Ухвала

від 12.09.2023 по справі 389/3394/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 389/3394/21

провадження № 61-3594св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2022 року в складі судді Савельєвої О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбного договору.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 02 червня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у нього в борг грошові кошти у сумі 336 000 грн, про що була складена розписка.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, у 2019 році він звернувся до нього з позовом про стягнення боргу за вказаним договором позики.

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2019 року у справі № 389/1226/19 (провадження № 2/389/309/19), яке набрало законної сили 13 серпня 2019 року, його позов задоволено, зі ОСОБА_2 стягнуто борг за договором позики у сумі 336 000 грн.

На виконання зазначеного судового рішення 12 вересня 2019 року Знам`янським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 389/1226/19, який був ним пред`явлений до Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградської області, де 18 вересня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 60088396 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, а копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам. Крім того, 18 вересня 2019 року державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 .

Надалі, у 2021 року до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) державним виконавцем було скероване доручення про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 . Проте із вказаного відділу державної виконавчої служби надійшла відповідь та інформаційна довідка про те, що квартира належить на праві власності ОСОБА_3 , яка є дружиною боржника ОСОБА_2 .

На підставі отриманої інформації державний виконавець звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з поданням, в якому просив визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно із своєю дружиною ОСОБА_3 , а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року, оскільки таке майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року подання державного виконавця задоволене. Однак дружина боржника ОСОБА_3 оскаржила зазначене судове рішення, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року було скасоване з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року. Згідно з пунктом 1 шлюбного договору, укладеного 05 серпня 2020 року між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , усе набуте ними в шлюбі нерухоме майно (те, що потребує спеціальної реєстрації (корпоративні права, акції, транспортні засоби тощо), не буде вважатися спільним майном подружжя та буде належати на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстровано (або придбано). Оскільки в силу положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, вказаний шлюбний договір не був визнаний недійсним та/або його нікчемність не була констатована рішенням суду, тому подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

Вважає, що подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із порушенням принципу добросовісності, зловживаючи своїми правами стосовно кредитора, та з метою уникнення сплати боргу і ускладнення виконання судового рішення про стягнення коштів із ОСОБА_2 на його користь, вчинено дії, спрямовані на зміну правового статусу спірного майна зі спільної сумісної власності на особисту власність дружини. Тобто відповідачами всупереч майнових інтересів кредитора укладено шлюбний договір, який порушує вимоги чинного законодавства України та який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки, спрямований на фіктивний перехід права власності на частину спірного нерухомого майна до ОСОБА_3 з метою приховати це майно від здійснення в майбутньому заходів примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження про стягнення коштів на користь позивача.

Оскаржуваний шлюбний договір укладено між відповідачами 05 серпня 2020 року, тобто після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням про стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача боргу за договором позики в сумі 336 000 грн. При цьому Знам`янським міськрайонним судом під час розгляду цієї справи було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судових засідань. Це також відображено в ухвалі Знам`янського міськрайонного суду від 19 листопада 2021 року у справі №389/1226/19, якою ОСОБА_2 відмовлено у перегляді заочного рішення суду від 11 липня 2019 року у зв`язку з тим, що про розгляд справи він повідомлявся у встановленому законом порядку, однак у судове засідання не прибув. Крім того, ОСОБА_2 знав про існування зобов`язання щодо повернення позики, а тому міг передбачити настання для нього негативних наслідків щодо примусового стягнення боргу.

Також про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій ОСОБА_2 повідомлено шляхом направлення відповідних постанов за місцем його останнього проживання на момент відкриття провадження, а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями, наданими виконавчою службою. Крім того, про ухвалення судового рішення про стягнення боргу за договором позики та його примусове виконання ОСОБА_2 було відомо, до укладення шлюбного договору боржник добровільно рішення суду від 11 липня 2019 року не виконав, борг не повернув. Позивач також зауважив, що поділ спільного майна подружжя шляхом укладення шлюбного договору не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати недійсним пункт 1 шлюбного договору, укладеного 05 серпня 2020 року між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І. І. та зареєстрований у реєстрі за № 3002.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним пункт 1 шлюбного договору, укладеного 05 серпня 2020 року між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І. І. та зареєстрований у реєстрі за № 3002. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

08 березня 2023 року ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.

За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року призначити до судового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська