Постанова

від 21.09.2010 по справі 15/13/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 р. № 15/13/10

Колегія суддів Вищого г осподарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьме нка М.В.,

суддів Грек а Б.М.,

Палій В.М.,

розглянувши к асаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра-Юг" на рішення гос подарського суду Миколаївсь кої області від 06.04.2010р. та поста нову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010р .

у справі №15/13/ 10 господарського суду Микола ївської області

за позовом Тов ариства з обмеженою відповід альністю

"Агро-Т ерра-Юг"

до відповідача А кціонерно-комерційного ба нку соціального розвитку "Ук рсоцбанк" в особі Миколаївсь кої обласної філії

третя особа О СОБА_3

про виз нання недійсним договору

за участю представникі в:

ТОВ "Агро-Терра-Юг" - не з ' явилися;

АКБ „Укрсоцбанк" - Колянчук А.І.;

ОСОБА_3 - не з' явили ся

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра -Юг" звернулося до господарсь кого суду Миколаївської обла сті з позовом та просило суд в изнати недійсним договір кре диту №640/4-371 від 15.08.2008р., укладений м іж ним та відповідачем - Акц іонерно-комерційним банко м соціального розвитку "Укрс оцбанк", на підставі ст.215 ЦК Укр аїни.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається н а те, що спірний договір уклад ений всупереч чинному законо давству, а саме ст.3 Декрету Ка бінету Міністрів України "Пр о систему валютного регулюва ння і валютного контролю", ст.3 п.3.3. Закону України "Про платіж ні системи та переказ коштів в Україні", ст.35 Закону України "Про Національний банк Украї ни", ст.ст.524,533 ЦК України (а.с.7-8).

Відповідач у справі - АКБ "Ук рсоцбанк" у відзиві на позов з аявлені вимоги відхиляє, пос илаючись на відповідність сп ірного договору чинному зако нодавству. Зокрема, відповід ач вказує, що надання банком к редиту в іноземній валюті пе редбачено ст.ст.47,49 Закону Укра їни "Про банки і банківську ді яльність". При цьому, відповід ач стверджує, що йому видано л іцензію для здійснення відпо відних операцій згідно п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютно го регулювання і валютного к онтролю".

Крім того, відповідач вважа є, що спір у справі не може бут и розглянутий господарським судом, а, відповідно до умов с пірного договору, підлягає п ередачі до третейського суду (а.с.21-22).

Рішенням господарського с уду Миколаївської області ві д 06.04.2010р. у задоволенні позову в ідмовлено (а.с.98-101).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої і нстанції виходив з того, що сп ірний договір не суперечить чинному законодавству, оскіл ьки банкам надано право здій снювати операції в іноземній валюті, зокрема, надавати кре дити в іноземній валюті за на явності ліцензії, яку має від повідач.

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 01.06.2010р. рішення господарсь кого суду Миколаївської обла сті від 06.04.2010р. залишено без змі н (а.с.126-129).

Не погоджуючись з прийняти ми у справі судовими актами, Т ОВ "Агро-Терра-Юг" звернулося д о Вищого господарського суду України з касаційною скарго ю та просить їх скасувати, а за явлені позовні вимоги задово льнити.

Вимоги касаційної скарги м отивовані порушенням та непр авильним застосуванням норм матеріального права (а.с.134-138).

Колегія суддів, приймаючи д о уваги межі перегляду справ и у касаційній інстанції, про аналізувавши на підставі фак тичних обставин справи засто сування норм матеріального і процесуального права при ви несенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну с каргу такою, що не підлягає за доволенню з наступних підста в.

Під час вирішення спору у д аній справі та перегляді при йнятого рішення в апеляційно му порядку, судами першої та а пеляційної інстанції встано влені наступні обставини.

15.08.2008 року між сторонами у спр аві - АКБ "Укрсоцбанк" в особі М иколаївської обласної філії та ТОВ "Агро-Терра-Юг" укладен о договір кредиту №640/4-371, за умов ами якого відповідач зобов' язується надати позивачу гро шові кошти у розмірі 15 000 доларі в США на умовах забезпеченос ті, повернення, строковості, п латності та цільового характ еру використання, а останній зобов' язується повернути ї х до 14.08.2018р. та сплатити річні, ко місії у розмірі та порядку, ви значеному тарифами на послуг и з надання кредитів.

Предметом спору у даній спр аві є дійсність такого догов ору.

Вважаючи відповідний дого вір недійсним в силу ст.215 ЦК Ук раїни, позивач посилається н а те, що надання банком кредит у в іноземній валюті супереч ить чинному законодавству.

Вирішуючи спір у даній спра ві по суті заявлених вимог, су ди першої та апеляційної інс танції обґрунтовано відхили ли відповідні твердження поз ивача з огляду на таке.

В силу ч.1 ст. 203 ЦК України, змі ст правочину не може супереч ити ЦК України, іншим актам ци вільного законодавства, а та кож моральним засадам суспіл ьства.

Недотримання зазначеної в имоги, за змістом ст.215 ЦК Украї ни, є підставою недійсності п равочину.

Укладений сторонами догов ір за своєю правовою природо ю, що вірно визначено судами, є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК Україн и, кредитним договором є дого вір за яким банк або інша фіна нсова установа (кредитодавец ь) зобов'язується надати грош ові кошти (кредит) позичальни кові у розмірі та на умовах, вс тановлених договором, а пози чальник зобов'язується повер нути кредит та сплатити проц енти.

В силу ст.192 ЦК України, закон ним платіжним засобом, обов'я зковим до приймання за номін альною вартістю на всій тери торії України, є грошова один иця України - гривня. Однак, ч.2 в казаної норми визначає, що іноземна валюта може викори стовуватися в Україні у випа дках і в порядку, встановлени х законом.

Також, в силу ч.1 ст.533 ЦК Украї ни, грошове зобов'язання має б ути виконане у гривнях. Разом з тим, згідно ч.3 вказаної норм и, на яку не звернув увагу поз ивач, використання інозем ної валюти, а також платіжних документів в іноземній валю ті при здійсненні розрахункі в на території України за зоб ов'язаннями допускається у в ипадках, порядку та на умовах , встановлених законом.

Відповідно до ст.47 Закону У країни "Про банки та банківсь ку діяльність", нормами якого визначаються, зокрема, право ві засади діяльності банків, визначено, що банки на під ставі банківської ліце нзії мають право здійснюв ати таку банківську операцію як розміщення залучених к оштів від свого імені, на в ласних умовах та на власний р изик, яка є кредитною операці єю в силу ч.1 ст.49 Закону.

При цьому, за змістом ст.2 Зак ону, термін "кошти" вжитий у зн аченні гроші у національній або іноземній валюті чи їх ек вівалент.

Згідно ч.1 ст.5 Декрету Кабіне ту Міністрів "Про систему вал ютного регулювання і валютно го контролю", Національний ба нк України видає індивідуаль ні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операці й, які підпадають під режим лі цензування згідно з цим Декр етом.

При цьому, в силу ч.4 вказаної норми, індивідуальні ліценз ії видаються резидентам і не резидентам на здійснення раз ової валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції.

Вказаною нормою також визн ачено, що режиму індивідуаль ного ліцензування потребує, зокрема, така операція як над ання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті , однак, лише, у випадку якщ о терміни і суми таких кредит ів перевищують встановлені з аконодавством межі.

Між тим, відповідні межі чин ним законодавством для креди тних операцій в іноземній ва люті не визначені.

За таких обставин, не можна вважати на даний час такою, що потребує індивідуального лі цензування таку операцію як кредитування у іноземній вал юті.

Враховуючи, що судами встан овлено, що відповідачу видан о ліцензію на право здійснен ня банківської операції, яка визначена, зокрема, ч.1 ст.47 Зак ону України "Про банки і банкі вську діяльність", а саме розм іщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик у і ноземній валюті, суди дійшли правильного висновку про ві дсутність підстав для задово лення вимог позивача щодо ви знання спірного договору нед ійсним.

Розглядаючи справу по суті , суд першої інстанції правил ьно не прийняв до уваги тверд ження відповідача щодо немож ливості розгляду спору у спр аві у господарському суді та необхідності припинення про вадження у справі з підстав у кладення сторонами угоди про передачу даного спору на вир ішення третейського суду.

Так, в обґрунтування відпов ідних вимог, відповідач поси лався на п.6.2 спірного договор у. Між тим, вказаний пункт дого вору, якій містить третейськ е застереження, передбачає п ередачу на розгляд третейськ ого суду спорів у зв' язку з у кладенням та виконанням дого вору, отже, не стосується спор ів щодо дійсності спірного д оговору.

За таких обставин, підстав д ля зміни чи скасування прийн ятих у справі судових актів н е має.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК Укра їни, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апел яційного господарського суд у від 01.06.2010р. у справі №15/13/10 господ арського суду Миколаївської області залишити без змін, а к асаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Агро-Терра-Юг" - без задовол ення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Гр ек Б.М.

Палій В.М.