Ухвала

від 12.09.2023 по справі 490/8331/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/8331/23

н\п 2/490/2782/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідачів, в якому просила стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири в сумі 281296,00 грн., а також моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. та витрати на проведення кошторисної оцінки матеріальних збитків в сумі 4000,00 грн.

Ухвалою від 04.09.2023 року дана заява залишена без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали, усунути зазначені недоліки в ухвалі суду, а саме позивачу необхідно: надати, в порядку ст.ст. 103-109 ЦПК України, висновок експерта або ж надати докази неможливості проведення такої експертизи; сплати судовий збір з врахуванням кожної позовної вимоги.

12.09.2023 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Матерборчук Ю.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Однак, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 26.07.2023 року в повному обсязі так позивачем і не виконано, а саме: не надано докази неможливостіпроведення експертизи,а саме: відмова Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області про проведення експертизи на замовлення позивача.

Окрім того, позивачем не визначена вина відповідача ТОВ «Центральний 1» та не уточнено в якому порядку повинно стягуватися шкода (дольовому, солідарному).

Згідно ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змістуРішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбаченіЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, повернення позовної заяви у відповідності до ст.185ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3ст. 185 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Центральний 1»про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди- повернути позивачу.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 3152,96 грн., згідно квитанції № 9317-5334-9334-4106 від 11.09.2023 року.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст.185ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до безпосередньо Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня складення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова