Ухвала

від 04.09.2023 по справі 354/448/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 354/448/19

провадження № 61-12068ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокатеса Гайтанюк Мар`яна Миколаївна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 04 липня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області

в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Державне підприємство «Делятинське лісове господарство», про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (фонд охорони навколишнього природного середовища) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, в розмірі 86 938,63 грн.

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області своєю ухвалою

від 11 червня 2019 року (у складі судді Ваврійчук Т. Л.) залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Делятинське лісове господарство»

(далі - ДП «Делятинське лісове господарство»).

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області своєю ухвалою

від 18 жовтня 2021 року залучив до участі у справі правонаступника первісного позивача - Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області - Яремчанську міську раду

Івано-Франківської області.

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області своєю ухвалою

від 18 жовтня 2021 року залучив до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області своїм рішенням

від 01 березня 2023 року у задоволенні позову заступника керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області

в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент смерті первісного відповідача його вина у порушенні вимог лісового законодавства не була доведена у визначеному законом порядку та не була встановлена відповідним судовим рішенням, що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 на момент його смерті обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконною порубкою лісу. Вказаний обов`язок не увійшов до складу спадщини, що відкрилася після смерті відповідача, відтак відсутні правові підстави для стягнення вказаних збитків зі спадкоємців ОСОБА_3 .

Івано-Франківський апеляційний суд своєю постановою від 04 липня

2023 року (у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Баркова В. М., Луганської В. М.) рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов заступника керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області шкоду, завдану незаконною порубкою лісу, у розмірі 75 706 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області шкоду, завдану незаконною порубкою лісу, у розмірі 11 233 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження від 16 травня 2018 року

№ 12018090110000081, обвинувачений ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні визнавав вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, частково відшкодував матеріальні збитки, що підтверджується поясненням ОСОБА_3 від 16 травня 2018 року та протоколом допиту підозрюваного від 24 травня 2018 року, іншими матеріалами кримінального провадження. У протоколі проведення слідчого експерименту від 06 червня 2018 року обвинувачений вказав, де саме вчинив незаконну рубку дерев. Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні 04 липня 2018 року затверджений прокурором та скерований до суду.

Отже, апеляційний суд виходив з того, що вищевказані обставини, подія, а також особа, яка була причетна до кримінального провадження, були встановлені та мали місце. Тобто, закриття кримінального провадження не є реабілітуючою обставиною, а саме не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача у вчиненні кримінального правопорушення. Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до частини першої статті 1231 ЦК України до них перейшов обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).

10 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокатеса Гайтанюк М. М., звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій заявники просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права

на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, тобто ціна позову становить 86 938,63 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

З огляду на резолютивну частину постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься

до малозначних і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,

а тому заявники вважають, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі заявники зазначили, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Верховний Суд сформував практику щодо стягнення зі спадкоємців шкоди, завданої спадкодавцем, у випадку визнання останнього винним у вчиненні адміністративного чи кримінального правопорушення за його життя, притягнення спадкодавця до адміністративної чи кримінальної відповідальності, коли обов`язок відшкодування завданої шкоди ввійшов до складу спадщини. Разом з тим, доцільно сформувати правову позицію у випадку, коли вина спадкодавця у вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку за його життя, його не притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності і обов`язок відшкодування завданої шкоди не ввійшов до складу спадщини.

Наведені заявниками обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи заявників полягають у їх незгоді з оцінкою апеляційним судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, зокрема, і тих, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, не погоджуючись із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, що свідчать про визнання спадкодавцем своєї вини у вчиненні противоправного діяння. Однак, вказане не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокатеса

Гайтанюк М. М., вказали, що дана справа має винятковезначення для учасників справи, які подають касаційну скаргу, оскільки відповідачі не працюють та знаходяться у скрутному матеріальному становищі, а тому не мають можливості сплатити шкоду, у визначеному в судовому рішенні розмірі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Розглянувши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,

в інтересах яких діє адвокатеса Гайтанюк М. М., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 354/448/19, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК Українивизначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389,

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокатеса Гайтанюк Мар`яна Миколаївна, на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі

за позовом заступника керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Делятинське лісове господарство», про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк