Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/14481/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/14481/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023

у справі №910/14481/22 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна»

про стягнення 60 269,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна» (далі - відповідач) про стягнення 60 269,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 11/08-20 в межах довгострокових господарських зв`язків від 11.08.2020 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК» 60 269,47 грн основного боргу, 3 700,00 грн витрат на правову допомогу та 2 481,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідачем було прийнято поставлений за спірними видатковими накладними товар без будь-яких зауважень, проте відповідач свої зобов`язання за договором щодо здійснення повної оплати за товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 60 269,47 грн. Також суд зазначив, що відсутність на спірних видаткових накладних печатки ТОВ «Поліфілм-Україна» за наявності на цих накладних підпису директора ТОВ «Поліфілм-Україна» Онищенко К., який є уповноваженою особою відповідача на здійснення господарських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними з ТОВ «ТТК», не свідчить про їх неналежне оформлення та не є підставою для невизнання судом факту здійснення господарської операції з поставки товару. Крім того, судом вказано, що доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на повернення отриманого товару у зв`язку з тим, що сторони не узгоджували поставку саме такого товару, який фактично поставлений позивачем та визначений у спірних видаткових накладних, а також отримання товару з боку покупця неуповноваженим представником ТОВ «Поліфілм-Україна», матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за договором товар підлягають задоволенню в сумі 60 269,47 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини передачі товару у розпорядження ТОВ «Поліфірм-Україна», які не підтверджені належними доказами, а саме на видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, підписи, що проставлені з боку отримувача не засвідчені печаткою відповідача, отже, на думку, апелянта, неможливо стверджувати, що видаткові накладні оформлені належним чином та підписані з боку відповідача уповноваженою особою. У даному випадку відповідач визначив, що печатка проставляється на видаткових накладних в обов`язковому порядку, зафіксувавши своє волевиявлення шляхом видачі генеральної довіреності, якою засвідчено підпис та відбиток печатки ТОВ «Поліфірм-Україна» для оформлення факту отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТТК».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2003 справу №910/14481/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/14481/22 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910 /14481/22 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» укладено договір поставки №11/08-20 в межах довгострокових господарських зв`язків (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку визначених цим договором приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п 2.1-.2.2 договору у випадку сто відсоткової оплати за товар, номенклатура, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю, вказуються у видатково-прибуткових накладних. У випадку, коли товар постачається на умовах відтермінування платежу номенклатура, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю, термін оплати за товар, термін та умови поставки, визначаються у специфікаціях - додатки до цього договору (далі - специфікація), які є невід`ємною частиною договору з моменту (дати) підписання їх сторонами.

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна сума цього договору визначається (дорівнює) виходячи з цін на товари, які постачаються у відповідності до умов цього Договору, та вказуються у видатково-прибуткових накладних або Специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід`ємним частинами цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар по цінах постачальника, які діють на момент (дату) вказану у видатково-прибутковій накладній або підписаній між сторонами специфікації. Сторони домовились, що товар по даному договору поставляється на умовах відстрочки платежу, яка становить 25 (двадцять п`ять) календарних днів з моменту (дати) поставки товару. Моментом (датою) поставки товару, є дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній.

Передача-приймання товару проходить в місці здійснення поставки кожної окремої партії товару з обов`язковим оформленням видатково-прибуткової накладної та/або акту приймання-передачі та інших документів, передбачених чинним законодавством, в залежності від виду та умов поставки товару (пунктом 4.1 договору).

У пункті 4.2 договору сторонами визначено, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній постачальника, та яка підписується уповноваженим представником покупця. Перехід права власності на товар (ризик випадкового знищення або пошкодження/псування товару) від постачальника до покупця, відбувається в момент приймання-передачі товару.

За умовами п. 5.1 договору якість товарів, що постачаються на підставі цього договору, повинна відповідати стандартам, технічним умовам або іншій технічній документації виробника товару, та при необхідності може бути підтверджена сертифікатом походження або якості товару.

Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе обов`язків, до їх повного виконання. Якщо сторони за один календарний місяць до терміну закінчення дії цього договору не виявили намірів про припинення дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна», а відповідачем прийнято передбачений договором товар загальною вартістю 109 269,47 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними, а саме: №4827 від 02.06.2021 на суму 1 680,00 грн, №4891 від 03.06.2021 на суму 720,00 грн, №5973 від 01.07.2021 на суму 504,00 грн, №5969 від 01.07.2021 на суму 595,20 грн, №6132 від 05.07.2021 на суму 3 860,00 грн, №6160 від 05.07.2021 на суму 5 350,80 грн, №6394 від 09.07.2021 на суму 1 220,04 грн, №6485 від 12.07.2021 на суму 50,00 грн, №6976 від 22.07.2021 на суму 66 333,60 грн, №8026 від 16.08.2021 на суму 504,00 грн, №9321 від 16.09.2021 на суму 588,00 грн, №10529 від 21.10.2021 на суму 5 872,80 грн, №10531 від 21.10.2021 на суму 5 586,00 грн, №10777 від 28.10.2021 на суму 460,00 грн, №10882 від 01.11.2021 на суму 5 244,01 грн, №11380 від 15.11.2021 на суму 414,00 грн, №173 від 13.01.2022 на суму 4 248,00 грн, №767 від 03.02.2022 на суму 90,00 грн, №1340 від 21.02.2022 на суму 140,02 грн, №6090 від 05.07.2021 на суму 3 673,00 грн, №6096 від 05.07.2021 на суму 936,00 грн, №9322 від 16.09.2021 на суму 1 200,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на видаткових накладних представників постачальника - ТОВ «ТТК» (фахівець по роботі з клієнтами ОСОБА_1) та покупця - ТОВ «Поліфілм-Україна» (директор Кирило Онищенко) та відбитком печатки позивача.

При цьому, всі видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару за договором на загальну суму 109 269,47 грн., підписані з боку відповідача директором Кирило Онищенко, повноваження якого на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТТК» підтверджуються Генеральними довіреностями №07/09-01 Д від 07.09.2020, №11/01-01 Д від 11.01.2021 та №11/01-04 Д від 04.01.2022, копії яких додано позивачем до матеріалів позовної заяви.

Претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача не надходило. Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТК" умов договору під час прийняття товару з боку відповідача відсутні.

Так, позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Проте, відповідач у відповідності до умов пункту 3.2 договору свої зобов`язання щодо здійснення повної оплати за товар не виконав, здійснивши лише часткову оплату товару у загальній сумі 49 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1833 від 11.11.2021 на суму 7 000,00 грн, №1885 від 29.11.2021 на суму 7 000,00 грн, №1965 від 09.12.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2192 від 10.02.2022 на суму 5 000,00 грн, №2193 від 16.02.2022 на суму 5 000,00 грн. № 2053 від 19.01.2022 на суму 15 000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому у вказаних платіжних дорученнях в реквізитах призначення платежу міститься посилання на рахунок № ТКВЗ0002233 від 21.03.2021, виставлений згідно спірного договору.

Отже, внаслідок часткової оплати поставленого товару в сумі 49 000,00 грн у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 60 269,47 грн.

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним вище договором у розмірі 60 269,47 грн, яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» укладено договір поставки №11/08-20 в межах довгострокових господарських зв`язків (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку визначених цим договором приймати та оплачувати товар.

Розділами 1 - 10 договору сторони узгодили предмет договору, порядок та умови поставки товару, ціну товару та порядок розрахунків, порядок приймання-передачі товару, якість, гарантія та умови заміни товару, відповідальність сторін, форс-мажор, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Вказаний договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе обов`язків, до їх повного виконання. Якщо сторони за один календарний місяць до терміну закінчення дії цього договору не виявили намірів про припинення дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення дії договору, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вказаний договір був автоматично пролонгованим на 2022-2023 роки у відповідності до пункту 9.1 договору.

Так, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна», а відповідачем прийнято передбачений договором товар загальною вартістю 109 269,47 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними, а саме: №4827 від 02.06.2021 на суму 1 680,00 грн, №4891 від 03.06.2021 на суму 720,00 грн, №5973 від 01.07.2021 на суму 504,00 грн, №5969 від 01.07.2021 на суму 595,20 грн, №6132 від 05.07.2021 на суму 3 860,00 грн, №6160 від 05.07.2021 на суму 5 350,80 грн, №6394 від 09.07.2021 на суму 1 220,04 грн, №6485 від 12.07.2021 на суму 50,00 грн, №6976 від 22.07.2021 на суму 66 333,60 грн, №8026 від 16.08.2021 на суму 504,00 грн, №9321 від 16.09.2021 на суму 588,00 грн, №10529 від 21.10.2021 на суму 5 872,80 грн, №10531 від 21.10.2021 на суму 5 586,00 грн, №10777 від 28.10.2021 на суму 460,00 грн, №10882 від 01.11.2021 на суму 5 244,01 грн, №11380 від 15.11.2021 на суму 414,00 грн, №173 від 13.01.2022 на суму 4 248,00 грн, №767 від 03.02.2022 на суму 90,00 грн, №1340 від 21.02.2022 на суму 140,02 грн, №6090 від 05.07.2021 на суму 3 673,00 грн, №6096 від 05.07.2021 на суму 936,00 грн, №9322 від 16.09.2021 на суму 1 200,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на видаткових накладних представників постачальника - ТОВ «ТТК» (фахівець по роботі з клієнтами ОСОБА_1) та покупця - ТОВ «Поліфілм-Україна» (директор Кирило Онищенко) та відбитком печатки позивача.

При цьому, всі видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару за договором на загальну суму 109 269,47 грн., підписані з боку відповідача директором Кирило Онищенко, повноваження якого на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТТК» підтверджуються Генеральними довіреностями №07/09-01 Д від 07.09.2020, №11/01-01 Д від 11.01.2021 та №11/01-04 Д від 04.01.2022, копії яких додано позивачем до матеріалів позовної заяви.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого відповідачем товару матеріали справи не містять, а отже товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна сума цього договору визначається (дорівнює) виходячи з цін на Товари, які постачаються у відповідності до умов цього Договору, та вказуються у видатково-прибуткових накладних або Специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід`ємним частинами цього Договору.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до частини першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктом 3.2 договору покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар по цінах постачальника, які діють на момент (дату) вказану у видатково-прибутковій накладній або підписаній між сторонами специфікації. Сторони домовились, що товар по даному договору поставляється на умовах відстрочки платежу, яка становить 25 (двадцять п`ять) календарних днів з моменту (дати) поставки товару. Моментом (датою) поставки товару, є дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за договором товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем - ТОВ «Поліфілм-Україна» вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Зокрема, позивачем як постачальником за договором виставлено відповідачеві рахунок № ТКВЗ0002233 від 12.03.2021 року на оплату товару (підшипник 6330 М С3 ) на суму 66 333,60 грн. з ПДВ, копія якого надана позивачем.

Відповідач у відповідності до умов пункту 3.2 договору свої зобов`язання щодо здійснення повної оплати за товар не виконав, здійснивши лише часткову оплату товару у загальній сумі 49 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1833 від 11.11.2021 на суму 7 000,00 грн, №1885 від 29.11.2021 на суму 7 000,00 грн, №1965 від 09.12.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2192 від 10.02.2022 на суму 5 000,00 грн, №2193 від 16.02.2022 на суму 5 000,00 грн. № 2053 від 19.01.2022 на суму 15 000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому у вказаних платіжних дорученнях в реквізитах призначення платежу міститься посилання на рахунок № ТКВЗ0002233 від 21.03.2021, виставлений згідно спірного договору.

Отже, внаслідок часткової оплати поставленого товару в сумі 49 000,00 грн у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 60 269,47 грн.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за договором або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки №11/08-20 від 11.08.2020 суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно визначив розмір заборгованості відповідача за договором на час розгляду даної справи на підставі наданих позивачем доказів, за відсутності заперечень відповідача щодо розміру заборгованості.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо ненадання позивачем на підтвердження факту поставки належних доказів та посилання на те, що підпис уповноваженої особи відповідача директора Онищенко К. на вказаних видаткових накладних не було засвідчено печаткою ТОВ «Поліфілм-Україна», колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1, 3 статті 58-1 ГПК України передбачено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Тобто, законодавством не встановлено вимог щодо обов`язкової наявності печатки суб`єкта господарювання на первинних бухгалтерських документах, у тому числі печатки продавця та покупця на видатковій накладній про отримання товару.

Крім того, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення).

Так, пунктом 2.4 вказаного Положення (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 2.5 Положення (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відтак, відсутність на спірних видаткових накладних печатки ТОВ «Поліфілм-Україна» за наявності на цих накладних підпису директора ТОВ «Поліфілм-Україна» Онищенко К., який є уповноваженою особою відповідача на здійснення господарських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними з ТОВ «ТТК», не свідчить про їх неналежне оформлення та не є підставою для невизнання судом факту здійснення господарської операції з поставки товару.

З урахуванням вищенаведеного факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи, а тому заперечення відповідача про те, що спірні видаткові накладні оформлені не належним чином та не підтверджують факту передачі товару в розпорядження ТОВ «Поліфілм-Україна» є необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, за відсутності будь - яких інших доказів та обставин в заперечення доводів позивача, відмова відповідача від оплати прийнятого ним за видатковими накладними товару є неправомірною та не відповідає положенням статей 599, 692 Цивільного кодексу України щодо обов`язку покупця оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за договором товар підлягають задоволенню в загальній сумі 60 269,47 грн.

Інші доводи та міркування сторін, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3 700,00 грн колегія суддів зазначє наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору №03г22 про надання правової допомоги з підготовки та ведення справи у господарському суді від 19.09.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТК» (клієнт) та адвокатом Чуфаровим Володимиром Миколайовичем (адвокат); додаткової угоди №1 від 01.12.2022 до договору від 19.09.2022; акт №2 прийняття-передачі наданих послуг від 14.12.2022 на суму 3 700,00; копію ордеру на надання правової допомоги серія АХ №1104912 від 20.10.2022; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1151 від 19.01.2004 на ім`я Чуфарова Володимира Миколайовича.

Враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість клопотання позивача про стягнення з відповідача 3 700 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених ним витрат при оплаті судового збору в розмірі 49,62 грн. (комісія банку або сервісний збір), не підлягають задоволенню, оскільки зазначені витрати позивача не належать до судових витрат, передбачених статтею 123 ГПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/14481/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/14481/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфірм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/14481/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/14481/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14481/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун