Рішення

від 19.09.2023 по справі 907/641/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/641/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Система», с. Іза, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кифа», с. Мідяниця, Закарпатська область

про стягнення 193 483,36 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кифа" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 у розмірі 193 483,36 грн, в т.ч. основної заборгованості 109 260,00 грн; 15% річних 36 319,43 грн, пені 47 903,93 грн. Позов заявлено з посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 12.07.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

На адресу суду 25.08.2023 надійшло клопотання відповідача вх.№ 02.3.1-02/5852/23, в якому він просить встановити строк для подання відзиву та зустрічної позовної заяви. Ухвалою суду від 29.08.2023 у задоволенні клопотання відповідача про встановлення строку для подання відзиву відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про встановлення строку для подання зустрічної позовної заяви відмовлено.

На адресу суду 18.09.2023 надійшло клопотання відповідача вх.№ 02.3.1-02/6414/23, в якому він просить зменшити розмір пені та відсотків річних, що підлягають до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» на 99% від заявленої позивачем суми.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2902,25 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 у розмірі 193 483,36 грн, в т.ч. основної заборгованості 109 260,00 грн; 15% річних 36 319,43 грн, пені 47 903,93 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Система» здійснило п`ять поставок товару загальною вартістю 503 100,00 гривень. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кифа» частково здійснило оплату за поставлений товар на суму 393 840,00 гривень.

Відтак, за твердженнями позивача, у відповідача за Договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 109 260,00 гривень, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій і звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву. На адресу суду 18.09.2023 надійшло клопотання відповідача вх.№ 02.3.1-02/6414/23, в якому він просить зменшити розмір пені та відсотків річних, що підлягають до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» на 99% від заявленої позивачем суми.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як встановлено з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Система» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кифа» укладено Договір поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021.

За умовами Договору (п.1.1. Договору) постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, ціною та в кількості наведеним у відповідних специфікаціях.

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається (п.2.2. Договору). Загальна сума даного договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю протягом дії цього договору (п.2.3. Договору).

Покупець повинен оплатити відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару не пізніше трьох робочих днів з дати поставки даної партії товару (п. 2.4. Договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Система» здійснило п`ять поставок товару, що підтверджується видатковими товарно-транспортними накладними: №24 від 22.12.2021 на суму 1500,00 грн; №25 від 24.12.2021 на суму 162 000,00 грн; №26 від 27.12.2021 на суму 157 200,00 грн; №1 від 04.01.2022 на суму 76 560,00 грн; №9 від 30.03.2022 на суму 105 840,00 грн (копії в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені їх печатками). Судом встановлено, що загальна вартість поставленого позивачем товару становить 503 100,00 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кифа» частково здійснило оплату за поставлений товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника на загальну суму 393 840,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями: №612 від 29.03.2022 на суму 105 840,00 грн; №624 від 01.04.2022 на суму 90 000,00 грн; №652 від 08.04.2022 на суму 98 000,00 грн; №681 від 13.04.2022 на суму 10 000,00 грн; №688 від 14.04.2022 на суму 20 000,00 грн; №715 від 15.04.2022 на суму 70 000,00 грн (копії в матеріалах справи).

Відтак, за твердженнями позивача, у відповідача за Договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 виникла заборгованість у розмірі 109 260,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, 24.04.2023 цінним листом з описом вкладення № 9040003753225 відповідачу була направлена претензія № 24/04. Згідно трекінгу поштового відправлення зі сайту Укрпошти, відправлення вручено 29 квітня 2023 року, проте відповіді не отримано.

Оскільки грошові зобов`язання, обумовлені відносинами поставки ТОВ «Кифа» перед ТОВ «Енерго Система» належним чином та в повному обсязі не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Система» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кифа» укладено Договір поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що за умовами Договору ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Загальна сума даного договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю протягом дії цього договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами Договору, покупець повинен оплатити відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару не пізніше трьох робочих днів з дати поставки даної партії товару (п. 2.4. Договору).

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні №24 від 22.12.2021 на суму 1500,00 грн; №25 від 24.12.2021 на суму 162 000,00 грн; №26 від 27.12.2021 на суму 157 200,00 грн; №1 від 04.01.2022 на суму 76 560,00 грн; №9 від 30.03.2022 на суму 105 840,00 грн, суд зазначає, що вони в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

За таких обставин, суд вважає подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують факт постачання позивачем товару та його отримання відповідачем, а отже здійснення реальних господарських операцій на загальну суму 503 100,00 грн.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №612 від 29.03.2022 на суму 105 840,00 грн; №624 від 01.04.2022 на суму 90 000,00 грн; №652 від 08.04.2022 на суму 98 000,00 грн; №681 від 13.04.2022 на суму 10 000,00 грн; №688 від 14.04.2022 на суму 20 000,00 грн; №715 від 15.04.2022 на суму 70 000,00 грн судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався. Відтак, заборгованість відповідача за Договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 складає 109 260,00 гривень.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.

3 огляду на вище наведене, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 у розмірі 109 260,00 гривень підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо пені.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 5.4 Договору, за порушення грошових зобов`язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується на весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Судом перевірено розрахунок договірної пені, наданий позивачем до позовної заяви, відтак сума пені, що підлягає до задоволення в межах заявлених періодів, складає 47 903,93 грн.

Щодо 15 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Умовами Договору сторони встановили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець сплатити проценти за користування чужими коштами у розмірі 15 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику (п. 2.7 Договору).

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають 15 відсотків річних в межах суми 36 319,43 грн.

Здійснивши перерахунок суми пені, 15% річних, які становлять пені 47 903,93 грн, 15% річних 36 319,43 грн, суд вважає їх правовірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Отже, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість Відповідача з урахуванням додаткових нарахувань становить 193 483,36 грн.

На адресу суду 18.09.2023 надійшло клопотання відповідача вх.№ 02.3.1-02/6414/23, в якому він просить зменшити розмір пені та відсотків річних, що підлягають до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» на 99% від заявленої позивачем суми.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що сума штрафних санкцій, які просить стягнути позивач, зокрема пені у розмірі 47 903,93 грн, є несправедливою та не відповідає цілям застосування штрафних санкцій. Позивачем не надано доказів заподіяння ТзОВ «Енерго Система» збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати. Також заявник зазначає, що у сторін договору нерівне становище в частині права на неустойку та штрафних санкцій за порушення іншою стороною свого зобов`язання. Акцентує на тому, що виконання умов Договору поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 на підставі положень якого пред`явлено позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, мало місце в умовах війни, військової агресії російської федерації. Невиконання ТзОВ «КИФА» обов`язку зі сплати наданих позивачем послуг є наслідком кризової ситуації в Україні й обставин, які не залежали від волі та поведінки відповідача. Накладення ж непомірних штрафних санкцій призведе до неможливості закупівлі накопичення вугілля, і як наслідок неможливості провадження господарської діяльності товариства.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення нарахованих йому пені та відсотків річних, суд виходить із того, що одним з завдань передбачених ст. 625 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. При цьому, надмірне зменшення розміру пені та відсотків річних (99% від заявленої позивачем суми) фактично нівелює мету існування даної санкції як виду відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд бере до уваги, що обставини, на які посилається відповідач за змістом клопотання про зменшення розміру пені та відсотків річних, не звільняють відповідача від обов`язку здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, а також сплатити на користь позивача пеню та % річних.

Також виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, Держави тощо. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з зобов`язанням за Договором, а відповідачем не доведено існування виняткових обставин, з якими законодавець пов`язує можливість застосування інституту зменшення неустойки.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Разом з тим, зазначення в клопотанні обставин введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за відсутності обґрунтування впливу таких обставин на процесуальні права заявника, судом не приймається до уваги.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 2902,25 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кифа» (90122, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Мідяниця, буд. 226А; код ЄДРПОУ 32637357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Система» (90122, Закарпатська обл., Хутський р-н, с. Іза, вул. Нова, 9; код ЄДРПОУ 43000171) заборгованість за Договором поставки № 17/12-2021 від 17.12.2021 у розмірі 193 483,36 грн (сто дев`яносто три тисячі чотириста вісімдесят три гривні 36 коп.), в т.ч. основної заборгованості 109 260,00 грн (сто дев`ять тисяч двісті шістдесят гривень 00 коп.); 15% річних 36 319,43 грн (тридцять шість тисяч триста дев`ятнадцять гривень 43 коп.), пені 47 903,93 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот три гривні 93 коп.), а також 2902,25 грн (дві тисячі дев`ятсот дві гривні 25 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 19.09.2023

Суддя Андрейчук Л. В.