Рішення

від 14.09.2023 по справі 906/306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/306/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Діденко Р.А., адвокат, дов. від 22.04.21 до 31.12.23

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод"

про стягнення 886 114,86 грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 02.03.23р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" про стягнення 886 114,86 грн розглянуто за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначено на 04.04.23р. о 10:00.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судом отримано електронний витяг щодо юридичної особи-відповідача та встановлено, що адреса місцезнаходження відповідача співпадає з тією, яка вказана у позовній заяві.

20.03.23р. до суду повернулося поштове повернення ухвали суду від 02.03.23р., надіслане на адресу відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою від 10.04.23р. призначено підготовче засідання на 04.05.23р. о 10:00.

Ухвалою від 12.05.23р. призначено підготовче засідання на 08.06.23р. о 12:00.

Ухвалою від 08.06.23р. відкладено підготовче засідання на 10.07.23р. о 14:30.

Відповідно до ухвали суду від 10.07.23р., серед іншого, відкладено підготовче засідання на 27.07.23р. о 11:00, встановлено процесуальні строки для вчинення сторонами процесуальних дій, витребувано у відповідача оригінали документів.

Ухвалою від 27.07.23р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.09.23р. о 11:00, зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.07.23р.

18.08.23р. до суду повернулася ухвала суду від 10.07.23р., надіслана на адресу засновника та керівника юридичної особи-відповідача (а.с. 101-104).

На підставі ч. 4 ст. 11 Кодексу суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

З врахуванням викладеного та оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 Кодексу), судове засідання 14.09.23р. о 11:00 год. проведено за наявними у справі доказами з прийняттям скороченого рішення суду про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" звернулося з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" з вимогами про стягнення 886 114, 86 грн, з яких: 453 600, 00 грн основного боргу, 356 914, 86 грн пені та 75 600, 00 грн штрафу (надалі за текстом - Товариство, Завод).

В обґрунтування підстав поданого позову Товариство посилається на те, що згідно умов п. 1.1. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 від 21.12.21р. (надалі за текстом - Договір №МДМЗ-МПС/017-21) постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити колісні пари для вагонеток шахтних на умовах, передбачених даним Договором та Додатків до нього.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі. Оплата за поставлену Продукцію здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікаціях, який обчислюється з моменту поставки продукції та пред`явлення документів, зазначених в п. 6.2. даного Договору.

21.12.21р. між сторонами було укладено Специфікацію №1 до Договору №МЛМЗ-МПС/017-21, у п. 4 якої сторони домовилися про те, що строк поставки: 30 робочих днів з моменту авансового платежу, тоді як у п. 5 даної Специфікації визначено, що умови оплати, продукції: 50% вартості обладнання у вигляді авансового платежу протягом 3 робочих днів з моменту підписання Специфікації, 50% вартості обладнання протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення про готовність до відвантаження продукції.

На виконання вимог п. 5 Специфікації 29.12.21р. було перераховано Заводу авансовий платіж у розмірі 453600,00грн, тобто 50% від загальної вартості продукції.

Оскільки у встановлений строк Завод не поставив продукцію, в останнього виник обов`язок повернути Товариству суму авансового платежу, а також сплатити пеню в розмірі 356 914,86грн та штраф розмірі 75 600, 00 грн.

Відповідач 04.05.23р. на електронну пошту суду, з дотриманням вимог про КЕП, надіслав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, одночасно у даному клопотанні доводив, що 23.01.23р. поставив продукцію Товариству на загальну суму 313200,00грн згідно товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р., Товариство проінформоване про дану продукцію та приймало у ній участь, про що свідчить їх доручення на отримання товару №1 від 23.01.23р.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує та доводить, що Заводом 23.01.23р. в рамках Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 було поставлено продукцію колесо без хутрообробкою ПК 900.10.001Б до колісної пари вагонетки (900мм) шт 70, вісь колесної пари 4476.001А без хутрообробки шт 18, кришки підшипникового вузла шт 58. На підтвердження факту поставки Завод посилається на товарно-транспортну накладну №1 від 23.01.23р., видаткову накладну №1 від 23.01.23р., довіреність №1 від 23.01.23р, виписаної на ім`я директора ТОВ "НВП "Машпромсервіс" Басок Крістіни, паспорт серії НОМЕР_1 від 21.10.2016 року, водійські права ОСОБА_1 , НОМЕР_3, копія технічного паспорту на автомобіль, що здійснював транспортне перевезення автомобіля НОМЕР_2 . Доводить, що для визнання своїх податкових зобов`язань на отриману попередню оплату Завод 14.01.22р. поповнив електронно-адміністративний рахунок на суму 75 600, 00 грн та відправив на реєстрацію податкову накладну №7 від 29.12.21р. на суму 453 600, 00 грн, однак 14.01.23р. в Єдиному реєстрі податкових накладних №9419084658 надійшла квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у якій вказано результат обробки про те, що документ доставлено та прийнято до ДПС України, реєстрацію зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

У відповіді на відзив Товариство спростовує доводи Заводу та посилається на те, що останній не спростував факт неналежного виконання ним зобов`язань по Договору №МЛМЗ-МПС/017-21, а також не підтвердив фактів поставки продукції на загальну суму 313 200, 00 грн, оскільки не долучив до матеріалів справи належних та допустимих письмових доказів, які підтверджували б обставини факту поставки Заводом продукції 23.01.23р. на загальну суму 313200,00грн за товарно-транспортною накладною №1 від 23.01.23р. та довіреністю №1 від 23.01.23р. на отримання товару, видану керівнику позивача; вимоги ухвали суду від 10.07.23р. в частині подання суду оригіналів документів Завод не виконав. Зазначає, що Заводом у відзиві стверджується про те, що поставку продукції Товариству згідно товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р. на суму 313 200, 00 грн, яка склається з: колеса без хутрообробки ПК 900.10.001Б до колісної пари вагонетки (900 мм) - 70 шт; вісі колісної пари 4476.001А без хутрообробки - 18 шт; кришки підшипникового вузла - 58 шт, однак долучена Заводом копія товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р. не підписана зі сторони позивача та не скріплена печаткою, тобто вказаний документ складено в односторонньому порядку, тому не може вважатися належним та допустимим доказом. Звертає увагу на те, що умовами п. 1.1. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 визначено предмет договору Колісні пари, а у п. 1 Специфікації від 21.12.21р. визначено продукцію: 4476.000А СБ Пара колісна (900 мм) у кількості 70 шт на загальну суму 907200,00грн з урахуванням ПДВ у розмірі 151200,00грн, доводить, що найменування, кількість та вартість продукції на поставку якої 23.01.23р. посилається Завод у відзиві, повністю не співпадає з найменуванням, кількістю та загальною вартістю продукції, яку сторони погодили у Специфікації. Доводить, що після надіслання Заводу вимоги від 31.01.23р. про повернення коштів на загальну суму 886114,86грн засобами поштового зв`язку, останнім отримано вказану вимогу 04.02.23р., однак залишено без відповіді та задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.12.21р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" (Завод, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" (Товариство, покупець) був укладений Договір №№МЛМЗ-МПС/017-21, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти і оплатити Колесні пари для вагонеток шахтних (надалі - продукція) на умовах, передбачених даним Договором і додатками до нього (надалі за текстом - Договір №МЛМЗ-МПС/017-21).

Кількість, номенклатура продукції зазначаються у специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікації) (а.с. п. 2.1. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Поставка продукції здійснюється видами транспорту, вказаних у Специфікаціях.

Постачальник зобов`язується поставити продукцію на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Строк поставки продукції зазначаються у Специфікаціях (п.п. 3.1. - 3.3. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказаними у Специфікаціях, включають в себе всі податки, збори і інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші видатки постачальника пов`язані з поставкою продукції (п. 4.1. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Ціна на продукцію може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного Договору (п. 4.2. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість продукції, поставка якої здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (п. 4.3. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в даному Договорі (п. 5.1. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Оплата за поставку продукції буде відбуватися протягом строку, вказаного у Специфікації, який обчислюється з моменту поставки продукції і надання документів, вказаних у п. 6.2. даного Договору (п. 5.2. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

Датою оплати продукції вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21).

У п. 6.2. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання продукції оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату продукції;

- транспортні і супровідні документи;

- документи на упакування;

- сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником);

- акт приймання-передачі продукції (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника.

Постачальник зобов`язаний дотримуватися вимог діючого законодавства (зокрема, із застосування відображення у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, яке використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкової накладної на всю суму тих, що виникли у постачальника податкових зобов`язань по ПДВ - з дотриманням строків, передбачених діючим законодавством, але не пізніше 5-го (п`ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем тих, що виникли податкових зобов`язань по ПДВ.

Постачальник зобов`язаний про оформленні первинних документів, пов`язаних з виконанням Договору, відображати в них інформацію про коди УКТ ВЕД, визначену з дотриманням діючого законодавства.

Відповідальність сторін сторони погодили у розділі 7 даного Договору №МЛМЗ-МПС/017-21), згідно п. 7.3. якого визначено, що у випадку порушення строків або об`ємів поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

У п. 7.5. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 сторони домовилися про те, що у разі не відправки постачальником покупцю податкової накладної (розрахунку коректування до податкової накладної) або у випадку порушення їм порядку її заповнення та/або не реєстрації у межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту по ПДВ, який покупець повинен отримати за такою податковою накладною (розрахунку коректування до податкової накладної) протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця.

Строк дії Договору №МЛМЗ-МПС/017-21, згідно п. 10.5. якого, до 31.12.22р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору.

21.12.21р. сторони уклали Специфікацію №1, згідно п. 1.1. якого погодили продукцію:

- 4476.000 А СБ Пара колісна (900 мм); кількість, шт - 70.00; ціна за одиницю без ПДВ, грн - 10 800, 00; загальна вартість, грн - 756 000, 00 грн, ПДВ - 151 200, 00 грн, загалом разом з ПДВ - 907 200, 00 грн.

Вартість продукції, яка постачається у відповідності до даної Специфікації складає 907 200, 00 (дев`ятсот сім тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ становить 151 200, 00 грн (сто п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок.

Ціна продукції указана без врахування транспортних витрат.

Транспортні витрати несе покупець.

Продукція постачається автомобільним транспортом.

У п. 2 Специфікації №1 від 21.12.21р. визначено, що продукція постачається на умовах поставки FCA виробничого майданчика постачальника м. Малин, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

У п. 4 Специфікації №1 сторони домовилися про те, що строк поставки: 30 робочих днів з моменту авансового платежу (п. 5 даного пункту).

Умови оплати продукції, що постачається:

- 50% вартості обладнання у вигляді авансового платежу протягом 3 робочих днів з моменту підписання Специфікації;

- 50% вартості обладнання протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення про готовність до відвантаження продукції (п. 5 Специфікації №1).

Строк гарантії на продукцію становить 12 місяців з моменту введення в експлуатацію (п. 6 Специфікації №1) (а.с. 16).

Товариство 29.12.21р. згідно платіжного доручення №489 сплатило Заводу попередню оплату на суму 453600,00грн, в призначенні платежу зазначено "Оплата згідно РФ 017-21 від 21.12.2021р. за пари колісні, у т.ч. ПДВ 20% = 75 600, 00 грн" (а.с.17).

У зв`язку з неотриманням продукції у визначений п. 4 Специфікації №1 строк, 07.06.22р. Товариство надіслало Заводу вимогу, в якій вимагало виконати зобов`язання в натурі, поставити покупцю продукцію: 4476.000А СБ Пара колісна (900 мм) у кількості 70 шт. на загальну суму 907 200, 00 грн з урахуванням ПДВ у розмірі 151 200, 00 грн та перерахувати на поточний рахунок покупця суму пені у розмірі 62 385, 54 грн, а також штраф у розмірі 75 600, 00 грн (а.с. 18-22).

Оскільки вимога від 07.06.22р. в частині, зокрема, поставки продукції, не була виконана Заводом, 31.01.23р. Товариство повторно звернулося до Заводу, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати на підставі на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України в розмірі 453 600, 00 грн, сплатити пеню в розмірі 356 914, 86 грн на підставі п.п. 7.3., 7.4. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 та 75 600, 00 грн штрафу на підставі 7.5. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 (а.с. 24-30).

Вимогу Товариства від 31.01.22р. Завод залишив без задоволення, останній звернувся з позовом до суду про стягнення коштів попередньої оплати на суму 453 600, 00 грн.

Додатково Позивач заявив до стягнення пеню на суму 356 914, 86 грн та 75 600, 00 грн штрафу.

В ході розгляду справи, Завод вимог ухвали суду від 10.07.23р. в частині подання суду оригіналів витребуваних доказів, а саме: товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р.; довіреності №1 від 23.01.23р., не виконав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України убачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

1.1. Виходячи з правового характеру, Договір №МЛМЗ-МПС/017-21 є договором поставки.

У силу вимог частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 662, статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

1.2. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство на виконання умов п. 5. Специфікації №1 від 21.12.21р. сплатило попередню оплату за продукцію - Пару колісну на загальну суму 453600,00грн, в т.ч. ПДВ 75 600, 00 грн.

Судом встановлено, що пред`явлену Товариством вимогу про повернення 31.01.23р. попередньої оплати, Завод не задовольнив.

1.3. Щодо доводів Заводу про поставку продукції.

Як зазначав суд, Завод на підтвердження обставин поставки Товариству продукції, а саме: колеса без хутрообробки ПК 900.10.001Б до колісної пари вагонетки (900 мм) шт 70, вісь колесної пари 4476.001 А без хутрообробки шт 18 та кришки підшипникового вузла шт 58 посилається на товарно-транспортну накладну №1 від 23.01.23р., видаткову накладну №1 від 23.01.23р., довіреність №1 від 23.01.23р, виписаною на ім`я директора ТОВ "НВП "Машпромсервіс" Басок Крістіни, водійські права ОСОБА_1 .

В свою чергу, до матеріалів справи Заводом додано копії довіреності №1 від 23.01.23р., виписаної на ім`я директора ТОВ "НВП "Машпромсервіс" Басок Крістіни, водійські права ОСОБА_1 , товарно-транспортну накладну №1 від 23.01.23р.

Суд констатує, що Заводом вимоги ухвали суду від 10.07.23р. щодо надання суду для огляду оригіналів витребуваних доказів, а саме: товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р.; довіреності №1 від 23.01.23р., не виконано.

Доводи Заводу відхиляються господарським судом, з таких підстав.

Відповідно до ст.76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто, кожна обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Водночас всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Бехеер проти Нідерландів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Суд констатує, що на будь-якій стадії судового розгляду справи, зокрема на стадії розгляду справи по суті, як суд, так і інші учасники судового процесу вправі поставити під сумнів подані учасниками судового процесу докази, які в силу ч. 6 ст. 91 ГПК України, до уваги не беруться, тоді як подавалися на підтвердження певних обставин справи і є необхідними засобами доказування для правильного вирішення спору по суті.

У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 03 червня 2019 року №413, які чинні з 12.07.2019, визначено що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (надалі за текстом - Правила №363).

Відповідно до п. 11.2 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (11.4 Правил №363).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.11.5 Правил №363).

Суд погоджується з доводами Товариства про те, що у поданій Заводом копії товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р. найменування вантажу відрізняється від того, який сторони погодили у п. 1 Специфікації №1 від 21.12.21р. Крім того, підпис водія про отримання продукції міститься лише на першій сторінці товарно-транспортної накладної №1 від 23.01.23р., однак на другій її сторінці відсутні підписи водія (експедитора) у прийнятті продукції та відповідальної особи Товариства у прийнятті вказаної продукції від водія (експедитора).

Разом з тим, видаткова накладна №1 від 23.01.23р., на яку посилається Завод, в матеріалах справи відсутня.

Отже, з урахуванням обставин невизнання Товариством факту поставки продукції, визначеної умовами п. 1 Специфікації №1 від 21.12.21р. Завод не був позбавлений можливості доводити факт поставки продукції іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини його здійснення, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

1.4. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (п. п.74, 79 постанови ВПВС від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, останній 30-й робочий день якого припадав на 11.02.22р.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення попередньої оплати на суму 453 600,00грн є доведеною та підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 356 914, 86 грн.

Розглядаючи по суті позовну вимогу Товариства про стягнення з постачальника пені, нарахованої на підставі п.7.3. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 в розмірі 0,5 % від вартості заборгованості за кожен день прострочення за період прострочення з 15.02.22р до 31.01.23р. на суму 356 914,86грн, суд застосовує правові висновки ВПВС, викладені у постанові від 22.09.20р. у справі №918/631/19, про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, вимога про стягнення пені на суму 356 914, 86 грн задоволенню не підлягає.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу на суму 75 600, 00 грн.

Як зазначав суд, сторони у п. 7.5. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 визначили умову, що у разі не відправки постачальником покупцю податкової накладної (розрахунку коректування до податкової накладної) або у випадку порушення їм порядку її заповнення та/або не реєстрації у межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту по ПДВ, який покупець повинен отримати за такою податковою накладною (розрахунку коректування до податкової накладної) протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця.

Суд відхиляє посилання Заводу на факт реєстрації податкової накладної та вжиття заходів, пов`язаних з реєстрацією податкової накладної №7 від 29.12.21р. на суму 453600,00грн та зупинення її реєстрації на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних, як підставу для звільнення сплати штрафу, з огляду на таке.

Обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної ) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем.

Велика Палата у п.п. 8.23.-8.27. постанови від 01.03.23р. у справі №925/556/21 зазначила про те, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду нагадує, що в пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 вона вже звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. також постанову об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Ураховуючи викладене, Велика Палата доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Отже, факт відсутності реєстрації податкової накладної у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Право позивача на стягнення штрафу виникає у разі порушення відповідачем вимог п. 7.5. Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 у зв`язку з не реєстрацією податкової накладної №7 від 29.12.21р. у межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації.

Факт порушення відповідного господарського зобов`язання відповідачем судом встановлено.

Позовна вимога про стягнення 75600,00грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

4. Позивач довів обґрунтованість позовних вимог у заявленому складі та розмірі, визнаних судом.

Щодо розподілу судового збору

При зверненні з цим позовом до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" сплачено судового збору у розмірі 13 291, 72 грн (платіжна інструкція №67 від 21.02.23 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

П.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" (11603, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, буд. 55, код ЄДРПОУ 43993968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" (49080, м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 11, кв. 12, код ЄДРПОУ 41881405):

- 453 600,00грн основного боргу;

- 75 600,00грн штрафу;

- 7938,00грн судового збору. Видати наказ.

3. У стягненні 356 914,86грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.09.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (рек.з повідомл.) на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ 41881405)

3 - відповідачу (рек.з повідомл.) на юридичну адресу:11603, м. Малин, вул. Огієнка, буд. 55 + на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (0код ЄДРПОУ 43933968)