Ухвала

від 15.09.2023 по справі 910/14863/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2023Справа № 910/14863/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.);

про забезпечення зустрічного позову.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки № 927822 від 05.01.2007, права на яку належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) повністю;

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на території України повністю, та повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на території України повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14863/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

11.09.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить суд:

- визнати недійсним повністю свідоцтво України № 99608 від 25.11.2008 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED);

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- заборонити ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знак для товарів і послуг "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг; ??

- заборонити Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмови від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведених заявником обґрунтувань вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих позивачем пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

За приписами статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) може створити ситуацію, за якої буде неможливо виконати рішення суду, утрудниться вирішення справи по суті, а також розгляд даної справи суттєво затягнеться.

Також заявник вказує, що неможливість виконання рішення суду, в разі задоволення зустрічного позову, буде полягати в тому, що власником оскаржуваного свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 на знак для товарів і послуг "Natura" на момент винесення судового рішення може бути вже інша особа, а в разі відмови ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) від спірного свідоцтва провадження у справі може бути закрито, а позивач за первісним позовом буде мати право, в разі такої відмови, протягом двох років, від дати такої відмови, у будь-який момент подати спірне позначення на реєстрацію торговельної марки.

Згідно ч. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Пунктом 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтво може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Пунктом 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи.

Згідно з частиною 2 статті 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягають державній реєстрації.

Пункт 88 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлює:

- у справах, пов`язаних з визнанням охоронних документів недійсними, "можливе застосування заходів до забезпечення позову (статті 66, 67 ГПК України) у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об`єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об`єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об`єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення".

Предметом первісного позову є визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007, права на яку належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.).

Предметом зустрічного позову є визнання недійсним повністю свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У справах, пов`язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об`єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об`єкта інтелектуальної власності; заборони Міністерству приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об`єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.

Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Суд вказує, що ухвалою суду від 09.01.2023, яка змінена постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 справі постановлено:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) повністю або частково відчужувати права щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, а також відмовлятись від прав на торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 повністю або частково;

- заборонити Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629) здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007.

Вказана ухвала суду була мотивована тим, що в силу об`єктивних обставин, існує ймовірність передачі прав на міжнародну реєстрацію торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку із наявністю нового власника торгівельних марок, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.

Тобто первісний позов було забезпечено у такий саме спосіб, про вжиття якого просить Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.)

В межах розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) суд також зазначає, що в силу об`єктивних обставин, існує ймовірність передачі прав на свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку із наявністю нового власника торгівельних марок, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.

Суд звертає увагу, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участі в даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду (таку правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи № 910/5916/18 та від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18, від 03.11.2020 у справі №910/7716/20).

У випадку ж відмови від оспорюваного свідоцтва за зустрічним позовом, в силу приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки.

Суд вказує, що при визначенні заходів забезпечення позову, необхідно дотримуватися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідачів.

Суд вказує, що заходи до забезпечення позову, які заявник просить вжити, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та не є втручанням в господарську діяльність ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) та не порушують його прав щодо можливого використання спірного свідоцтва України.

Реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов`язаних із предметом спору, підстави пред`явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.

За таких обставин, враховуючи ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову та невжиття відповідних заходів забезпечення зустрічного позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про забезпечення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову задовольнити повністю.

2. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/14863/22 вжити заходи забезпечення зустрічного позову, а саме:

- заборонити ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303. м. Нікосія, 1066, Кіпр) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знак для товарів і послуг "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг; ??

- заборонити Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмови від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 15.09.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 15.09.2026.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176).

5. Боржниками за ухвалою є:

- ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303, м. Нікосія, 1066, Республіка Kiпp);

- Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629).

6. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Олександр Володимирович Мандриченко