Постанова

від 14.09.2023 по справі 908/84/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/84/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Фірма Лісандра": не з`явився,

ТОВ "Преміум Про Груп": не з`явився,

ГУ ДПС у Запорізькій області: Діхтяр А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Вечірко І.О.)

у справі № 908/84/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лісандра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Про Груп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Про Груп" (далі - Боржник), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лісандра" до Боржника у розмірі 500000,00 грн основного боргу, введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.05.2022 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Стислий зміст клопотання

3. Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Податковий орган) 25.07.2022 подало клопотання про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, які підтверджують інформацію, надану в балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2018 по теперішній час до контролюючого органу (далі - Клопотання).

4. Клопотання мотивовано посиланням на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України та обставини ненадання ліквідатором Боржника документів фінансово-господарської діяльності, що є перешкодою для реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів шляхом проведення перевірки, а отже, унеможливлює остаточні висновки контролюючого органу щодо припинення або неприпинення підприємством господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Згідно з наказом від 08.06.2022 №554-п Податковий орган вирішив провести документальну позапланову виїзну перевірку Боржника з 10.06.2022 тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.10.2018 до 24.11.2021.

6. Податковий орган не надав доказів зупинення перевірки, передбаченої наказом від 08.06.2022 №554-п, а також доказів пред`явлення або отримання Боржником зазначеного наказу. Надані Податковим органом докази поштового відправлення вимог про надання документів фінансово-господарської діяльності керівнику Боржника від 05.05.2022 та розпоряднику майна Боржника від 10.05.2022 не визнані судами доказами направлення саме вказаного наказу, який датований 08.06.2022.

7. За результатами виходу за адресою Боржника складено акт від 10.06.2022 про неможливість проведення перевірки через відсутність підприємства (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023, у задоволенні Клопотання відмовлено, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута Боржника ліквідовано, провадження у справі закрито, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) строк або були відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

9. Судові рішення в частині відхилення Клопотання мотивовані тим, що ліквідатор діє в межах КУзПБ, який не передбачає ані складання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу, ані надання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу до завершення ліквідаційної процедури боржника. Податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності Боржника для проведення перевірки боржника, але вказаною можливістю не скористався. Наказу про призначення податкової перевірки боржника ліквідатору не було вручено, доказів зазначеного суду не надано. Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про вжиття Податковим органом інших заходів з приводу організації податкової перевірки боржника суду не надано. Окрім того суд звернув увагу, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, яке ліквідується, при цьому вимоги клопотання заявника мають узагальнюючий характер, а звернення до суду із викладеними у такій формі вимогами чинним Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та КУзПБ не передбачено.

10. Водночас, розглянувши звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор вжив усі, встановлені КУзПБ, заходи по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, а оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницьку діяльність Боржника припинено, тому вирішив ліквідувати юридичну особу - банкрута та закрити провадження у справі.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в сукупності з приписами статей 59-61, 65 КУзПБ у подібних правовідносинах.

13. Податковий орган наголошує, що він згідно з приписами неведених норм Податкового кодексу України для проведення позапланової документальної перевірки Боржника з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за відповідний період направив запити на адресу ліквідатора та на адресу керівника Боржника, але відповіді на ці запити не отримав, а суди попередніх інстанцій ці обставини залишили поза увагою.

14. Стосовно вручення керівництву Боржника наказу керівника контролюючого органу про проведення перевірки Податковий орган посилається на акт №281/08-01-07-04/42417488 від 10.06.2022.

15. Також посилаючись на усталену правову позицію Верховного Суду щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Податковий орган зазначає, що через незадоволення Клопотання дії ліквідатора виконано не в повному обсязі, порушено норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

16. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

17. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

18. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду, зокрема, Клопотання Податкового органу про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника, закрити рахунки, надати інформацію та документи.

19. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

20. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

21. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

23. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

25. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

26. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

27. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

28. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).

29. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

30. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

31. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

33. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо. 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

34. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.

35. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

36. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

37. Оскаржена Податковим органом постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та залишена нею без змін ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022 належать до першої групи судових рішень, можливість/неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду Клопотання Податкового органу зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, а отже є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

38. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначеної постанови, ухваленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в частині розгляду Клопотання, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

39. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

40. З огляду на викладене з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 щодо перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2022 в частині розгляду Клопотання, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ.

41. Разом з тим Верховний Суд приймає до уваги, що зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, за наслідками перегляду якої ухвалено оскаржувану постанову, окрім розгляду Клопотання, також затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про ліквідацію Боржника, провадження у справі закрито. Звертаючись із касаційною скаргою, Податковий орган, зокрема, доводить порушення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Розглянувши доводи Податкового органу в зазначеній частині, Верховний Суд відхиляє їх з огляду на таке.

42. Положення частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

43. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

44. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

45. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.

46. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

47. Тобто у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження; інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

48. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.

49. Окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

50. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

51. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

52. Оскільки Податковий орган не звертався до суду із заявою про визнання його грошових вимог до Боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що Податковий орган не є кредитором у цій справі.

53. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (яка викладена, зокрема, у постановах від 24.01.2023 у справі №908/1974/21, від 08.08.2023 у справі №908/1277/21) у податкового органу, який не є кредитором у справі, відсутнє безумовне право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора. Підстав для відступлення від такої правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.

54. З огляду на викладене Податковий орган, який не стороною у справі, має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника та закриття провадження у справі (тобто в частині, що не стосується розгляду заявленого Податковим органом Клопотання) виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (Податкового органу) права та (або) обов`язки.

55. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022, Податковий орган просив скасувати її та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, стверджуючи про необґрунтованість відмови в задоволені заявленого ним Клопотання, навмисне проведення процедури припинення шляхом банкрутства з метою ухилення від проведення позапланової перевірки підприємства та у зв`язку з цим передчасність висновку щодо наявності підстав для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

56. Оскільки, розглянувши апеляційну скаргу Податкового органу в передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межах, апеляційний господарський суд встановив обставини, які свідчать про обґрунтованість відмови в задоволенні Клопотання, Верховний Суд вважає слушним наведений в оскаржуваній постанові висновок про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а відповідної ухвали суду першої інстанції - без змін.

57. При цьому Верховний Суд враховує, що з огляду на відсутність у Податкового органу, який не входить до числі учасників цієї справи про банкрутство Боржника, права на оскарження ухвали місцевого господарського суду в частині, що безпосередньо не стосується розгляду заявленого ним Клопотання (у тому числі затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації Боржника, закриття провадження у справі тощо без задоволення Клопотання та вчинення передбачених ним дій). Тобто у суду апеляційної інстанції не було підстав для перевірки за апеляційною скаргою Податкового органу обґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині, яка виходить за межі розгляду питань, пов`язаних з розглядом Клопотання, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків Податкового органу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2022 в частині розгляду Клопотання підлягає закриттю.

59. У іншій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню.

60. Постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін, оскільки при зверненні з касаційною скаргою Податковий орган не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат

61. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №908/84/22 в частині перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022 в частині розгляду клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізької області закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №908/84/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков