Постанова

від 05.09.2023 по справі 521/17682/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2681/23

Справа № 521/17682/15-ц

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 3276-026/07Р від 13.11.2007 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 89 990,99 доларів США, яка виникла станом на 29 травня 2015 року, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2007 року між ПАТ КБ «Правекс-банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 3276-026/07Р, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 45 000,00 доларів США, на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язалася, прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику в строк з 13.11.2007 року до 13.11.2031 року зі сплатою 12, 8% річних. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «Правекс-банк» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 3276-026/07Р від 13.11.2007 року, термін дії укладеного договору поруки 13.11.2034 року, що визначено у п. 4.1 договору. 25.06.2015 року на адресу поручителя ПАТ КБ «Правекс-Банк» було направлено вимогу за вих. № 102/15 про виконання порушеного зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі у 7-ми денний строк з дня отримання вимоги. Однак у строки, визначені вимогами, ні позичальник, ні поручитель не вжили заходів спрямованих на належне виконання зобов`язання за кредитним договором. Також, на виконання умов договору між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-банк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 13.11.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левченко Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2286, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 30.2 кв. м., житловою площею 18,6 кв. м., розташованої на 8 поверсі 9-поверхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником та поручителем умов договору за відповідачами станом на 29.05.2015 року рахується заборгованість в розмірі 89 990,99 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 44 186 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 609 доларів США 22 цента, відсотків у розмірі 27 363 доларів США 30 центів, пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 16 832 долара США 47 центів. Зважаючи на викладене, представник позивача вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 05.04.2016 позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 89 990 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) доларів США 99 центів. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» судовий збір в сумі 28412 (двадцять вісім тисяч чотириста дванадцять) гривень 22 копійки.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11.01.2021 року поновлено ОСОБА_1 строкна подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2016 року.Призначено розгляд заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2016 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 11.02.2021 рокузаочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 05.04.2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Правекс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано. Призначено справу до нового судового розгляду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-банк» заборгованість за кредитним договором № 3276-026/07Р від 13 листопада 2007 року станом на 29 травня 2015 року в загальній сумі 16 612 доларів США 58 центів, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту та відсотки) 15 810 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 802 долари США 58 центів. В порядку вирішення питання про розподіл судових витрат, стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-банк» судовий збір у розмірі 5254 грн. 97 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Бабенко Наталія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Правекс-Банк» у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Гірняк Л.А.) 03.05.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року.

У зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_3 у відставку, здійснено повторний перерозподіл даної справи та визначено головуючого суддю Таварткіладзе О.М.

Будучи врозумінні ст.ст.128,130ЦПК Україниналежним чиномповідомленою продату,час тамісце розглядусправи,в судовезасідання,призначене на05.09.2023року на14-00г.відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, про причини не явки не повідомила, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявила та заяв про відкладення судового засідання не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бабенко Н.С. будучи присутньою в залі суду та представник позивача АТ «Правекс Банк» адвокат Бовгиря О.П. приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції вважали за можливе розглядати справу за тою явкою, яка відбулася.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин відсутності на судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 не встановлено і остання не зверталася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, стягуючи солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 3276-026/07Р від 13 листопада 2007 року станом на 29 травня 2015 року в загальній сумі 16 612 доларів США 58 центів, з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту та відсотки) 15 810 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 802 долари США 58 центів, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач звернувся до суду із позовом 30 жовтня 2015 року, й відповідно, з урахуванням строків позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, що утворилась в період з 30 жовтня 2012 року по 29 травня 2015 року (відповідно до заявлених позовних вимог);

- згідно з додатком № 2 до кредитного договору (а.с. 183-184) за вказаний період відповідачем ОСОБА_1 мав бути сплачений 31 ануїтетний платіж по 510 доларів США на загальну суму 15 810 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача;

- також підлягає стягненню з нього на користь позивача пеня в межах річного строку, що станом на 29.05.2015 року становить 802 долари США 58 центів;

- у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;

- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 13 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №3276-026/07Р. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, Банк надає Позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 45 000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного Договору. Відповідно до умов п.1.2 Кредитного договору, кредит надається Позичальникові строком з 13 листопада 2007 року до 13 листопада 2031 року зі сплатою 12,8 відсотків річних. За змістом п.2.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси Банку. Згідно з п.4.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10-го числа наступного місяця включно відповідно до Графіку погашення кредиту, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється ануїтетними платежами в розмірі 510 доларів США щомісячно, що підтверджується копією додатку № 2 до договору. Відповідно до умов п.4.2 Договору відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений в п.1.2 даного Договору. Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку виникнення у позичальника заборгованості за кредитом, строк користування кредитом припиняється достроково, на 11-й день місяця наступного за місяцем, в якому виникла заборгованість, про припинення користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника. Згідно з п.п.6.1.2, 6.1,5 Кредитного договору, Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пені у валюті кредиту; кошти для погашення заборгованості і першу чергу направляти на сплати витрат Банку, пов`язаних з виконанням зобов`язань по даному Договору, в другу чергу - на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу - на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість по даному Договору). Відповідно до умов п.9.1 Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.2 даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Відповідно до умов п.10.5 Кредитного договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за ним (т. 1 а.с.16-21; 176-184);

- 13 листопада 2007 року між АТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений Договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов`язалась нести солідарну майнову відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №3276-026/07Р від 13 листопада 2007 року.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель, на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором. Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, поручитель зобов`язується у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором виконати за нього зобов`язання перед Кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені Кредитним договором. Відповідно до п.4.1 Договору поруки, даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 13 листопада 2034 року (т .1 а. с. 22-23);

- ОСОБА_1 із моменту укладення кредитного договору 13 листопада 2007 року щомісячно здійснювалося погашення заборгованості за кредитом. Судом встановлено, що: останній платіж здійснений відповідачем ОСОБА_1 27.04.2012 року, що відображено в розрахунку заборгованості та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні (т.1 а. с. 183 зв);

- позивачем було направлено на адресу поручителя вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту № 105/15 від 25.06.2015 р., що підтверджується копією вказаної вимоги, доказів її направлення поручителю (т. 1 а. с. 12-15);

- суду не надано доказів пред`явлення та направлення такої вимоги відповідачу ОСОБА_1 відповідно до п. 4.4. кредитного договору.

Колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України(далі ЦК України)передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено устатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу(частина другастатті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з правилами чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 60 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним із платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Регулювання правових відносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці цивільні відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника немає обов`язку достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22) виснувала, що:

«Аналіз частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) дає можливість зробити висновок, що головною умовою для звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту є направлення банком відповідної вимоги, що дає можливість боржнику її виконати протягом строку, встановленого в договорі чи Законі, після чого кредитодавець позбавляється права вимагати повернення кредиту достроково.

У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.

Тобто направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності».

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.2 договору),так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним поверненням тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами (пункти 4.1, 4.2. договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснений 27 квітня 2012 року.

Відповідно допункту 4.4 укладеного між сторонами кредитного договору у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом припиняється достроково на 11-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

При цьому кредитним договором передбачена наявність одночасно двох умов длязміни строку виконання основного зобов`язання: виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості та письмове повідомлення його банком проприпинення строку користування кредитом.

Банком не надсилалося таке повідомлення позичальнику після виникнення у 2012 році прострочення з погашення заборгованості за кредитом.

Необхідність надсилання вказаного повідомлення як умови припинення строку користування кредитом на підставі п. 4.4 кредитного договору підтверджується і наявністю в цьому договорі інших умов, зокрема про право Банку у разі виникнення подій, зазначених у п. п. 4.4., 9.3., 9.4., 9.7. даного Договору, достроково стягнути заборгованість у повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна або звернути стягнення на грошові кошти та майно, що належать Позичальнику (п. п. 7.1.4), а позичальник у разі виникнення подій передбачених у п. п. 4.4., 9.3., 9.4., 9.7. Договору зобов`язаний достроково погасити заборгованість за кредитом і відсотками у повному обсязі, а також сплатити штраф та пеню.

Таким чином, хоча сторони кредитних правовідносин і врегулювали у кредитному договорі (пункт 4.4) питання зміни строку виконання основного зобов`язання, однак умова настання такої зміни письмове повідомлення банком позичальника про припинення строку користування кредитом не була виконана, а тому відсутні підстави вважати, що банк у зв`язку із зміною строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором пропустив позовну давність.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 756/11460/15-ц.

Разом з тим, представник апелянта адвокат Бабенко Н.С. звернула увагу, що строк користування кредитом є припиненим в силу п. 9.7. кредитного договору, відповідно до якого у випадку невиконання Позичальником умов п. 6.1.14 даного Договору строк користування грошовими коштами, зазначений п.1.2 даного Договору, припиняється достроково, на 10-й день припинення строку страхування або зміни його умов з вини Позичальника. Представник позичальника стверджує, що ОСОБА_1 після укладення кредитного договору і отримання кредиту, не здійснював в подальшому щорічне страхування предмета іпотеки, що передбачено п. 6.1.14 кредитного договору. Дане питання усно піднімалося в суді першої інстанції і Банк не спростував дані заперечення, але суд не надав даній обставині належної оцінки.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин пов`язаних з достроковим припиненням кредитного договору має визначальне значення для перевірки правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості за кредитним договором і визначення строку початку перебігу позовної давності, як за кожним із періодичних щомісячних платежів, так і платежів за кредитним договором в цілому.

Відповідно до п. 6.1.14 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний протягом строку дії даного Договору забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку відповідно до п. 3.1. даного Договору, шляхом укладення щорічно до 13 листопада договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними Банком, а також письмово узгоджувати умови договору страхування та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов.

Згідно з п. 9.7. Кредитного договору у випадку невиконання Позичальником умов п. 6.1.14 даного договору строк користування кредитними коштами припиняється достроково, на 10-й день припинення строку дії Договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

Колегія суддів звертає увагу, що дострокове припинення Кредитного договору на підставі п. 9.7., на відміну від п. 4.4. Договору, не пов`язується з необхідністю направлення Банком відповідного письмового повідомлення позичальнику.

В засіданні судової колегії в порядку сприяння встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, представнику Банку було роз`яснено про можливість надання до суду апеляційної інстанції, копій відповідних договорів страхування іпотечного майна, існування яких заперечується представником відповідача, що має наслідком дострокове припинення кредитного договору на підставі п. 9.7.

Проте представник АТ «Правекс Банк» не виявив ініціативи надати копії іпотечних договорів іпотечного майна, укладених позичальником та іпотекодавцем ОСОБА_1 в межах строку кредитного договору № 3276-026/07Р від 13.11.2007 року, пославшись на те, що ці обставини йому не відомі і не заперечував проти закінчення перевірки в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі документів, що містяться в матеріалах справи.

Також представник позивача послався, що у розділі 7 Кредитного договору передбачено, що Договір вважається розірваним з моменту прийняття відповідного рішення органом Банку, до компетенції якого входить прийняття таких рішень.

Колегія суддів зауважує, що строк кредитування змінюють:

1.Умова договору

2.Розірвання договору

3.Досудова вимога про повне дострокове повернення кредиту

4.Пред`явлення позову про повне дострокове стягнення заборгованості (звернення стягнення).

При таких обставинах немає підстав для висновку, що строк договору не настав через відсутність факту його розірвання, на що посилався представник позивача, оскільки в даному випадку строк кредитування змінився саме внаслідок наявності відповідної умови, яка міститься у п. 9.7. кредитного договору.

При цьому немає підстав для висновку, що позичальник виконав своє зобов`язання передбачене п. 6.1.14 Кредитного договору щодо щорічного до 13 листопада укладення договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними Банком, а також письмового узгодження умов договору страхування та не здійснення дій, направлених на зміну цих умов, оскільки ці твердження позичальника про невиконання ним обов`язку передбаченого п. 6.1.14 Банком не спростовані.

Наслідком невиконання Позичальником зобов`язання передбаченого п. 6.1.14 Кредитного договору щодо щорічного до 13 листопада укладення договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними Банком, з письмовим узгодженням умов такого договору страхування, є в розумінні п. 9.7. Кредитного договору дострокове припинення строку користування кредитними коштами на 10-й день припинення строку дії Договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

Тому строк припинення користування кредитними коштами за Кредитним договором № 3276-026/07Р від 13.11.2007 року настав не пізніше 23.11.2008 року на 10-й день припинення строку дії Договору страхування, який мав бути укладений до 13.11. 2008 року (перша річна дата після укладення кредитного договору від 13.11.2007 року).

Отже, у позичальника виник обов`язок повернути тіло кредиту у повному обсязі 24.11.2008 року, а також нараховані проценти за користування кредитом та пеню за наявності прострочення станом на 23.11.2008 року включно.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі№ 444/9519/12).

Враховуючи наведене нараховані Банком за договірною ставкою передбаченою в межах строку кредитування проценти у розмірі 27363,30 доларів США, після 23.11.2008 року стягненню не підлягають.

Що стосується процентів за користування кредитними коштами, то виходячи з наданого Банком розрахунку заборгованості у Позичальника станом на 23.11.2008 року заборгованість за відсотками була відсутня.

Що стосується нарахування пені, то у відповідності до п. 9.1. Кредитного Договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитними коштами Позичальник сплачує пеню за кожне день прострочення у розмірі подвійної відсоткової ставки визначеної у п. 1.2 даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Тобто слід враховувати законодавчо встановлену можливістьнарахування неустойкиза простроченняборжником виконаннягрошового зобов`язання,з`ясуватипитання,виходячи зположень чинногозаконодавства таумов договоруп.9.1, зокрема щодо наявності або відсутності у позивача права на нарахування пені через прострочення виконання грошового зобов`язанн з повернення тіла кредиту та сплти відсотків за користування кредитом та встановити період нарахування пені в межах позовної давності.

Схожий висновоквикладений упостанові ВерховногоСуду від 05.03.2019 року у справі № 5017/1987/2012.

Пеня за прострочення зобов`язання за кредитним договором може стосуватися платежів, строк дії яких настав в межах періодичних платежів під час строку кредитування та на час його спливу: неповернутого тіла кредиту включаючи ту частину платежів, строк сплати яких настав через дострокове припинення строку користування кредитними коштами в силу умов договору та нарахованих відсотків на час настання строку повернення кредиту за умови якщо такі відсотки не були сплачені позичальником.

Проте, як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості на час припинення строку користування кредитними коштами, заборгованість за відсотками за користування кредитом на 23.11.2008 року була відсутня.

Враховуючи що подальше після припинення строку користування кредитними коштами (23.11.2008 року) нарахування процентів за користування кредитними коштами не узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 року у справі№ 444/9519/12, вимоги про стягнення пені за прострочення відсотків, які були нараховані після припинення строку користування кредитними коштами (23.11.2008 року) задоволенню не підлягають.

Що стосується тіла кредиту то виходячи з наведеного вище та враховуючи, що Банк звернувся до суду з позовом 30.10.2015 року, відповідач заявив про застосування позовної давності, а в матеріалах справи відсутні докази про збільшення сторонами строку позовної давності, у вимогах Банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 44186 доларів США слід відмовити на підставі пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 266 ЦПК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи наведене, у вимогах Банку до відповідачів про солідарне стягнення сумарної заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користуванням кредитними коштами, пені за прострочення зобов`язань з повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами слід відмовити з підстав, які наведені у цій постанові суду апеляційної інстанції.

За таких обставина, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенко Наталії Сергіївни - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 14.09.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова