Постанова

від 11.12.2023 по справі 906/306/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 грудня 2023 року Справа № 906/306/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023

(ухвалене о 12:25 год. у м. Житомирі, повний текст складено 18.09.2023)

у справі № 906/306/23 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод"

про стягнення 886 114 грн 86 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Діденко Р.А.;

від відповідача - Неділько І.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" 886 114 грн 86 коп., з яких: 453 600 грн основного боргу, 356 914 грн 86 коп. пені та 75 600 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 від 21.12.2021, в частині строків поставки позивачу товару, повернення суми авансового платежу, строку реєстрації податкової накладної.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 14.09.2023 у справі №906/306/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" 453 600 грн основного боргу, 75 600 грн штрафу, 7 938 грн судового збору. В стягненні 356 914 грн 86 коп. пені відмовив.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було поставлено позивачу товар, у зв`язку із чим останній вимагав повернення попередньої оплати, яку відповідачем не виконано та не повернуто позивачу суму авансового платежу в розмірі 453 600 грн, у зв`язку із чим вказав про доведеність такої вимоги та її задоволення.

Також, з огляду на нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної, умови Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 від 21.12.2021, суд задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача основного штрафу.

Відмовляючи в позові про стягнення 356 914 грн 86 коп. пені, суд взяв до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, за якими правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Розглядаючи спірні правовідносини суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 509, 524, 530, 533-535, 625, 629, 662, 663, 664, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 265 Господарського кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі № 906/306/23 скасувати в частині відмови в стягненні 356 914 грн 86 коп. пені та ухвалити нове в цій частині, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Скаржник вважає, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив позивачу у стягненні з відповідача пені у розмірі 356 914 грн 86 коп.., з огляду на таке.

В суду не було жодних правових підстав для застосування до цих правовідносин висновків, які наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, оскільки останні не є подібними по відношенню до цієї справи.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №918/631/19 вивчалося питання відносно застосування до вимог повернення авансу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України (тобто нарахування інфляційних втрат та 3 % річних). При цьому позивач взагалі не нараховував відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних (тобто не застосовував до цих правовідносин вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України), та як наслідок, не просив суд їх стягнути з відповідача.

Позивач нараховував відповідачу пеню не за несвоєчасне повернення останнім авансу у розмірі 453 600 грн, а виключно, з огляду на вимоги п. 7.3. Договору, за несвоєчасну поставку продукції по договору.

Оскільки позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну поставку продукції, у суду не було правових підстав для відмови позивачу в задоволені в цій частині в позові.

Скаржник підсумовує, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив у стягненні пені, а тому рішення, в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідач не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

11.12.2023 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення, в частині відмови в стягненні пені, було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі № 906/306/23 слід скасувати в частині відмови в стягненні 356 914 грн 86 коп. пені та ухвалити нове в цій частині, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки відповідач поставив позивачу товар.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 144 406 грн 36 коп. пені, в решті залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" (покупець) був укладений Договір №МЛМЗ-МПС/017-21 (далі Договір; а. с. 11-15), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти і оплатити Колесні пари для вагонеток шахтних (далі - продукція) на умовах, передбачених даним Договором і додатками до нього.

Кількість, номенклатура продукції зазначаються у специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (далі - Специфікації) (п. 2.1. Договору).

За умовами п. п. 3.1.-3.3. Договору поставка продукції здійснюється видами транспорту, вказаних у Специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити продукцію на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказаними у Специфікаціях, включають в себе всі податки, збори і інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші видатки постачальника пов`язані з поставкою продукції. Ціна на продукцію може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного Договору. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість продукції, поставка якої здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (п. п. 4.1.-4.3. Договору).

Відповідно до п. п. 5.1.-5.3. Договору оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в даному Договорі. Оплата за поставку продукції буде відбуватися протягом строку, вказаного у Специфікації, який обчислюється з моменту поставки продукції і надання документів, вказаних у п. 6.2. даного Договору. Датою оплати продукції вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У п. 6.2. Договору сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання продукції оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату продукції;

- транспортні і супровідні документи;

- документи на упакування;

- сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником);

- акт приймання-передачі продукції (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника.

Постачальник зобов`язаний дотримуватися вимог діючого законодавства (зокрема, із застосування відображення у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, яке використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкової накладної на всю суму тих, що виникли у постачальника податкових зобов`язань по ПДВ - з дотриманням строків, передбачених діючим законодавством, але не пізніше 5-го (п`ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем тих, що виникли податкових зобов`язань по ПДВ.

Постачальник зобов`язаний при оформленні первинних документів, пов`язаних з виконанням Договору, відображати в них інформацію про коди УКТ ВЕД, визначену з дотриманням діючого законодавства.

Відповідальність сторін сторони погодили у розділі 7 Договору, згідно п. 7.3. якого визначено, що у випадку порушення строків або об`ємів поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

У п. 7.5. Договору сторони домовилися про те, що у разі не відправки постачальником покупцю податкової накладної (розрахунку коректування до податкової накладної) або у випадку порушення їм порядку її заповнення та/або не реєстрації у межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту по ПДВ, який покупець повинен отримати за такою податковою накладною (розрахунку коректування до податкової накладної) протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця.

Строк дії Договору, згідно п. 10.5., до 31.12.2022. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору.

Також, 21.12.2021 сторони підписали Специфікацію №1 (а. с. 16), згідно п. 1.1. якого погодили продукцію:

- 4476.000 А СБ Пара колісна (900 мм); кількість, шт 70 ; ціна за одиницю без ПДВ, грн - 10 800; загальна вартість - 756 000 грн, ПДВ - 151 200 грн, загалом разом з ПДВ - 907 200 грн.

Вартість продукції, яка постачається у відповідності до цієї Специфікації складає 907 200 грн, в тому числі ПДВ становить 151 200 грн.

Ціна продукції указана без врахування транспортних витрат.

Транспортні витрати несе покупець.

Продукція постачається автомобільним транспортом.

У п. 2 Специфікації №1 від 21.12.2021 визначено, що продукція постачається на умовах поставки FCA виробничого майданчика постачальника м. Малин, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

У п. 4 Специфікації №1 сторони домовилися про те, що строк поставки: 30 робочих днів з моменту авансового платежу.

Умови оплати продукції, що постачається:

- 50% вартості обладнання у вигляді авансового платежу протягом 3 робочих днів з моменту підписання Специфікації;

- 50% вартості обладнання протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення про готовність до відвантаження продукції (п. 5 Специфікації №1).

Строк гарантії на продукцію становить 12 місяців з моменту введення в експлуатацію (п. 6 Специфікації №1)

29.12.2021 позивач згідно платіжного доручення №489 сплатив відповідачу попередню оплату на суму 453 600 грн, в призначенні платежу зазначено "Оплата згідно РФ 017-21 від 21.12.2021р. за пари колісні, у т.ч. ПДВ 20% = 75 600, 00 грн" (а. с. 17).

У зв`язку з неотриманням продукції у визначений п. 4 Специфікації №1 строк, 07.06.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій вимагав виконати зобов`язання в натурі, поставити покупцю продукцію: 4476.000А СБ Пара колісна (900 мм) у кількості 70 шт. на загальну суму 907 200 грн з урахуванням ПДВ у розмірі 151 200 грн та перерахувати на поточний рахунок покупця суму пені у розмірі 62 385 грн 54 коп., а також штраф у розмірі 75 600 грн (а. с. 18-22).

Оскільки вказана вимога в частині, зокрема, поставки продукції, не була виконана відповідачем, то 31.01.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати на підставі на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України в розмірі 453 600 грн, сплатити пеню в розмірі 356 914 грн 86 коп. на підставі п. п. 7.3., 7.4. Договору та 75 600 грн штрафу на підставі 7.5. Договору (а. с. 24-30).

З урахуванням того, що вимогу позивача від 31.01.2022 відповідач залишив без задоволення, позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення коштів попередньої оплати на суму 453 600 грн.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення 356 914 грн 86 коп. пені та 75 600 грн штрафу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач фактично оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі № 906/306/23 в частині відмови в стягненні 356 914 грн 86 коп. пені, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Житомирської області встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору №МЛМЗ-МПС/017-21 від 21.12.2021, зобов`язання за яким відповідачем були порушенні, а саме не поставлена продукція в строк до 14.02.2022, в зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення, зокрема пеню на підставі п. п. 7.3., 7.4. Договору.

Рішення суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми авансового платежу, у зв`язку із не поставкою відповідачем товару, стягнення штрафу за нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної, сторонами не оскаржується.

Одночасно, суд вказує, що доводи відповідача про належне виконання ним зобов`язань щодо поставки позивачу товару не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимим доказами.

Крім того, відповідач не усунув недоліки своєї апеляційної скарги, у зв`язку із чим вона була повернута йому.

Тому, рішення суду першої інстанції, як вказано вище, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відтак, згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням поставки продукції, визначеної Специфікацію №1 від 21.12.2021, позивачем, виходячи із умов Договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 356 914 грн 86 коп.

Вище вказано, що за умовами п. 7.3. Договору згідно у випадку порушення строків або об`ємів поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем умов Договору щодо поставки позивачу продукції, в узгоджений між сторонами строк, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені на підставі п. 7.3. Договору за порушення господарського зобов`язання.

В той же час, апеляційний господарський суд не погоджується із місцевим господарським судом щодо застосування до спірних правовідносин, в частині нарахування та стягнення пені, правових висновків, котрі викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, так як в цій постанові, суд надав оцінку лише можливості нарахування інфляційних і 3 % річних на суму попередньої оплати.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відмови в позові в цій частині є помилковими.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок сум пені, апеляційний господарський суд встановив, що він є помилковим з огляду на таке.

Позивач, нарахував відповідачу пеню за період з 15.02.2022 по 02.06.2022 (кількість днів 113), облікова ставка НБУ 10%, розмір пені 56 171 грн 84 коп. та за період з 03.06.2022 по 31.01.2023 (кількість днів 242) облікова ставка НБУ 25%, розмір пені 300 743 грн 02 коп.

В той же час, в період з 15.02.2022 по 02.06.2022 кількість днів становить 108, тобто в цій частині розрахунок позивача є невірним.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Суд зауважує, що приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Вказана норма не застосовується лише у разі погодження відповідної умови сторонами правочину, що має знайти своє відображення в договорі.

Досліджуючи умови Договору, суд встановив, що він не містить положення, за яким сторони збільшили строк нарахування пені, поза межами встановленого ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування позивачем відповідачу пені за не поставку продукції мало припинитися 14.08.2022.

Відтак, вірний розрахунок пені буде таким:

- за період з 15.02.2022 по 02.06.2022 (кількість днів 108), облікова ставка НБУ 10%, розмір пені 53 686 грн 36 коп.;

- за період з 03.06.2022 по 14.08.2022 (кількість днів 73), облікова ставка НБУ 25%, розмір пені 90 720 грн.

Всього 144 406 грн 36 коп.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод", в частині стягнення 356 914 грн 86 коп. пені, підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 144 406 грн 36 коп., а в стягненні 212 508 грн 50 коп. слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє місце під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України)

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі № 906/306/23 слід скасувати в частині відмови в стягненні 144 406 грн 36 коп. пені, а в решті залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі №906/306/23 скасувати в частині відмови в стягненні 144 406 грн 36 коп. пені.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2023 у справі №906/306/23 залишити без змін, виклавши п. п. 1-3 його резолютивної частини в редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" (11603, Житомирська область, місто Малин(з), вулиця Огієнка, будинок 55, код 43933968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" (49080, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шолохова, будинок 11, квартира 12, код 41881405) - 453 600 грн основного боргу, 75 600 грн штрафу, 144 406 грн 36 коп. пені та 10 103 грн 04 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. У стягненні 212 508 грн 50 коп. пені відмовити.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарно-механічний завод" (11603, Житомирська область, місто Малин(з), вулиця Огієнка, будинок 55, код 43933968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Машпромсервіс" (49080, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шолохова, будинок 11, квартира 12, код 41881405) - 3 249 грн 17 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 906/306/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.