Рішення

від 11.09.2023 по справі 904/2433/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2433/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" (м. Дніпро)

про стягнення штрафних санкцій

Представники:

від позивача: Ярова А.В.;

від відповідача: Крісак М.В.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 8419665,69грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022 в частині своєчасної поставки продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.06.2023.

07.06.2023 від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не зміг своєчасно підготувати відзив на позов через велику кількість матеріалів доданих до позовної заяви у зв`язку з чим, просив надати час на підготовку відзиву.

08.06.2023 до початку підготовчого засідання від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через проблеми з інтернетом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023 відкладено підготовче засідання на 04.07.2023. Задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

22.06.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обґрунтованого розрахунку виникнення сум несвоєчасної поставки, на які нараховуються штраф і пеня із посиланням на акти прийому-передачі виготовленої продукції та зазначенням початку прострочення.

28.06.2023 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що п. 5.2 договору передбачено умови і строк поставки, а саме сторонами визначено, що поставка здійснюється партіями протягом строку дії договору. Також зазначає, що номенклатура товару по двом рознарядкам є ідентичною, умовами договору не передбачено хронологічний порядок виконання рознарядок замовника і відсутнє застереження щодо неможливості виконання наступної рознарядки, якщо не відбулась поставка на підставі попередньої. В актах приймання-передачі продукції не визначено сторонами за якою рознарядкою здійснювалась поставка. Тому відповідач вважає, що позивачем не доведено порушення строків поставки. Незважаючи на наведене, зазначив, що наявні підстави для зменшення нарахованого штрафу до 1000,00грн, враховуючи недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних несвоєчасністю поставки продукції, а також враховуючи фіксовану ціну за одиницю продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 20.07.2023.

19.07.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що пунктом 5.2 договору передбачено не тільки, що поставка здійснюється партіями протягом строку дії договору, але і умови, що кожна партія продукції постачається протягом 45 календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, якщо інше не передбачено у рознарядці. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф та пеня. Також зазначає, що заперечує проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

20.07.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях зазначає, що рознарядки не були отримані позивачем в порядку передбаченому договором, як в електронному вигляді, так і на паперовому носії. Також зазначає, що розрахунок штрафу та пені за договором не відповідає фактичним обставинам здійснення поставки продукції, є невірним та штучно завищеним, оскільки всі поставки здійснені протягом липня та серпня 2022 року не є простроченими, якщо враховувати строки визначені в рознарядках.

Також, 20.07.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла заява про долучення документів, а саме: доказів підтвердження відправки рознарядки від 06.07.2022 №ЦЗВ-20/1869 засобами Укрпошти на адресу ТОВ "Сталь Пром Груп".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 03.08.2023. Зобов`язано позивача виконати вимоги п. 3 ухвали суду від 20.07.2023 щодо надання доказів направлення рознарядок на електронну адресу відповідача та письмових пояснень щодо підстав віднесення поставки за актом №2608-1 при здійсненні розрахунку пені та штрафу до поставок як по рознарядці №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022, так і по рознарядці №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022.

24.07.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив в письмовому вигляді, яка була подана ним 19.07.2023 електронними засобами зв`язку.

До початку судового засідання 03.08.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що він не погоджується з розрахунком штрафних санкцій, оскільки вважає такий штраф штучно завищеним та таким, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідач надав контррозрахунок умовного нарахування штрафу та пені і вказав на недоведеність позивачем понесення ним збитків, викликаних несвоєчасністю поставки продукції. Також зазначив, що відповідач залишається на позиції, що будь-яке нарахування штрафу та пені є неправомірним, оскільки фактично позивач в односторонньому порядку зменшує строк поставки товару.

03.08.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшло клопотання від 03.08.2023 про відкладення судового засідання. В обґрунтування наведеного клопотання зазначив про виникнення технічної проблеми, що унеможливило участь уповноваженого представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 03.08.2023, оскільки був відсутній доступ до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС на момент розгляду справи.

У судове засідання 03.08.2023 позивач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Позивач не надав додаткові докази та письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 відкладено підготовче засідання на 15.08.2023. Зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 20.07.2023 щодо надання доказів направлення рознарядок на електронну адресу відповідача та письмових пояснень щодо підстав віднесення поставки за актом №2608-1 при здійсненні розрахунку пені та штрафу до поставок як по рознарядці №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022, так і по рознарядці №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022. Також зобов`язано позивача надати письмові пояснення щодо кількості продукції, яка повинна бути поставлена за кожною адресою, що визначена в рознарядках.

04.08.2023 від представника позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення щодо підстав віднесення поставки за актом №2608-1 при здійсненні розрахунку пені та штрафу до поставок як по рознарядці №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022, так і по рознарядці №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022. В своїх поясненнях представник позивача зазначає, що в період з 11.07.2022 по 26.08.2022 відповідачем поставлено товар на загальну суму 30992860,83грн, тобто більше на 367210,83грн ніж передбачено рознарядкою №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 у зв`язку з чим, поставку за актом №2608-1 позивач вважає поставкою по двом рознарядкам.

15.08.2023 до початку судового засідання від представника позивача до канцелярії суду, засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на електронну адресу відповідача рознарядок.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 призначено судове засідання у справі на 07.09.2023.

06.09.2023 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення по справі.

В своїх поясненнях зазначає, що надані позивачем докази направлення рознарядок на електронну адресу відповідача не є належним доказом, оскільки направлені не на електронну адресу, яка визначена договором.

У судовому засіданні 07.09.2023 оголошено перерву до 11.09.2023.

У судовому засіданні 11.09.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

24.06.2022 між філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ЦЗВ-05-00222-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування продукції: металоконструкція прогонової будови мосту в компл. з опорними частинами та болтами високоміцними (т.п.3.501-49 №739/2, т.п.3.501-103 №1062; т.п.3.501.1-129 №1263/2; т.п.3.501-35, т.п.3.501.2-139№1293К, т.п.3.501-30/75 №690/3 та інші.).

Ціна продукції визначається цим договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах DDP (постачання зі сплатою мита) пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010р.), і включає в себе: вартість продукції, експортної упаковки, тари, маркування; транспортні тарифи та інші витрати, пов`язані з виконанням цього договору постачальником, зазначеними у рознарядці замовника, за правилами ІНКОТЕРМС-2010. Поставка здійснюється за цінами, передбаченими у специфікаціях до цього договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікаціях до цього договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством (п. 4.1 договору).

Постачальник гарантує незмінність ціни на поставлену продукцію з моменту одержання рознарядки до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору сума договору на момент його підписання складає - 48879774,80грн (сорок вісім мільйонів вісімсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 80 копійок), крім того ПДВ 20% - 9775954,96грн (дев`ять мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 96 копійок), що разом складає - 58655729,76грн (п`ятдесят вісім мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 76 копійок).

Відповідно до п.5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами з числа таких:

керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

перший заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

заступники керівника (особи, що виконують їх обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

керівники відповідних структурних підрозділів філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця».

Рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені сторонами у розділі 13 даного договору (далі - E-mail), та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку. Оригінал рознарядки в подальшому направляється засобами поштового зв`язку (AT «Укрпошта») шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Продукція, поставлена постачальником без письмової рознарядки замовника, або за рознарядкою, виданою із порушенням п. 5.2 цього договору, може бути не прийнята замовником та повернута постачальнику, при чому всі матеріальні витрати, що виникли при поставці/зберіганні/поверненні такої продукції, покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника, оригінал якого надається замовнику.

Акт прийому-передачі та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання продукції, зі сторони замовника підписуються уповноваженими особами з числа тих, які визначені у п. 5.2 договору (п. 5.4 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником на 10 (десятий) календарний день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.

Згідно з п. 6.7 договору у разі прострочення постачальником строків постачання продукції, строк оплати за таку продукцію збільшується за кожний календарний день прострочення постачання продукції на 1 (один) банківський день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між датою планового прибуття продукції на умовах згідно п.5.2 цього договору та датою фактичної поставки продукції.

Відповідно до п. 9.1 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

У випадку постачання постачальником продукції без письмової рознарядки замовника, яка не була повернута замовником згідно п. 5.2 цього договору, продукція може бути прийнята замовником на зберігання. У цьому випадку постачальник зобов`язаний укласти договір зберігання з замовником та сплатити замовнику вартість зберігання продукції по пред`явленому рахунку.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 23.08.2022, а у випадку внесення змін до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, - до кінця дії воєнного стану в Україні. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати продукції в межах термінів, визначених умовами цього договору (п. 12.7 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

24.06.2022 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01, де визначили найменування, кількість та вартість продукції (а.с. 16 том 1).

Відповідно до умов специфікації толеранс +5/-5% від кількості продукції. Вартість продукції відповідає вартості, визначеної сторонами в договорі.

06.07.2022 позивач видав рознарядку №ЦЗВ-20/1869 (а.с. 24, 25 том 1) відповідно до змісту якої визначено найменування продукції, її кількість та місце поставки. Рознарядкою визначено, що відповідачу необхідно здійснити відвантаження продукції в липні 2022 року у загальній кількості 206,25 тонн на загальну суму 30625650,00грн.

Позивач зазначає, що дану рознарядку направляв на електронну адресу постачальника, на підтвердження чого надав скрін екрану з електронної пошти (а.с. 32 том 1). Також, надав докази направлення на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (а.с. 26, 27 том 1).

27.07.2022 позивач видав рознарядку №ЦЗВ-20/2050 (а.с. 28, 29 том 1) відповідно до змісту якої визначено найменування продукції, її кількість та місце поставки. Рознарядкою визначено, що відповідачу необхідно здійснити відвантаження продукції в серпні 2022 року у загальній кількості 189,02 тонн на загальну суму 28067200,00грн.

Позивач зазначає, що дану рознарядку направляв на електронну адресу постачальника, на підтвердження чого надав скрін екрану з електронної пошти (а.с. 32 том 1). Також, надав докази направлення на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (а.с. 30, 31 том 1).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору та з урахуванням толерансу, визначеного сторонами у специфікації, відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 57723744,84грн. На підтвердження чого надав підписані сторонами акти прийому-передачі виготовлених металоконструкцій:

№1 від 11.07.2022 на суму 2977481,38грн;

№2907-1 від 29.07.2022 на суму 685717,58грн;

№1008-1 від 10.08.2022 на суму 2933528,93грн;

№1108-1 від 11.08.2022 на суму 2453170,25грн;

№1208-1 від 12.08.2022 на суму 3200213,38грн;

№1608-1 від 16.08.2022 на суму 2970947,90грн;

№1708-1 від 17.08.2022 на суму 3066871,15грн;

№2208-1 від 22.08.2022 на суму 3217883,45грн;

№2208-2 від 22.08.2022 на суму 3220407,74грн;

№2608-2 від 26.08.2022 на суму 3224565,41грн;

№2608-1 від 26.08.2022 на суму 3042073,66грн;

№0109-1 від 01.09.2022 на суму 2096650,56грн;

№0309-1 від 03.09.2022 на суму 646962,22грн;

№0309-2 від 03.09.2022 на суму 2288942,52грн;

№0909-1 від 09.09.2022 на суму 3254708,47грн;

№1409-1 від 14.09.2022 на суму 2659865,54грн;

№1609 від 16.09.2022 на суму 2468761,49грн;

№2009-1 від 20.09.2022 на суму 1520517,12грн;

№2109-1 від 21.09.2022 на суму 1974964,64грн;

№2809-1 від 28.09.2022 на суму 1960041,60грн;

№0710-1 від 07.10.2022 на суму 642062,11грн;

№0710-2 від 07.10.2022 на суму 715860,65грн;

№1410-1 від 14.10.2022 на суму 1718154,65грн;

№1910-1 від 19.10.2022 на суму 946017,05грн;

№1910-2 від 19.10.2022 на суму 699972,43грн;

№2010-1 від 20.10.2022 на суму 958044,58грн;

№2010-2 від 20.10.2022 на суму 817723,42грн;

№1511-2 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№1511-12 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№2112-1 від 21.12.2022 на суму 337067,76грн, рахунки та товаротранспортні накладні до них (а.с. 34-125, 211-212 том 1).

Факт поставки та оплати сторонами не заперечується.

Позивач зазначає, що відповідачем, здійснено поставку продукції із порушенням строків визначених в рознарядках позивача, а тому був нарахований штраф у сумі 4009176,00грн та пеня у розмірі 87414,74грн за порушення строку поставки за рознарядкою №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022, штраф у сумі 4009632,60грн та пеня у розмірі 313442,35грн за порушення строків поставки за рознарядкою №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022. У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із претензією №ЦЗВ-20/321 від 09.02.2023, яка залишена останнім без відповіді.

Відповідач проти зазначеного заперечує, посилаючись на те, що п.5.2 договору передбачено умови і строк поставки, а саме сторонами визначено, що поставка здійснюється партіями протягом строку дії договору. Також зазначає, що номенклатура товару по двом рознарядкам є ідентичною, умовами договору не передбачено хронологічний порядок виконання рознарядок замовника і відсутнє застереження щодо неможливості виконання наступної рознарядки, якщо не відбулась поставка на підставі попередньої. В актах приймання-передачі продукції не визначено сторонами за якою рознарядкою здійснювалась поставка. Тому відповідач вважає, що позивачем не доведено порушення строків поставки та не надано доказів, які б підтверджували направлення на відповідачу рознарядок.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо визначення сторонами відповідного порядку та строку поставки, повідомлення відповідача про строки поставки, наявності/відсутності порушенням відповідачем строків поставки, а також наявності підстав для стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем з оплати штрафу та пені за порушення строків поставки продукції є необхідність доведення, насамперед, факту поставки продукції саме за рознарядками №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022, доведення наявності порушення таких строків, які визначені в наведених рознарядках, а також доведення належного повідомлення (направлення) наведених рознарядок відповідачу, оскільки саме в них позивачем встановлювались відповідні строки для поставки продукції.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з яким здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатнього обсягу доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення строків поставки відповідачем, які зазначені у рознарядках №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022, а тому відсутні підстави для нарахування штрафу і пені у загальній сумі 8419665,69грн та їх стягнення з відповідача у даній справі.

До зазначеного висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відповідно до п.5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами з числа таких:

керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

перший заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

заступники керівника (особи, що виконують їх обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

керівники відповідних структурних підрозділів філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця».

Рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені сторонами у розділі 13 даного договору (далі - E-mail), та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку. Оригінал рознарядки в подальшому направляється засобами поштового зв`язку (AT «Укрпошта») шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Продукція, поставлена постачальником без письмової рознарядки замовника, або за рознарядкою, виданою із порушенням п. 5.2 цього договору, може бути не прийнята замовником та повернута постачальнику, при чому всі матеріальні витрати, що виникли при поставці/зберіганні/поверненні такої продукції, покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як встановлено господарським судом, жодна з двох рознарядок по договору не була направлена ні на електронну адресу відповідача, яка зазначена в п. 13 договору поставки, ні на юридичну адресу засобами поштового зв`язку.

До наведеного висновку суд прийшов з огляду на наступне.

На підтвердження відправки рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022 позивач надав скрін екрану з електронної пошти (а.с. 32 том 1, а.с. 70, 71 том 2).

Із наданих доказів вбачається, що наведені рознарядки направлялись 06.07.2022 та 27.07.2022 відповідно на електронні адреси: eng1@sscbridge.com, kav@sscbridge.com.

Натомість в розділі 13 договору, визначено електронну адресу відповідача: steelpromgroup@ukr.net.

Надані до суду позивачем докази відправлення рознарядок на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (а.с. 26, 27, 30, 31 том 1) не є належними доказами, оскільки відповідно до них відправлення здійснювалось за адресою: 49035, м. Дніпро, вул. Юдіна, 6.

Натомість, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача, як станом на 06.07.2022, 27.07.2022, так і на час розгляду справи є: 49035, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 2А.

Разом з цим, надані до суду позивачем акти прийому-передачі виготовлених металоконструкцій не містять посилань, що поставка за ними здійснюється на підставі рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 чи №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022, а містять лише посилання на договір постачання №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022.

Тому встановити яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою неможливо.

Таким чином, позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що поставка продукції проводилася відповідно до п. 5.2 договору, відповідними партіями протягом строку дії договору.

Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження того, що поставка продукції повинна була здійснюватись у строки встановлені в рознарядках є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування.

У зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 8419665,69грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.09.2023.

Суддя В.О. Татарчук