Постанова

від 14.09.2023 по справі 761/8014/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/8014/21 головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.

провадження № 22-ц/824/9765/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Журавель Валентиною Іванівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

20 березня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача за позовом про зупинення провадження по справі до припинення перебування відповідача на військовій службі у Збройних Силах України на час воєнного стану.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року провадження по справі № 761/8014/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі на час воєнного стану.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Журавель Валентину Іванівну,подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказував про те, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі невірно виклав зміст поданої відповідачем заяви, оскільки ОСОБА_2 не зазначав про те, що він просить зупинити провадження у справі до припинення перебування його на військовій службі у Збройних силах України що переведена на воєнний стан. Зазначає, що відповідач і не надав доказів про те, що військова частина, у якій він перебуває на військовій службі, переведена на воєнний стан. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції розглянув заяву про зупинення провадження, не розглянувши при цьому клопотання представника позивача про витребування з військової частини № НОМЕР_1 відомостей про те, чи переведена дана військова частина на воєнний стан, чи залучений ОСОБА_2 до виконання бойових завдань та чи дозволяється йому за рішенням керівника залишати територію місця проходження служби.

Апелянт, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі №520/10/20, в ухвалі від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, вказував про необхідність надання доказів перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Вказує, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19 процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відтак, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково було взято до уваги як підставу для зупинення провадження довідку, підписану начальником групи персоналу в/ч НОМЕР_1 .

Окрім вищевикладеного апелянт також звертав увагу колегії суддів на те, що відповідач активно та ефективно використовував свої процесуальні права як сторони у справі, має змогу здійснювати комунікацію з судом через засоби листування, в тому числі електронні. Зазначає, що відповідач постійно перебуває на зв`язку зі своїм представником - адвокатом Добрянською О.Д., яка повною мірою представляє інтереси відповідача під час судових засідань, що, на думку апелянта, дає підстави вважати, що цивільно-правовий інтерес відповідача представляється належним чином.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

18 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що сполучник «або» у пункті 2 частини 1 статті 251 ЦПК України вказує, що перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які переведені на воєнний стан є самостійною підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідач посилався ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі №9901/173/20, якою провадження у справі зупинене на підставі пункту 2 частини другої статті 251 ЦПК України з посиланням виключно на копію військового квитка, з якого слідує, що на підставі Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» позивач призваний у Збройні Сили України та проходить військову службу у військовій частині.

Відповідач просив урахувати, що копія листа військової частини № НОМЕР_1 №1754/2/3986 не надавалась до суду першої інстанції, оскільки останній був виданий 18 травня 2023 року. Окрім того, вказував, що суд першої інстанції такі докази не витребовував, а представник позивача на такі обставини не посилалась. Наголошує, що копія листа військової частини НОМЕР_1 № 1754/2/3986 від 18 травня 2023 року подається до суду апеляційної інстанції з метою спростування доводів, викладених у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року. Додатково повідомляє,що наказом Командувача Угруповування сил і засобів оборони міста Бахмут № 5 від 05 вересня 2022 року майор ОСОБА_2 нагороджений заохочувальною відзнакою «За оборону Бахмута». Указом Президента України від 21 березня 2023 року № 170/2023 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майора ОСОБА_2 нагороджено медаллю «За військову службу Україні». Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 18 квітня 2023 року №445 за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, зміцненні національної безпеки, бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов`язку під час збройної агресії російської федерації проти України та виявлені при цьому високий професіоналізм, честь і доблесть, командира стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оброни Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України, майора ОСОБА_2 нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».

Окрім вищевикладеного, зазначає, що апелянтом не надано доказів направлення до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку клопотання про витребування з військової частини відомостей. Вказує, що у судовому засіданні суду першої інстанції 25 квітня 2023 року представник позивача не повідомляла головуючого суддю про подання клопотання про витребування відомостей, не вказувала про необхідність його першочергового розгляду. Просить врахувати, що розгляд клопотання представника позивача про витребування доказів не вплинув би на вирішення питання про зупинення провадження у справі, оскільки такі відомості перебувають у розпорядженні відповідача та надані суду.

Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що наявність представника та/або самостійне направлення стороною процесуальних документів до суду не визначаються у п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України як підстави для можливості продовження розгляду справи під час перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Окрім того, відповідач вважає, що судова практика, на яку посилається апелянт, не підлягає врахуванню при розгляді справи. Зазначає, що обставини вказаних апелянтом справ та справи, що розглядається, є суттєво відмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , а отже суд зобов`язаний зупинити провадження по вказаній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність та обов`язковість зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно довідки начальника групи персоналу в/ч НОМЕР_1 від 23 листопада 2022 року відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01 квітня 2022 року (а.с.161).

Окрім того, відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано копію листа командира військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2023 року, зі змісту якого вбачається, що військова частина НОМЕР_1 переведена у воєнний стан, на організацію і штати військового часу з 24 лютого 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану на території України. Також листом повідомляється, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2022 року №48 майор ОСОБА_2 призначений командиром ІІІ взводу V стрілецької роти, ВОС-0210003 та вважається таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Майор ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час та приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з стримування військової агресії проти України.

Також відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було додано копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01 квітня 2022 року № 48 «Про зарахування до списку і призначення на посади особового складу в/ч НОМЕР_1 . Зі змісту вказаного наказу апеляційним судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 переведено в/ч НОМЕР_1 на штат №05/195-01. Майора запасу ОСОБА_2 з 01 квітня 2022 року призначено командиром ІІІ взводу V стрілецької роти, ВОС-0210003.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18.

Колегія апеляційного суду бере до уваги надані відповідачем до суду апеляційної інстанції копії листа та наказу, оскільки такі докази мають виключне значення для правильного вирішення справи та додатково підтверджують достатність підстав для обґрунтованого застосування судом першої інстанції положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та зупинення провадження у даній справі.

Доводи апелянта про те, що відповідач активно та ефективно використовував свої процесуальні права як сторони у справі, має змогу здійснювати комунікацію з судом через засоби листування, утому числі електронні, та постійно перебуває на зв`язку зі своїм представником апеляційний суд відхиляє, оскільки ст. 251 ЦПК України не містить альтернативи застосування зупинення провадження, а є обов`язком суду у разі встановлення обставин, визначених ч.1 цієї статті.

Окрім того, щодо доводу апелянта про передчасність зупинення місцевим судом провадження до вирішення клопотання сторони позивача про витребування доказів апеляційний суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі надійшло на адресу суду 20 березня 2023 року, тоді як клопотання позивача про витребування доказів було подано до суду у квітні 2023 року, отже відповідно до хронології надходження суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порядок розгляду клопотань сторін, врахувавши черговість їх надходження до суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Журавель Валентиною Іванівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова