Рішення

від 08.09.2023 по справі 695/2290/19

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2290/19

номер провадження 2/695/114/23

08 вересня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В., за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яремчука Р.Л.,

представника відповідача адвоката Ніколаєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Прогрес» у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 400000 грн., завдану каліцтвом, та витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2023р. прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог до СТОВ «Прогрес» про стягнення втраченого заробітку внаслідок каліцтва, провадження в цій частині позовних вимог закрито.

Таким чином вимоги позовної заяви, за виключенням вимог про стягнення втраченого заробітку внаслідок каліцтва, мотивовані тим, що 24.08.2017р., близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 , будучи працівником СТОВ «Прогрес», перебуваючи на посаді тракториста-машиніста на закріпленому тракторі МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував свої обов`язки та в наслідок неналежно зафіксованих воріт з ним стався нещасний випадок на виробництві, в наслідок якого він отримав тілесні ушкодження, та в подальшому йому було встановлено ІІІ групу інвалідності (до 01.03.2023р.) та визначено 40 % втрати професійної працездатності.

За результатами розслідування нещасного випадку, спеціальною комісією створеною на підставі наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 29.08.2017 № 119-р, 03.10.2017 року було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1). Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визначено директора СТОВ «Прогрес» ОСОБА_2 та інженера з охорони праці СТОВ «Прогрес» ОСОБА_3 ..

ОСОБА_1 08.02.2018р. був звільнений з підприємства у зв`язку із виявленою невідповідністю посаді за станом здоров`я, згідно наказу товариства №25.

Позивач наполягає, що внаслідок вказаного нещасного випадку він в 2017р. переніс декілька складних операцій, перебував тривалий час на стаціонарному лікуванні та змушений постійно проходити планові медичні обстеження. Тобто через складність травми, лікування та реабілітація не обмежилася коротким проміжком часу, а навпаки потребує постійного нагляду спеціалістів та лікування. Відтак ОСОБА_1 потерпів безповоротні негативні зміни для свого здоров`я, що серйозно вплинули на його якість життя, а саме роботи в побуті, зайняття домашнім господарством, працевлаштування на роботу, тощо. Окрім цього, позивач має постійні фізичні страждання, внаслідок вказаних вище травм, що спричиняє йому душевні страждання, призводить до хвилювань, депресивного стану.

Завдану йому моральну шкоду оцінює у 400000 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті нещасного випадку, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму. Також просив стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн..

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2019р. відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого, з урахуванням додаткових пояснень до відзиву, проти задоволення позову заперечував повністю вказуючи, що позивач був проінформований про умови праці, небезпечні та шкідливі фактори та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а тому, перед здійсненням проїзду через ворота, закриття яких стало однією із підстав ДТП, повинен був перевірити чи зафіксовані стулки воріт та чи є безпечним подальший рух, чого не зробив, отже у виникненні нещасного випадку на виробництві є і вина позивача. Стверджуючи про заподіяння позивачу моральної шкоди, останній не наводить жодних доказів її заподіяння та не надає обґрунтованого розрахунку такої шкоди. Також вказує, що позивачу група інвалідності встановлена не безстроково, що свідчить про відсутність прогнозів до негативних змін, посилається на ч. 2 ст. 1193 ЦК України, відповідно до якої, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

11.05.2023р. ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав повністю, вказував, що він тривалий час лікувався, має постійний фізичний біль після отриманих травм, змушений постійно приймати ліки та відвідувати лікаря, що негативно впливає на його життя. Представник СТОВ «Прогрес» після подій, які відбулися з ним не зв`язувались, жодної допомоги йому не надавали.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, які вказані у позовній заяві, наполягав на стягненні із відповідача моральної шкоди у розмірі 400000 грн., яка є достатньою для задоволення потреб позивача та відповідає розміру його моральних страждань, просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн., розмір яких є обґрунтованим та відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував вказуючи на те, що на місці події були працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Провадження по вказаній справі судом було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Окрім того, висновком судового експерта від 25.11.2020р. за №4/74Е-20 встановлено, що ОСОБА_1 при умові дотримання швидкісного режиму мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у вигляді воріт шляхом застосування екстреного гальмування, а тому дії ОСОБА_1 щодо недотримання правил дорожнього руху та вимог з техніки безпеки також сприяли настанню нещасного випадку, що потрібно враховувати при визначенні розміру моральної шкоди. Крім вказаного наполягав, що він підходив до ОСОБА_1 та пропонував виплатити моральну шкоду у тому розмірі, яку він сам і визначить, однак позивач вказану пропозицію проігнорував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що24.08.2017 року в СТОВ «Прогрес» стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого отримав ушкодження тракторист-машиніст СТОВ «Прогрес» ОСОБА_1 .

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 29.08.2017 року № 119-р призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , трактористом-машиністом СТОВ «Прогрес».

За результатами проведеного спеціального розслідування комісією 03.10.2017 складено Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24.08.2017 о 10-00 год в СТОВ «Прогрес» відповідно до якого зазначений нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та складений акт № 1 за формою Н-1 та Н-5..

Комісією було встановлено, що тракторист ОСОБА_1 , за яким закріплений трактор МТЗ-80, від бригадира тракторної бригади ОСОБА_4 отримав наряд на виконання робіт по забезпеченню кормами великої рогатої худоби на молочно-товарній фермі. Близько 10-30 год ОСОБА_1 в черговий раз проїжджав через двустулкові металеві ворота літнього табору за кормами. Коли трактор виїхав на лінію воріт, поривом вітру зачинило одну стулку воріт, яка не булла зафіксована. Трактор від опору стулки воріт перекинувся на ліву сторону. Потерпілого ОСОБА_1 доставили до Золотоніської ЦРЛ. Члени спеціальної комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовилися підписувати акти форми Н-1 та Н-5. Окрема думка ними не сформована.

Отже обставини події нещасного випадку з ОСОБА_1 , що стався 24.08.2017, в узагальненому вигляді висвітлені у вказаних вище актах розслідування нещасного випадку.

Відповідно до висновку комісії, який викладено в п. 6 акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 серпня 2017р. о 10 год. 30 хв. (Форма Н-5), нещасний випадок, що стався 24 серпня 2017р. з трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва СТОВ «Прогрес» ОСОБА_1 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до підпункту 1 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011р. за №1232.

Згідно з даними висновку Акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1) ОСОБА_1 в наслідок нещасного випадку отримав перелом 11-того грудного хребця, забій спинного мозку, перелом ребер зліва, лівобічний гемо пневмоторакс, при первинному огляді ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.

Суд враховує, що відповідач не заперечує, що відбувся нещасний випадок, однак наполягає, що подія нещасного випадку відбулася в тому числі й через дії ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху, перевищив дозволену швидкість та не проявив розумної обачності під`їжджаючи до воріт, а саме не перевірив чи останні належним чином зафіксовані.

Разом із тим суд враховує, що СТОВ «Прогрес» не погоджувався із висновками, які викладені у вказаних вище актах Н-5 та Н-1 і подавав позовну заяву про їх скасування.

Соснівським районним судом м. Черкаси в рішенні від 07.07.2021р. у справі №695/642/20 щодо окаржуваних СТОВ «Прогрес» акту про проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) зазначено, що комісією були встановлені обставини нещасного випадку, вид події та причини настання нещасного випадку, свідків нещасного випадку, осіб які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці або органу, заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам, а під час проведення розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила всіх необхідних заходів, передбачених Порядком, тобто провела повне, всебічне та об`єктивне розслідування, а підстави на які вказує позивач, не є підставою для скасування оспорюваних актів.

Вказане рішення суду постановою Черкаського апеляційного суду від 26.10.2021р. залишено без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Прогрес» залишено без задоволення.

Таким чином висновки Соснівського районного суду м. Черкаси в рішенні від 07.07.2021р. у справі №695/642/20, на підставі ч. 5 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи по суті, тобто щодо обставин події нещасного випадку, причин його виникнення та причинно-наслідкового зв`язку.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою серії 12 ААА №012842 обласною МСЕК №2 позивачу 27.12.2017р. було встановлено ІІІ групу інвалідності, та визначено 40% втрати професійної працездатності.

У подальшому вказані висновки підтверджувалися на основі повторних переоглядів, що стверджується відповідними довідками, серії 12 ААА №013076 від 01.02.2019р.; серії 12 ААА №068575.

Згідно довідки серії 12 ААА №068543 ОСОБА_6 встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново та визначено ступінь втрати працездатності 40%.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує факт отримання тілесних ушкоджень позивачем в наслідок подій, що відбулись 24.08.2017р., їх тяжкість та характер, обставин лікування позивачем та його тривалості, а також того, що позивач не міг виконувати свої обов`язки за станом здоров`я, що мало наслідком його подальше звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, судом встановлено, що внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивачу було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, тому з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації наявні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначеністаттею 1167 ЦК України.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Отже, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним своїх посадових обов`язків, тобто наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу травмуванням під час виконання трудових обов`язків, оскільки внаслідок нещасного випадку порушено звичайне життя позивача, виникла необхідність в лікуванні, прикладанні додаткових зусиль для організації свого життя.

Безумовною є і та обставина, що внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 був звільнений з роботи, був змушений тривалий час лікуватися, що суттєво змінило спосіб його життя та мало значний вплив на його моральний стан.

Доводи відповідача, що причиною нещасного випадку, який стався з позивачем є порушення в тому числі і ним як Правил дорожнього руху так і норм з охорони праці, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Таким чином вимоги позивача про стягнення моральної шкоди із відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Однак суд не погоджується із розміром моральної шкоди, яка визначена позивачем.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті отриманої травми, судом враховано надані позивачем докази та ступінь фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

Так вбачається, що позивач не позбавлений повністю можливості працювати, дані про його доходи, матеріальний та сімейний стан, кількість утриманців, тощо відсутні.

Дані про його соціальне забезпечення, дані про джерела оплати довготривалого лікування також відсутні.

Посилання позивача на зміну курсу долара США, що є підставою для збільшення моральної шкоди з 200000 грн. до 400000 грн. суд вважає не обґрунтованим, а такі вимоги є явно завищеними та такими, що не відповідають моральним стражданням та переживанням, яких позивач зазнав.

При визначенні розміру моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує також доводи відповідача про те, що позовні вимоги дійсно пред`явлені через два роки після події, що свідчить про певну втрату сили моральних страждань. Крім того, представник відповідача вказує, що після події нещасного випадку він звертався до позивача із пропозицією про відшкодування суми коштів, однак позивач не зміг визначитися із такою сумою та прохання позивача проігнорував. Позивач в судовому засіданні вказані обставини не заперечував.

За вказаних підстав, враховуючи надані позивачем докази, позов підлягає до часткового задоволення, а із відповідача підлягає стягненню моральна шкода на користь позивача у розмірі 200000 грн.

На думку суду така сума коштів є справедливою, розумною і виваженою.

У іншій частині позовної вимоги, про яку йдеться, слід відмовити з підстав їх недоведеності.

Згідно зіст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3ст. 137 ЦПК України).

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положеньстатті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтями76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вирішуючи питання про стягнення із СТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу, встановлено, що в межах цієї справи позивач отримував правову допомогу адвоката Яремчука Р.Л. та сплатив за супроводження в суді першої інстанції 10 000,00 грн.. В подальшому адвокат Яремчук Р.Л. подав клопотання про збільшення розміру витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. надавши суду на підтвердження таких вимог акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Оцінюючи доводи стосовно витрат на правничу допомогу, суд вважає їх безпідставними та не обґрунтованими зважаючи на норми права викладені вище.

Суд зауважує, що первісну позовну заяву разом із відповідними доказами було подано іншим представником, який брав участі в судових засіданнях. В подальшому до участі у розгляді даної справи був залучений адвокат Яремчук Р.Л. який подав уточнену позовну заяву, якою збільшив розмір моральної шкоди.

Таким чином твердження представника позивача, що ним було витрачено десять годин на вивчення матеріалів справи, розробку остаточної правової позиції, написання клопотань про відкладення судового засідання, повернення до стадії підготовчого провадження, збільшення позовних вимог, долучення додаткових доказів, збір та підготовка документів для оформлення клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, підготовка до участі в судовому засіданні є необґрунтованими, оскільки вказана справа вже перебувала на розгляді в суді, правова позиція позивача була сформована, та новим представником позивача фактично не змінена. Сама справа не є складною та не потребує великої кількості вивчення як норм чинного законодавства так і судової практики, а долучені позивачем докази не потребували додаткових зусиль для їх отримання.

Крім зазначеного вбачається, що позивач відмовився від частини позовних вимог і такі дії в частині подання клопотань про відмову від позову не можуть оплачуватися за рахунок позивача.

Таким чином визначена сума витрат на правову допомогу не відповідає встановленим критеріям їх необхідності та розумності їх розміру з урахуванням складності справи.

Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яремчука Р.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані позивачем докази, приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з СТОВ «Прогрес»» на користь ОСОБА_1 частково, в розмірі 5000,00 грн., що буде відповідати пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Окрім вказаного, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач судовий збір не сплачував, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2000 грн.

Керуючись ст.,ст. 1194, 1195 ЦК України, ст.,ст. 13, 141, 137, 263, 265, 268, 272, 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із СТОВ «Прогрес», код ЄДРПОУ 03793001 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_2 моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень, завдану каліцтвом.

Стягнути із СТОВ «Прогрес», код ЄДРПОУ 03793001 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_2 витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`яти тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із СТОВ «Прогрес», код ЄДРПОУ 03793001 на користь держави судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2023 року.

Суддя : Середа Л.В.