Ухвала

від 18.09.2023 по справі 910/14564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.09.2023Справа № 910/14564/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про забезпечення позову у справі

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12»

до 1) Київської міської ради,

2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.»

про визнання недійсним рішення, скасування результатів земельних торгів та визнання недійсним договору оренди

Представники: без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» (далі - відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати недійсними та скасувати рішення Київської міської ради від 18 травня 2023 року № 6345/6386 про продаж на земельних торгах права оренди земельної ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах, в частині затвердження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019), право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах окремим лотом, згідно з додатком 1 до цього рішення та умови продажу лотів (справа 577749045);

- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів № LRE001-UA- 20230607-18245 від 12 липня 2023 року, права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, а саме: продаж права оренди земельної ділянки (без права забудови) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення - 02.09 для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладений строком на 5 років між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 51196890 від 01 серпня 2023 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:010:0019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) по вул. Данькевича Костянтина, 12 у Деснянському районі м. Києва, яка є прибудинковою територією будинків по адресах вул. К. Данькевича, 12 та вул. О. Екстер, 5 і 9 А, порушує права позивача, як управителя багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Данькевича Костянтина, 12, оскільки земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) необхідна для забезпечення безперешкодного під`їзду до будинку № 12 по вул. Данькевича Костянтина в місті Києві, як самих мешканців прилеглих будинків так і рятувальних та аварійних служб.

Разом з позовною заявою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12 у Деснянському районі м. Києва;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили судовим рішенням у справі, здійснювати будь-які роботи на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва;

- заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України та ї територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю КМДА на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об?єктів нерухомості та зведення їх в експлуатацію на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.», а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об?єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва;

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об?єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва.

Заява обгрунтована тим, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Київ, вул. Данькевича, 12, управління яким здійснює позивач, розташований в житловому комплексі в межах вул. Оноре де Бальзака, О Екстер, К. Данькевича та просп. Червоної Калини відповідно до схеми забудови 10-го мікрорайону, якою передбачені майданчики для відпочинку, дитячі, для господарських цілей, гостьові стоянки для тимчасового паркування автомобілів. При цьому, земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побугових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, є прибудинковою територією.

Тобто, як вказує позивач, спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, зокрема, будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві. Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) необхідна для забезпечення безперешкодного під?їзду до будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві, як самих мешканців прилеглих будинків так і рятувальних та аварійних служб, у зв`язку з чим продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) по вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва, яка є прибудинковою територією будинків по адресах вул. К. Данькевича, 12 та вул. О. Екстер, 5 і 9А, порушує права позивача.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Проте, суд зазначає, що заява не містить посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів заявника, як і не містить посилання на відповідні докази та обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, як підставу для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 904/5876/19).

Разом з цим, відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними та скасування рішення Київської міської ради від 18 травня 2023 року № 6345/6386 про продаж на земельних торгах права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019); визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів № LRE001-UA- 20230607-18245 від 12 липня 2023 року- права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладеного строком на 5 років між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 51196890 від 01 серпня 2023 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:010:0019.

З огляду на заявлені позовні вимоги немайнового характеру у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Проте, виходячи з предмету позовних вимог, суд зазначає, що в даному випадку заходи забезпечення позову є фактично тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки унеможливлюють подальше вчинення відповідних дій, пов`язаних з виконанням договору оренди земельної ділянки.

Тож, запропонований заявником спосіб забезпечення позову, в даному випадку, має ознаки вирішення справи по суті в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Так, закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Крім того, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.

Зважаючи на викладене, суд, надавши повну та всебічну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, дійшов висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 920/407/18, від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19 та від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19 та від 16.04.2020 у справі № 910/18680/19.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 18.09.2023.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.