Постанова

від 13.09.2023 по справі 757/34386/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/34386/17 Головуючий у суді першої інстанції - Цокол Л.І.

Номер провадження № 22-ц/824/10545/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРУНА НЬЮ» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який мотивувало тим, що 17 грудня 2015 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Маруна Нью» було укладено генеральну кредитну угоду № 27115N1, за умовами якої банк надає товариству у межах цієї угоди (згідно з кредитним договором) грошові кошти на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

У межах лімітів, визначених пунктом 2.2 генеральної угоди, та відповідно до інших умов у межах дії генеральної угоди між банком та позичальником був укладений кредитний договір від 17 грудня 2015 року № 27115К24 із додатковими угодами про надання траншу.

На виконання умов пунктів 2.1-2.5 кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію, в межах якої надав кредит в розмірі 26 744 770,75 грн., а позичальник зобов`язався, зокрема, повністю повернути кредит 16 грудня 2018 року; погасити кредит у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених додатковими угодами про надання траншу; щомісяця сплачувати у розмірах, передбачених додатковими угодами про надання траншу, проценти за траншами, що нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 0,1 % від ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором; протягом дев`яти місяців з дати укладення іпотечних договорів оформити право оренди або право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3221487401:01:008:0005), на якій розташований предмет іпотеки за генеральною угодою; сплачувати за прострочення виконання грошових зобов`язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за порушення/невиконання зобов`язань, передбачених підпунктами 9.2.10.3, 9.2.11.1, 9.2.16 кредитного договору, сторони дійшли згоди про застосування банком до позичальника штрафної санкції в розмірі 51 000 грн. за кожне окреме порушення за кожний місяць, невиконання зобов`язання (пункти 10.4, 10.5 кредитного договору).

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральною угодою між банком і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 17 грудня 2015 року №27115273, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 4144, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку майно, яке належить їй на праві власності, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: на підставі заяв позичальника про надання траншу надало позичальнику позичкові кошти в межах ліміту кредитування на загальну суму 26 744 770,75 грн. Видача кредиту на вказану суму підтверджується виписками з позичкових рахунків від 07 червня 2017 року.

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань ТОВ «Маруна Нью» допустило утворення кредитної заборгованості, яка станом на момент звернення до суду з указаним позовом банку не повернена.

З огляду на викладене ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просило позов задовольнити.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Укрексімбанк» задоволено повністю.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Маруна Нью» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 17 грудня 2015 року № 27115К24, укладеним в рамках дії генеральної кредитної угоди від 17 грудня 2015 року № 27115N1, у розмірі 43 869 156,69 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 26 744 770,75 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 569 305,76 грн.; заборгованості за комісією за управління кредитом - 261 321,43 грн.; пені за порушення строків погашення кредиту - 3 878 998,77 грн.; пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 811 120,04 грн.; пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом - 22 788,85 грн.; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за кредитом - 424 252,66 грн.; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом - 85 852,92 грн.; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом - 4 212,16 грн.; інфляційного збільшення суми боргу за кредитом - 1 926 765,58 грн.; інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом - 464 465,12 грн.; інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом - 23 302,65 грн.; штрафних санкцій за невиконання зобов`язань - 2 652 000 грн., звернено стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17 грудня 2015 року № 27115Z73, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3706, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 квітня 2013 року № 1937303, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки в розмірі 1 434 610 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 11 березня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

В апеляційній скарзі посилалась на порушення судом норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема посилалась на те, що вона не була своєчасно та належним чином повідомлена про день та час розгляду справи 16 травня 2018 року та 05 липня 2018 року, направлення смс повідомлень без подання нею заяви не може вважатися належним повідомленням. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до безпідставного заочного розгляду справи.

Також вказувала, що суд безпідставно взяв до уваги звіт про незалежну оцінку майна № 265/17-3 від 20 квітня 2017 року, виконаний ТОВ «Альянс- Укрексперт», який не є достовірним доказом і на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи, а саме початкову ціну продажу предмета іпотеки, оскільки з моменту його складання минув рік.

Суд першої інстанції достовірно не з`ясував загального розміру заборгованості за кредитним договором та не перевірив періоду за який вона нарахована, а також не встановив періоду нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права ( ст.1050 ЦК України, ст.39 Закону України «Про іпотеку») та не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права - ч.5 ст.33 Закону України «Про іпотеку».

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року скасовано, позов ПАТ «Укрексімбанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «МАРУНА НЬЮ» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 27115К24 від 17 грудня 2015 року, укладеним в рамках дії Генеральної кредитної угоди № 27115N1 від 17 грудня 2015 року в сумі 36 552 952, 80 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 26 744 770, 75 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 827 824, 73 грн., заборгованості за комісією за управління кредитом - 1890 00 грн., пені за порушення строків погашення кредиту - 1 084 405, 46 грн., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 288 195, 30 грн., пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом - 5 124, 85 грн., трьох процентів від простроченої суми боргу за кредитом - 424 252, 66 грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом - 60 721 грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом - 2 998 грн., інфляційного збільшення суми боргу за кредитом - 1 926 765, 58 грн., інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом 349631 грн. 42 коп., інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом - 17 263, 16 грн., штрафних санкцій за невиконання зобов`язань - 1 632 000 грн., звернено стягнення на майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 27115Z73 від 17 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі- продажу від 19 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3706, Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1937303 від 03 квітня 2013 року, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки у розмірі 1 434 610 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судові витрати 21 519,15 грн.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «МАРУНА НЬЮ» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 27115К24 від 17 грудня 2015 року, укладеним в рамках дії Генеральної кредитної угоди № 27115N1 від 17 грудня 2015 року в сумі 36 552 952, 80 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 26 744 770, 75 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 827 824, 73 грн., заборгованості за комісією за управління кредитом - 189 000 грн., пені за порушення строків погашення кредиту - 1 084 405, 46 грн., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 288 195, 30 грн., пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом - 5 124, 85 грн., трьох процентів від простроченої суми боргу за кредитом - 424 252, 66 грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом - 60 721 грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом - 2 998 грн., інфляційного збільшення суми боргу за кредитом - 1 926 765, 58 грн., інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом 349 631, 42 грн., інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом - 17 263, 16 грн., штрафних санкцій за невиконання зобов`язань - 1 632 000 грн., звернено стягнення на майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 27115Z73 від 17 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі- продажу від 19 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3706, Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1937303 від 03 квітня 2013 року, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки у розмірі 1 434 610 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судові витрати 21 519, 15 грн.

Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При апеляційному розгляді справи представник позивача у справі АТ «Державний експортно-імпортний банк України» Западнюк М.А. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.

При цьому звернув увагу суду апеляційної інстанції на зловживання відповідачкою своїми правами, оскільки остання будучи апелянтом у вказаній справі умисно ухиляється від явки до суду апеляційної інстанції, виклики до суду направлені судом не отримує, створюючи таким чином додаткові підстави для касаційного оскарження.

Щодо доводів по суті апеляційної скарги, то позивач зазначив, що факт виконання позивачем - на той час ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» перед позичальником - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРУНА НЬЮ» був виконаний у повному обсязі, а позичальник взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту не виконав, що підтверджується і рішення Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року у справі № 911/474/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року, за якими ухвалено : «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна нью" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" -34331752 грн. 73 коп. заборгованості за Кредитним договором №27115К24 від 17.12.2016, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №2711N1 від 17.12.2015». Оскільки вказане рішення суду позичальником - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРУНА НЬЮ» не виконано ні в добровільному порядку, ні в процесі примусового виконання, тому вважає що рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 є законним та обґрунтованим.

Відповідачка у справі ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про засідання повідомлялася повісткою, направленою як за адресою вказаною нею у апеляційній скарзі : АДРЕСА_2 ( а.с. 17 т.2, а.164, 166 т. 5), так і за адресою, вказаною в касаційних скаргах до Верховного Суду : 01024 АДРЕСА_3 ( а.с. 128, 149 т.5). Вказані повістки повернулися до апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с.195,196). Клопотання про розгляд справи у її відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Крім того, на запит Київського апеляційного суду Управлінням реєстрації місця проживання ДР Харківської міської ради в листі №2556/0/282-23 від 25 серпня 2023 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_4 , однак 11 листопада 2019 року знята з реєстрації за вказаною адресою (а.с.158 т.5).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).

Колегія суддів при цьому враховує, що ОСОБА_1 в процесі розгляду вказаної справи знялася 11 листопада 2019 року з реєстрації за останнім місцем проживання - АДРЕСА_4 та при цьому не повідомила суду іншу адресу своєї реєстрації, тому суд апеляційної інстанції повідомляв відповідача за останньою повідомленою нею в 2023 році адресою в касаційних скаргах та відповідних звернення до вказаного суду - 01024 АДРЕСА_3 ( а.с. 49, 52,80, 93,97,98 т.5).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.

Крім того у рішенні від 24 лютого 2022 року у справі «Горячий проти України» (Goryachyy v. Ukraine, заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 510/280/21 (провадження № 61-5443св22) звернуто увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20).

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутність відповідача у справі ОСОБА_1 , яка вважається повідомленою про дату час та місце розгляду справи.

Крім того, будучи стороною вказаного провадження та апелянтом ОСОБА_1 мала можливість протягом періоду часу з 29 травня 2023 року (дати призначення вказаної справи до апеляційного розгляду) по 13 вересня 2023 року (дати розгляду справи по суті) ознайомитися із матеріалами справи, отримати відповідні виклики та дізнатися про дату, час та місце розгляду поданої нею апеляційної скарги. Не вчинення нею вказаних дій колегія суддів розцінює як не зацікавленість нею в участі у апеляційному розгляді справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Западнюка М.А. , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» мотивував своє рішення тим, що боржник - ТОВ «Маруна Нью» не виконав своїх зобов`язань перед позикодавцем - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 17 грудня 2015 року № 27115К24, укладеним в рамках дії генеральної кредитної угоди від 17 грудня 2015 року № 27115N1, у розмірі 43 869 156,69 грн. Оскільки виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було забезпечено іпотекою майна відповідача ОСОБА_1 , тому вимоги іпотекодержателя - кредитора про виконання вказаних зобов`язань ОСОБА_1 як майновим поручителя (іпотекодавцем), шляхом звернення стягнення на іпотечне майно у судовому порядку є законним та обґрунтованим. За рахунок іпотечного майна підлягають задоволенню вимоги кредитора на загальну суму 43 869 156,69 грн.

При цьому суд зазначив у рішенні, що урахунок погашення заборгованості ТОВ «Маруна Нью» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 17 грудня 2015 року № 27115К24, укладеним в рамках дії генеральної кредитної угоди від 17 грудня 2015 року № 27115N1, у розмірі 43 869 156,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 26 744 770,75 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 569 305,76 грн; заборгованості за комісією за управління кредитом - 261 321,43 грн; пені за порушення строків погашення кредиту - 3 878 998,77 грн; пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 811 120,04 грн; пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом - 22 788,85 грн; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за кредитом - 424 252,66 грн; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом - 85 852,92 грн; трьох процентів річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом - 4 212,16 грн; інфляційного збільшення суми боргу за кредитом - 1 926 765,58 грн; інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом - 464 465,12 грн; інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом - 23 302,65 грн; штрафних санкцій за невиконання зобов`язань - 2 652 000,00 грн, звернуто стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17 грудня 2015 року № 27115Z73, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, зокрема, квартиру АДРЕСА_5 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3706, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 квітня 2013 року № 1937303, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки у розмірі 1 434 610 грн.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «МАРУНА НЬЮ» було укладено Генеральну кредитну угоду № 27115N1 від 17 грудня 2015 року.

Відповідно до ст. 1 Генеральної угоди кредит означає грошові кошти, які банк надає в рамках цієї Генеральної угоди згідно з кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

Пунктом 2.1 Генеральної угоди сторони передбачили, що відповідно до положень та умов цієї Генеральної угоди банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.

Згідно з умовами п. 7.2.2 Генеральної угоди позичальник взяв на себе обов`язок своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за Генеральною угодою, у тому числі кредитними договорами.

Крім того, відповідно до умов Генеральної угоди позичальник зобов`язався до 25-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним, надавати до банку оригінали та копії фінансової звітності позичальника (п. 7.2.23.1 Генеральної угоди), розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості позичальника (п. 7.2.23.2 Генеральної угоди), до 10-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним, надавати до банку довідки про заборгованість позичальника за кредитними операціями, надані іншими банківськими установами (п. 7.2.23.5 Генеральної угоди) та довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками (п. 7.2.23.7 Генеральної угоди), щорічно, протягом строку дії кредитного договору, за власні кошти проводити страхування предметів забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою (п. 7.2.25 Генеральної угоди), протягом всього строку дії Генеральної угоди надавати банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предмета забезпечення (п. 7.2.26 Генеральної угоди).

За порушення / невиконання вищезазначених зобов`язань сторони дійшли згоди про застосування банком до позичальника штрафної санкції в розмірі 51 000, 00 грн. за кожне окреме порушення за кожний місяць невиконання зобов`язання (п.п. 8.4. 8.5 Генеральної угоди).

В межах лімітів, визначених п. 2.2 Генеральної угоди, та у відповідності з іншими її умовами, в рамках дії Генеральної угоди між банком та позичальником був укладений кредитний договір № 27115К24 від 17 грудня 2015 року із додатковими угодами про надання траншу.

На виконання умов п.п. 2.1-2.5 Кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію, в межах якої надав кредит в розмірі 26 744 770 грн 75 коп, а позичальник зобов`язався, зокрема: повністю повернути кредит 16 грудня 2018 року, погасити кредит у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених додатковими угодами про надання траншу (п.п. 2.4. 6.3 кредитного договору); щомісячно з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) сплачувати у розмірах, передбачених додатковими угодами про надання траншу. проценти за траншами, що нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року (пп. 3.1. 6.6 Кредитного договору); щомісячно з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 0.1% від ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором, до дати повного виконання зобов`язань позичальником з погашення траншу, але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитом (пп. 3.2, 6.8 кредитного договору); що квартально виконувати такі фінансові ковенанти: відношення «Кредити/EBITDA» - не більше 3.5х (пп. 9.2.10.2 Кредитного договору), коефіцієнт загальної ліквідності (відношення «Оборотні активи/ Поточні зобов`язання») - не менше 1.1.x піп. 9.2.10.3 кредитного договору ); до 25-го числа першого місяця кожного кварталу надавати до банку актуальний вибірковий витяг з СДР (п. 9.2.11.1 кредитного договору); протягом 9-ти місяців з дати укладення іпотечних договорів оформити право оренди або право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3221487401:01:008:0005), на якій розташований предмет іпотеки за генеральною угодою (п. 9.2.16 кредитного договору); сплачувати за прострочення виконання грошових зобов`язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 10.2 кредитного договору); за порушення / невиконання зобов`язань, передбачених п.п. 9.2.10.3. 9.2.11.1. 9.2.16 кредитного договору, сторони дійшли згоду про застосування банком до позичальника штрафної санкції в розмірі 51 000 грн 00 грн. за кожне окреме порушення за кожний місяць, невиконання зобов`язання (п.п. 10.4. 10.5 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.5.1. 5.1. 5.7 кредитного договору кредит надається траншами з метою фінансування витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності позичальника (в т.ч. рефінансування заборгованості по основному боргу за кредитним договором в ПАТ «Таскомбанк» № Т20.1 1.2013 К 785 від 30 липня 2015 року) - в сумі 27 000 000, 00 грн у безготівковій формі шляхом оплати відповідно до умов укладених контрактів, рахунків-фактури та інших документів, що є підставою для здійснення платежів, у тому числі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з метою подальшого перерахування відповідно до умов укладених контрактів/інших документів, що є підставою для здійснення платежів, та/або з метою часткового або повного обміну (конвертації) кредитних коштів або продажу кредитних коштів із наступним зарахуванням відповідних сум на поточний рахунок позичальника, та подальшого перерахування відповідно до умов укладених контрактів/інших документів, що є підставою для здійснення платежів.

Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: на підставі заяв позичальника про надання траншу надав позичальнику позичкові кошти в межах ліміту кредитування на загальну суму 26 744 770,75 грн. Видача кредиту на цю суму підтверджується виписками з позичкових рахунків від 07 червня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 27115273 від 17 грудня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4144, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в іпотеку банку було передано наступне майно, яке належить на праві власності іпотекодавцю: квартира АДРЕСА_5 .

Обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано 17 грудня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в цей же день внесено відповідний запис щодо заборони відчуження такого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Кредитним договором не передбачається одностороння відмова або одностороння зміна позичальником своїх зобов`язань, вони мають бути виконані у строк.

Разом з тим, позичальник не виконував свої зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом, а також порушив зобов`язання, передбачені п.п. 9.2.10. 9.2.1 1.9.2.16 кредитного договору, п.п. 7.2.23, 7.2.25, 7.2.26 Генеральної угоди.

У зв`язку з цим банк звернувся до позичальника та іпотекодавця з письмовими вимогами здійснити погашення простроченої заборгованості в повному обсязі. Так, банком було направлено позичальнику претензію від 30 серпня 2016 року № 040-29/4620, а іпотекодавцю - вимогу про усунення порушення № 040-29/4629 від 30 серпня 2016 року.

Згідно з п. 6.4 кредитного договору у разі використання банком права вимагати виконання грошових зобов`язань за цим договором у повному обсязі відповідно до п. 8.1.2 цього договору, то повне погашення кредиту має бути здійснене позичальником у строк відповідно до п. 9.2.6 цього договору.

Пунктом 8.1.2 кредитного договору передбачено право банку вимагати виконання грошових зобов`язань за цим договором у повному обсязі у випадках та у строки, передбачених п. 9.2.6 цього договору.

Відповідно до п. 9.2.6 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснити погашення кредиту, процентів за траншами, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо відбувся випадок, передбачений, зокрема, п.п. 5.9.2, 5.9.3 кредитного договору, а саме: у позичальника виникла прострочена заборгованість перед банком за будь-яким договором, укладеним ним із банком, а також позичальником порушено виконання будь - якого зобов`язання за цим Договором або Генеральною угодою.

Станом на 25 жовтня 2016 року порушення умов Генеральної угоди та кредитного договору позичальником та іпотекодавцем усунуті не були, прострочена заборгованість за процентами та комісією залишалась не погашеною, тому банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі, у зв`язку з чим банк направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту № 040-29/5475 від 25 жовтня 2016 року, а іпотекодавцю - вимогу про усунення порушення №040-29/5477 від 25 жовтня 2016 року.

Докази направлення позичальнику та іпотекодавцю вказаних документів долучені до позовної заяви. Однак, зазначені вимоги залишені позичальником та іпотекодавцем без задоволення.

Зобов`язання за кредитним договором не виконані, заборгованість залишається непогашеною, у зв`язку з цим банк звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи доводи апелянта про не відповідність заявленої позивачем і визначеної судом у рішенні суми заборгованості за кредитним договором, колегія суддів враховує наступне.

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» зазначав, що заборгованість позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРУНА НЬЮ» перед банком станом на 01 червня 2017 року за кредитним договором № 27115К24 від 17 грудня 2015 року становить 43 869 156 грн 69 коп. Із яких:- 26 744 770 грн 75 коп. , - заборгованість за кредитом; - 6 569 30 грн 76 коп. , - проценти за користування кредитом; - 261 321 грн 43 коп. , - комісія за управління кредитом; - 3 878 998 грн 77 коп. , - пеня за порушення строків погашення кредиту; - 811 120 грн 04 коп. , - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; - 22 788 грн 85 коп. , - пеня за порушення строків сплати комісії за управління кредитом; - 424 252 грн 66 коп. , - три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитом; - 85 852 грн 92 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом; - 4 212 грн 16 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом; - 1 926 765 грн 58 коп. , - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом; - 464 465 грн. 12 коп. , - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом; - 23 302 грн 65 коп. , - інфляційне збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом; 2 652 000, 00 грн. - штрафні санкції за невиконання зобов`язань за Генеральною угодою та кредитним договором.

Обґрунтовуючи вказані суми заборгованості позивач подав до суду виписки: з позичкових рахунків від 07 червня 2017 року, з рахунків простроченої заборгованості за кредитом від 09 червня 2017 року; з рахунків простроченої заборгованості за процентами за кредитом від 12 червня 2017 року; з рахунків обліку нарахованих процентів за кредитом від 09 червня 2017 року; з рахунку простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом від 12 червня 2017 року; з рахунку обліку нарахованої комісії за управління кредитом від 09 червня 2017 року; розрахунком пені, трьох процентів річних, інфляційного збільшення суми боргу станом на 31 травня 2017 року, а також наданий розрахунок заборгованості станом на 01 червня 2017 року, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, із матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що Господарським судом Київської області розглядалася справа № 911/474/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ТОВ «Маруна Нью», ТОВ «Агровел», ТОВ «Маруна Фарм», ТОВ «Маруна Агро», ТОВ «Геофарм», ТОВ «Геофарм Інвест», ТОВ «Вітаагрос», ТОВ «Вітаагрос Інвест» про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 34 364 895,75 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року у даній справі позов банку задоволено частково та стягнуто із позичальника ТОВ «Маруна Нью» на користь банку 34 331752 (тридцять чотири мільйони триста тридцять одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) грн. 73 коп. заборгованості за Кредитним договором №27115К24 від 17.12.2016, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №2711N1 від 17.12.2015.

Вирішуючи вказаний спір господарський суд визнав обґрунтованим доводи позивача лише в межах суми 34 331752 грн. 73 коп зазначивши при цьому, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 34 364 895, 75 грн. заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 34 331 752,73 грн., які складаються з 26 744 770,75 грн. простроченої заборгованості за основним боргом, 3 827 824,73 грн. процентів за користування кредитом; 189 000,00 грн. заборгованості за комісією за управління кредитом; 1 084 405,46 грн. - пені за порушення строків погашення основного боргу; 288 195,30 грн. - пені за порушення строків сплати процентів; 5 124, 85 грн. - пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом; 116 186,30 грн. -3% річних від простроченої суми основного боргу; 30 643,60 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за процентами; 1 547,37 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом; 240 702,94 грн. інфляційного збільшення суми основного боргу; 162 441,43 грн. інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування і кредитом; 8 910,00 грн. - інфляційного збільшення суми боргу за платою за управління кредитом; 1 632 000,00 грн. - штрафних санкцій за Кредитним договором та Генеральною угодою.

Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи 27 лютого 2018 року вищевказане рішення Господарського суду Київської області за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» погодився із висновками та розрахунками суду першої інстанції та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» на рішення Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року у справі № 911/474/17 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року у справі № 911/474/17 залишив без змін.

Таким чином в порядку господарського судочинства визначено суму заборгованості позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» перед позикодавцем Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в розмірі 34331752 грн. 73 коп заборгованості за Кредитним договором №27115К24 від 17.12.2016, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №2711N1 від 17.12.2015 .

З урахуванням викладеного колегія суддів частково погоджується із доводами апелянта про безпідставність подальшого нарахуванням позивачем процентів за користування кредитом.

Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права , викладених в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Так, із матеріалів вказаної справи вбачається, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», звертаючись у червні 2017 року до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 визначив суму заборгованості позичальника ТОВ «Маруна Нью» перед банком за Кредитним договором №27115К24 від 17.12.2016, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №2711N1 від 17.12.2015 у розмірі 43 869 156,69 грн.

Разом з тим, при вирішенні спору між банком та позичальником рішенням Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року позов Банку задоволено частково та стягнуто із позичальника ТОВ «Маруна Нью» на користь банку 34 331 752 грн. 73 коп., тому колегія суддів доходить висновку, що саме в межах вище вказаної суми і повинно бути звернуто стягнення на майно відповідачки, як іпотекодавця.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про іпотеку» в частині визначення вартості іпотечної квартири та взяття до уваги звіту про незалежну оцінку майна № 265/17-3 від 20 квітня 2017 року, виконаного ТОВ «Альянс- Укрексперт», який, на її думку, є недостовірним доказом і не може визначати дійсну вартість майна, оскільки з моменту його складання минув рік, колегія суддів враховує наступне.

Положеннями частини першої статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із статтями 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 33 та ст.41 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Отже, позивач як іпотекодержатель на власний розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із дотриманням норм законодавства та вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Маруна Нью» не виконало зобов`язань за кредитним договором, виконання яких було забезпечено договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_1 . Невиконання ТОВ «Маруна Нью» зобов`язань за кредитним договором встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 19 травня 2017 року, яким з позичальника на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» стягнуто 34 331 752 грн 73 коп. заборгованості за кредитним договором № 27115К24 від 17 грудня 2016 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди № 2711N1 від 17 грудня 2015 року.

Пунктами 1.7. 2.1.5 іпотечного договору сторони передбачили право іпотекодержателя у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2.1.6 іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 6.6 Іпотечного договору реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинною законодавства України.

Встановивши, що позичальник не виконав зобов`язань за кредитним договором, банк має право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції, чинній на час звернення до суду) було передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03 липня 2018 року до вказаної статті були внесені зміни та зазначено, що «початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)»; після частини першої доповнити новою частиною такого змісту: «У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Частинами 3 та 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З урахуванням того, що з часу звернення позивача до суду із вказаним позовом та проведенням ним оцінки іпотечної квартири сплив значний період часу, що ставить під сумнів об`єктивність даної оцінки квартири, колегія суддів вважає, що при проведенні реалізації іпотечної квартири повинно бути враховано положення статті 39 Закону України «Про іпотеку» із врахуванням змін до вказаної статті, внесених Законом України № 2478-VIII від 03 липня 2018 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні» № 1701-IX від 16 липня 2021 року: «У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Вище зазначене буде сприяти об`єктивно захисту прав і позивача на отримання реальної суми погашення заборгованості та захисту прав, і відповідача на виконання зобов`язання у дійсному (об`єктивному) розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не повній мірі відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі, звертаючись до суду із вказаним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 21 519,15 грн, що становило 1,5 % від вартості предмета іпотеки на час звернення, тому вказані витрати повинні бути компенсовані йому за рахунок відповідача у справі.

Керуючись ст. 546, 575 ЦК України, ст. 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року скасувати, та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Маруна Нью» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 34 331 752 (тридцять чотири мільйони триста тридцять одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) грн. 73 коп. заборгованості за Кредитним договором №27115К24 від 17 грудня 2016 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №2711N1 від 17 грудня 2015 року звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17 грудня 2015 року № 27115Z73, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3706, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 квітня 2013 року № 1937303, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; прож. АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) судові витрати 21 519, 15 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв