Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/14564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024Справа № 910/14564/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12"

до 1) Київської міської ради,

2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М."

про визнання недійсним рішення, скасування результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації

Представники:

від позивача: Невкритий В.Ю., Ткаченко М.Т.;

від відповідача-1: Власенко І.І.;

від відповідача-2: Геращенко В.І.;

від відповідача-3: Зубицька Л.М., Ялова М.О.;

вільні слухачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." (далі - відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати недійсними та скасувати рішення Київської міської ради від 18 травня 2023 року № 6345/6386 про продаж на земельних торгах права оренди земельної ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах, в частині затвердження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019), право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах окремим лотом, згідно з додатком 1 до цього рішення та умови продажу лотів (справа 577749045);

- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів № LRE001-UA- 20230607-18245 від 12 липня 2023 року, права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, а саме: продаж права оренди земельної ділянки (без права забудови) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення - 02.09 для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладений строком на 5 років між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 51196890 від 01 серпня 2023 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:010:0019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) по вул. Данькевича Костянтина, 12 у Деснянському районі м. Києва, яка є прибудинковою територією будинків по адресах вул. К. Данькевича, 12 та вул. О. Екстер, 5 і 9 А, порушує права позивача, як управителя багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Данькевича Костянтина, 12, оскільки земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) необхідна для забезпечення безперешкодного під`їзду до будинку № 12 по вул. Данькевича Костянтина в місті Києві, як самих мешканців прилеглих будинків так і рятувальних та аварійних служб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" - залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.12.2023. Зокрема, зобов`язано Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." у строк до 06.12.2023 надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М.".

30.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що оскаржуване рішення прийнято Київською міською радою в порядку та відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України. Також, відповідач-1 вказує, що спірна земельна ділянка позивачу у користування не передавалась, в свою чергу, позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

04.12.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам Київська міська рада не приймала. Відповідач-2 також вказує про відсутність законних підстав для експлуатації позивачем спірної земельної ділянки та розміщення в її межах баків для утилізації побутових відходів, а також гостьових автомобільних паркувальних місць.

07.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача-3 про відкладення судового розгляду, в якому у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, відповідач-3 просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Також, 07.12.2023 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." на позовну заяву, в якому відповідач-3 вказує, що позивачем у позові не обгрунтовано наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права та/або законного інтересу, позивач не був учасником електронного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки. Крім того, позивач просить суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 07.12.2023, розглянувши заявлене позивачем у позові клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової Алли Володимирівни матеріалів реєстраційної справи, сформованої у зв`язку з реєстрацією договору оренди земельної ділянки від 01.08.2023, суд відмовив у його задоволенні, оскільки судом в ухвалі від 20.10.2023 було зобов`язано відповідачів надати копію договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." та відповідний договір наразі наявний у матеріалах справи. Тож, суд не вбачає підстав для витребування у приватного нотаріуса матеріалів реєстраційної справи, сформованої у зв`язку з реєстрацією вказаного договору.

Також, у судовому засіданні 07.12.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 11.01.2024.

08.12.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-2, в якій він зокрема вказує, що продаж права оренди земельної ділянки по вул. Данькевича Костянтина, 12 у Деснянському районі м. Києва, яка є прибудинковою територією будинків по адресах вул. К. Данькевича, 12 та О. Екстер, 5 і 9 А порушує права позивача.

12.12.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1, в якій позивач, зокрема зазначає, що спірна земельна ділянка необхідна для забезпечення безперешкодного під`їзду до будинку № 12 по вул. Данькевича Костянтина в м. Києві , як самих мешканців прилеглих будинків, так і рятувальних та аварійних служб.

13.12.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-3, в якій позивач зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) необхідна для забезпечення безперешкодного під`їзду до будинку № 12 по вул. Данькевича Костянтина в м. Києві, рятувальних та аварійних служб, оскільки єдиний під`їзд до будинку проходить через спірну ділянку.

У судовому засіданні 11.01.2024 заслухавши клопотання відповідача-3 про поновлення строку, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/14564/23 призначено на 25.01.2024.

25.01.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, в якій заявник, зокрема просить суд поновити строк ОСОБА_1 на подання заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та повернутися на стадію підготовчого провадження у справі.

Також, 25.01.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, в якій заявник, зокрема просить суд поновити строк ОСОБА_2 на подання заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та повернутися на стадію підготовчого провадження у справі.

25.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить суд поновити строк для долучення до матеріалів справи доказу, долучити до матеріалів справи лист від 24.01.2024 року депутата Київської міської ради Грушко В.В. та повернутися на стадію підготовчого провадження у справі.

У судовому засіданні 25.01.2024, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказу, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд на місці ухвалив поновити позивачу строк для долучення до матеріалів справи доказу - лист від 24.01.2024 року. В той же час, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача в частині повернення на стадію підготовчого провадження у справі, оскільки подання доказів на даній стадії розгляду справи не вимагає повернення на стадію підготовчого провадження, з огляду на приписи ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Також, у судовому засіданні 25.01.2024, розглянувши заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залучення їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні вказаних заяв, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Тож, відповідно до норм процесуального законодавства треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача (у даному випадку) до закінчення підготовчого провадження у справі, проте ухвалою суду від 11.01.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, що виключає залучення третіх осіб до участі у справі на дані стадії судового процесу.

Однак, заявниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) у поданих заявах про залучення до участі у справі третіми особами та повернення на стадію підготовчого провадження не наведено обґрунтованих підстав для вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, судом враховано, що вказані особи були присутні у минулих судових засіданнях, у т.ч. в судовому засіданні 11.01.2023, в якому було вирішено питання закриття підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, проте не повідомлено суду про намір подання таких заяв, а відтак заявниками не доведено відсутності у них процесуальної можливості подати клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб під час підготовчого провадження.

Також, у судовому засіданні 25.01.2024 оголошено перерву до 08.02.2024.

06.02.2024 до суду надійшла заява позивача про приєднання доказів, в якій позивач просить суд поновити строк для долучення до матеріалів справи доказів, а саме: лист КП «Київтеплоенерго» від 25.01.2024, лист ПрАТ «Київводоканал» від 25.01.2024 та приєднати їх до матеріалів справи.

Також, 07.02.2024 до суду надійшла заява позивача про приєднання доказів, в якій позивач просить суд поновити строк для долучення до матеріалів справи доказів, а саме: лист Головного управління ДСНС України про розгляд звернення депутата Київскої міської ради Вітора Грушка та приєднати його до матеріалів справи.

07.02.2024 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." на клопотання позивача від 25.01.2024, в яких відповідач-3 зокрема зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують зареєстроване за ним право постійного користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019).

У цьому судовому засіданні суд на місці ухвалив поновити позивачу строк для подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи.

Також, у цьому судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2023 Київською міською радою прийнято рішення № 6345/6386 «Про продаж на земельних торгах права оренди на земельні ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах», яким відповідно до статей 9, 93, 116, 124, 127, 134-139 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 6 та 16 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013, відповідно до пункту 7.7 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, враховуючи рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4789/4830, № 4794/4835, № 4796/4837 та від 25.08.2022 № 5120/5161, № 5126/5167, № 5133/5174, № 5134/5175 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель", Київська міська рада вирішила, зокрема:

- затвердити перелік земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах окремими лотами, та умови продажу згідно з додатком 1 до цього рішення (справа № 577749045). Строк оренди земельних ділянок становить 5 (п`ять) років;

- затвердити проєкти договорів оренди земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, згідно з додатками 2 - 6 до цього рішення;

- провести земельні торги у формі електронного аукціону з продажу права оренди земельних ділянок, визначених у додатку 1 до цього рішення;

- за результатами земельних торгів з продажу права оренди земельних ділянок, визначених у додатку 1 до цього рішення, передати переможцям в оренду земельні ділянки на умовах, визначених проєктами договорів оренди згідно з додатками 2 - 6 до цього рішення;

- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити заходи, встановлені законодавством України, з виконання функцій організатора земельних торгів від імені Київської міської ради.

У пункті 1.1. Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.05.2023 року № 6345/6386 «Перелік земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах окремими лотами, та умови продажу» зазначена земельна ділянка під кадастровим номером 8000000000:62:010:0019, місце розташування: вул. Данькевича Костянтина, 12, Деснянський район, місто Київ; вид права - оренда (без права забудови); вид цільового призначення земельної ділянки - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови); строк оренди - 5 років.

12.07.2023 відбулися земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки (без права забудови) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови).

Організатор торгів: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Переможцем земельних торгів обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М.".

Торги було проведено за допомогою електронного майданчика Prozorro продажі за посиланням https://prozorro.sale/auction/LRE001-UA-20230607-18245/, результати яких оформлені протоколом № LRE001-UA-20230607-18245 від 18.07.2023.

В подальшому, з переможцем даного аукціону було укладено договір оренди земельної ділянки.

Так, 01.08.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, за результатами земельних торгів та на підставі підписаного протоколу про результати земельних торгів від 18.07.2023 № LRE001-UA-20230607-18245, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об?єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення - 02.09).

Земельна ділянка, яка є об?єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:010:0019;

- місце розташування - вулиця Данькевича Костянтина, 12, Деснянський район, місто Київ;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

- розмір (площа) - 0,1704 га.

Згідно п. 3.1. договору, його укладено на 5 (п?ять) років.

Проте, як зазначає позивач, земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) необхідна для забезпечення безперешкодного під?їзду до будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві, як самих мешканців прилеглих будинків так і рятувальних та аварійних служб.

За твердженням позивача, спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, зокрема, будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві.

Позивач здійснює управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Данькевича, 12 в житловому комплексі в межах вул. Оноре де Бальзака, О.Екстер, К. Данькевича та просп. Червоної Калини відповідно до схеми забудови 10-го мікрорайону, яким передбачені майданчики для відпочинку, дитячі, для господарських цілей, гостьові стоянки для тимчасового паркування автомобілів.

Позивач вказує, що земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку та відповідно до п. 14.1.205 Податкового кодексу України, є прибудинковою територією.

Крім того, позивач з посиланням на акти приймання - передачі по утриманню та обслуговуванню житлових будинків по вул. Данькевича, 12; по вул. М. Цветаєвої, 5 і 9А (яка перейменована на вул. О.Екстер, 5 і 9А відповідно) зазначає, що загальна кількість квартир, розташованих у цих трьох будинках складає 770, в тому числі однокімнатних 334, двокімнатних 135, трикімнатних 256, чотирикімнатних 45, що відповідно до нормативних показників, викладених в таблиці 10.5 пункту 10.8.1 ДБН Б.2.2-12:2019 потребує наявності не менше 384 місць для постійного зберігання автомобілів та не менше 115 місць для тимчасового зберігання автомобілів.

Позивач вказує, що місця для постійного та тимчасового зберігання автомобілів необхідні для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, що на думку позивача, надає право співвласникам багатоквартирного будинку набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Проте, у серпні 2023 року під час спроби невідомими особами встановити паркувальний вагончик для обмеження в?їзду до місць для зберігання автомобілів мешканців будинку, що розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019), позивачу стало відомо про проведення земельних торгів права оренди вищевказаної зсмельної ділянки на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" зазначає, що продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) по вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва, яка є прибудинковою територією будинків по адресах вул. К. Данькевича, 12 та вул. О. Екстер, 5 і 9А порушує права позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 5 ст. 140 Конституції України визначено, що питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Стаття 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;проект договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 135 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Судом встановлено, що 18.05.2023 Київською міською радою було прийнято рішення № 6345/6386 «Про продаж на земельних торгах права оренди на земельні ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах», відповідно до якого відповідачем-1 у даній справі вирішено затвердити перелік земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах окремими лотами, та умови продажу згідно з додатком 1 до цього рішення (справа № 577749045). Строк оренди земельних ділянок становить 5 (п`ять) років.

Так, до додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.05.2023 року № 6345/6386 «Перелік земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах окремими лотами, та умови продажу» було включено земельну ділянку під кадастровим номером 8000000000:62:010:0019, місце розташування: вул. Данькевича Костянтина, 12, Деснянський район, місто Київ; вид права - оренда (без права забудови); вид цільового призначення земельної ділянки - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови); строк оренди - 5 років..

Звертаючись до суду з даним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) є прибудинковою територією, зокрема, будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві та необхідна для забезпечення безперешкодного під?їзду до будинку № 12 по вулиці Костянтина Данькевича в місті Києві, як самих мешканців прилеглих будинків так і рятувальних та аварійних служб.

Так, пунктом 14.1.205 Податкового Кодексу України визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) позивачу.

В свою чергу, позивачем не надано суду доказів надання/передання у постійне користування ОССБ «Данькевича 12» спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, Деснянський район, місто Київ у визначеному законом порядку, як і не надано доказів звернення до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з відповідним клопотанням щодо оформлення за позивачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019.

Натомість, згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №357325552 від 06.12.2023 року, єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019 є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому, суд звертає увагу позивача на приписи ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відтак, відсутні законні підстави для експлуатації Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» вказаної земельної ділянки та розміщення в її межах баків для утилізації побутових відходів, а також гостьових автомобільних паркувальних місць.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019 є єдиним під`їздом до будинку позивача.

При цьому, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на позовну заяву повідомив суд, що під`їзд до земельної ділянки, в межах якої розташований багатоповерховий житловий будинок, може здійснюватися через земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:010:0133, 8000000000:62:010:0004 та з вулиці Костянтина Данькевича.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що на підставі технічної документації із інвентаризації земель, затвердженої рішенням Київської міської ради від 25.08.2022 № 5126/5167 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель» спірна земельна ділянка площею 0,1704 га (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, Деснянський район, місто Київ сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: 02.09 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель кварталу 62:010, в тому числі й вказаної земельної ділянки, розроблена на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280.

При цьому, згідно акту обстеження земельної ділянки № А-22-0065/03 від 09.12.2022, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за результатами обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) не огороджена, вільна від капітальної забудови, більша її частина використовується як автомобільна стоянка, в`їзд, до якої здійснюється через внутрішньоквартальний проїзд, частина вказаної земельної ділянки використовується для розміщення сміттєвих баків, решта використовується як газон.

Крім того, у висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-7381 від 27.10.2022 щодо можливості продажу земельної ділянки або права її оренди на земельних торгах (аукціонах) та відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації, наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробленні документації із землеустрою зазначено наступне:

- відповідно до детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 № 992/5056 (далі - ДПТ), зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд;

- відповідно до проєктних рішень ДПТ на земельній ділянці розміщено відкритий заасфальтований майданчик та не передбачено містобудівних перетворень.

Тож, з урахуванням зазначених вимог, викладених у висновку, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не заперечив проти продажу земельної ділянки (права оренди на неї) на земельних торгах (аукціонах) з видом цільового призначення 02.09 для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови в установленому законодавством порядку

Отже, спірним рішенням Київської міської ради № 6345/6386 від 18.05.2023 вказана земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах окремими лотами (додаток 1 до цього рішення).

На момент винесення судового акту у даній справі матеріали справи не містять доказів нецільового використання спірної земельної ділянки або допущення порушень чинного законодавства, що суперечить інтересам держави щодо охорони земель, відповідні акти правопорушень не складались, приписи не виносились.

Таким чином, встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Київською міською радою рішення № 6345/6386 від 18.05.2023 «Про продаж на земельних торгах права оренди на земельні ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах», в частині затвердження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019), право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах окремим лотом, згідно з додатком 1 до цього рішення та умови продажу лотів.

Суд зазначає, що обґрунтованих підстав для визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради в частині затвердження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019 позивачем не наведено, обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення в цій частині матеріалами справи не підтверджено.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що долучені позивачем до матеріалів справи документи, а саме: лист-відповідь Депутата Київської міської ради ІХ скликання № 08/279/09/160-77 від 24.01.2024 позивачу; лист Головного управління ДСНС України № 7101-7645/7101 від 01.12.2023 про розгляд звернення депутата Київської міської ради Віктора Грушка; лист КП «Київтеплоенерго» від 25 січня 2024 року та лист ПрАТ АК «Київводоканал» від 25 січня 2024 року не є належними та допустимими доказами, оскільки носять виключно інформативний характер, не містять відповідних актів перевірок, додатків та реквізитів документів на підставі яких складені вказані листи; не є висновками експертів. Отже, з вказаних листів не вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019 є єдиним під`їздом до будинку по вул. К. Данькевича, 12 мешканців та рятувальних і аварійних служб та вони не є підставою для висновку про порушення Київською міською радою норм законодавства внаслідок прийняття оспорюваного рішення.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що рішення Київської міської ради від № 6345/6386 від 18.05.2023 «Про продаж на земельних торгах права оренди на земельні ділянки та затвердження переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу їх на земельних торгах» в частині затвердження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019 є правомірним та таким, що винесене у відповідності до норм чинного законодавства, в межах компетенції на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів № LRE001-UA- 20230607-18245, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 51196890 від 01 серпня 2023 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:010:0019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 138 Земельного кодексу України, земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після сплати переможцем торгів ціни продажу земельної ділянки або відповідної плати за користування земельною ділянкою та сплати витрат на підготовку лота до продажу. Земельні торги можуть бути скасовані або визнані такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути визнані судом недійсними.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як зазначено судом вище, 01.08.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, за результатами земельних торгів та на підставі підписаного протоколу про результати земельних торгів від 18.07.2023 № LRE001-UA-20230607-18245, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об?єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення - 02.09).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем-1 та відповідачем-3 під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача щодо зміни відповідачами цільового призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0019, з огляду на наступне.

Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000928392023 від 22.05.2023 року, земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) має вид цільового призначення - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

При цьому, у розділі 2 спірного договору щодо відомостей про об`єкт оренди чітко зазначено, що цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) - 02.09 Для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Крім того, у п. 5.1. спірного договору визначено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка передається для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Таким чином, між Київською міською радою та ТОВ "Феномен-Ю.М." було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.08.2023 року відповідно до вимог чинного законодавства щодо укладення такого виду договорів, з урахуванням особливостей встановлених земельним законодавством до об`єкту оренди

Приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що обставини, які б свідчили про порушення відповідачем-1 приписів чинного законодавства під час прийняття спірного рішення, як підставу для проведення земельних торгів, результати яких оформлені протоколом № LRE001-UA-20230607-18245 та для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки судом не встановлено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів № LRE001-UA- 20230607-18245, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2023 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." та, відповідно, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 51196890 від 01 серпня 2023 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:010:0019.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Аналогічна правова позиція виладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20.

Проте, у даному випадку позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав (інтересів) внаслідок проведення земельних торгів та укладення договору оренди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данькевича 12" не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 26.02.2024.

Суддя С. О. Щербаков