Постанова

від 12.09.2023 по справі 753/3387/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/3387/22 Головуючий у суді І інстанції: Маркєлова В.М.

провадження №22-ц/824/8962/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Петришиної Ірини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації з подальшою реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 0,24694 га (за даними місцевого земельного кадастру обліковується за кодом земельної ділянки 90:231:0006) за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 ).

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 .. Після її смерті позивачка прийняла спадщину, нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 площею 246,94 кв.м. нотаріус відмовив постановою від 22.12.2021 року - у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не може надати правовстановлюючі документи, що підтверджують належність померлій ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

Для реалізації права на приватизацію зазначеної земельної ділянки мати позивачки за життя зверталась до відповідача з заявою про передачу у власність цієї земельної ділянки, однак інформація щодо розгляду такої заяви відсутня. З копій витягів на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:231:0073 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами від «А до Б» та 8000000000:90:231:0039 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами «від Г до Д» прослідковується по опису меж суміжних земельних ділянок, вказується ОСОБА_2 .. Позивачка зверталась до відповідача в червні 2021 року з клопотаннями щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що вона спадкоємець померлої ОСОБА_3 , однак у задоволенні її заяви було відмовлено. За даними витягу з Чергового кадастрового плану м. Києва станом на 20.05.2021 земельна ділянка за кодом 90:231:0006 рахується за фізичною особою ОСОБА_2 , площею 246,94 кв.м., на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, що підтверджується отриманими відомостями наданих Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.01.2021.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Петришина Ірина Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у 2010 року померла мама позивача, спадщину в силу норм ЦК України, позивач прийняла шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Зважаючи, що позивач проживала у будинку, частина якого належала покійній матері позивача, остання отримала свідоцтво про право на спадщину. Продовжуючи проживати в подальшому, не звертала увагу щодо наявності права на частину земельної ділянки яка залишилась недооформленою так як повністю користується нею. Звернувшись до нотаріуса з питання роз`яснення щодо продовження оформлення спадщини у вигляді 2.5 соток земельної ділянки, було роз`яснено, що потрібно мати документи які вказують про належність померлій такого виду спадкового майна. Натомість звернувшись у відповідний Місцевий кадастр для поновлення існуючих на руках документів (план-схема), що попередньо розроблялася, було видано оновлений план Міського земельного кадастру із площею 246.94 кв.м. (обліковий номер 90:231:0006) з приховуванням прізвища особи за якою рахується дана земельна ділянка. Однак, отримавши відповідь на звернення, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, підтвердив той факт (обставини), що дійсно за фізичною особою ОСОБА_2 рахується земельна ділянка 246.94 кв.м. на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки(обліковий номер 90:231:0006).

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказувала, що позивач звертала увагу суду першої інстанції, щодо наданих витягів на суміжні земельні ділянки за кадастровими номерами: 8000000000:90:231:0073 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами " від А до Б" та 8000000000:90:231:0039 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами "від Г до Д" . І із змісту яких, чітко прослідковується по опису меж суміжних земельних ділянок, вказується ОСОБА_2 , тобто мама позивача. При цьому надаючи додаткові пояснення у справі, зверталася увага суду першої інстанції надати оцінку даним фактичним даним. І в разі відсутності будь-яких дій матері позивача щодо набуття права на земельну ділянку, що наразі є об`єктом спадкування, її прізвище на час звернення до суду з даним позовом а це 2022 рік, не зазначався б у описі меж земельних ділянок, а містилися б відомості "А до Б" та від "Г до Д" землі органу місцевого самоврядування.

Представник апелянта також вказувала на те, що позивач зверталася до Київської міської ради, з відповідним клопотанням, щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з підстав, що остання є спадкоємцем, померлої ОСОБА_2 , за якою рахується за даними Місцевого земельного кадастру, земельна ділянка площею 246,94 га. Однак позивачу було відмовлено.

Як наслідок чергового звернення до нотаріуса із наявними у позивача документами, державний нотаріус видав відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Представник апелянта вважає, що за наявності у позивача рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність даної земельної ділянки (ст. 116 ЗК України), позивач, як спадкоємець, відповідно мав би право розробити технічну документацію на дану земельну ділянку, затвердити її рішенням органу місцевого самоврядування, зареєструвати в земельному кадастрі - присвоївши кадастровий номер, це все зробити на ім`я померлої та отримати у нотаріуса відповідне свідоцтво про право на спадщину (земельну ділянку). А в разі наявності будь-якого іншого спору, звернутися до суду саме з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, а не з позовом про завершення приватизації.

04 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Київської міської ради.

Заперечую проти доводів апеляційної скарги представник відповідача вказував на те, що на адресу Київської міської ради позивачем було подано клопотання від 08.06.2021 року № б/н про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,24694 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яке було розглянуто Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

09.12.2021 року розглянувши клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та додані документи, враховуючи відсутність затвердженого плану зонування або детального плану території відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись статтями 9, 118 ЗК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97, Київська міська рада прийняла рішення № 3802/3843 «Про відмову громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ».

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу також зазначив те, що листом від 15.01.2021 № 0570202/3-520 Департаментом земельних ресурсів надано відповідь на адвокатський запит адвокату Петришиній І., яким повідомлено адвоката про те, що згідно з базою даних Міського земельного кадастру, спірна земельна ділянка обліковується за громадянкою ОСОБА_2 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки.

За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо її передачі у власність чи користування.

Документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою ОСОБА_2 в Департаменті земельних ресурсів відсутні.

На підставі викладеного представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка не надала суду доказів, що спадкодавиця ОСОБА_2 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивачки ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_2 у порядку спадкування не переходить право вимагати завершення такої приватизації, тому відмовляє у позові.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України спадкування права власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Потрібно враховувати вимогу щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

За змістом ст. 1296 Цивільного кодексу України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть про що відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ м. Києва зроблено актовий запис № 116 (а.с. 8).

Після її смерті позивачка ОСОБА_1 як дочка спадкодавиці ОСОБА_2 прийняла спадщину, нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 9).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 площею 246,94 кв.м. нотаріус відмовив постановою від 22.12.2020 - у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не може надати правовстановлюючі документи, що підтверджують належність померлій ОСОБА_2 цієї земельної ділянки (а.с. 27).

Також з відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 29 листопада 2021 року, реєстрація права власності земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:231:0006 на території м. Києва не здійснювалась та таким чином вказана земельна ділянка не належала померлій на праві власності (а.с. 26).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували звернення за життя ОСОБА_2 до відповідача Київської міської ради з заявою про передачу останній у власність земельної ділянки (за кодом 90:231:0006).

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем доказ, як на підтвердження обставин звернення матері позивачки за життя до відповідача із заявою про передання спірної ділянки у власність ОСОБА_2 (а.с. 100), не є допустимим і достовірним доказом того, що ОСОБА_2 за життя висловила волю на приватизацію земельної ділянки, однак померла до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію (передання у приватну власність, відведення), оскільки на ній не міститься, щонайменше, вхідний реєстраційний номер та найменування органу місцевого самоврядування чи державної влади, а також посада, прізвище та ім`я службової/посадової особи, яка прийняла цю заяву.

Доводи апеляційної скарги про те, що за наявності у позивача рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність даної земельної ділянки (ст. 116 ЗК України), позивач, як спадкоємець, відповідно мав би право розробити технічну документацію на дану земельну ділянку, затвердити її рішенням органу місцевого самоврядування, зареєструвати в земельному кадастрі - присвоївши кадастровий номер, це все зробити на ім`я померлої та отримати у нотаріуса відповідне свідоцтво про право на спадщину (земельну ділянку), суд апеляційної відхиляє та зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17 колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду досліджував питання щодо права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, яким дійшли висновку, якщо на день смерті спадкодавця була розпочата процедура оформлення земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, то спадкоємець має право на дооформлення цієї частини спадкового майна.

Враховуючи обставини справи та те, що на день смерті померлої ОСОБА_2 не було розпочато процедуру оформлення оспорюваної земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, тому у позивача відсутні підстави для набуття права, в порядку спадкування, на завершення приватизації з подальшим правом реєстрації права власності відносно спірної земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові та немайнові права позивача не було порушено відповідачем.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Петришиної Ірини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «18» вересня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.В. Кулікова

В.І. Олійник