Постанова

від 12.11.2024 по справі 904/2433/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2433/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Компанець Наталія Миколаївна (поза межами приміщення суду) - від АТ "Українська залізниця" - адвокат, довіреність №б/н, від 09.10.2024 р.

від відповідача: Крісак Марина Володимирівна (в залі суду) - від ТОВ «СТАЛЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА» - адвокат ордер серія АЕ № 1253666 від 27.05.2023 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 (суддя Татарчук В.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група", м.Дніпро

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 8419665,69грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 8419665,69 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем з оплати штрафу та пені за порушення строків поставки продукції саме за рознарядками №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022, не доведено порушення таких строків, які визначені в наведених рознарядках, а також не доведено належного повідомлення (направлення) наведених рознарядок відповідачу, оскільки саме в них позивачем встановлювались відповідні строки для поставки продукції.

Господарський суд виснував, що докази на підтвердження того, що поставка продукції повинна була здійснюватись у строки встановлені в рознарядках є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування, у зв`язку з чим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та винести нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Судом першої інстанції не були досліджені обставини щодо обізнаності Відповідача щодо видачі та направлення рознарядок Позивачем. Не надано належної правової оцінки та не досліджено обставини щодо направлення рознарядок та обставини обізнаності Відповідача з видачею рознарядок, на чому наполягав Позивач.

Не повне з`ясування обставин справи судом призвело до помилкових висновків щодо не отримання та відсутність у Відповідача інформації щодо рознарядок.

Відправка рознарядок від 06.07.2022 № ЦЗВ-20/1869 та від 27.07.2022 № ЦХВ-20/2050, зокрема, відбулась електронними листами із вкладеними файлами «рознарядка липень» та «рознарядка серпень» на електронну адресу працівника ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» Андрія Смірнова end1@sscbride.com та kav@ssbride.com та були отримані ним для якомога швидшого доставлення Продукції, оскільки ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» є виробником Продукції (предмет Договору).

Отже, вбачається, що п. 5.2. Договору не обмежує Замовника у можливості направлення рознарядок на іншу (аніж та, що вказана в реквізитах) електронну адресу Постачальника або його представника.

Також з листування стосовно виконання Договору, що відбувалося між представниками філії «ЦЗВ» та ГОВ «Сталь 1 і ром Груп», ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» (що підтверджується скріном екрана з електронної пошти czvvbk@gmail.com, з якої відправлялись спірні рознарядки), вбачається, що з поштової адреси end1@sscbride.com відбувалось листування, надсилались листи на офіційному бланку ТОВ «Сталь Пром Груп».

Скаржник звертає увагу на те, що Відповідач здійснив першу поставку Продукції 11.07.2022 на виробничий підрозділ «Стрийська дистанція колії» (ПЧ-5) служби колії регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується актом прийому-передачі від 11.07.2022 № 1. Таким чином. Відповідач своїми конклюдентними діями (розпочав поставку продукції за спірними рознарядками) підтвердив отримання рознарядки.

Скаржик також вважає висновки стосовно відсутності посилань в актах приймання-передачі на рознарядки, на підставі яких вони здійснювались, та неможливість встановити, яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою помилковими.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду на формальність висновків суду першої інстанції про те, що відсутність посилань в актах приймання-передачі на рознарядки, на підставі яких вони здійснювались, не дало йому можливість встановити, яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою.

ТОВ «Сталь Пром Груп» не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову.

Отже, судом першої інстанції не повно і не всебічно досліджено матеріали справи, не прийнято доводи Позивача, натомість взято до уваги неправомірні твердження Відповідача, чим порушено процесуальне право, що потягло за собою прийняття незаконного та необгрунтованого судового рішення.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від11.09.2023 року в справі №904/2433/23 залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач зазначає на тому, що Рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені Сторонами в розділі 13 даного Договору (далі - Е-таі1) та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку.

Оригінал рознарядки в подальшому направляється засобами поштового зв`язку (Укрпошта) шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Однак жодна з двох рознарядок по Договору не була направлена на цю адресу електронної пошти, отже позивачем не було дотримано умов п. 5.2 Договору щодо направлення рознарядок постачальнику, і відповідно не можуть бути застосовані строки поставки визначені цими рознарядками. Оскільки строк поставки безпосередньо залежить від дня відправлення рознарядки, як це передбачено п. 5.2 Договору.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що направлення рознарядок не здійснювалось на електронну поштову адресу, вказану в договорі. Це також не заперечується і апелянтом, який вказує що відправка рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022року та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022 року із вкладеннями відбулась на адресу працівника ТОВ «ВК «Укрспецконструкція», що не передбачено умовами договору.

Більш того, ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» не є стороною договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022 року. І для цього підприємства не виникає жодних прав та обов`язків, які погоджені між сторонами договору, тобто між позивачем та відповідачем. А отже направлення апелянтом та отримання цим підприємством рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 року та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022 року вчинені поза умовами договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022 року. Так само як і отримання рознарядок ТОВ «ВК «Укрспецконструкція», не породжує будь-яких зобов`язань для ТОВ «Сталева промислова група».

В той же час, це підтверджує висновки господарського суду Дніпропетровської області які полягають в тому, що оскільки жодна з двох рознарядок по договору не була направлена на електронну адресу відповідача, яка зазначена в п. 13 договору, то не можуть і застосовуватися строки поставки, які передбачені цими рознарядками.

Крім цього, умови договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022 року не регламентують хронологічний порядок виконання рознарядок замовника, і відсутнє застереження щодо неможливості виконання наступної рознарядки, якщо не відбулась поставка на підставі попередньої.

29.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2024, за змістом яких позивач зазначає, що загальна сума нарахованих штрафних санкцій (у вигляді пені та штрафу за порушення строків постачання продукції) складає: 8 334 682,17 грн (штраф 7 943 825,08 грн та пеня 400 857,09 грн).

Філія «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вважає, що відповідач у своїх додаткових поясненнях від 02.08.2023:

- надав арифметично невірний розрахунок штрафу у розмірі 15% за непоставлену в строк продукцію;

- не пояснив чому застосування п. 9.1. Договору є можливим починаючи з 01.09.2022 року;

- не пояснив чому розрахунок штрафу у розмірі 15% розраховує від суми 26 730 884,01 грн;

- не вірно визначив періоди нарахування пені та при розрахунку пені не врахував прострочення поставки продукції за рознарядкою від 06.07.2022 №ЦЗВ-20/1869.

04.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача по справі, якими зазначає, що позивачем не було дотримано умов п. 5.2. договору щодо направлення рознарядок постачальнику, і відповідно не можуть бути застосовані строки поставки визначені цими рознарядками.

Крім того, за доводами відповідача, умови договору поставки №УЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022 року не регламентують хронологічний порядок виконання рознарядок замовника, і відсутнє застереження щодо неможливості виконання наступної рознарядки, якщо не відбулась поставка на підставі попередньої.

В жодному акті прийому-передачі виготовлених металоконструкцій не вказано, на підставі якої рознарядки ця поставка відбулась, а тому розрахунок позивача грунтується виключно на припущеннях, а не на умовах договору.

Відповідач зауважує, що факт відсутності посилань в первинних документах на рознарядки позивача свідчить, що виконання поставки металоконструкцій здійснювалось без їх наявності у відповідача на умовах п. 5.2 договором в строк протягом дії самого договору. Отже, відповідач заперечує факт того, що поставки були простроченими, якщо врахувати, що всі вони відбулись в строк дії договору і не обмежувались строками, передбаченими рознарядками позивача.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.02.2024 о 11:30 годин. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні, що відбулось 06.02.2024 оголошено перерву до 16.04.2024 на 10:30 год.

16.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.07.2024 о 10:00 годин.

В судовому засіданні, що відбулось 16.07.2024 оголошено перерву до 05.11.2024 на 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2024 на 12:00 год.

Відповідно до акту Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося через відображення представника Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Ярової Анни Володимирівни в системі ЄСІТС червоним індикатором, котрий свідчив про те, що вона знаходиться в режимі офлайн.

Також, 05.11.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Сталева промислова група" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивовано тим, що через погіршення стану здоров`я (ознаки гострої вірусної інфекції) представник відповідача Крісак М.В. не зможе прибути для участі в судовому засіданні.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 відкладено до 12.11.2024 на 16:15 год.

12.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

24.06.2022 між філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталева Промислова Група" (далі постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ЦЗВ-05-00222-01 (далі договір).

24.06.2022 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №ЦЗВ-05-00222-01, де визначили найменування, кількість та вартість продукції (а.с. 16 том 1).

Відповідно до умов специфікації толеранс +5/-5% від кількості продукції. Вартість продукції відповідає вартості, визначеної сторонами в договорі.

В тексті рознарядки №ЦЗВ-20/1869, датованої 06.07.2022р. (а.с. 24, 25 том 1) визначено визначено, що відповідачу необхідно здійснити відвантаження продукції в липні 2022 року у загальній кількості 206,25 тонн на загальну суму 30625650,00грн, а рознарядки №ЦЗВ-20/2050 (а.с. 28, 29 том 1) від 27.07.2022р., відповідно, найменування та місце поставки продукції в серпні 2022 року у загальній кількості 189,02 тонн на загальну суму 28067200,00грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору та з урахуванням толерансу, визначеного сторонами у специфікації, відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 57723744,84грн. На підтвердження чого надав підписані сторонами акти прийому-передачі виготовлених металоконструкцій:

№1 від 11.07.2022 на суму 2977481,38грн;

№2907-1 від 29.07.2022 на суму 685717,58грн;

№1008-1 від 10.08.2022 на суму 2933528,93грн;

№1108-1 від 11.08.2022 на суму 2453170,25грн;

№1208-1 від 12.08.2022 на суму 3200213,38грн;

№1608-1 від 16.08.2022 на суму 2970947,90грн;

№1708-1 від 17.08.2022 на суму 3066871,15грн;

№2208-1 від 22.08.2022 на суму 3217883,45грн;

№2208-2 від 22.08.2022 на суму 3220407,74грн;

№2608-2 від 26.08.2022 на суму 3224565,41грн;

№2608-1 від 26.08.2022 на суму 3042073,66грн;

№0109-1 від 01.09.2022 на суму 2096650,56грн;

№0309-1 від 03.09.2022 на суму 646962,22грн;

№0309-2 від 03.09.2022 на суму 2288942,52грн;

№0909-1 від 09.09.2022 на суму 3254708,47грн;

№1409-1 від 14.09.2022 на суму 2659865,54грн;

№1609 від 16.09.2022 на суму 2468761,49грн;

№2009-1 від 20.09.2022 на суму 1520517,12грн;

№2109-1 від 21.09.2022 на суму 1974964,64грн;

№2809-1 від 28.09.2022 на суму 1960041,60грн;

№0710-1 від 07.10.2022 на суму 642062,11грн;

№0710-2 від 07.10.2022 на суму 715860,65грн;

№1410-1 від 14.10.2022 на суму 1718154,65грн;

№1910-1 від 19.10.2022 на суму 946017,05грн;

№1910-2 від 19.10.2022 на суму 699972,43грн;

№2010-1 від 20.10.2022 на суму 958044,58грн;

№2010-2 від 20.10.2022 на суму 817723,42грн;

№1511-2 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№1511-12 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№2112-1 від 21.12.2022 на суму 337067,76грн, рахунки та товаротранспортні накладні до них (а.с. 34-125, 211-212 том 1).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 24.06.2022між філією «ЦЗВ» та ТОВ «Сталь Пром Груп» укладено Договір поставки № ЦЗВ-05-00222-01 (далі - Договір), на виконання умов якого та з урахуванням толерансу, визначеного сторонами у специфікації, відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 57723744,84грн. На підтвердження чого надав підписані сторонами акти прийому-передачі виготовлених металоконструкцій:

№1 від 11.07.2022 на суму 2977481,38грн;

№2907-1 від 29.07.2022 на суму 685717,58грн;

№1008-1 від 10.08.2022 на суму 2933528,93грн;

№1108-1 від 11.08.2022 на суму 2453170,25грн;

№1208-1 від 12.08.2022 на суму 3200213,38грн;

№1608-1 від 16.08.2022 на суму 2970947,90грн;

№1708-1 від 17.08.2022 на суму 3066871,15грн;

№2208-1 від 22.08.2022 на суму 3217883,45грн;

№2208-2 від 22.08.2022 на суму 3220407,74грн;

№2608-2 від 26.08.2022 на суму 3224565,41грн;

№2608-1 від 26.08.2022 на суму 3042073,66грн;

№0109-1 від 01.09.2022 на суму 2096650,56грн;

№0309-1 від 03.09.2022 на суму 646962,22грн;

№0309-2 від 03.09.2022 на суму 2288942,52грн;

№0909-1 від 09.09.2022 на суму 3254708,47грн;

№1409-1 від 14.09.2022 на суму 2659865,54грн;

№1609 від 16.09.2022 на суму 2468761,49грн;

№2009-1 від 20.09.2022 на суму 1520517,12грн;

№2109-1 від 21.09.2022 на суму 1974964,64грн;

№2809-1 від 28.09.2022 на суму 1960041,60грн;

№0710-1 від 07.10.2022 на суму 642062,11грн;

№0710-2 від 07.10.2022 на суму 715860,65грн;

№1410-1 від 14.10.2022 на суму 1718154,65грн;

№1910-1 від 19.10.2022 на суму 946017,05грн;

№1910-2 від 19.10.2022 на суму 699972,43грн;

№2010-1 від 20.10.2022 на суму 958044,58грн;

№2010-2 від 20.10.2022 на суму 817723,42грн;

№1511-2 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№1511-12 від 15.11.2022 на суму 512283,60грн;

№2112-1 від 21.12.2022 на суму 337067,76грн, рахунки та товаротранспортні накладні до них (а.с. 34-125, 211-212 том 1).

Факт поставки та оплати сторонами не заперечується.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

У віповідності до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору, зокрема, встановлено, що рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені сторонами у розділі 13 даного договору (далі E-mail), та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку. Оригінал рознарядки в подальшому направляється засобами поштового зв`язку (AT Укрпошта) шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи предмет позовних вимог, підставою для виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем з оплати штрафу та пені за порушення строків поставки продукції та, відповідно, задоволення позовних вимог, є доведення факту виконання позивачем умов пункту 5.2 договору, а саме: направлення замовником письмової рознарядки на поставку товару на певну електронну адресу постачальника, визначену умовами договору, ( steelpromgroup@ukr.net ) засобами електронної пошти (E-mail).

Вказаним пунктом договору сторони погодили, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником електроною поштою (E-mail).

З матеріалів справи вбачаєтьсяь, що на підтвердження відправки рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 та №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022 позивачем надано скрін екрану з електронної пошти (том 1, а.с. 32, том 2, а.с. 70, 71).

Зі змісту вказаних скріншотів вбачається пересилання 06.07.2022 на електронні адреси: eng1@sscbridge.com, kav@ssbridge.com електронного листа, що має тему «рознарядка липень»; 27.07.2022 на електронні адреси: kav@ssbridge.com, AndriiSmirnoveng@ssbridge.com, kav@sscbridg.com, fin1@sscbridge.com електронного листа, що має тему «рознарядка серпень».

Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно частини 1 статті 77 цього Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Частинами 1, 4 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначається, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18.

З наявних у матеріалах справи скріншотів екрану позивача не вбачається, що відправлені ним електронні листи містили електронний підпис уповноважених осіб позивача, що є обов`язковим реквізитом електронного документа відповідно до вимог Закону, з них також неможливо встановити, яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою.

Крім того, в розділі 13 договору визначено іншу адресу відповідача: steelpromgroup@ukr.net.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача, як станом на 06.07.2022, 27.07.2022, так і на час розгляду справи є: 49035, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 2А.

Попри це, надані до суду позивачем докази відправлення рознарядок на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (а.с. 26, 27, 30, 31 том 1) не є належними доказами, оскільки відповідно до них відправлення здійснювалось за адресою: 49035, м. Дніпро, вул. Юдіна, 6.

Колегія суддів також враховує, що надані до суду позивачем акти прийому-передачі виготовлених металоконструкцій не містять посилань, що поставка за ними здійснюється на підставі рознарядок №ЦЗВ-20/1869 від 06.07.2022 чи №ЦЗВ-20/2050 від 27.07.2022, а містять лише посилання на договір постачання №ЦЗВ-05-00222-01 від 24.06.2022.

Таким чином, встановити яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою неможливо.

Враховуючи положення вищенаведених норм та фактичних обставин справи, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, з якими положення погодженого сторонами договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку з постачання товару, а саме відправлення на електронну адресу відповідача спірних рознарядок та, у зв`язку з цим, не доведено порушення останнім строків поставки товару, зазначеного у спірних рознарядках, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексук України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Відповідно, доводи скаржника в частині того, що: «… Судом першої інстанції не були досліджені обставини щодо обізнаності Відповідача щодо видачі та направлення рознарядок Позивачем. Не надано належної правової оцінки та не досліджено обставини щодо направлення рознарядок та обставини обізнаності Відповідача з видачею рознарядок, на чому наполягав Позивач.

Не повне з`ясування обставин справи судом призвело до помилкових висновків щодо не отримання та відсутність у Відповідача інформації щодо рознарядок.

Відправка рознарядок від 06.07.2022 № ЦЗВ-20/1869 та від 27.07.2022 № ЦХВ-20/2050, зокрема, відбулась електронними листами із вкладеними файлами «рознарядка липень» та «рознарядка серпень» на електронну адресу працівника ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» Андрія Смірнова end1@sscbride.сот та kav@ssbride.сот та були отримані ним для якомога швидшого доставлення Продукції, оскільки ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» є виробником Продукції (предмет Договору).

Отже, вбачається, що п. 5.2. Договору не обмежує Замовника у можливості направлення рознарядок на іншу (аніж та, що вказана в реквізитах) електронну адресу Постачальника або його представника.

Також з листування стосовно виконання Договору, що відбувалося між представниками філії «ЦЗВ» та ГОВ «Сталь 1 і ром Груп», ТОВ «ВК «Укрспецконструкція» (що підтверджується скріном екрана з електронної пошти czvvbk@gmail.сот, з якої відправлялись спірні рознарядки), вбачається, що з поштової адреси end1@sscbride.сот відбувалось листування, надсилались листи на офіційному бланку ТОВ «Сталь ГІром Груп».

Звертаємо увагу, що Відповідач здійснив першу поставку Продукції

1,07.2022 на виробничий підрозділ «Стрийська дистанція колії» (ПЧ-5) служби колії регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується актом прийому-передачі від 11.07.2022 № 1. Таким чином. Відповідач своїми конклюдеитними діями (розпочав поставку продукції за спірними рознарядками) підтвердив отримання рознарядки.

Адже, якщо б Відповідач не отримав рознарядки, то не міг би знати на яку регіональну філію АТ «Укрзалізниця» здійснювати поставку Продукції.

Позивач вважає, що фактом здійснення таких дій Відповідачем висновки суду першої інстанції щодо неотримання Відповідачем рознарядок спростовуються…

… Навіть не зазначаючи посилання у вищевказаних актах приймання-передачі продукції на конкретні рознарядки, беручі до уваги, що поставка продукції відбувається в хронологічному порядку (спочатку виконується рознарядка, що направлена раніше, і після її повного виконання відбувається перехід до виконання наступної рознарядки), шляхом арифметичних дій можна встановити який саме акт приймання-передачі продукції підтверджує факт поставки за відповідною рознарядкою.

Зокрема, факт поступового (хронологічного) виконання Відповідачем рознарядок в тому числі підтверджує акт приймання-передачі від 26.08.2022 № 2608-1 на загальну суму 3 042 073,66 грн, який містить часткове виконання обох спірних рознарядок, що також підтверджує поступову (хронологічну) поставку продукції за Договором.

Отже, Позивач звертає увагу апеляційного суду на формальність висновків суду першої інстанції про те, що відсутність посилань в актах приймання-передачі на рознарядки, на підставі яких вони здійснювались, не дало йому можливість встановити, яка саме поставка продукції здійснювалась за тією чи іншою рознарядкою …» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на недопустимому в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 189 442,49 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 у справі №904/2433/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 189 442,49 грн покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус