Рішення

від 04.09.2023 по справі 910/5343/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023Справа № 910/5343/20Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ключеровій В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа»

до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 3 150 066,42 грн,

Представники сторін:

від позивача: Гужва А.М.;

від відповідача: Янковенко С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України про зобов`язання вчинити дії та стягнення 3 150 066,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про видання посібників за державні кошти № 35/1-2019 від 04.12.2019 відмовляється від прийняття виготовленого позивачем товару та сплати за нього суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 (суддя - Сівакова В.В.) прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5343/20, підготовче засідання призначено на 21.05.2020.

18.05.2020 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 відкладено підготовче засідання на 16.06.2020, продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 11.06.2020 включно.

11.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.06.2020 до суду від відповідача надійшли заява про відкладення розгляду справи та клопотання про самопредставництво через штатного працівника-юриста Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти».

В підготовчому засіданні 16.06.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву до 07.07.2020.

07.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.07.2020 в підготовчому засіданні відповідачем подано додаткові пояснення щодо процедури та результатів проведених експертних досліджень та наявності підстав для односторонньої відмови від виконання договору та клопотання про витребування матеріалів експертних досліджень та призначення судової експертизи об`єкту дослідження, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.09.2020 та витребувано в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України докази: посібник «Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) виробництва ТОВ «Видавнича група «Основа», надруковано ТОВ «Тріада-Пак» (замовлення № 7311-2019, підписано до друку 25.11.2019, формат 60х90/16), надісланого Державною науковою установою "Інститут модернізації змісту освіти" Міністерства освіти і науки України листом № 22.1/10-4488 від 12.12.2019; об`єкт експертизи, а саме посібник «Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А. ), виготовлений у відповідності із СОУ 18.1-02477019-07:2015 «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних заколадів», за наслідками дослідження якого був наданий висновок Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України № 12.2-18-1/2277 від 10.02.2020, заявник експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа».

21.08.2020 від Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України надійшли пояснення щодо неможливості виконання ухвали суду від 07.07.2020, із зазначенням, що витребувані судом екземпляри посібника фізично зруйновані під час проведення лабораторно-інструментальних досліджень.

В підготовчому засіданні 08.09.2020 судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено оголосити в підготовчому засіданні перерву до 08.09.2020 о 15:30 год для надання сторонам можливості подати до суду примірники посібників «Цікаво про фінанси».

В підготовчому засіданні 08.09.2020 сторонами подано примірники посібника «Цікаво про фінанси».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 призначено у справі № 910/5343/20 судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України».

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 зупинено провадження у справі № 910/5343/20 на час проведення призначеної судом експертизи.

30.11.2020 до суду від Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України надійшов лист № 30/3208 від 20.11.2020 разом з матеріалами справи № 910/5343/20 та інформацією про результати судової санітарно-епідеміологічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 поновлено провадження у справі № 910/5343/20 та призначено підготовче засідання на 14.01.2021.

12.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про повторне призначення судової санітарно-епідеміологічної експертизи по справі № 910/5343/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 призначено по справі № 910/5343/20 судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі № 910/5343/20 скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 поновлено провадження у справі № 910/5343/20, підготовче засідання призначено на 20.05.2021.

18.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення повторної судової санітарно-епідеміологічної експертизи.

В підготовчому засіданні 20.05.2021 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву до 01.06.2021.

У зв`язку із надходженням відповідного запиту Північного апеляційного господарського суду про надіслання матеріалів справи № 910/5343/20 для вирішення заяви Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України про роз`яснення судового рішення, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 зупинено провадження у справі № 910/5343/20 до повернення матеріалів справи № 910/5343/20 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду № 910/5343/20 від 22.06.2021 в задоволенні заяви Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/5343/20 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 поновлено провадження у справі № 910/5343/20, призначено підготовче засідання на 31.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 призначено у справі № 910/5343/20 повторну судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

07.07.2021 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/5343/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/5343/20 задоволено, вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано.

06.01.2022 матеріали справи № 910/5343/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 заяву позивача про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/5343/20 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 2 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 (суддя Головіна К.І.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/5343/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 самовідвід судді Сівакової В.В. задоволено, справу № 910/5343/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України про зобов`язання вчинити дії та стягнення 3 150 066,42 грн передано для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із задоволенням самовідводу судді Сівакової В.В. справу № 910/5343/20 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.01.2022 прийнято справу № 910/5343/20 до провадження судді Трофименко Т.Ю., підготовче засідання призначено на 21.02.2022.

07.02.2022 до суду представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 21.02.2022, у режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 вищевказане клопотання задоволено, доручено Червонозаводському районному суду м. Харкова забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання 21.02.2022 у справі № 910/5343/20 за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» в приміщенні вказаного суду.

17.02.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи - Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» та про виклик експертів для надання пояснень стосовно висновків експертизи.

В підготовче засідання 21.02.2022 з`явилися представники сторін.

В підготовчому засіданні 21.02.2022 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», у зв`язку з необґрунтованістю. Повідомлено сторони, що клопотання відповідача про виклик експертів буде розглянуто у наступному підготовчому засіданні та запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення щодо вказаного клопотання. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Враховуючи наведене, судове засідання, призначене на 23.03.2022 у справі № 910/5343/20 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 призначено судове засідання у справі № 910/5343/20 на 08.06.2022.

31.05.2022 та 01.06.2022 до суду в електронній та паперовій формі від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 клопотання представника позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду задоволено, доручено Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 08.06.2022 в режимі відеоконференції за участі представника позивача.

В підготовче засідання 08.06.2022 з`явилися представники сторін.

В підготовчому засіданні 08.06.2022 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача про виклик експертів у судове засідання задовольнити, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 04.07.2022.

В судове засідання 04.07.2022 з`явилися представники сторін, а також на виклик суду прибули з Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» заступник директора з наукової роботи Н.С. Полька та завідувач лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г.Платонова.

При опитуванні вказаних осіб щодо проведеної судової експертизи у справі № 910/5343/20 та наданого висновку № 30/3208 від 20.11.2020 судом з`ясовано, що Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» не є державною спеціалізованою установою, уповноваженою законом на проведення судових експертиз, а Н.С. Полька та А.Г.Платонова не є судовими експертами.

В підготовчому засіданні 04.07.2022 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив повернутись до стадії підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 04.07.2022 судом з`ясовано позиції сторін щодо призначення у справі повторної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, призначено у справі № 910/5343/20 повторну судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи відповідають вимогам договору № 35/1-2019 від 04.12.2019, Державним санітарним нормам і правилам "Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977/13344 від 18.01.2017 та чинному законодавству України показники посібника, екземпляр якого надано Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" та залучено до матеріалів справи № 910/5343/20 в якості речового доказу в судовому засіданні 08.09.2020, маркерованого судом № 1, "Цікаво про фінанси", посібник серії "Шкільна бібліотека" для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) виробництва ТОВ "Видавнича група "Основа" (м. Харків, вул. Плеханівська, 66), надруковано ТОВ "Тріада-Пак" (м. Харків, просп. Сімферопольський, 6) замовлення № 7311-2019, підписано до друку 15.11.2019, формат 60х90/16, а саме:

- кегль шрифту основного тексту;

- кегль шрифту додаткового тексту;

- збільшення інтерліньяжу;

- місткість шрифту;

- довжина рядку;

- використання безшовного клейового скріплення.

2. Чи відповідають вимогам договору № 35/1-2019 від 04.12.2019, Державним санітарним нормам і правилам "Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977/13344 від 18.01.2017 та чинному законодавству України показники посібника, екземпляр якого надано Державною науковою установою "Інститут модернізації змісту освіти" Міністерства освіти і науки України та залучено до матеріалів справи № 910/5343/20 в якості речового доказу в судовому засіданні 08.09.2020, маркерованого судом № 2, "Цікаво про фінанси", посібник серії "Шкільна бібліотека" для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) виробництва ТОВ "Видавнича група "Основа" (м. Харків, вул. Плеханівська, 66), надруковано ТОВ "Тріада-Пак" (м. Харків, просп. Сімферопольський, 6) замовлення № 7311-2019, підписано до друку 15.11.2019, формат 60х90/16, а саме:

- кегль шрифту основного тексту;

- кегль шрифту додаткового тексту;

- збільшення інтерліньяжу;

- місткість шрифту;

- довжина рядку;

- використання безшовного клейового скріплення.

Оплату витрат за проведення експертизи покладено на відповідача та зобов`язано останнього провести попередню оплату експертизи, докази чого надати суду. Зупинено провадження у справі № 910/5343/20 на час проведення судової експертизи.

14.04.2023 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду повернулися матеріали справи № 910/5343/20 з повідомленням про неможливість проведення призначеної ухвалою суду від 04.07.2022 експертизи, оскільки Київський науково-дослідний інститут судових експертиз не відноситься до установ, які проводять такого роду експертизи та не має у своєму складі відповідно акредитованих спеціалістів по проведенню таких експертиз. У зв`язку з вказаним, ухвалу суду від 04.07.2022 залишено без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 поновлено провадження у справі № 910/5343/20, підготовче засідання призначено на 10.05.2023.

В підготовче засідання 10.05.2023 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 31.05.2023 для надання можливості представнику відповідача ознайомитися із матеріалами справи.

29.05.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про видачу копії технічного запису судового засідання від 10.05.2023 у справі № 910/5343/20, у відповідь на яку листом судді Трофименко Т.Ю. від 31.05.2023 № 06-07/36/2023 надіслано копію відповідного технічного запису судового засідання.

Також 29.05.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 31.05.2023.

В підготовче засідання 31.05.2023 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Представником відповідача в підготовчому засіданні 31.05.2023 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: листа Міністерства юстиції України від 18.05.2023 № 61792/ПІ-ЮР-1929/6.3 та листа Міністерства охорони здоров`я України від 23.05.2023 № 26-04/17/1340/ЗПІ-23//1803.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив долучити до матеріалів справи подані відповідачем докази; задовольнити клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, відкласти підготовче засідання на 28.06.2023, продовживши строк підготовчого провадження на 20 днів.

В підготовче засідання 28.06.2023 з`явились представники сторін.

В підготовчому засіданні 28.06.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.08.2023.

В судове засідання 02.08.2023 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні 02.08.2023 перерву до 04.09.2023 та викликати у призначене судове засідання представників Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», а саме: заступника директора з наукової роботи Н.С. Польку та завідувача лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г. Платонову.

В судове засідання 04.09.2023 з`явилися представники сторін та представники Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України»: Н.С. Полька та А.Г. Платонова.

Представник Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» в судовому засіданні 04.09.2023 надав суду пояснення щодо висновків, викладених у листі від 17.12.2019 № 30/3355, відповів на питання суду та учасників справи.

Крім того, сторони в судовому засіданні 04.09.2023 висловили суду свої додаткові пояснення/заперечення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 між Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України» (надалі також - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» (надалі також - виконавець) укладено договір про видання посібників за державні кошти № 35/1-2019 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов`язується у 2019 році виготовити та передати посібники (ДК 021:2015 79970000-4 видавничі послуги) визначені у п. 1.2. Договору, за цінами, визначеними в Додатку 1 (Планова калькуляція) та за якістю у відповідності до Додатку 2 (Технічне завдання на виготовлення посібників), які є невід`ємними частинами цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити їх.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що виконавець зобов`язаний забезпечити виготовлення навчальних посібників серії «Шкільна бібліотека»: «Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) (надалі - посібники).

Тираж 124 854 примірників посібників.

Обсяги закупівлі посібників можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, що оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець повинен виготовити посібники у повному обсязі та у відповідності до Технічного завдання на виготовлення посібників (Додаток 2), оригінал-макету, якому надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України для посібників, що повинно документально підтверджуватись висновками Державної санітарно-епідеміологічної експертизи посібників.

Пунктом 2.5. Договору сторони узгодили, що виконавець гарантує, що передана ним продукція, а саме - посібники, відповідають оригінал-макету, якому надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору вартість послуг за цим Договором становить 3 150 066,42 грн без ПДВ (пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України), включаючи пакування та маркування. Вартість послуг за цим Договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також у випадку зменшення бюджетних призначень. В такому випадку сторони укладають додатковий договір, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 4.1. Договору оплата за виконання виконавцем взятих на себе за цим Договором зобов`язань здійснюється замовником після надходження відповідних бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок в органах Державної казначейської служби України (надалі - Казначейство).

Пунктом 4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 04.12.2019) визначено, що розрахунок проводиться на підставі підписаного Акта здачі-приймання продукції, накладних, фактичної калькуляції та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи посібників на тираж замовлений за даним договором, за умови дотримання виконавцем вимог Договору і законодавства України та після надходження відповідних бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника в органах Казначейства.

Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.12.2019) виконавець зобов`язаний виконати зобов`язання за цим Договором до 19.12.2019.

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. Договору визначено обов`язок замовника здійснювати оплату за виготовлені посібники за умови надходження коштів з Державного бюджету України та прийняти виготовлені посібники згідно з Актом здачі-приймання продукції за умови дотримання виконавцем умов цього Договору, а підпунктами 6.4.1., 6.4.2. п. 6.4. Договору визначений обов`язок виконавця забезпечити виготовлення та передачу посібників замовнику у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених Договору, забезпечити виготовлення накладу посібників, якість яких відповідає нормам і стандартам, умовам встановленим цим Договором.

Крім того, пп. 6.4.8. п. 6.4. Договору передбачено обов`язок виконавця при передачі виготовлених посібників обов`язково надавати висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи посібників.

Відповідно до п. 6.7. Договору виконавець має право своєчасно отримувати плату за виготовлені посібники за умови виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та за умови надходження коштів з Державного бюджету України.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині оплати виготовлених та переданих у строки, визначені Договором, посібників - до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Відповідно до Планової калькуляції, яка є Додатком № 1 до Договору визначено загальну вартість видання, що становить 3 150 066,42 грн, ціна одного примірника - 25,23 грн.

Також сторонами підписано Технічне завдання, яке є Додатком № 2 до Договору.

Крім того, Додатками до Договору є нотаріально завірена копія авторської угоди, нотаріально завірені копії Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір та Рішення про реєстрацію авторського права на твір, копія Свідоцтва про внесення суб`єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було виготовлено навчальні посібники на загальну суму 3 150 066,42 грн, однак, всупереч умовам Договору, відповідач відмовився прийняти виготовлений позивачем товар та сплатити його вартість, а листи позивача від 17.12.2019 № 1026, від 20.12.2019 № 1030 з вимогами до відповідача виконати умови Договору залишені останнім без відповіді та задоволення. У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.02.2020 № 1054 щодо виконання Договору, на яку відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для здійснення оплати за товар.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача виконати договір про видання посібників за державні кошти № 35/1-2019 від 04.12.2019, а саме: прийняти у позивача виготовлені посібники згідно з актом здачі-приймання продукції та стягнути 3 150 066,42 грн боргу.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував із посиланням на порушення умов Договору щодо якості виготовлених посібників, оскільки відповідно до листа Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» від 17.12.2019 № 30/3335 підтверджується невідповідність наданого позивачем зразка посібника висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2019 № 12.2-18-1/26928 та вимогам п. 5.1.7. ДСанПіН 5.5.6-138-2007 «Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей». Таким чином, відповідачем було прийнято рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку відповідно до умов п. 11.9. Договору, про що було доведено до відома позивача листом від 18.12.2019 № 22.1/10-4534.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що наданий відповідачем лист Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» від 17.12.2019 № 30/3335 не є належним документом, який би міг підтверджувати або спростовувати якість виготовлених позивачем посібників, а єдиним та достатнім документом, що підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором в частині дотримання вимог щодо якості продукції є лише висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який, відповідно було надано позивачем разом із матеріалами позовної заяви. Посилання відповідача на дострокове розірвання Договору не може бути прийнято судом до уваги, оскільки право відповідача на розірвання Договору за умов визначених п. 11.9. Договору не настало, а дії відповідача слід вважати односторонньою відмовою від зобов`язань, яка згідно з положеннями ст. 525 ЦК України не допускається.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами у цій справі, мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 673 ЦК України унормовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Основа» про невиконання Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» свого зобов`язання з прийняття та оплати виготовлених позивачем посібників за Договором.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач розпочав виготовлення посібників у обумовлений Договором строк, в той же час зазначив, що позивач припустився порушення умов Договору в частині дотримання вимог щодо якості виготовлених посібників.

Виходячи із положень Договору, виготовлений позивачем товар має відповідати Технічному завданню (Додаток 2 до Договору), оригінал-макету, якому надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України для посібників, що повинно документально підтверджуватись висновками Державної санітарно-епідеміологічної експертизи посібників.

Разом з тим, за умовами п. 7.5. Договору виконавець несе відповідальність за дотримання вимог Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.01.2007 № 13, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.01.2007 за № 77/13344.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що виготовлений ним тираж посібників повністю відповідає умовам договору та вимогам щодо якості, в підтвердження чого надано висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2.18-1/26928 від 09.12.2019 складений Комісією з питань державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центру превентивної медицини Державного управління справами та № 12.2-18-1/2277 від 10.02.2020, складений Комісією з питань державної санітарно-епідеміологічної експертизи ДУ «Інститут громадського здоров`я імені О.М. Марзєєва» НАМН України.

В свою чергу відповідач у відзиві вказує на те, що згідно листа № 30/3355 від 17.12.2019 за результатами перевірки висновку № 12.2.18-1/26928 від 09.12.2019 встановлено, що зразок посібника виготовлено з порушенням вимог п. 5.1.7 ДСанПіН 5.5.6-138-2007 «Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей».

Позивач звертався до відповідача із претензією щодо виконання Договору від 03.02.2020 № 1054, у якій просив у п`ятиденний строк від дати отримання цієї претензії виконати свої зобов`язання за Договором, а саме: оплатити виготовлений тираж у сумі 3 150 066,42 грн.

У відповідь на вказану претензію позивача відповідач листом від 19.02.2020 № 22.1/10-434 повідомив, що з урахуванням листа Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені О.М. Марзєєва» НАМН України від 17.12.2019 № 30/3355, а також протоколу Комісії приймання навчальної та навчально-методичної літератури, виданої за кошти державного бюджету у 2019 році від 18.12.2019, виконавець свої зобов`язання за Договором не виконав, чим порушив його умови, в результаті чого замовником на підставі п. 11.9. Договору було достроково розірвано договір в односторонньому порядку. Крім цього, зазначено про відсутність відповідних бюджетних асигнувань для здійснення оплати за виконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Отже, першочерговим у даному випадку є встановлення обставин дотримання/недотримання позивачем вимог щодо якості виготовлених посібників, відповідність їх умовам Договору, Технічному завданню, а також нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України та, як наслідок, правомірність або неправомірність розірвання Договору в односторонньому порядку відповідачем.

Суд встановив, що Додатком 2 до Договору є Технічне завдання, відповідно до якого передбачено, що позивач за Договором має виготовити посібник «Цікаво про фінанси» серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) у тиражі - 124 854 шт; обсяг (умов.друк.арк.) - 8,00; формат - 60х90/16; ґатунок паперу - офсетний 65 г/м кв; текст в 1 фарбу, обкладинка в 4 фарби, тверда, запресована плівкою, тип 3; корінець зшитий.

Із висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2019 № 12.2-18-1/26928 вбачається, що об`єкт експертизи, а саме: видання друковані: «Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А. ) виготовлений у відповідності із: СОУ 18.1-02477019-07:2015 «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів»; Код за ДКПП: 58.11; сфера застосування та реалізація об`єкта експертизи: для учнів та викладачів ЗССО, реалізація через оптову та роздрібну торгівлю. Згідно з висновком об`єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам відповідно до вимог ДСанПІН 5.5.6.-138-2007 «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей». За даним висновком об`єкт експертизи за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Крім вказаного вище висновку, позивачем долучено також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.02.2020 № 12.2-18-1/2277, відповідно до якого досліджено об`єкт експертизи: «Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А. ), виготовлений у відповідності із СОУ 18.1-02477019-07:2015 «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів», код за ДКПП: 58.11. Об`єкт експертизи за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Однак, згідно з долученого відповідачем листа від 17.12.2019 № 30/3355, підписаного заступником директора, доктором медичних наук, професором Н.С. Полька та завідувачем лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г. Платоновою Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», вбачається, що зразок посібника Цікаво про фінанси» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А. ) не відповідає висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2019 № 12.2-18/1/26928 та виготовлено з порушенням вимог п. 5.1.7. ДСанПіН 5.5.6-138-2007 «Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей».

Таким чином, у зв`язку з поданням сторонами у матеріали справи суперечливих доказів, судом було призначено судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», про що постановлено ухвалу від 08.09.2020.

На виконання вказаної ухвали суду Державною установою "Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України" проведено дослідження та надано висновок № 30/3208 від 20.11.2020 за підписом заступника директора з наукової роботи Н.С. Польки та завідувача лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г.Платонової , у якому вказано, що за вивченими показниками примірник № 2 відповідає вимогам ДСанПіН 5.5.6-138-2007 «Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей».

Однак, судом було встановлено, що вказаний висновок за своєю суттю суперечить наявному в матеріалах справи (долученому до відзиву) висновку № 30/3355 від 17.12.2019, який наданий на замовлення відповідача також Державною установою "Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України" за підписом заступника директора з наукової роботи Н.С. Польки та завідувача лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г.Платонової, та у якому вказано, що зразок посібника "Цікаво про фінанси" посібник серії "Шкільна бібліотека" для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти виготовлено з порушенням вимог п. 5.1.7 ДСанПіН 5.5.6-138-2007 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей".

У зв`язку із протилежністю висновків однієї і тієї ж установи та наявності сумнівів у суду у правильності висновку № 30/3208 від 20.11.2020, наданого на виконання ухвали суду, ухвалою від 04.07.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, було призначено повторну судову санітарно-епідеміологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Разом з тим, проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України призначеної судом ухвалою від 04.07.2022 судової експертизи виявилось неможливим, у зв`язку з тим, що вказана експертна установа не відноситься до установ, яка проводить судові санітарно-епідеміологічні експертизи та не має у своєму штаті відповідних акредитованих спеціалістів.

На підставі долучених у судовому засіданні 31.05.2023 представником відповідача документів, а саме: листа Міністерства юстиції України від 18.05.2023 № 61792/ПІ-ЮР-1929/6.3 та листа заступника Міністра охорони здоров`я України - головного санітарного лікаря від 23.05.2023 № 26-04/17/1340/ЗПІ-23//1803, судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено проведення судової санітарно-епідеміологічної експертизи, а з 01.10.2023 втрачає чинність Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про систему громадського здоров`я», який не містить положень щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи. При цьому, судові експерти науково-дослідних установ судових експертиз, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, а також судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють судово-експертну діяльність за спеціальностями, визначеними в переліках видів судових експертиз та експертних спеціальностей до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за № 249/26694 (додатки № 5, 6). Вказані переліки не містять виду експертизи та експертної спеціальності, як «санітарно-епідеміологічна експертиза».

З огляду не неможливість проведення в межах даної справи відповідного експертного дослідження, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, зважаючи на відсутність заперечень представників сторін, судом вирішено розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

За положеннями ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Як зазначає відповідач, ним з метою належного виконання зобов`язань за Договором та встановлення якості виготовлених позивачем посібників було направлено останньому листи від 11.12.2019 № 22.1/10-4470 та від 18.12.2019 № 22.1/10-4534.

Зі змісту листа від 11.12.2019 № 22.1/10-4470 вбачається, що відповідачем було запрошено уповноваженого представника ТОВ «Видавнича група «Основа» для встановлення відповідності якості друкованого видання, яке постачається за договором № 35/1-2019 від 04.12.2019 про видання посібників за державні кошти.

Відповідно до протоколу від 18.12.2019 Комісії з приймання навчальної та навчально-методичної літератури, виданої за кошти державного бюджету у 2019 році встановлено, що за результатами ознайомлення з документами для приймання продукції та примірника посібника «Цікаво про фінанси» посібника серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Біденко С.В., Золотаревич І.А.) було ухвалено рішення про невідповідність контрольного примірника вказаного посібника, виготовленого ТОВ «Видавнича група «Основа», надрукованого у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК» умовам Договору, зв`язку з чим комісія ухвалила порушити перед в.о. директора Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Завалевським Ю.І. клопотання про розірвання Договору.

Так, листом від 18.12.2019 № 22.1/10-4534 відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 35/1-2019 від 04.12.2019 про видання посібників за державні кошти в односторонньому порядку 24.12.2019 у зв`язку з невідповідністю виготовленої продукції умовам Договору.

Обставини щодо надсилання відповідачем позивачу вказаних вище листів останній не заперечує, а лише вказує про те, що такі листи не можуть ані підтверджувати, ані спростовувати якість виготовлених позивачем навчальних посібників за Договором.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст.188 ГК України).

Враховуючи викладене, відповідач за Договором міг реалізувати своє право на розірвання цього правочину в односторонньому порядку лише за наявності порушення умов договору зі сторони позивача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що позивачем було виготовлено посібники за Договором у відповідності до Технічного завдання (Додаток 2 до Договору), вимог Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.01.2007 № 13, а у наданому позивачем висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2019 № 12.2-18-1/26928 зазначено про загальну відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України.

При цьому, суд не бере до уваги наданий позивачем висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.02.2020 № 12.2-18-1/2277, оскільки такий висновок складений поза межами строку дії Договору.

Жодних доказів, які б вказували на чітку відповідність виготовлених позивачем посібників вимогам Технічного завдання та державним нормам та стандартам, встановленим для видань певної вікової категорії, у даному випадку - для учнів 5-6 класів, позивачем суду не надано.

Разом з тим, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, судом було викликано у судове засідання 04.09.2023 заступника директора з наукової роботи Н.С. Польку та завідувача лабораторії безпеки життєдіяльності дитячого населення А.Г. Платонову Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» для надання пояснень відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Так, в судовому засіданні 04.09.2023 представниками Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» було зазначено, що передані позивачем у 2019 році примірники посібників для проведення експертизи з метою відповідності їх умов Договору та санітарного законодавства України були у розібраному (не прошитому) вигляді.

Таким чином, суд позбавлений можливості достовірно встановити обставини виготовлення позивачем для передачі відповідачу за Договором навчальних посібників, які б відповідали обумовленим у Договорі умовам.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами обставини порушення позивачем умов Договору в частині дотримання вимог щодо якості виготовлених посібників, аніж це підтвердив позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено умови Договору та не вжито відповідних заходів для передачі відповідачу продукції, а саме, навчальних посібників, які б відповідали за якістю умовам Договору.

Відповідно до п. 11.9. Договору, цей Договір може бути достроково розірваний: за згодою сторін; за рішенням суду; в односторонньому порядку за рішенням замовника у випадку невиконання, або неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідач, встановивши невідповідність виготовлених позивачем примірників посібника умовам Договором, скористався своїм правом, визначеним вказаним вище пунктом Договору та повідомив листом від 18.12.2019 № 22.1/10-4534 відповідно до п. 6.2.1. Договору позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку 24.12.2019.

Отже, суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами Договір є розірваним в односторонньому порядку з 24.12.2019 з боку замовника та не діє між сторонами.

Докази протилежного, а також оскарження в судовому порядку позивачем одностороннього правочину відповідача від 18.12.2019 № 22.1/10-4534 про розірвання Договору та визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України, містить, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виконати договір про видання посібників за державні кошти № 35/1-2019 від 04.12.2019, а саме: прийняти у позивача виготовлені посібники згідно з актом здачі-приймання продукції.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішення суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

При цьому, позивач заявляє вимогу про прийняття посібників згідно з актом здачі-приймання продукції, проте, суд зазначає, що така вимога не може бути предметом позову, оскільки відповідний акт приймання-передачі є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (у даній справі - навчальних посібників). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Отже, суд доходить висновку, що у даному випадку вимога позивача про прийняття відповідачем посібників згідно з актом здачі-приймання продукції є по суті встановленням факту, а саме: виготовлення позивачем продукції, що відповідає умовам Договору, зокрема, щодо якості, однак, як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази того, що виготовлені позивачем посібники відповідали технічному завданню, а також нормам і стандартам.

Так, встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Вимоги про оформлення та підписання акта приймання-передачі товару є неналежним способом захисту, оскільки продавець (постачальник) товару має право пред`явити позов про стягнення заборгованості за поставлений товар і в спорі про стягнення належними та допустимими доказами довести факт поставки товару відповідного обсягу та вартості.

Натомість, позивачем одночасно із позовною вимогою про зобов`язання відповідача виконати умови Договору шляхом прийняття виготовлених посібників згідно з актом здачі-приймання продукції, заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 3 150 066,42 грн. При цьому, за положеннями п. 4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) розрахунок проводиться на підставі підписаного Акта здачі-приймання продукції, накладних, фактичної калькуляції та висновку санітарно-епідеміологічної експертизи посібників на тираж замовлений за Договором.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи визначених п. 4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) документів, необхідних для здійснення розрахунку, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 150 066,42 грн є передчасною, оскільки в межах даної справи передача відповідачеві обумовленої Договором продукції не відбулась, а тому у останнього відсутній обов`язок щодо здійснення розрахунків із позивачем.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.09.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко