доручень, які надані позивачем до суду, підтверджують відсутність коштів на рахунках платника податків, а лише 3 інкасові доручення із 112 повернуто із інших підстав. Отже, позивач вважає, що ним доведено неможливість стягнення коштів з рахунків боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку у ГУ Сумській області.

Відповідно до розрахунку податкового боргу та витягу з інтегрованої картки платника податків, у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 1041555,50 грн.

Податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" від 22 жовтня 2012 року № 830.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 21 січня 2021 року у справі №480/3848/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області до ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" про стягнення податкового боргу задоволено частково. Стягнуто з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 122,96 грн; орендної плати з юридичних осіб у сумі 466627,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 25 жовтня 2021 року у справі № 480/92/21 адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області до ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 24 955,18 грн; орендної плати з юридичних осіб у сумі 565392,47 грн.

Також ГУ ДПС у Сумській області 23 жовтня 2012 року було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 88, на підставі якого було складено акти опису майна від 31 січня 2013 року № 5 та від 22 лютого 2017 року № 2. Загальна сума майна, що може бути описано у податкову заставу складає 2914116,80 грн.

Податкова застава відповідно до актів була внесена до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, що підтверджується витягами від 4 лютого 2013 року індексний номер 278809 та від 17 березня 2017 року індексний номер 82757435.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем було направлено до банківських установ, що обслуговують ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" інкасові доручення, але всі вони були повернуті без виконання у зв`язку з тим, що кошти на рахунках платника відсутні та, що страхові кошти, зараховані на окремі рахунки не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Контролюючий орган, посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, встановлених статтею 95 ПК України, звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом вжито всіх заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, шляхом звернення до суду із вимогою про стягнення податкового боргу, опису майна, направлення інкасових доручень, які повернулись без виконання, що є підставою для погашення суми боргу у розмірі 1004102,08 грн, за рахунок майна підприємства, яке перебуває у податковій заставі. Таким чином, позивачем підтверджена наявність обставин, які надають контролюючому органу право на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із підпунктом 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Таким чином, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 ПК України з`ясування вказаних обставин є першочерговим.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Як вбачається з матеріалів прави, відповідач зазначав про безпідставність позовних вимог, в обґрунтування чого зазначав, що ГУ ДПС у Сумській області не доведено, що у наданій ним до суду інтегрованій картці платника відображена актуальна інформація щодо наявності у ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" податкового боргу у розмірі 1041555,50 грн, оскільки останнім самостійно погашалась вказана заборгованість на підтвердження чого до суду було надано платіжні доручення. Крім того, відповідач також вказував на те, що фактично позивачем не було вжито всіх заходів щодо стягнення заборгованості з його розрахункових рахунків.

Проте, як вбачається із судових рішень попередніх інстанцій, суди фактично не перевірили та не давали оцінку доводам відповідача щодо наявної суми податкового боргу у відповідача на час звернення позивача з цим позовом, а також на час прийняття рішення у цій справі, а також фактично не перевірили чи в повній мірі позивачем було вжито заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, як передумови до звернення до суду з даним адміністративним позовом в порядку, визначеному абзацом другим та третім пункту 95.3 статті 95 ПК України.

У матеріалах справи містяться інкасові доручення, які направлялись контролюючим органом до банківських установ від 6 вересня 2021 року, від 7 вересня 2021 року, від 8 вересня 2021 року, від 9 вересня 2021 року, від 10 вересня 2021 року, від 21 вересня 2021 року, від 22 вересня 2021 року, від 23 вересня 2021 року, від 24 вересня 2021 року, від 27 вересня 2021 року, від 28 вересня 2021 року, від 29 вересня 2021 року, від 30 вересня 2021 року, від 18 жовтня 2021 року, від 19 жовтня 2021 року, від 20 жовтня 2021 року, від 21 жовтня 2021 року, від 22 жовтня 2021 року, від 23 жовтня 2021 року, від 25 жовтня 2021 року, від 28 жовтня 2021 року та від 29 жовтня 2021 року (а.с.29-84).

Cуди першої та апеляційної інстанцій частково задовольняючи позов ГУ ДПС у Сумській області, зазначили, зокрема про те того, що направлені контролюючим органом до банківських установ інкасові доручення на перерахування до бюджету сум податкових зобов`язань ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" були повернуті без виконання через відсутність коштів на рахунках позивача.

Однак, у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні посилання як на перелік інкасових доручень так і на будь-які дані, які б дали змогу їх ідентифікувати.

Тобто, судами попередніх взагалі не було встановлено обставин щодо направлення позивачем інкасових доручень, їх виконання (не виконання) та підстав їх повернення.

Разом з тим, вирішення спору між сторонами у цій справі залежить саме від з`ясування стану рахунків відповідача, тобто, чи є на рахунках грошові кошти у відповідній розміру податкового боргу сумі. Ця обставина підлягає встановленню судом, зокрема й на підставі пояснень сторін, наданих ними або витребуваних судом належних доказів.

При цьому, судами не було вжито заходів щодо з`ясування дійсного обсягу відкритих ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" рахунків у фінансових установах.

Крім того, поза увагою та правовою оцінкою судів попередніх інстанцій також залишились і ті обставини, що податковий орган у вересні та жовтні 2021 року до банківських установ направляв інкасові доручення, які повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, вказану обставину вважав обґрунтованою підставою для звернення до суду з даним позовом. Зокрема, ГУ ДПС у Сумській області інкасові доручення направлялися до ПАТ «Мегабанк», АТ «Кредобанк», АТКБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачем у вказаний період, а саме вересень-жовтень 2021 року, а також у листопаді-грудні 2021 року та січні, лютому, червні 2022 року здійснювалися платежі на погашення боргу згідно рішення у справі № 480/3848/20 (ст. 119-128). При цьому, з платіжних доручень, наданих ТОВ "Сумської фірми "Усе для дому" до суду, вбачається, що платежі здійснювалися через ПАТ «Мегабанк».

З огляду на вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі з`ясували всі обставини справи в частині вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення коштів з рахунків у банку.

За таких обставин, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки порушено принцип офіційного з`ясування обставин у справі, судами недотримано вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України, суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті 72 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 80 КАС України передбачено право суду витребувати докази з власної ініціативи.

Згідно статті 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх