Ухвала

від 12.09.2023 по справі 914/1837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2023 Справа № 914/1837/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву (вх.№3192/23 від 15.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея

про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

у справі № 914/1837/22

за позовом Державної установи Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея

про зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/1837/22 за позовом Державної установи Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея про зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди позовні вимоги задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 73,2 м2, що знаходиться за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/1837/22 залишено без змін.

15.08.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява (вх.№3192/23) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/1837/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023, заяву передано для розгляду судді Петрашко М.М.

Ухвалою суду від 21.08.2023 заяву про перегляд рішення суду у справі № 914/1837/22 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №914/1837/22 за нововиявленими обставинами та розгляд заяви про перегляд рішення суду у справі № 914/1837/22 за нововиявленими обставинами призначено в судовому засіданні на 12.09.2023.

Сторони явку представників в судове засідання 12.09.2023 не забезпечили. Явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Положеннями частини 1 статті 325 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея (вх.№3192/23) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/1837/22, суд зазначає таке.

Як встановлено рішенням суду у даній справі 28 грудня 2015 року між Державною установою «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна № 55-ДУ, що знаходиться на балансі позивача (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення загальною площею 72,4 кв.м. в півпідвалі головного корпусу установи розміщене за адресою: 79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45, що перебуває на балансі орендодавця.

Актом приймання передачі орендованого майна від 28.12.2015, Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» прийняло з 28.12.2015 державне окреме індивідуально визначене майно.

29.11.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду № 55-ДУ/1 до договору оренди, якою сторони погодили вартість орендованого майна, орендну плату та продовжили строк договору з 29.11.2018 по 29.10.2021.

05.12.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду № 55-ДУ/1 до договору оренди, якою сторони погодили вартість орендованого майна, орендну плату та площу орендованого приміщення площею 73,2 кв.м.

Листом № 331 від 16.07.2021 позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди не може бути продовжено після закінчення строку, у зв`язку із виробничою необхідністю організацією структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомопоетичних клітин інституту необхідно додаткова площа.

Листом № 371 від 13.08.2021 позивач повторно повідомив відповідача про неможливість продовження договору оренди.

Повідомленнями № 345 від 30.08.2021 та № 403 від 27.09.2021 позивач просив звільнити орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору.

Предметом позову у даній справі була матеріально-правова вимога про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Генерала Чупринки, 45 шляхом виселення останнього з цього приміщення. Підставою позовних вимог є факт закінчення 29.10.2021 строку договору № 55-ДУ, відповідно до якого вказане приміщення передавалося в оренду відповідачу.

В рішенні суду зазначено, що станом на день звернення до суду, відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором щодо повернення в добровільному порядку орендованого приміщення.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачеві об`єкт оренди шляхом виселення є правомірною та підлягає задоволенню та зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 73,2 м2, що знаходиться за адресою: 79057, місто Львів, вулиця Генерала Чупринки, 45.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» подало апеляційну скаргу б/н від 20.03.2023 (вх. № 01-05/852/23 від 21.03.2023), в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» б/н від 20.03.2023 (вх. № 01-05/852/23 від 21.03.2023) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/1837/22 залишено без змін.

Як встановлено Західним апеляційним господарським судом у постанові від 30.05.2023, в матеріалах справи також наявна відповідь національної академії медичних наук (далі- НАМН України) №1/1503 від 03.09.2021 позивачу, в якій вказано те, що НАМН України розглянула листи ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини» від 16.07.2021 № 331, від 12.08.2021 № 371, від 30.08.2021 № 345 та повідомляє про те, що погоджує рішення балансоутримувача/орендодавця про непогодження продовження договору оренди № 55 від 28.12.2015 (із додатками) з ТзОВ «Компанія «Лілея», у зв`язку із виробничою необхідністю використання приміщень, які є предметом оренди для власних потреб - організації структурного підрозділу із заготівлі, оберігання, кріоконсервування компонентів. Після звільнення приміщень, вжити невідкладних заходів, щодо організації структурного підрозділу із заготівлі, зберігання, кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гемопоетичних клітин на даних площах.

В постанові апеляційної також зазначено, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18. Верховний Суд у постанові № 906/742/18 від 02.07.2019 зазначає про те, що в розумінні положень статті 764 ЦК України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотним для вирішення питання про продовження договору оренди є наявність або відсутність заяви орендодавця саме про припинення договору оренди заявлена як протягом одного місяця після закінчення договору, так і у будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що суд не вбачає відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та чинного законодавства України обов`язку позивача надсилати відповідачу підтверджуючі документи про необхідність саме цього приміщення, яке є об`єктом оренди, для власних потреб, плану та термінів реконструкції приміщення та надання кошторису. Відтак, суд не бере до уваги такі доводи апелянта.

У поданій заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 відповідач зазначив, що в процесі розгляду справи він неодноразово звертав увагу суду про необхідність доведення потреби використання вказаного приміщення для власних потреб.

На думку відповідача, позивач не довів підставу, на яку він посилається - на продовження договору оренди з причин необхідності використання майна для власних потреб, а суд залишив це поза увагою, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

За твердженням відповідача, позивачем до справи не долучено жодних доказів щодо наміру орендодавця використовувати майно для власних потреб, що дає підстави вважати, що таких доказів нема, а використання в подальшому орендованого приміщення для ефективної господарської діяльності орендодавця не відповідає дійсності. На його переконання, позивачем було відмовлено в продовженні договору оренди з відповідачем, лише з метою виселення та в подальшому передання цього приміщення третім особам з причин особистої неприязні.

Як зазначено у заяві, після набрання законної сили рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» з`ясовано, що 26.07.2023 позивач оголосив аукціон з передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 112,14 м.кв., в тому числі приміщення загальною площею - 58,26 м.кв., позначені в технічному паспорті під індексами - 45 (38,7 м.кв.), 46 (2,0 м.кв.), 49 (0,96 м.кв.), 50 (1,7 м.кв.), 51 (1,6 м.кв.), 52 (5,6 м.кв.), 54 (7,7 м.кв.) у користуванні орендаря та приміщення загальною площею 53,88 м.кв., позначені в технічному паспорті під індексами - 43 (4,3 м. кв.), 44 (27,3 м.кв.), 47 (14,5 м.кв), 48 (частина площею 7,78 м.кв) - у спільне користування, розташовані на цокольному поверсі головного корпусу, за адресою м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45. (посилання: https://sales.tsbgalcontract.org.ua/auction/LLE001-UA-20230726-65575).

Відповідач зазначив, що з документів, які завантажено на електронний майданчик, вбачається, що дане приміщення межує з приміщенням, що є предметом спору. Цільове призначення майна: може бути використано лише за цільовим призначенням згідно додатку 3 Порядку - 6 категорія (приватна медична практика). Даний аукціон не відбувся, у зв`язку з тим, що жоден учасник не подав заяву на приймання участі в аукціоні.

За твердженням відповідача, 03.08.2023 р. оголошено повторний аукціон із зниженням стартової орендної плати на 50%. (посилання: https://sales.tsbgalcontract.org.ua/auction/LLE001-UA-20230803-75501).

Про оголошення аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» дізналось 04.08.2023 та було прийнято рішення подати пропозицію, щодо участі в аукціоні, відтак, 11.08.2023 відбувся аукціон, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея».

Враховуючи те, що у відмові у продовженні договору оренди орендодавець посилався на те, що дане приміщення є необхідним для власних потреб, а саме для організації структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомеопатичних клітин, та те, що площа приміщення, яке передано в оренду через аукціон становить 112,14 кв.м., що є значно більшою ніж площа приміщення яке перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лілея» (73,2 кв.м.), вказане приміщення, на думку заявника, могло б використовуватись позивачем саме для організації структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомеопатичних клітин.

Враховуючи вищезазначене, заявник вважає, що нежитлові приміщення, що передані в оренду через аукціон, підходять для організації структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомеопатичних клітин, адже загальна площа приміщень становить 112,14 м.кв. Проте, оголошенням аукціону на нежитлове приміщення площею 112,14 кв.м. позивач зазначив, що в приміщенні лікувального закладу є вільна площа, яку можна передати в оренду та тим самим підтвердив, що у нього відпала необхідність використання оспорюваного приміщення для власних потреб та необхідність додаткової площі для організації структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомеопатичних клітин.

На підставі вищенаведеного, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/1837/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» відмовити повністю.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами. Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій (постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15 та 24.09.2020 у справі № 922/1141/19).

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/21095/20).

Звертаючись до категорії "істотності" суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (пункт 3.2 постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявлених обставинами суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

На думку відповідача, нововиявленими обставинами у справі № 914/1837/22, є з`ясований ним факт оголошення позивачем 26.07.2023 аукціону з передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 112,14 м.кв., що межують з спірним приміщенням, та могли б використовуватись позивачем саме для організації структурного підрозділу з заготівлі, збереження і кріоконсервування компонентів крові та стовбурових гомеопатичних клітин.

Відтак, на думку заявника, вказані обставини підтверджують недоведеність позивачем необхідності використання спірного приміщення для власних потреб.

Предметом розгляду даної справи було наявність або відсутність підстав для зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 45 шляхом виселення останнього з цього приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається заявник, не існували на час розгляду справи і виникли після ухвалення судового рішення, тобто є новими, а не нововиявленими, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення.

Втім обставини наведені відповідачем не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. На думку суду, передача через аукціон в оренду нежитлових приміщень загальною площею 112,14 м.кв., що межують зі спірним приміщенням, не спростовує факту виробничої необхідності у позивача для використання саме спірного нежитлового приміщення площею 73,2 кв.м. для власних потреб.

Поряд з цим, із заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що наведені заявником доводи зводяться до переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду даної справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими, та не можуть бути підставою для перегляду по суті винесеного рішення та його скасування, оскільки не містять всіх необхідних ознак, які передбачені статтею 320 Господарського процесуального кодексу України, для обставин, що є нововиявленими.

Згідно частини 4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви (вх.№3192/23 від 15.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лілея про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 914/1837/22 - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/1837/22 залишити без змін.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2023.

Суддя Петрашко М.М.