Рішення

від 08.09.2023 по справі 201/10380/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10380/22

Провадження № 2/201/1020/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивач працювала в КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР на посаді концертмейстера з 2011 року, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці. Наказом № 76-к «Про особовий склад» від 21.11.2022 року позивача звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає вказане звільнення протиправним, оскільки відповідач не запропонував їй вакантні посади та вільні педагогічні (концертмейстерські) години.

З врахуванням наведеного позивач просить поновити її на посаді концертмейстера КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР. Стягнути з КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.11.2022 р. по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов, в якому позов не визнав з підстав того, що позивача звільнено правомірно, дотримано строк повідомлення про майбутнє вивільнення, отримано згоду профспілкового комітету, наявність змін в організації праці через зменшення кількості студентів та заперечував проти стягнення моральної шкоди, оскільки підстави для цього відсутні.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій вона заперечує доводи, викладені відповідачем, та наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у ньому.

В судових засіданнях позивачка та її представник підтримали свої позовні вимоги та доводи, зокрема наполягали на тому, що у закладі не відбулися зміни в організації праці та виробництва, працюють педагогічні працівники з навантаженням понад ставку, працевлаштовані внутрішні сумісники, а також наявний факт того, що їй не пропонувалися вакантні посади у період скорочення.

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечували з обставин викладених у відзиві та просили суд в задоволенні позову відмовити.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Справа призначалась до розгляду неодноразово, проте по справі оголошувалися перерви судом з об`єктивних причин.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, встановлені ч.2 ст.129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлено, що позивач працювала в КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР на посаді концертмейстера з 2011 року, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 9-12).

01 вересня 2022 року відповідачем було прийнято наказ № 57 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій).

20 вересня 2022 року позивачку було повідомлено про майбутнє скорочення.

Наказом № 76-к «Про особовий склад» від 21.11.2022 року Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» позивачку було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про фахову передвищу освіту» навчальне навантаження на одну ставку викладацького складу закладу фахової передвищої освіти становить 720 годин на навчальний рік.

Згідно до Переліку затвердженого Постановою КМУ від 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади викладача та концертмейстера відносяться до педагогічних, але не являються тотожними.

В ході розгляду судової справи було витребувано Тарифікаційний список Дніпропетровської академії музики ім. м. Глінки педагогічних працівників за вересень-грудень 2022 р. (а.с. 121-134).

При дослідженні даного тарифікаційного списку було встановлено, що деякі педагогічні працівники мали навантаження понад тарифну ставку, зокрема, викладач ОСОБА_5 (923 год. викладача та 204 год. концертмейстера, загалом 1127 год.), ОСОБА_6 (315 год. викладача та 495 год. концертмейстера, загалом 810 год.), ОСОБА_7 (загалом 752 год.), ОСОБА_8 (загалом 801 год.).

З матеріалів справи також було встановлено, що викладач ОСОБА_9 мала основне навантаження на 0,75 ставки як науково-педагогічний працівник (а.с. 138). Натомість, за внутрішнім сумісництвом її донавантажили на 80 педагогічних годин та 195 годин концертмейстерських (а.с. 128), що свідчить про те, що відповідач протиправно надавав роботу на умовах внутрішнього сумісництва у вигляді концертмейстерських годин педагогічним працівникам, скорочуючи основних працівників концертмейстерів.

Згідно зі списком педагогічних працівників КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР», які вели концертмейстерську діяльність станом на 21.11.2022 р. вих. № 99/01-08/23 від 10.04.2023 року, 18 педагогічних працівників мали навантаження концертмейстерів. Тобто в період скорочення концертмейстерів, концертмейстерські години були наявні, в тому числі це навантаження було і після скорочення позивачки, про що свідчить тарифікаційний список та інформаційна довідка про зовнішніх і внутрішніх сумісників (а.с. 138), а від так скорочення концертмейстерів було протиправним і необґрунтованим.

Довідкою щодо інформації про зовнішніх та внутрішніх сумісників КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР», які перебувають на посаді викладача та концертмейстера вих. № 100/01-08/23 від 10.04.2023 р., підтверджується, що 6 педагогічних працівників (викладачів) є внутрішніми сумісниками.

Витягом з наказу від 09.09.2022 року № 59 «Про встановлення навчального навантаження педагогічним працівникам на 2022-2023 навч. рік» (а.с. 59) також підтверджується той факт, що педагогічних працівників, що займали посаду викладача, донавантажували концертмейстерськими годинами.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що він не маючи можливості зменшити педагогічне навантаження викладачів менше ставки донавантажував викладачів годинами концертмейстерів на умовах сумісництва та суміщення, не можуть вважатися законними підставами для скорочення позивача.

Згідно до ст. 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

У разі наявності підстав відповідач мав можливість зменшити навантаження викладачів у зв`язку зі зменшенням контингенту шляхом повідомлення про зміну істотних умов праці, а не скорочувати концертмейстерів для донавантаження окремих викладачів концертмейстерськими годинами.

Натомість, суд вчергове звертає увагу, що тарифікаційний список свідчить про те, що деякі педагогічні працівники мали навантаження педагогічними годинами разом з концертмейстерськими годинами понад ставку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що скороченою була лише позивач, решта концертмейстерів звільнилися за іншими підставами.

Касаційний цивільний суд ВС у постанові від 26.08.2020 р. у справі № 127/26237/17 зазначає, що суміщення професій (посад) це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). Передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.

Тому суд критично ставиться до того, що відповідач здійснюючи скорочення основних працівників, які перебували на посаді концертмейстера, а також після їх звільнення, здійснював перерозподіл концертмейстерських годин на викладачів на умовах внутрішнього сумісництва та суміщення посад (а.с. 128, 135, 137), бо дані години вважалися вакантними і могли бути запропоновані позивачеві.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Вищезазначені обставини, зокрема факт того, що після здійснення скорочення концертмейстерів у закладі залишилися вільні концертмейстерські години, які були перерозподілені серед викладачів на умовах внутрішнього сумісництва та суміщення, свідчать про відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці, як умови для скорочення концертмейстерів, а зокрема і позивача.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлений обов`язок роботодавця, у разі звільнення з підстави скорочення лише у разі неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 та Постанови ВС від 23 травня 2018 року по справі № 334/1939/16-ц власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.05.2023 року № 39261/6/04-36-24-12-08 було повідомлено, що відповідач приймав нових працівників: у вересні 2022 року 132 особи, у жовтні 2022 року - 22 особи, у листопаді 2022 року - 24 особи.

У справах, що випливають з трудових відносин, тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (Постанова ВС від 13.11.2019 р. у справі № 207/1385/16-ц).

Відповідачем не доведено жодним чином того факту, що він не мав вакантної посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зокрема, відповідач не надав суду жодних доводів для спростування того, що на вакантні посади, на які були призначені працівники, про що зазначено в листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.05.2023 року № 39261/6/04-36-24-12-08, не могла зайняти позивач, та чому ці посади не пропонувалися їй при процедурі скорочення.

Так, суд погоджується з відповідачем, що при скороченні слід дотримуватися процедури скорочення.

Натомість, в даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідач не обґрунтував наявність підстав для законного скорочення позивача.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність виданого наказу про звільнення позивача та про необхідність його скасування.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позивач з 22.11.2022 року по 08.09.2023 року не працювала через протиправний наказ, суд вважає, що за цей період вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до довідки про доходи та розрахункових листів за вересень-листопад 2022 р. середньоденна заробітна плата позивача складає 460 грн. 63 коп. (17504,31 грн. ? 38 робочих днів за вересень-жовтень = 460,63 грн), середньомісячна заробітна плата складає 17504,31 грн. (вересень - 10836 грн. 00 коп. + жовтень - 6668 грн. 31 коп.). Отже, за період з 21.11.2022 року по 08.09.2022 року слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 271 гривень 67 копійок (209 днів х 460.63 грн.).

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме незаконного звільнення, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на працю, оплату праці, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, остання зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.

Щодо рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 р. та Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 р. суд зазначає наступне, що при розгляді даної справи суд не бере до уваги попередні рішення судів для вирішення даного спору, натомість вбачає, що існує тенденція застосування до позивача її роботодавцем відповідних рішень, які неодноразово оскаржені в суді, що свідчить про наявність особистісного конфлікту між сторонами.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 10 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та беручи до уваги той факт, що позивач при поданні позовної заяви до суду була звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 969,60 грн. (по 992,40 грн. за кожну позовну вимогу.)

На підставі викладеного, ст.ст. 40, 49-2, 235, 237-1КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) та керуючись ст.13, 76-78,81,137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Визнати наказ № 76-к «Про особовий склад» від 21.11.2022 року Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) щодо звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) неправомірним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на роботі у Комунальному вищому навчальному закладі «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) на посаді концертмейстера.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення 22.11.2022 року по день ухвалення рішення в сумі 96271,67 грн. (дев`ятсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 67 копійок).

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) компенсацію за моральну шкоду у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) на користь Держави в рахунок відшкодування судового збору 3969,60 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев