Постанова

від 05.09.2023 по справі 28/29-б-43/212-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. Справа№ 28/29-б-43/212-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента агро"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 15.02.2023 (повна ухвала складена 27.03.2023, суддя Івченко А.М.)

за заявою ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 28/29-б-43/212-2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента агро"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 28/29-б-43/212-2012 відмовлено повністю у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента агро" у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників боржника.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ліквідатор боржника арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 28/29-б-43/212-2012, призначено розгляд справи на 30.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкладено розгляд справи на 20.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкладено розгляд справи на 15.09.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, для розгляду даної справи визначено склад суду у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Доманська М.Л.

ТОВ "Інтертайм плюс" подало пояснення, у яких підтримало доводи та вимоги апеляційної скарги ліквідатора боржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 відкладено розгляд справи на 05.09.2023.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, що брали участь при апеляційному розгляді справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду з заявою про покладення на учасників товариства-банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , керівників банкрута ОСОБА_3 , ОСОБА_4 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента агро", ліквідатор боржника арбітражний керуючий Гусар І.О. зазначає, що під час виконання повноважень ліквідатора, на підставі виписок з поточних рахунків банкрута відкритих у банківських установах, були встановлені операції з ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", ОСОБА_5 , ТОВ "Технік енерджі", ТОВ "Ріверс лтд", ОСОБА_6 , ТОВ "УПЗ". На думку ліквідатора банкрута, кошти по операціях із вказаними особами були виведені з рахунку банкрута без жодної майнової дії зі сторони контрагентів. Вказані особи є пов`язаними, засновниками та керівництвом виводилися кошти з рахунків товариства з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами.

Також, ліквідатор банкрута посилається на кримінальне провадження № 12018100100000999, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Під час досудового розслідування слідчим органом встановлено, що 21.04.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента агро" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії N 100.2.3-01/100к-08 на суму 55000000 грн зі строком кредитування до 20.09.2009. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором N 100.2.3-01/100к-08 від 21.04.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" був укладений іпотечний договір № 2426 від 21.04.2008.

Відповідно до умов зазначеного іпотечного договору в іпотеку було передане нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 868 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Привокзальна, 24-б та складається зі складу, літера А, площею 774,4 кв. м, котельні, літ. а, площею 61,7 кв. м, вагової, літ. А1, площею 14,6 кв. м, вагової, літ. Б, площею 17,3 кв. м.

01 серпня 2008 року між ТОВ "Тридента агро" та ВАТ "ВТБ Банк" було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3- 01/217К-08.

Згідно з умовами Договору кредиту ПАТ "ВТБ банк" надав ТОВ "Тридента агро" кредит із максимальним лімітом заборгованості 537606 дол. США, із зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з графіком передбаченим Кредитним договором та кінцевим терміном повернення кредиту до 30 липня 2010 року та зі сплатою процентів в розмірі 14,0 % відсотків річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору 01.08.2008 був укладений договір застави № 100.2.301/218з-08 та 18.08.2008 укладено договір застави № 100.2.301/238з-08.

Відповідно до умов договору застави в заставу були передані 22 автомобіля.

13 червня 2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Тридента агро" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3- 01/175к-08. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 5000000 дол. США, з кінцевим строком погашення 11 грудня 2009.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 100.2.3-01/175к-08 від 13.06.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" був укладений договір іпотеки.

Згідно з умовами зазначеного договору іпотеки, в іпотеку Банку було передане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 445,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Пушкіна, буд. 32; нежитлове приміщення загальною площею 1030 кв. м, яке розташовано за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Залізнична, буд. 1/1; нежитлове приміщення загально площею 167,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 30; нежитлове приміщення загальною площею 44,2 кв. м, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Балаклія, пл. Ростовцева, буд. 8 прим. 2.

Досудове слідство вважає, що в результаті неправомірних дій засновників та службових осіб ТОВ "Тридента агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" банку були завдані збитки в особливо великих розмірах в сумі 102568 998,50 грн та 9 933 180,09 дол. США.

Крім того, що службові особи ТОВ "Тридента агро" та ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес", зловживаючи повноваженнями, діючи умисно, з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/47320 від 20.12.2010, після накладення Державною виконавчою службою арешту на іпотечне майно за адресою: Чернігівська область, м. Носівка. вул. Привокзальна, 24- б, розібрали іпотечне майно на будівельні матеріали.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ліквідатор до заяви про покладення субсидіарної відповідальності не додав судового рішення, у якому б були встановлені обставини вказаного вище кримінального провадження. При цьому, як на підтвердження обставин неправомірної поведінки засновників та керівників боржника ліквідатор подав виписки по рахункам боржника за період з 2010-2012 роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатор банкрута не довів належними та допустимими доказами неправомірність дій засновників та керівництва банкрута, оскільки до заяви таких доказів не подано, а виписки по рахункам боржника, в даному випадку, не надають можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

З огляду на викладене, доводи скаржника спростовуються вищевикладеним та змістом оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність ухвали суду першої інстанції вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам, матеріалам справи та необхідність залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Оскільки підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента агро" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.09.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська