Постанова

від 19.09.2023 по справі 469/1221/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.09.23

22-ц/812/776/23

Справа №469/1221/21

Провадження № 22-ц/812/776/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання -Лівшеном О.С.,

за відсутності осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Коблівської сільської ради

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Тавлуєм В.В., повний текст складено 18 травня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 06 червня 2008 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона отримала у спадок земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1.70 га, що розташована в межах території Рибаківської сільської ради, з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010, належну матері на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 019378, виданого Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області 08 листопада 2004року.

На підставі цього Свідоцтва про право на спадщину за законом, 12 лютого 2009 року відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області на її ім`я видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЗ №242890, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700018.

З метою державної реєстрації земельної ділянки згідно діючого законодавства, вона 19 жовтня 2021 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права власності, але рішенням від 23 жовтня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Морозовим С.А. їй було відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки площею 1.70 га з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770, так як відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку вже зареєстроване право комунальної власності, а за нею, як за заявником, на дану земельну ділянку зареєстровано право постійного користування.

Як убачається з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, земельна ділянка, за реєстрацією права власності якої звернулася позивач, має зовсім інший кадастровий номер ніж належна їй земельна ділянка, незважаючи на те, що це одна і та ж земельна ділянка.

Оскільки її мати за життя отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 площею 1.70 га, що розташована в межах території Рибаківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, а вона, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину, оформивши своє право власності відповідно до вимог закону, вона має право на перехід права власності на спадкову земельну ділянку, відповідно до положень ст.ст.1216, 1225 ЦК України.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282135269 від 31 жовтня 2021 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, державним реєстратором Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області Ковалишиним Д.Є. зареєстроване право власності за Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, а за ОСОБА_2 право постійного користування.

Аналогічна інформація щодо суб`єктів права власності та іншого речового права: права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 з 26 вересня 2019 року зареєстрована Березанською селищною радою Березанського району Миколаївської області за суб`єктом права власності - Коблівською сільською радою з правом постійного користування ділянкою ОСОБА_2 .

Відповідно до загальнодоступної інформації, яка міститься в Публічній кадастровій карті України, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 відсутня. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1.70 га, яка розташована на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», суб`єктом права власності на вказану ділянку зазначена Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, а ОСОБА_2 є суб`єктом речового права права постійного користування земельною ділянкою.

Як вказала позивач, на адвокатський запит Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області 03.11.2021 року за вих.№ 29-14-0.3-6826/2-21 надана інформація про те, що громадянці ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 242890, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700018 від 12 лютого 2009 року належить земельна ділянка площею 1,70 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010.

Земельна ділянка сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , обліковий номер документації у Державному фонді, документації із землеустрою 2008 МФ 19 МКБЕ000518.

Як зазначено в інформації, після введення в дію з 01січня 2013 року Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, відомості про земельну ділянку з кадастровимномером 4820983900:05:000:0010 не були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку, а новий кадастровий номер 4820983900:05:000:0770 присвоєно за допомогою програмного забезпечених Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку під час здійснених державної реєстрації земельної ділянки 08.11.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробник ДП "Центр державного земельного кадастру" Миколаївська регіональна філія.

На адвокатський запит до Коблівської сільської ради за роз`ясненням підстав державної реєстрації спірної земельної ділянки на праві власності за Коблівською сільською радою та права користування за моєю матір`ю ОСОБА_2 , сільською радою повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 була передана у комунальну власність на підставі відповідних документів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та рішення Коблівської сільської ради.

Так, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 року, акту передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області позачергової 34 сесії 8 скликання від 15.01.2019 року № 1, територіальній громаді сіл Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області було передано земельні ділянки згідно з переліком, що додається, загальною площею 5606.3836 га, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно з Додатком до наказу під порядковим номером 121, за ОСОБА_2 на праві постійного користування закріплена земельна ділянка площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківського старостинського округу з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770.

Тобто, при передачі земельної ділянки з державної в комунальну власність Держгеокадастром змінено кадастровий номер земельної ділянки та її власника.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 9 Закону ЗУ «Про Державний земельний кадастр» №3613-VІ, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 3 Положення про ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року №308 (далі Положення), завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Миколаївської області, і до його компетенції належить, зокрема, ведення Державного земельного кадастру.

У відповідності до ч.6 ст.16 Закону ЗУ «Про Державний земельний кадастр»кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Посилаючись на положення абз.1 п.4 розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3613-VІ, якими передбачено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення, позивач зазначає, що оскільки зазначені відомості не були перенесені в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру, це потягло за собою реєстрацію спірної земельної ділянки на праві власності за державою, а в подальшому за Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року передбачено ст.29 Закону № 1952-IV. Так, відповідно до частин 1, 2 та 3 ст.29 Закону № 1952-IV,державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Вважає, що незаконна реєстрація права власності на спірну ділянку за Коблівською сільською радою позбавила її можливості реалізувати належне їй право власності на земельну ділянку.

На її думку, належним способом захисту її прав є скасування рішення державного реєстратора речових прав на спірну земельну ділянку та скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: наказу серія та номер: 9143/0/14-18-СГ, виданий 20.12.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.; акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 1, виданий 15.01.2019, видавник: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області.

Враховуючи вищевикладене просила:

скасувати рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області Ковалишина Д.Є. від 02 жовтня 2019 року, індексний № 48959267, про державну реєстрацію права власності за Коблівською сільською радою Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375748, на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про право власності - 33481001, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39) та за ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про інше речове право - 33481023, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39);

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9143/0/14-18-СГ від 20 грудня 2018 року з додатком про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року про прийняття у комунальну власність Коблівської сільської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, належній на праві постійного користування ОСОБА_2 .

Рішенням Березанського районного суду миколаївської області від 10 травня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області Ковалишина Д.Є. від 02 жовтня 2019 року, індексний № 48959267, про державну реєстрацію права власності за Коблівською сільською радою Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375748, на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про право власності - 33481001, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39) та за ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про інше речове право - 33481023, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39).

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9143/0/14-18-СГ від 20 грудня 2018 року з додатком про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року про прийняття у комунальну власність Коблівської сільської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, належній на праві постійного користування ОСОБА_2 .

Стягнуто з Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3408,00 грн. з кожного, в тому числі: витрати на сплату судового збору 908,00грн., витрати на професійну правничу допомогу - 2500,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належна ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства, отримана нею в порядку спадкування після смерті матері позивачки ОСОБА_2 , на підставі оскаржуваних Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, Акту передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 22.12.2018 року та рішення Коблівської сільради, була неправомірно передана у комунальну власність Коблівської територіальної громади Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області, на підставі чого державним реєстратором Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області Ковалишиним Д.Є. прийнято рішення 26 вересня 2019 року про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за Коблівською сільською радою Миколаївської області та про державну реєстрацію права постійного користування цією земельною ділянкою за ОСОБА_2 , що позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати належне їй право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що порушені майнові права позивача ОСОБА_1 підлягають захисту у обраний нею спосіб шляхом скасування оспорюваних нею рішень, які перешкоджають реалізації її майнових прав. А тому, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Коблівська сільська рада вказує, що рішення суду в частині задоволення до неї позовних вимог не відповідає встановленим обставинам, а тому просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області Миколаївською регіональною філією ДП «Центр ДЗК», як розробником цієї документації невірно визначено правовий статус земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 . Так, позивачкою під час подання позову невірно визначений статус Коблівської сільської ради як відповідача по справі, оскільки саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9143/0/14- 18-СГ від 20 грудня 2010 року, - що встановлено судом першої інстанції, - став підставою для прийняття позачерговою XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області рішення № 1 від 15 січня 2019 року Березанського району Миколаївської області.

Вважає, що залучення Коблівської сільської ради до участі у справі у якості третьої особи було б достатнім для відповідного реагування з її боку на встановлені під час судового розгляду обставини, а саме перегляду рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року.

Вказує, що Коблівська сільська рада є лиш виконувачем, а не розробником документів, і не може нести відповідальності за помилки при розробці документів. Тобто під час прийняття рішення позачерговою сесією Коблівська сільська рада діяла повністю в межах вищенаведеного законодавства та за наявності усіх необхідних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області просить Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин по справі, не надав належної оцінки доводам Головного управління наведеним у відзиві на позовну заяву стосовно того, що саме розробник технічної документації повинен нести відповідальність у спірних правовідносинах, що в свою чергу суперечить вимогам статті 263 ЦПК України та є порушенням норм процесуального права.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Від представника позивачки адвоката Дорошенко А.В. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивачки та її представника.

Коблівська сільська рада направила заяву в якій просила розглянути справу за наявними матеріалами справи та за відсутності їх представника.

З врахуванням вищенаведеного та вимог частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду оскаржується лише Коблівською сільською радою в частині задоволення позовних вимог, заявлених до цього відповідача, якими є: скасування рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області Ковалишина Д.Є. від 02 жовтня 2019 року, індексний № 48959267; визнання недійсними та скасування акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №1 від 15 січня 2019 року про прийняття у комунальну власність Коблівської сільської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, яка належить на праві постійного користування ОСОБА_2 ; тому в іншій частині рішення суду не є предметом апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині таким вимогам вищевказаного закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності за законом від 06 червня 2008 року належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №242890 від 12 лютого 2009 року (т.1 а.с.15).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 листопада 2021 року за вих.№29-14-0.3-6826/2-21 (т.1 а.с.21-22), ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 242890, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700018 від 12 лютого 2009 року, належить земельна ділянка площею 1,70 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010.

Відповідно до частини 1 статті 33 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 79 ЗК України у зазначеній редакції визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до положень статті 121 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частина 6 статті 118 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Частиною 1 статті 125, частиною 1 статті 126 ЗК України у зазначеній редакції закону передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Виходячи з установлених судом обставин та наведених положень закону, ОСОБА_1 , отримавши у встановленому законом порядку державний акт ЯЗ № 242890, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700018 від 12 лютого 2009 року, набула право власності на земельну ділянку площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010.

В силу положень статей 193, 194 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Складовою частиною державного земельного кадастру є державна реєстрація земельних ділянок відповідно до статті 196 ЗК України (в редакції закону, яка була чинною на день отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку), яка в силу положень статті 202 ЗК України в тій же редакції здійснюється у складі державного реєстру земель, що в свою чергу складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України № 3613-VI від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613-VI) (тут і далі нормативні акти наведені у редакціях, що були чинними на день вирішення справи), яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кожна земельна ділянка під час реєстрації отримує унікальний код - кадастровий номер. Це індивідуальний набір цифр і знаків, який зберігається за ділянкою протягом всього часу її існування. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону №3613-VI).

Відповідно статті 15 Закону №3613-VІ до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 6 статті 16 Закону №3613-VІ кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частинами 1, 5 статті 5 Закону №3613-VІ встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №3613-VІ внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №3613-VІ державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №3613-VІ відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно абзацу1 пункту 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613-VІ у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Натомість, як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 листопада 2021 року за вих.№29-14-0.3-6826/2-21, відомості про надану у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 не були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку після 01 січня 2013 року 2013 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 зареєстрована 08 листопада 2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробник ДП "Центр державного земельного кадастру" Миколаївська регіональна філія. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, форма власності - комунальна, право постійного користування за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно за Коблівською сільською радою від 26.09.2019 року.

Згідно пункту 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, кадастровий номер 4820983900:05:000:0770 присвоєно земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки (а.с.21-22).

За інформацією, викладеною у листі Коблівської сільської ради від 07 грудня 2021 за вих. №2011, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 була передана у комунальну власність на підставі відповідних документів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та рішення Коблівської сільської ради (а.с.25).

Викладені обставини підтверджуються змістом Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 року, яким передано територіальній громаді сіл в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з переліком, що додається, загальною площею 5606,3836 га, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.26).

Згідно з доданого до наказу Переліку під порядковим номером 121, за ОСОБА_2 на праві постійного користування закріплена земельна ділянка площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Рибаківського старостинського округу з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 (а.с.27).

Відповідно до зазначеного наказу Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області за Актом передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 22.12.2018 року передано із державної власності, а Коблівською сільською об`єднаною територіальною громадою прийнято у комунальну власність територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком(а.с.28).

Рішенням позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року вирішено прийняти земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність Коблівської сільської ради у межах території Коблівської сільської ради загальною площею 5606,3836 га (605 земельних ділянок, згідно Додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області) (а.с.29).

На підставі вказаних документів державним реєстратором Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області Ковалишиним Д.Є. 26 вересня 2019 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 48959267 від 02.10.2019. Номер запису про право власності : 33481001, форма власності комунальна, власник Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області. Номер запису про інше речове право: 33481023, вид іншого речового права право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: ОСОБА_2 ; підстава для державної реєстрації : відомості з ДЗК,серія та номер: 13729146, виданий 26.09.2019, видавник: Державний земельний кадастр, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282135269 від 31.10.2021 (а.с.17).

Як вбачається з рішення № 61110266 від 23.10.2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Морозовим С.А. позивачці ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки площею 1.70 га з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770, так як відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку вже зареєстроване право комунальної власності, а за заявником зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку щодо якої заявлено право власності (а.с.16).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачі незаконно вчинили дії щодо реєстрації за Коблівською сільською радою права власності на земельну ділянки площею 1.70 га з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770, посилаючись на те, що, фактично, ця спірна земельна ділянка перебуває в її власності з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010, та просила визнати недійсними та скасувати акт приймання передачі земельних ділянок, рішення сільської ради та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну земельну за Коблівською сільською радою Миколаївської області, а за позивачкою право постійного користування. Суд першої інстанції, задовольнивши позов, погодився з такими доводами та вважав, що ОСОБА_1 обрала належний спосіб захисту порушених прав.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

За обставинами справи, що переглядається, мета позивачки спрямована на отримання можливості провести у встановленому на сьогоднішній день порядку державну реєстрацію своїх речових прав, а саме права власності, на земельну ділянку, яка відповідно до наявних у справі доказів має кадастровий номер 4820983900:05:000:0010. За змістом позовної заяви перешкодою у реалізації такого права позивачка вважає незаконні, на її думку, формування земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770, яку вважає тотожною із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010, та реєстрацію права комунальної власності на новостворену земельну ділянку за Коблівською сільською радою.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 31/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Суд має встановити відповідні факти й оцінити певні дії відповідача як правомірні чи протиправні у мотивувальній частині рішення, вирішуючи питання про задоволення саме тієї позовної вимоги, яка спрямована на вирішення спору, а не на створення передумов для його вирішення у майбутньому. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Статтею 3 Закону №3613-VІ визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону №3613-VІ відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Стаття 24 Закону №3613-VІ регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта ), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно частин 8, 9 статті 24 Закону №3613-VІ на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Крім того, частина 10 цієї статті Закону №3613-VІ визначає підстави та порядок скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У справі, яка переглядається, зі змісту обставин, на які вказувала в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , саме формування відповідачами земельної ділянки площею 1.70 га з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 та подальша реєстрація права комунальної власності на неї перешкоджає реалізувати належне їй право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010, посилаючись на те, що, фактично, це одна і та ж земельна ділянка.

За таких обставин спору, положеннях закону та усталеній судовій практиці, враховуючи визначену ОСОБА_1 мету звернення до суду, належними способами захисту її прав як власника земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010 є скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень); витребування цієї земельної ділянки від особи, яка зареєстрована її власником.

Крім того, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (див. постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Отже, якщо земельною ділянкою, власником якої себе вважає позивачка, неправомірно, на її думку, заволоділи інші, особи (за обставинами справи Коблівська сільська рада), то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника. Належним відповідачем за таким позовом є особа, за якою зареєстроване право власності на відповідну ділянку, які можуть бути позбавлені володіння внаслідок задоволення зазначеної вимоги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 70), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 126)).

Позивачка із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

З огляду на зазначене вимоги про скасування рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області від 02 жовтня 2019року; визнання недійсними та скасування акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року про прийняття у комунальну власність Коблівської сільської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, яка належить на праві постійного користування ОСОБА_2 , не є належними способами захисту у даному спорі, оскільки не призведуть до поновлення порушених прав позивачки як власника земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0010.

Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, заявлених до Коблівської сільської ради, є помилковим, оскільки для захисту прав позивачки, на порушенні яких вона наполягає, не потрібно оскаржувати будь-які рішення органів влади, державну реєстрацію права власності на них тощо, тому висновок суду першої інстанції про обрання позивачкою належного способу захисту своїх прав є помилковим.

За такого, колегія суддів частково погоджується з аргументами апеляційної скарги, оскільки рішення суду в оскаржуваній частині постановлено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому в силу приписів пункту 4 частини 1 статті 367 ЦПК України підлягає в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до Коблівської сільської ради.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а відтак не було предметом апеляційного перегляду.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, заявлених до Коблівської сільської ради, скасовано, є підстави для розподілу судових витрат апеляційним судом. Так, з огляду на відмову в позові в цій частині, відсутні підстави для стягнення з цього відповідача судових витрат, які слід покласти на позивачку.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року (далі Закон №3674-VI).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону №3674-VI).

Ставка за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI).

На день подання ОСОБА_1 позовної заяви 23 грудня 2021 року ставка судового збору становила 908грн.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону №3674-VI).

З огляду на те, що ОСОБА_1 заявила до Коблівської сільської ради три вимоги немайнового характеру (скасування рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області, визнання недійсним та скасування акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1) за подання такої позовної заяви вона мала сплатити 2724 грн. судового збору, тоді як сплатила лише 1816 грн. Тому недоплата судового збору до суду першої інстанції становить 908 грн., які слід стягнути з позивачки.

Стосовно розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За такого, у цій справі Коблівська сільська рада за подання апеляційної скарги мала сплатити 4086 грн. судового збору (2724 грн.х150%), але сплатила 2684 грн. (а.с. 61), недоплата становить 1402 грн., які також слід стягнути з позивачки.

З урахуванням викладеного при розподілі судових витрат у справі з позивачки необхідно стягнути: на користь відповідача 2684 грн. та в дохід держави 3218 грн. (1816 грн.+1402грн.).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коблівської сільської ради задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2023 року скасувати в частині скасування рішення державного реєстратора Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області Ковалишина Д.Є. від 02 жовтня 2019 р., індексний № 48959267, про державну реєстрацію права власності за Коблівською сільською радою Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375748, на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про право власності - 33481001, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39) та за ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га (номер запису про інше речове право - 33481023, дата та час державної реєстрації - 26.09.2019 10:51:39); визнання недійсними та скасування акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 р., рішення позачергової XXXIV сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 15 січня 2019 року про прийняття у комунальну власність Коблівської сільської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність Коблівської сільської об`єднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:05:000:0770 площею 1,70 га, яка належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .

В позові ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Коблівської сільської ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375748, - 2684 грн. та в дохід держави 3218 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 вересня 2023 року.