Постанова

від 07.09.2023 по справі 158/508/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/508/23 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/756/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача Ольховського М. В.,

представників відповідачів Ліщука О. О., Величко Г. В., Деркача В. В., Багацького Є. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування майнової шкоди за апеляційними скаргами відповідача Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що в період з 13 по 20 серпня 2022 року вона з сім`єю перебувала на відпочинку у Комунальному підприємстві (далі КП) «Санаторій матері і дитини «Пролісок», яке знаходиться у с. Грем`яче Ківерцівського району Волинської області. Територія санаторію обладнана місцем для стоянки транспортних засобів, за зберігання яких з відвідувачів стягується відповідна плата. На цій стоянці зберігався належний їй автомобіль марки «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач зазначала, що 14 серпня 2022 року близько 18 год. внаслідок падіння дерева було пошкоджено її автомобіль, який знаходився на стоянці санаторію. Вартість завданого збитку становить 124 439 грн 73 коп.

20 грудня 2022 року вона надіслала відповідачу КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» досудову вимогу про відшкодування майнової шкоди, проте відповідач своїм листом їй у цьому відмовив, мотивуючи її тим, що вимога є безпідставною, так як падіння дерева відбулося внаслідок стихійного лиха, з-за меж території санаторію, тому санаторій не відповідає за благоустрій сусідніх земельних ділянок.

Позивач вважає, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за завдану їй майнову шкоду, оскільки автомобіль зберігався на стоянці санаторію на підставі оплатного договору, жодних поривів вітру та стихійного лиха в той час не було зафіксовано, суміжна земельна ділянка відноситься до Ківерцівського національного природного парку (далі Ківерцівський НПП) «Цуманська пуща», користувачем якої є Державне спеціалізоване господарське підприємство (далі - ДСГП) «Ліси України» (до реорганізації Державне підприємство (далі ДП) «Цуманське лісове господарство»).

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок», Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», ДСГП «Ліси України» на свою користь завдану майнову шкоду у розмірі 124 439 грн 73 коп. та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 124 439 грн 73 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 до КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та таким, що ухвалене внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його в частині відмови у позові скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі Ківерцівський НПП «Цуманська пуща», ДСГП «Ліси України», вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просили апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10, том 1).

В період з 13 по 20 серпня 2022 року позивач з сім`єю перебувала на відпочинку у КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок», яке знаходиться у с.Грем`яче Ківерцівського району Волинської області. Територія санаторію обладнана місцем для стоянки транспортних засобів, за зберігання яких з відвідувачів стягується відповідна плата. На цій стоянці зберігався належний позивачу автомобіль марки «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 оплатила послуги паркування у відповідача КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» (а.с.11, том 1).

14 серпня 2022 року близько 18 год. внаслідок падіння дерева було пошкоджено належний позивачу автомобіль, який знаходився на стоянці санаторію. Вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача внаслідок падіння дерева, становить 124 439 грн 73 коп., що підтверджується звітом про оцінку №134/22 (а.с.12-33, том 1).

Відповідно до інформації Волинського обласного центру з гідрометеорології за період з 06 год. 00 хв. 14 серпня 2022 року по 00 год. 00 хв. 15 серпня 2022 року на території с. Грем`яче Луцького району Волинської області сильних поривів вітру не було, однак в період з 15 год. 50 хв. по 16 год. 20 хв. відмічалася гроза (а.с.43, том 1).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 надсилала відповідачу КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» досудову вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди (а.с.44, том 1). Відповідач своїм листом відмовив їй у відшкодуванні шкоди, мотивуючи її тим, що санаторій не відповідає за благоустрій сусідніх земельних ділянок, власником яких він не є. При цьому санаторій неодноразово та наполегливо проявляв ініціативу в межах чинного законодавства для вжиття заходів безпеки відповідними державними підприємствами, органами та установами, що не є його обов`язком, тому він не може нести відповідальність за бездіяльність держави за те, у чому його держава законодавчо обмежила (а.с.55-77, том 1).

Задовольняючи частково позов та стягуючи з КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за пошкоджений автомобіль, завдану внаслідок падіння дерева, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив усіх заходів щодо зберігання транспортного засобу, власником якого є позивач, оскільки наявність листування із власниками суміжної ділянки, на якій розташована автостоянка, не може свідчити про вжиття вичерпних заходів для уникнення можливих пошкоджень майна (транспортних засобів). Дерево, яке впало на автомобіль позивача, росло на суміжній земельній ділянці, що не свідчить про відсутність вини санаторію в заподіянні шкоди позивачу, оскільки саме КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» як власник автостоянки є гарантом схоронності транспортних засобів, прийнятих на зберігання, і має вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності транспортних засобів. Відповідач, як професійний зберігач, не звільняється від відповідальності за пошкодження прийнятого на зберігання автомобіля, у зв`язку з чим саме на нього покладається обов`язок по відшкодуванню завданої позивачу майнової шкоди. Водночас суд відмовив у позові до інших відповідачів Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», ДСГП «Ліси України», вважаючи, що позивачем не доведено їх вини у пошкодженні належного позивачу транспортного засобу.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

В даному випадку відсутні підстави вважати, що між сторонами по справі існують правовідносини, пов`язані із зберіганням автотранспортного засобу, оскільки відповідний письмовий договір між позивачем, як фізичною особою, та відповідачем, як юридичною особою, відповідно до вимог ст. ст. 208, 937 ЦК України укладений не був, а квитанція про оплату позивачем послуг паркування не є доказом укладення між сторонами саме договору зберігання автотранспортного засобу. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 977 ЦК України договір зберігання автотранспортних засобів належить до спеціальних видів зберігання та передбачає, що зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на підставі публічного договору. Отже, КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» не є професійним зберігачем автотранспортних засобів відповідно до наведених правових норм, а тому не може відповідати за завдану шкоду на підставі ст. ст. 936 - 950 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій прийшов до неправильного висновку покладаючи обов`язок відшкодування шкоди на відповідача КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» як на професійного зберігача згідно договору зберігання автотранспортного засобу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Відповідно до п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, відповідальними за збереження зелених насаджень та належний догляд за ними, видалення сухостійних, фаутних та аварійних дерев є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів: на територіях установ, підприємств, організацій, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та прилеглих територіях вказані особи. Усі роботи по поточному утриманню зелених насаджень на територіях, закріплених за підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності проводяться силами і коштами цих осіб або на договірних засадах з уповноваженим на те органом.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку (п. 7.2. Правил).

Згідно статуту КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» є комунальним підприємством, що надає послуги з лікування та оздоровлення за допомогою природних факторів (клімат, мінеральні води, флора, сонцелікування тощо) у сполученні з дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним лікуванням, та іншими заходами дітям, населенню, вживає заходи профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Земельна ділянка (територія) на якій розташоване КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» перебуває в постійному користуванні підприємства, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об`єктів національних природних парків

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Водночас, згідно пунктів 1.2., 1.5., 4.2., 7.1. Санітарних правил в лісах України, затверджених Наказом № 136 від 21 березня 2012 року, санітарно-оздоровчі заходи проводяться з метою оздоровлення насаджень у максимально короткі строки за умови недопущення негативного впливу на довкілля. Вони є частиною комплексу профілактичних заходів, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвитку патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами.

Санітарно-оздоровчі заходи проводяться незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій.

Санітарно-оздоровчі заходи в лісах у межах природно-заповідного фонду проводяться відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та цих Санітарних правил.

Санітарно-оздоровчі заходи плануються і здійснюються власниками лісів і постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень, а в Межах територій природно-заповідного фонду - з урахуванням вимог проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них, з урахуванням специфіки, ступеня і періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників інфекційних хвороб.

У лісах, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, захисних смугах уздовж залізниць і автомобільних доріг та інших особливо цінних лісових насадженнях ліквідація захаращеності проводиться регулярно за наявності буреломних, вітровальних, сніговальних дерев в естетичних, санітарно-оздоровчих, протипожежних цілях і в цілях безпеки відвідувачів.

У рекреаційно-оздоровчих лісах та лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення постійні лісокористувачі та власники лісів регулюють рекреаційне навантаження шляхом благоустрою території, а також здійснюють санітарно-оздоровчі та інші заходи для захисту лісу з урахуванням особливостей структури і використання насаджень.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

З відповіді на досудову вимогу КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» від 06 січня 2023 року, листів Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» від 02 березня 2021 року, 25 серпня 2021 року, 19 січня 2022 року вбачається, що територія КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» та суміжна територія, входять в межі Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», створеного Указом Президента України № 203/2010 від 22 лютого 2010 року, без вилучення у землекористувача (постійного лісокористувача) ДП «Цуманське лісове господарство» (після реорганізації ДСГП «Ліси України»).

Згідно матеріалів функціонального зонування, територія парку КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» входить до зони стаціонарної рекреації (на площі 9 га), а прилегла територія в зону регульованої рекреації, у межах ДП «Цуманське лісове господарство» (на даний час ДСГП «Ліси України»), лист Ківецрівського НПП «Цуманська пуща» від 25 серпня 2021року.

У відповідності до виданого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації охоронного зобов`язання від 03 грудня 2013 № 215/1, ДП «Цуманське лісове господарство» (на даний час ДСГП «Ліси України») передано під охорону та дотримання встановленого режиму, територія Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» площею 18 148,50 га (включених до території НПП без вилучення), зокрема і територія 47 кварталу Горинського лісництва, на якій росло дерево, що впало на автомобіль позивача.

Таким чином, постійний лісокористувач ДСГП «Ліси України» зобов`язане було в порядку пунктів 1.2., 1.3., 1.5., 4.2., 7.1. Санітарних правил в лісах України вжити заходів щодо виявлення, обстеження та на підставі отриманих дозволів (за згодою (рішенням) адміністрації чи науково-технічної ради Ківецрівського НПП «Цуманська пуща» або рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуації, тощо) видалити аварійні дерева.

Твердження представника відповідача ДСГП «Ліси України» про те, що ними не можуть проводитися рубки аварійних дерев в природному заповіднику, оскільки законом забороняються всі види рубок в лісах, які відносяться до природно-заповідного фонду, спростовуються вищенаведеними нормами Закону, зокрема ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», так як для санітарних рубок встановлена певна процедура за умови дотримання якої відповідач мав можливість виявити та отримати дозвіл на рубку аварійних дерев.

Також не заслуговують на увагу покликання відповідача КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок», що підприємство проявляло ініціативу в межах чинного законодавства для вжиття заходів з ліквідації аварійних дерев, які можуть становити загрозу для відвідувачів санаторію та транспортних засобів, оскільки такі звернення стосувались узбіччя дороги місцевого значення Цумань-Жобрин в межах Волинської області, а дерево, яке впало на автомобіль позивача, росло на земельній ділянці, яка прилегла до території санаторію на якій облаштоване місце для паркування автомобілів.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК дає підстави для висновку, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання щодо відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, установлена презумпція вини заподіювана шкоди, саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Частиною 1 ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Враховуючи, що належний позивачу автомобіль було пошкоджено під час знаходження його на визначеному місці для паркування транспортних засобів на території КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок», останнє як постійний землекористувач земельної ділянки не вживало відповідних заходів щодо запобігання завдання шкоди відвідувачам санаторію, будучи обізнаним про наявність аварійних дерев поряд з територією санаторію і при цьому надалі використовувало частину такої території для паркування транспортних засобів, а відповідач ДСГП «Ліси України», який є постійним лісокористувачем земельної ділянки та на якій росло дерево, не вжило відповідних заходів з виявлення та ліквідації аварійних дерев, тому саме внаслідок бездіяльності цих відповідачів позивачу була завдана майнова шкода у розмірі 124 439 грн 73 коп., яка підлягає стягненню на її користь з обох відповідачів у солідарному порядку.

Розмір завданої майнової шкоди відповідачами не оспорювався.

Водночас колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» необхідно відмовити, оскільки позивачем не доведено, що бездіяльність вказаного відповідача лежить у причинно-наслідковому зв`язку із завданою їй шкодою, останній не є ні користувачем земельної ділянки (території), на якій знаходився належний позивачу автомобіль, а ні суміжної земельної ділянки, на якій знаходилося дерево, яке пошкодило вказаний автомобіль.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги відповідача Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» солідарно на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 124 439 (сто двадцять чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривень 73 копійки.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: