Постанова

від 28.11.2023 по справі 695/2290/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1812/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2290/19 Середа Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідачаНовікова О. М.,суддів:Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,за участю секретаряНовицької Н.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги Сільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Прогрес»та представника ОСОБА_1 адвокатаЯремчукаРусланаЛеонідовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до СТОВ «Прогрес» у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 400000,00 грн., завдану каліцтвом, та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.08.2017, близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 , будучи працівником СТОВ «Прогрес», перебуваючи на посаді тракториста-машиніста на закріпленому тракторі МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував свої обов`язки та в наслідок неналежно зафіксованих воріт з ним стався нещасний випадок на виробництві, в наслідок якого він отримав тілесні ушкодження, та в подальшому йому було встановлено ІІІ групу інвалідності (до 01.03.2023р.) та визначено 40 % втрати професійної працездатності.

За результатами розслідування нещасного випадку, спеціальною комісією створеною на підставі наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 29.08.2017 № 119-р, 03.10.2017 року було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1). Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визначено директора СТОВ «Прогрес» ОСОБА_2 та інженера з охорони праці СТОВ «Прогрес» ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 08.02.2018 був звільнений з підприємства у зв`язку із виявленою невідповідністю посаді за станом здоров`я, згідно наказу товариства № 25.

Позивач вказав, що внаслідок вказаного нещасного випадку він в 2017 році переніс декілька складних операцій, перебував тривалий час на стаціонарному лікуванні та змушений постійно проходити планові медичні обстеження. Через складність травми, лікування та реабілітація не обмежилася коротким проміжком часу, а навпаки потребує постійного нагляду спеціалістів та лікування. Відтак ОСОБА_1 потерпів безповоротні негативні зміни для свого здоров`я, що серйозно вплинули на його якість життя, а саме роботи в побуті, зайняття домашнім господарством, працевлаштування на роботу, тощо. Окрім цього, позивач має постійні фізичні страждання, внаслідок вказаних вище травм, що спричиняє йому душевні страждання, призводить до хвилювань, депресивного стану.

Завдану йому моральну шкоду він оцінив у 400000,00 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті нещасного випадку, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму. Також просив стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із СТОВ «Прогрес», моральну шкоду в сумі 200000,00 (двісті тисяч) гривень, завдану каліцтвом та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 (п`яти тисяч) гривень..

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто із СТОВ «Прогрес», на користь держави судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2000,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що при визначені розміру моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті отриманої травми, враховано надані позивачем докази та ступінь його фізичних і моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. Вказано, що позивач не позбавлений повністю можливості працювати, дані про його доходи, матеріальний та сімейний стан, кількість утриманців, та інше відсутні. Дані про його соціальне забезпечення, дані про джерела оплати довготривалого лікування також відсутні.

При визначенні розміру моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд врахував також доводи відповідача про те, що позовні вимоги дійсно пред`явлені через два роки після події, що свідчить про певну втрату сили моральних страждань.

За вказаних підстав, суд виснував, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода на користь позивача у розмірі 200000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Яремчук Р. Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, збільшивши моральну шкоду до 400000,00 грн. без стягнення податків та обов`язкових платежів та судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в законодавчо передбачений строк позовної давності. З медичної документації видно, що у 2017-2018 роках останній перебував на стаціонарних лікуваннях, а тому посилання суду, що зі спливом часу моральні страждання ОСОБА_1 втратили сили є хибними, а навпаки тільки збільшили свій об`єм.

Також скаржник вказує, що суд неповно з`ясував обставину збільшення курсу долара до гривні з початку судового провадження до постановлення судом рішення.

Щодо обсягу моральних страждань, адвокат зазначив, що фізичний біль і страждання у ОСОБА_1 спричинені власне травмою внаслідок нещасного випадку на виробництві, операційним втручанням, в тому числі імплантація пластини та подальшим реабілітаційним періодом, який триває і триватиме невизначений час. Душевні страждання ОСОБА_1 полягають в тому, що він внаслідок всього цього має пригнічений стан, апатію та зневіру, адже після спливу 5 років з моменту нещасного випадку, він не отримав жодної сатисфакції для компенсації своїх страждань.

Крім того, адвокат вказує, що судом стягнено моральну шкоду без зазначення відомостей щодо податків, зборів та інших платежів, посилаючись на постанову ВС від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, відповідно до якої зроблено висновок, що сума моральної шкоди, завдана внаслідок каліцтва не підлягає оподаткуванню.

Відповідач в особі директора СТОВ «Прогрес» Лисенко В. Ф. також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким стягнути з СТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн.

Відповідач вказує, що суд не здійснив повного та всебічного розгляду вказаної справи, проігнорував обставини з приводу того, що не була встановлена відсутність вини ОСОБА_1 у нещасному випадку, безпідставно послався на висновки вказані в рішенні суду у справі № 695/642/20.

При вирішенні справи, слід врахувати характер отриманого тілесного ушкодження, стан здоров`я потерпілого, відсоток втрати ним професійної працездатності, який встановлено не безстроково, що свідчить про можливість відновлення попереднього стану здоров`я.

Фактично, апелянт заперечує настання самого нещасного випадку за участі ОСОБА_1 на підприємстві, вважає, що дії та бездіяльність ОСОБА_1 сприяли настанню нещасного випадку, що стало наслідком заподіяння ушкоджень здоров`я та моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Яремчука Р.Л., вказано на необґрунтованість апеляційної скарги. Просить її залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу директора СТОВ «Прогрес» Лисенка В.Ф., представник позивача вказує, що доводи апеляційної скарги з приводу того, що дії та бездіяльність ОСОБА_1 сприяли настанню нещасного випадку, що стало наслідком заподіяння ушкоджень здоров`я та моральної шкоди, є хибними та такими що не заслуговують на увагу. В акті про проведення спеціального розслідування та в акті про нещасний випадок встановлено винуватість саме конкретних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, сторони у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.08.2017 року в СТОВ «Прогрес» стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого отримав ушкодження тракторист-машиніст СТОВ «Прогрес» ОСОБА_1 .

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 29.08.2017 року № 119-р призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , трактористом-машиністом СТОВ «Прогрес».

За результатами проведеного спеціального розслідування комісією 03.10.2017 складено Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24.08.2017 о 10-00 год в СТОВ «Прогрес» відповідно до якого зазначений нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та складений акт № 1 за формою Н-1 та Н-5..

Комісією було встановлено, що тракторист ОСОБА_1 , за яким закріплений трактор МТЗ-80, від бригадира тракторної бригади ОСОБА_5 , отримав наряд на виконання робіт по забезпеченню кормами великої рогатої худоби на молочно-товарній фермі. Близько 10-30 год ОСОБА_1 в черговий раз проїжджав через двустулкові металеві ворота літнього табору за кормами. Коли трактор виїхав на лінію воріт, поривом вітру зачинило одну стулку воріт, яка не булла зафіксована. Трактор від опору стулки воріт перекинувся на ліву сторону. Потерпілого ОСОБА_1 доставили до Золотоніської ЦРЛ. Члени спеціальної комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відмовилися підписувати акти форми Н-1 та Н-5. Окрема думка ними не сформована.

Отже обставини події нещасного випадку з ОСОБА_1 , що стався 24.08.2017, в узагальненому вигляді висвітлені у вказаних вище актах розслідування нещасного випадку.

Відповідно до висновку комісії, який викладено в п. 6 акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 серпня 2017 року о 10 год. 30 хв. (Форма Н-5), нещасний випадок, що стався 24 серпня 2017 року з трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва СТОВ «Прогрес» ОСОБА_1 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до підпункту 1 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року за № 1232.

Згідно з даними висновку Акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1) ОСОБА_1 в наслідок нещасного випадку отримав перелом 11-того грудного хребця, забій спинного мозку, перелом ребер зліва, лівобічний гемо пневмоторакс, при первинному огляді ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.

Відповідач не заперечував, що відбувся нещасний випадок, однак стверджує, що він відбувся в тому числі й через дії ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху, перевищив дозволену швидкість та не проявив розумної обачності під`їжджаючи до воріт, а саме не перевірив чи останні належним чином зафіксовані.

Соснівським районним судом м. Черкаси в рішенні від 07.07.2021 року у справі №695/642/20 щодо окаржуваних СТОВ «Прогрес» акту про проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) зазначено, що комісією були встановлені обставини нещасного випадку, вид події та причини настання нещасного випадку, свідків нещасного випадку, осіб які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці або органу, заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам. Під час проведення розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила всіх необхідних заходів, передбачених Порядком, тобто провела повне, всебічне та об`єктивне розслідування, а підстави на які вказує позивач, не є підставою для скасування оспорюваних актів.

Вказане рішення суду постановою Черкаського апеляційного суду від 26.10.2021р. залишено без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Прогрес» залишено без задоволення.

В казані висновки районного суду у справі №695/642/20 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи по суті, тобто щодо обставин події нещасного випадку, причин його виникнення та причинно-наслідкового зв`язку.

Також встановлено, що згідно з довідкою серії 12 ААА №012842 обласною МСЕК №2 позивачу 27.12.2017 було встановлено ІІІ групу інвалідності, та визначено 40% втрати професійної працездатності.

У подальшому вказані висновки підтверджувалися на основі повторних переоглядів, що стверджується відповідними довідками, серії 12 ААА №013076 від 01.02.2019р.; серії 12 ААА №068575.

Відповідач не заперечує факт отримання тілесних ушкоджень позивачем внаслідок подій, що відбулись 24.08.2017, їх тяжкість та характер, обставин лікування позивачем та його тривалості, а також того, що позивач не міг виконувати свої обов`язки за станом здоров`я, що мало наслідком його подальше звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивачу було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, тому з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації наявні підстави для відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідностатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другоїстатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першоїстатті 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до статті 4 Закону України«Про охорону праці»державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодироз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд першої інстанції, на підставі медичних документів, правильно визначив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, через погіршення стану його здоров`я у зв`язку з отриманою на виробництві травмою. Його здоров`я зазнало незворотні зміни. Він частково втратив працездатність, та вимушений проходити медичні обстеження, лікувальні процедури, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Колегія суддів вважає, що визначений міськрайонним судом розмір моральної шкоди у 200 000,00 грн., є обґрунтованим і достатнім для компенсації моральних втрат позивача.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниПро судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди№ 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

Так, суд встановив, що внаслідок отриманого травми позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності, та він відчуває моральні страждання, внаслідок чого вимушений постійно лікуватися та переносити фізичні та моральні страждання.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Посилання представника позивача, що моральна шкода у 200 000,00 грн. є замалою, враховуючи значний приріст інфляції та підвищення курсу долара США, не може слугувати підставою для задоволенні позову в повному обсязі, оскільки таке твердження скаржника не відповідає моральним стражданням та переживанням, яких позивач зазнав.

Твердження відповідача, що причиною нещасного випадку, який стався з позивачем є порушення, в тому числі, і ним як Правил дорожнього руху так і норм з охорони праці, не можуть для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з визначенням суми моральної шкоди лише у 40000,00 грн., оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача, що судом стягнено моральну шкоду без зазначення відомостей щодо податків, зборів та інших платежів, посилаючись на постанову ВС від 25.01.2023 у справі № 598/438/21, відповідно до якої зроблено висновок, що сума моральної шкоди, завдана внаслідок каліцтва не підлягає оподаткуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги адвоката Яремчука Р. Л. та директора СТОВ «Прогрес» підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Крім того, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яремчука Р. Л. надійшло клопотання щодо стягнення витрат на адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12000,00 грн. з відповідача на користь позивача.

Частина першастатті 133 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої, пунктів 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістомстатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першоїстатті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українислідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як видно з наданих представником позивача доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме: акт виконаних робіт від 23.11.2023 про надання правничої допомоги, де вказано, що загальна кількість годин, розрахованих на правову допомогу становить 12 годин, а сторонами визначено, що 1 година роботи адвоката оцінена в 1000,00 грн., що підтверджується детальним описом виконаних робіт.

Вирішуючи питання про стягнення із СТОВ витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , апеляційний суд, надаючи належну оцінку доказам на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 12000,00 грн. як вказує адвокат, не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості.

При цьому суд враховуєобставини справи, характер виконаної представником позивача адвокатом Яремчуком Р.Л. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальність адвокатських витрат. Дослідивши наданий детальний опис-звіт виконаних робіт та, приймаючи до уваги участь адвоката Яремука Р.Л. в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, складання ним процесуальних документів, колегія суддів вважає обґрунтованою сумою у 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, які необхідно стягнути з відповідача СТОВ «Прогрес».

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та представника ОСОБА_1 адвокатаЯремчука РусланаЛеонідовича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 листопада 2023 року.

Судді