Ухвала

від 19.10.2023 по справі 753/3387/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 753/3387/22

провадження № 61-14944ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подала представниця - адвокатка Петришина Ірина Анатоліївна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після смерті матері вона прийняла спадщину, нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_2 , площею 246,94 кв. м, нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що вона не надала правовстановлюючі документи, що підтверджують належність померлій ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

Вказувала, що для реалізації права на приватизацію зазначеної земельної ділянки її мати за життя зверталася до відповідача із заявою про передачу у власність цієї земельної ділянки, однак інформація щодо розгляду такої заяви відсутня. З копій витягів на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:231:0073 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами від «А до Б») та 8000000000:90:231:0039 (суміжна земельна ділянка за планом позначена літерами «від Г до Д») прослідковується за описом меж суміжних земельних ділянок, вказується ОСОБА_2 .

Зазначала, що зверталася до відповідача у червні 2021 року з клопотаннями щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що вона спадкоємець померлої ОСОБА_3 , однак у задоволенні її заяви було відмовлено.

За змістом витягу з Чергового кадастрового плану м. Києва станом на 20 травня 2021 року земельна ділянка з кодом 90:231:0006 рахується за фізичною особою ОСОБА_2 , площею 246,94 кв. м, на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, що підтверджується отриманими відомостями, наданими Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 січня 2021 року.

Враховуючи викладене, просила суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації з подальшою реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 0,24694 га (за змістом місцевого земельного кадастру обліковується за кодом земельної ділянки 90:231:0006) за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Оскільки позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавиця ОСОБА_2 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, суди дійшли висновку, що до позивачки як спадкоємиці ОСОБА_2 у порядку спадкування не переходить право вимагати завершення такої приватизації.

19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю - адвокатку Петришину І. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тож, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведене свідчить про невиконання заявницею вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подала представниця - адвокатка Петришина Ірина Анатоліївна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак