Постанова

від 13.09.2023 по справі 331/2911/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 331/2911/18

провадження № 51-9805км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , яка брала участь у суді першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366КК, та виправдано за недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачувався.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він склав декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21 грудня 2016 року № ЗП 083163573362 з реконструкції нежитлового приміщення під кафе за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, він уніс завідомо неправдиві відомості в графи: «Проєктна документація розроблена Товариство з обмеженою відповідальністю «Альп-ІНК», код ЄДРПОУ 33528163»; «найменування посади відповідальної особи»; «найменування, дата видачі та номер документа про призначення» про головного інженера проєкту ОСОБА_8 » та «відповідальної особи проєктувальника, що здійснює авторський нагляд» щодо ОСОБА_8 , в той час як ОСОБА_8 головним інженером проєкту не виступав, за авторський нагляд не відповідав та проєктна документація ТОВ «Альп-ІНК» не розроблювалась.

Також, за версією обвинувачення, ОСОБА_7 склав декларації про готовність до експлуатації об`єктів від 28 грудня 2016 року № 143163643097 і від 31 березня 2017 року№ 143170792446, які належать до І-ІІІ категорії складності, у які вніс завідомо неправдиві відомості, а саме: в п. 7 «Інформація про осіб, відповідальних за виконання робіт» графу «види виконаних під керівництвом відповідальної особи робіт (монтаж внутрішніх стінових перегородок, виконання внутрішнього оздоблення, заміна двірних, оконних блоків, заміна інженерних мереж, сантехнічного обладнання)»; в п. 8 «Інформація про генерального проектувальника» в графу «Проектна документація розроблена Товариство з обмеженою відповідальністю «Альп-ІНК», код ЄДРПОУ 33528163»; в п. 9 «Інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника, головного архітектора (інженера) проєкту, особи, що здійснює авторський нагляд, в графу «найменування посади прізвище, ім`я та по батькові про головного інженера проєкту ТОВ «Альп-ІНК» ОСОБА_8 »; в п. 12 «Інформація про об`єкт» графу «дата початку будівництва 26 грудня 2016 року та дата закінчення будівництва 27 грудня 2016 року», в той час як ОСОБА_8 головним інженером проєкту не виступав, за авторський нагляд не відповідав, проєктна документація ТОВ «Альп-ІНК» не розроблювалась, будівельні роботи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25 А прим ІХ (літ. А-5) у період з 26 по 27 грудня 2016 року не проводились.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 05 квітня 2023 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.

На його переконання, апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 .

Стверджує, що місцевий суд залишив без належного аналізу показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не взяв до уваги даних про свідка ОСОБА_8 та не зважив на ряд письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема на висновки експертиз.

Прокурор не погоджується з позицією судів щодо правомірності прийняття як доказу висновку експерта від 12 березня 2018 року № 5708-17 і наводить відповідні мотиви.

Посилається на те, що порушено положення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через ігнорування клопотання про повторне дослідження доказів.

На переконання касатора, суди попередніх інстанцій помилково послалися на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 727/5768/18, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК, містить формальний склад, а декларації, до яких були внесені недостовірні відомості, є офіційними документами.

Наведені порушення прокурор відносить до істотних, які перешкодили апеляційному суду постановити законне й обґрунтоване судове рішення, що мало наслідком неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а отже, ухвала цього суду, на її думку, не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

В письмових поясненнях цивільний позивач ОСОБА_11 підтримав касаційну скаргу прокурора з наведеннях відповідних мотивів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, захисник ОСОБА_6 , виправданий ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Як визначено в ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.

Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався та вказав, що місцевий суд, безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення того, що було вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачувався ОСОБА_7 .

Апеляційна інстанція акцентувала на тому, що за вимогами ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь особи. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості отримання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Проте апеляційний суд погодився з позицією місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки встановлені факти недостовірності відомостей стосовно розроблення проєкту саме ТОВ «Альп-ІНК», а також щодо призначення ОСОБА_8 головним інженером проєкту від імені ТОВ «Альп-ІНК», що потім було відображено ОСОБА_7 у деклараціях у графі «Проектна документація розроблена Товариство з обмеженою відповідальністю «Альп-ІНК», код ЄДРПОУ 33528163» та в п. 8 «Інформація про генерального проектувальника» зазначеної графи.

При цьому суд попередньої інстанції, мотивуючи свої висновки в цій частині, послався на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладений у постанові від 15 лютого 2021 року № 727/5768/18, у якому вказано, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, котра складена, видана чи посвідчена відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами, є офіційним документом.

Наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації містить склад адміністративного правопорушення за умови, якщо в діянні особи є всі елементи його складу, передбачені ч. 13 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції Закону України від 09 квітня 2015 року № 320- VІІІ).

Між тим апеляційний суд зазначив, що увесь обсяг висунутого обвинувачення пов`язаний із діями з приводу експлуатації об`єкта.

Твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на вказаний висновок об`єднаної палати, безпідставні й спростовані апеляційним судом.

Зокрема, в цьому провадженні установлений той факт, що ОСОБА_7 уніс недостовірні відомості до відповідних декларацій, однак з урахуванням вищезгаданого висновку колегія суддів апеляційної інстанції дійшла переконання, що зазначення цих даних за наведених у вироку суду першої інстанції обставин свідчить про наявність у діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8, ч. 13 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів із цим погоджується і вважає необґрунтованими посилання прокурора на те, що в цьому провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не застосовано ч. 1 ст. 366 КК.

Доводи прокурора стосовно порушення правил ч. 3 ст. 404 КПК не знайшли свого підтвердження.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погодившись із вироком районного суду, звернулась із апеляційною скаргою, в якій порушувала питання про повторне дослідження доказів (т. 7, а. п.149 - 162).

Згідно із журналом і технічним звукозаписом судового засідання від 20 березня 2023 року апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора і повторно дослідив докази (т. 8, а. п. 144 - 154).

Водночас після завершення дослідження доказів колегія суддів апеляційного суду уточнила позицію учасників провадження з приводу можливості закінчення з`ясування обставин і переходу до судових дебатів. Ніхто не висловив будь-яких заперечень проти цього, жодних клопотань не було заявлено (т. 8, а. п. 160 - 165).

У свою чергу зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що цей суд не дав іншої оцінки жодному доказу, у тому числі показанням свідків, відмінної від наданої судом першої інстанції. За таких обставин колегія суддів не може констатувати порушення принципу безпосередності дослідження доказів.

Таким чином, під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив порушень дослідження доказів.

Інші доводи прокурора фактично зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності.

Оспорювання прокурором установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

На переконання колегії суддів, прокурор по суті дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, у разі встановлення яких судове рішення щодо останнього підлягало б беззаперечному скасуванню.

Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3