Ухвала

від 29.09.2023 по справі 158/508/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 158/508/23

провадження № 61-14041ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» на постанову Волинського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року у справі за позовомОСОБА_1 до Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування майнової шкоди у розмірі 124 439,73 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнено з Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» на користь ОСОБА_1 124 439,73 грн у відшкодування майнової шкоди, 1 244,40 грн - судового збору, 20 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року апеляційні скарги Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» солідарно на користь ОСОБА_1 124 439,73 грн у відшкодування майнової шкоди.

У іншій частині позову відмовлено.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

26 вересня 2023 року подана до Верховного Суду касаційна скаргаКомунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок»,в якій заявник просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог до нього та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 124 439,73 грн і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, є малозначною в силу вимог закону.

Право на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду

від 7 вересня 2023 року Комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок» обґрунтовує тим, що справа має для нього виняткове значення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок» обґрунтовує право на касаційне оскарження підпунктом в) пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, вказуючи, що вирішення справи Верховним Судом має для нього виняткове значення.

Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями позивача або з оскаржуваним судовим рішенням у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» на постанову Волинського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. В. Сердюк