Ухвала

від 13.09.2023 по справі 917/1093/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1093/21

провадження № 12-48гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 917/1093/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор 2020»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант»

про стягнення 21 951,00 грн

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року (головуючий суддя Плахов О. В., судді Лакіза В. В., Мартюхіна Н. О.)

і рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року (суддя Іванко Л. А.) та

ВСТАНОВИЛА:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор 2020» (далі - ТОВ «Вектор 2020», позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - ТОВ «Епіцентр К», відповідач) про стягнення 21 951,00 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок ДТП, яка відбулась 21 травня 2021 року за участю транспортного засобу тягач Volvo FH, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_1 , який перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Епіцентр К» та керував належним відповідачу транспортним засобом (автомобілем з причепом), було скоєно наїзд на ворота з механічним закриттям та відкриттям «Miller Technics 5000», які належать на праві приватної власності позивачу, та, як наслідок, завдано матеріальних збитків, які в силу приписів статей 1187, 1194 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року у справі № 917/1093/21 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Епіцентр К» на користь ТОВ «Вектор 2020» 21 951,00 грн збитків, 7 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 22, 1172, 1187 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується присутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Епіцентр К» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року у справі № 917/1093/21 залишено без змін.

6. Колегія суддів суду апеляційної інстанції, врахувавши приписи статей 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, дійшла висновку, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

7. Також в оскарженій постанові зазначено, що відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

8. Суд апеляційної інстанції відхилив як безпідставні доводи апелянта щодо його статусу як неналежного відповідача з огляду на те, що у цій справі виникли деліктні, а не договірні зобов`язання з відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, з огляду на те, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

9. У травні 2023 року ТОВ «Епіцентр К» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року у справі № 917/1093/21, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вектор 2020».

10. Як підставу касаційного оскарження ТОВ «Епіцентр К» визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи в контексті цієї підстави про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

11. Так, відповідач зазначає, що оскільки розмір завданих збитків позивачу не перевищує ліміту відповідальності, передбаченого відповідними полісами страхування, то позивач мав звернутися з цим позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (далі - ПрАТ «СК «Глобал Гарант») для здійснення останнім страхового відшкодування, позаяк покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

12. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на ухвалення оскаржених рішень з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що обґрунтовується таким:

- покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності;

- уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди;

- ураховуючи, що розмір завданих збитків позивачу не перевищує ліміту відповідальності, передбаченого відповідними полісами страхування, позивач мав звернутися до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» для здійснення страхового відшкодування;

- Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми;

- вимога про відшкодування шкоди, яка може бути відшкодована страховиком, може бути пред`явлена до власника чи належного володільця транспортного засобу у випадку, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт страховика. Така вимога може становити різницю між страховим відшкодуванням та заявленою позивачем сумою відшкодування.

13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 червня 2023 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Епіцентр К», призначив розгляд касаційної скарги та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою від 06 липня 2023 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 917/1093/21 за касаційною скаргою ТОВ «Епіцентр К» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

15. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палата Верховного Суду, викладених у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), щодо можливості відшкодування завданої в ДТП шкоди страховиком або Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) у випадку, коли на момент настання страхового випадку страхова компанія позбавлена статусу члена МТСБУ та має місце відкликання всіх її ліцензій, що фактично свідчить про нездійснення нею діяльності, шляхом конкретизації таких висновків та визначення, що у разі, якщо на момент настання страхового випадку та подання відповідного позову страхова компанія позбавлена членства в МТСБУ і в неї відкликані ліцензії, потерпілий може звернутися з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.

16. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не гарантує потерпілому реального відшкодування завданої в ДТП шкоди страховиком або МТСБУ у випадку, коли на момент настання страхового випадку страхова компанія позбавлена статусу члена МТСБУ та має місце відкликання всіх її ліцензій, що фактично свідчить про нездійснення нею діяльності.

17. За твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід, за якого потерпілий в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якої застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, не розрахований на ті випадки, коли на момент настання страхового випадку та подання відповідного позову страхова компанія позбавлена членства в МТСБУ та всіх ліцензій, а відтак фактично не здійснює діяльності. У таких випадках цей підхід є несправедливим, адже очевидно, що потерпіла особа в ДТП, навіть стягнувши із такого страховика страхове відшкодування на підставі судового рішення, не отримає реального відшкодування завданої в ДТП шкоди при наявності інформації у відкритих джерелах про позбавлення страхової компанії членства в МТСБУ, відкликання ліцензій та її неплатоспроможність тощо. До того ж у таких випадках унеможливлюється отримання потерпілою особою відповідного відшкодування за рахунок МТСБУ за відсутності факту визнання банкрутом та/або ліквідації страховика та є сумнівним повторне звернення з цією вимогою до особи, яка завдала шкоду. Натомість скасування судового рішення, яким стягнуто шкоду безпосередньо з винної особи, в такому разі призведе до неможливості відновлення прав потерпілого.

18. Звідси Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням справ, які перебувають на розгляді не тільки у суді касаційної інстанції, але й у судах апеляційної та першої інстанцій, а також можуть виникнути у майбутньому.

19. Однак Велика Палата Верховного Суду вважає недоцільним розгляд цієї справи з огляду на таке.

20. Частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

21. При цьому відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

22. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 43-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19, пункт 54), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19, пункт 23), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 41), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 62) від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 53).

23. У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу у спорі про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, тобто у подібних правовідносинах, зробила такі висновки.

24. За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.

25. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

26. Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами.

27. Наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

28. Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними до цього.

29. Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

30. Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

31. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

32. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

33. Таким чином, МТСБУ відповідно до вказаного вище Закону відшкодовує шкоду за страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

34. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з процедур банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

35. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає обов`язок МТСБУ відшкодувати шкоду замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

36. Таким чином, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України свідчить про недоцільність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.

37. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з часу ухвалення постанови від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цій постанові висновку, - відсутні.

38. Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 201/16373/16-ц.

39. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

40. Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

41. Велика Палата Верховного Суду зауважує на тому, що з тлумачення положень статей 302, 303 Господарського процесуального кодексу України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

42. Натомість, передаючи справу № 917/1093/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновків, викладених в раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вказав на неоднозначність чи суперечливість таких висновків, їх непослідовність чи неможливість застосування.

43. Звідси, Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), не обґрунтовують доцільності розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

44. З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоцільність розгляду справи № 917/1093/21 Великою Палатою Верховного Суду та повернення справи відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 917/1093/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор 2020» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», про стягнення 21 951,00 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року у цій справі повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді: О. О. Банасько Г. Р. Крет Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук І. В. Желєзний Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова