Постанова

від 13.09.2023 по справі 420/17953/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17953/22

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта Поперечного Дениса Ілліча та адвоката позивача Конева Костянтина Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Уківо до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Уківо (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9612/15-32-07-02 від 21.11.2022 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 135990,00 грн..

В обґрунтування позову було зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення по взаємовідносинах з ТОВ «Рапсодія», Одеським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (далі Одеським ОСРБППР ДПТУ), ТОВ «Норман Пласт» є протиправними, ґрунтуються на припущеннях, оскільки господарські операції в судовому порядку недійсними визнані не були, а первинні документи щодо їх здійснення складені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». По кожному контрагенту, в обгрунтування позовних вимог, позивачем наведені у позовній заяві докази та посилання на приписи діючого законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та задовольнити позов повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2020 р. ТОВ було зареєстровано платником податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер 439142815525.

З 07.10.2022 року по 17.10.2022 року па підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 етапі 78 Податковою кодексу України, згідно з наказом ДПС від 12.10.2022 року №3817-п проводилась виїзна документальна перевірка ТОВ.

За результатами проведення перевірки складено акт №9776/15-32-07-02/43914285 від 24.10.2022р., у висновку якого були зазначені порушення: п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44. п.198.1, п.198.3 ст.198. п.200,4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), за травень 2022 року на суму 135990,00 грн.

04 листопада 2022 року ТОВ були подані заперечення на акт перевірки.

Листом ДПС від 18.11.2022 р. висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки, 22.11.2022 р. Відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення №9612/15-32-07-02 за формою «В4» про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 135990,00 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу по господарській операції позивача з ТОВ «Рапсодія» не відповідають фактичним обставинам та є протиправними, оскільки розбіжності у найменуванні товару в силу його узагальнення, як зазначає позивач, не є обставинами, які дають підстави як для не видачі податкової накладної №87 продавцем товару, так і її врахування при формуванні податного кредиту.

Також, було зазначено, що в останньому абзаці частини 2 статті 9 Закону зазначається, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, суд погодився з позицією позивача, що акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2021 року та інші складені бухгалтерські документи містять усі необхідні відомості, які дозволяють ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та інші необхідні данні, а тому суд не вбачає порушення підприємством частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази та обґрунтування їх позицій, суд першої інстанції, враховуючи вже раніше наведені приписи діючого законодавства, що стосуються первинних документів та оформлення господарських операцій, видання податкових накладних, їх реєстрації та формування податкового кредиту, вважав, що висновки відповідача по господарській операції позивача з ТОВ «Норман Пласт» є протиправними з тих же самих підстав, як і з попередніми контрагентами.

Суд погодився з тим, що деякі первинні документи мають певні недоліки, однак, суд надав оцінку первинним документам по всім господарським операціям, в тому числі і з ТОВ «Норман Пласт» у сукупності та враховуючи всі приписи діючого законодавства в тому числі і частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо відсутності суттевих недоліків в первинних документах.

Сукупність всіх вищенаведених первинних документів, наданих позивачем як під час проведення перевірки, так і під час розгляду заперечень на акт перевірки, дає можливість суду зазначити, що недоліки, зазначені відповідачем у деяких з них, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції частково помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України в частині, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, положеннями статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, зі змісту статті 201 ПК України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється КМУ. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки від 01.12.2021 року, ТОВ «Рапсодія» зобов`язалось поставити ТОВ використану рослинну олію, а отримувач оплатити товар в порядку, визначеному договором.

На підтвердження фактичної реалізації вказаних відносин ТОВ було надано ТТН №1/02/12 від 02 грудня 2021 року, за якою було передано на адресу ТОВ олію соєву масою 4,488 т, олію ріпакову масою 0,734 тони, олію соняшникову 4,978 т., а всього 10,2 тон.

Також, згідно видаткової накладної №96 від 02.12.2021 року передано позивачу товар «нехарчові суміші рослинних олій та їх фракцій» загальною вартістю 220000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 36666,67 грн..

Відповідно до рахунку №58 від 02 грудня 2021 року зазначено вид товарів: «нехарчові суміші олій та їх фракцій» кількістю 10 тон, ціною 18333,33 грн. за метричну тону та загальна сума до сплати дорівнювала 220000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 36666,67 грн..

ТОВ «Рапсодія» була видана податкова накладна №687 від 02.12.2021 року, яка була зареєстрована за першого подією - сплатою грошових кошів, а саме 02.12.2021 року на суму 220000,00 гривень з призначенням платежу: «Оплата товару згідно рахунку №58 від 02/12/2021 по Договору від 01.12.2021року, у т.ч. ПДВ 20% - 36666,67 гри.»..

Згідно доводів ТОВ, розбіжності у назві товару виникли тому, що назва «нехарчові суміші рослинних олій» є збиральною та узагальнюючою, а в самій податковій накладній детально було розшифровано, які саме компоненти входять до цієї узагальнюючої назви: олія соєва, олія ріпакова та олія соняшникова.

Колегія суддів вважає вказані розбіжності такими, що не впливають на спірні правовідносини та не можуть мати наслідком позбавлення ТОВ права на податковий кредит, оскільки «суміш» і є самим по собі продуктом, який складається з двох або кількох чистих речовин (компонентів). При цьому, в даному випадку «нехарчові суміші рослинних олій» за змістом та по суті повністю відповідають окремим компонентам: олія соєва, олія ріпакова та олія соняшникова.

Крім того, між позивачем - Замовник та Одеським ОСРБППР ДПТУ- Виконавець, укладено договір №152/20 від 21.12.2020 року, за умовами якого: п.1.1 «Виконавець зобов`язується виконати зі своїх матеріалів по замовленню замовника таку роботу: «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій нежитлової будівлі - «Бетонно-змішувальний вузол» за адресою: м.Одеса, вул. Хімічна, буд. 1-А/8. Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт визначається за договірною ціною та складає 564699,34 грн., в т.ч. ПДВ -94116 грн.

Згідно п.3.1 договору «Виконані роботи приймаються Замовником згідно з розробленою проектною документацією (з експертним висновком), протоколом випробування на вогнестійкість фарби «Ammokote MS-90» від виробника. Обов`язковим складанням відповідного акту здачі - приймання робіт, який підписується уповноваженими представниками Замовника, Виконавця, та представниками третьої сторони (органів інспектування, які мають акредитацію на дані послуги).

Відповідно до умов договору №152/20 від 21.12.2020 року Одеським ОСРБПППР ДПТУ, в грудні 2020 р. та в лютому 2021 р. виписано на адресу позивача податкові накладні.

Також, на підтвердження фактичної реалізації вказаних відносин ТОВ було надано акт виконаних робіт №2 від 22.12.2020 на суму 395289,54 грн., в т.ч. ПДВ 65881,59 грн. та №40 від 05.02.2021 на суму 169409,8 грн., в т.ч. ПДВ 28234,97 грн.

Сума ПДВ по вищевказаним податковим накладним за грудень 2020 року включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідно до декларації з ПДВ за грудень 2020 року (18.01.2021 року № 9369030474) у розмірі 65881,59 грн., та відповідає даним додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту» до декларації з ПДВ за грудень 2020 року (18.01.2021 року №9369030445), даним ЄРПН.

Сума ПДВ по вищевказаним податковим накладним за лютий 2021 року включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідно до декларації з ПДВ за лютий 2021 року (від 18.03.2021 року №9055973953) у розмірі 28234,97 грн. та відповідає даним додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту» до декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (18.03.2018 року №9055973788), даним ЄРПН.

Також, справа містить платіжні доручення від 22.12.2020 року №20 на суму 395289,54 грн. та від 05.02.2021 року №43 на суму 169409,8 грн.

Відповідно до акту перевірки (п.3.2.2.2) відповідачем встановлено, що акт виконаних робіт за лютий 2021 року складено у порушення Національного стандарту ДСТУ- БД. 1.1-1:2013, при відсутності обов`язкових розрахунків щодо відомості трудових та загальновиробничих витрат, оскільки в ньому відсутня інформація кількості днів, витрачених для виконання будівельних робіт.

Відповідач вказав, що під час проведеного аналізу наявних трудових ресурсів: з однієї сторони - незначна кількість працюючих та з другої сторони значний обсяг фактично оформлених Одеським ОСРБПППР ДПТУ операцій на реалізацію послуг та будівельних робіт із значним обсягом трудовитрат при визначених строках виконаних робіт та витрачених людино-годин. До перевірки не надано відомість трудових ресурсів до зазначеного акту виконаних послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки, на думку суду, підприємницька діяльність між приватними суб`єктами господарювання будується на засадах вільного волевиявлення сторін та може мати низку специфік та особливостей, які в даному випадку можуть стосуватись як об`єму, так і якості та швидкості виконаних робіт. Суд зазначає, що будь-яка з цих складових напряму впливає на можливість виконати певні роботи за відповідний період часу, яким, до речі, в межах даної справи є не 20 робочих днів (про що зазначено ДПС), а 34 дні.

Отже, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з вказаними контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з цими суб`єктами господарської діяльності.

Також, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».

Колегія суддів наголошує, що обмеження відповідачем права ТОВ на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами на підставі незначних аспектів господарських відносин та на підставі обмеженої та поверхнево зібраної доказової бази є порушенням принципу «належного урядування» та свідчить про ту обставину, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується ДПС національне законодавство, призводить до наслідків, не сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

Поряд з цим, відповіцдно до договору купівлі-продажу №23 від 12.07.2021 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «НОРМАН ПЛАСТ» (Продавець) Покупець зобов`язується купувати, а Продавець збирати відпрацьовані рослинні масла, нехарчові суміші рослинних олій та їх фракцій (які позначаються у договорі UCO).

Згідно наданих документів, відомостей бухгалтерського обліку, даних ЄРПН та даних податкової звітності встановлено що ТОВ «НОРМАН ПЛАСТ», на адресу позивача виписано податкові накладні на суму ПДВ 25740 грн. з номенклатурою товару - нехарчові суміші та продукти з тваринних і рослинних жирів, масел, олій та фракцій у кількості 7,02 тони за ціною 18333,33 грн./т. Це податкові накладні №104, №105 від 13.07.2021 р., №102, №102, №103 від 12.07.2021 р..

Відповідач зазначає, що податкова накладна №105 від 13.05.2022 року, яка має статус «зареєстровано», відображена в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року №9239373915 від 19.08.2022 року по рядку 10.1 у сумі 5206,67 грн. та в складі рядка 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» декларацій з ПДВ наступних звітних періодів, у тому числі за травень 2021 року в сумі 5207 грн..

Позивачем надано наступні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «НОРМАН ПЛАСТ»: акт прийому-передачі від 13.07.2021 року №23 на суму 154440,00 та видаткові накладні від 13.07.2021 року №115, 116; податкові накладні від 12.07.2021 року №113, сума 29333,33 грн., (ПДВ 5866,67 грн.), разом 35200 грн., від 12.07.2021 року №114 на суму 36666,67 грн., (сума ПДВ 7333,33 грн.), платіжні доручення від 12.07.21 року №204 на суму 35200 грн, від 12.07.21 року №205 на суму 44000 грн., від 13.07.21 року на суму 44000 грн. та від 13.07.2021 року №207 на суму 31240 грн.

Відповідач зазначає, що видаткові накладні підписані з боку ТОВ «НОРМАН ПЛАСТ», а з боку позивача отримання товару засвідчено печаткою підприємства та підписом, але відсутнє посилання на посаду та ПІБ особи, що підписала від імені позивача та посилання щодо наявності довіреності на отримання товару, однак, колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання та вважає ці недоліки такими, шо не свідчать про нереальність операції.

Також до перевірки та під час розгляду заперечень не надано товаро-транспортних накладних на перевезення товару, однак, до заперечень на акт перевірки підприємство додатково надало копії дорожніх листків.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги вказані дорожні листи та зазначає про відсутність в цілому доказів перевезення товару, який є предметом за договором купівлі-продажу №23 від 12.07.2021 р, оскільки згідно цих листів відповідний транспорт здійснював пересування по місту Одеса, в той час як позивачем в позові вказано, що товар було доставлено з м.Южне до м.Одеси, що підтверджується також наданими позивачем актом приймання-передачи товару від 13.07.2021 року та видатковою накладною №116 від 13.07.2021 року (т.1 а.с.186-187).

Крім того, згідно вказаних листів транспорт за 2 дні проїхав 72 та 78 км відповідно (місце відправлення вказано вул.Хімічна м.Одеса), водночас відстань від вул.Хімічна м.Одеса до м.Южне складає близько 100 км в обидві сторони, що спростовує довід ТОВ про використання власного транспорту Ford Transit для доставки відповідного товару та свідчить про обгрунтованість висновку ДПС щодо безпідставності включення вказаних сум до складу податкового кредиту.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише частково, а відповідне податкове повідомлення-рішення скасуванню в частині суми 130783 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2023 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Уківо до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9612/15-32-07-02 від 21.11.2022 року Головного управління ДПС в Одеській області про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 130783 грн..

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук