Постанова

від 03.07.2024 по справі 753/3387/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 753/3387/22

провадження № 61-15348св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року у складі судді Маркєлової В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Київської міської ради про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації.

2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 .

3. Після її смерті вона прийняла спадщину, нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

4. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 площею 246,94 кв. м, нотаріус відмовив постановою від 22 грудня 2021 року у зв`язку з тим, що вона не може надати правовстановлюючі документи, що підтверджують належність померлій ОСОБА_3 цієї земельної ділянки.

5. Для реалізації права на приватизацію зазначеної земельної ділянки її мати за життя зверталась до відповідача з заявою про передачу у власність цієї земельної ділянки, однак інформація щодо розгляду такої заяви відсутня.

6. З копій витягів на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:231:0073 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами від «А до Б») та 8000000000:90:231:0039 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами «від Г до Д») прослідковується по опису меж суміжних земельних ділянок, вказується ОСОБА_3 .

7. Позивачка зверталась до відповідача в червні 2021 року з клопотаннями щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що вона спадкоємець померлої ОСОБА_3 , однак у задоволенні її заяви було відмовлено.

8. За даними витягу з Чергового кадастрового плану м. Києва станом на 20 травня 2021 земельна ділянка за кодом 90:231:0006 рахується за фізичною особою ОСОБА_3 , площею 246,94 кв. м, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, що підтверджується отриманими відомостями, наданих Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15 січня 2021 року.

9. Враховуючи наведене просила суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації з подальшою реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 0,24694 га (за даними місцевого земельного кадастру обліковується за кодом земельної ділянки 90:231:0006) за адресою: АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_2 ).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Ухвалюючи судові рішення, суди виходили із того, що позивачка не надала доказів, що спадкодавиця ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, тому суди дійшли висновку, що до ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 у порядку спадкування не переходить право вимагати завершення такої приватизації, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

16. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, позбавили позивачку її права на завершення приватизації та одержання відповідного права на землю, що вказує на неправильне застосування норм матеріального права.

18. Вказує, що у 2010 році померла мати позивачки, яка прийняла спадщину.

19. Позивачка проживала у будинку, частина якого належала покійній матері, тому позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину.

20. Продовжуючи проживати позивачка не звертала увагу щодо наявності права на частину земельної ділянки, яка залишилась недооформленою.

21. Звернувшись до нотаріуса з питання роз`яснення щодо продовження оформлення спадщини у вигляді 2,5 соток земельної ділянки, позивачці роз`яснено, що потрібно мати документи, які вказують про належність померлій такого виду спадкового майна.

22. Вказує, що дії померлої ОСОБА_3 за її життя були та існували для юридичного фіксування речового права на спірне майно.

23. Місцевий суд невірно трактує обставини справи, оскільки позиція позивачки вказувала про те, що саме Місцевий земельний кадастр АСПК «Кадастр» містить відомості про особу ОСОБА_3 , земельна ділянка площею 246,94 кв. м.

24. До матеріалів справи було долучено витяг з Місцевого земельного кадастру із вказаною інформацією. При цьому було звернуто увагу суду, що даний Місцевий земельний кадастр було наповнено інформацією, яка існувала та була внесена Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01 січня 2023 року.

25. Отже, виходячи з відомостей, які містить Місцевий земельний кадастр, клопотання (заява) померлої ОСОБА_3 за її життя вочевидь було.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ м. Києва зроблено актовий запис № 116.

27. Після її смерті позивачка ОСОБА_1 як дочка спадкодавиці ОСОБА_3 прийняла спадщину, нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

28. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 площею 246,94 кв. м нотаріус відмовив постановою від 22 грудня 2020 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не може надати правовстановлюючі документи, що підтверджують належність померлій ОСОБА_3 цієї земельної ділянки.

29. Також з відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 29 листопада 2021 року вбачається, що реєстрація права власності земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:231:0006 на території м. Києва не здійснювалась та, таким чином, вказана земельна ділянка не належала померлій на праві власності.

Позиція Верховного Суду

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

31. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

37. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

38. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

39. Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

40. Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

41. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

42. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).

43. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

44. У Перехідних положеннях ЗК України визначено, що у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до статті 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».

46. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

48. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

49. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

50. Колегія суддів погоджується зі висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не надала доказів, що спадкодавиця ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, тому до ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 у порядку спадкування не переходить право вимагати завершення такої приватизації, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

51. Посилання заявниці в касаційній скарзі на те, що дії померлої ОСОБА_3 за її життя були та існували для юридичного фіксування речового права на спірне майно, відхиляються колегією суддів.

52. Так, відповідно до пункту 3.2 рішення Київської міської ради від 18 квітня 2013 року № 194/9251 «Про ведення міського земельного кадастру» вирішено забезпечити зберігання та відображення в міському земельному кадастрі даних, внесених Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр» до 01 січня 2013. Згідно з абз. 9 пункту 3.3. цього рішення - вирішено забезпечити внесення до міського земельного кадастру при організації землеустрою та здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Києва інформації про клопотання (заяви) фізичних і юридичних осіб щодо надання Київською міською радою дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування на підставі відповідної документації із землеустрою (а. с. 96-97).

53. Разом із тим, доказів внесення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті спадкодавиці ОСОБА_3 ) заяв (клопотань) ОСОБА_3 про передання спірної ділянки їй у власність позивачкою суду не надано.

54. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що з відомостей з Місцевого земельного кадастру вбачається інформація, що земельна ділянка площею 246,94 кв. м, (обліковий код 90:231:0006) обліковується за громадянкою ОСОБА_3 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки (а. с. 13), оскільки у вказаному листі Департемент земельних ресурсів також зазначив, що за поданням департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо її передачі у власність чи користування; документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою в департаменті відсутні; відомості міського земельного кадастру не є підтвердженням виникнення права власності (користування) земельними ділянками та носять виключно інформативний характер.

55. Також колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо надання витягів на суміжні земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:90:231:0073 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами «від А до Б») та 8000000000:90:231:0039 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерам «від Г до Д»), зі змісту яких в описі меж земельних ділянок вказується ОСОБА_4 , тобто її мати, оскільки наведене не є доказом початку процедури приватизації. Крім того, у цих документах ОСОБА_4 зазначена саме як землекористувач двох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 (обліковий код 90:231:0006 та 90:231:0004)) (а. с. 14-21).

56. Слід зазначити також, що з пояснювальної записки до проєкту рішення Київської міської ради «Про відмову громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 » вбачається, що земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва.

57. Отже, надані заявником докази ніяким чином не підтверджують, що до своєї смерті спадкодавець ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

58. Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суд від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17, у якій вирішувалось питання щодо права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця у разі, якщо на день смерті спадкодавця була розпочата процедура оформлення земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, то спадкоємець має право на дооформлення цієї частини спадкового майна, відхиляться колегією суддів, оскільки заявником не наведено належного обґрунтування підстав для відступу від такого висновку. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання апеляційного суду на висновок, який міститься в постанові Верховного Суду у справі № 137/731/17, є релевантним, відмова у задоволенні позовних вимог у справі, яка переглядається, пов`язана із недоведенням позивачем того, що її мати до своєї смерті розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, яка входить до складу спадщини.

59. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

60. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

61. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович