Постанова

від 07.09.2023 по справі 947/6189/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2212/23

Справа № 947/6189/21

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимошенка Артема Анатолійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, знесення, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просила: скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 363, 9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 здійснити перебудову житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення тих частин зазначеної будівлі, які розташовані за межами земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:20:002:0031; скасувати рішення від 14 червня 2018 року державного реєстратора Оперчук І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 363,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що в 2018 році ОСОБА_4 здійснено реконструкцію належного їй будинку на суміжній земельній ділянці, в результаті якого об`єкт будівництва частково зайняв частину земельної ділянки ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 3-12).

27 жовтня 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, знесення відмовлено (т. 3, а.с. 155-158).

26 листопада 2021 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимошенка Артема Анатолійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року. Представник апелянта не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі представник апелянта описує обставини справи та зазначає про те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам та доказам, що наявні в матеріалах справи. Так, представник апелянта вказує на те, що в оскаржуваному рішенні зазначено встановленим факт належності ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку загальною площею 363,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.01.2000 року та витягу з ДРРПНМ №127593385 від 14.06.2018 року, який розташовано на земельній ділянці площею 0,047 га, кадастровий номер 5110136900:20:002:0031. В той же час, представник апелянта звертає увагу, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 12.01.2000 року видано щодо об`єкту нерухомого майна «будівлі та споруди дачного містечка» загальною площею 91,7 кв.м, а не відносно житлового будинку загальною площею 363,9 кв.м.. На думку представника апелянта, в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що споруджений будинок загальною площею 363,9 кв.м розташований не на земельній ділянці площею 0,047 га, кадастровий номер 5110136900:20:002:0031, а покриває площею будівництва і інші земельні ділянки. Представник апелянта наголошує на тому, що зазначення в оскаржуваному рішенні як встановлених таких фактів, які не відповідають обставинам справи та суперечать наявним доказам є недопустимим, оскільки може бути недобросовісно використано в подальшому відповідачем як преюдиційний факт. Щодо посилань суду першої інстанції на висновок експерта № 151/20 від 25 листопада 2020 року представник апелянта зазначив, що зміст даного висновку не містить спростування обставин самочинності будівництва відповідача та здійснення забудови не в межах відведеної під неї ділянки і прямо суперечить наявним у справі офіційним документам. З огляду на зазначене, представник апелянта просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2021 року та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т. 3, а.с. 163-173).

22.03.2022представник ОСОБА_2 адвокатЯкових ЄвгенВолодимирович подаввідзив наапеляційну скаргу,в якомузазначив,що ОСОБА_2 є власникомжитлового будинкуза адресою АДРЕСА_1 за договоромкупівлі-продажувід 21.12.1999,на підставіякого отрималасвідоцтво проправо власностіна житловийбудинок № НОМЕР_1 від 12.01.2000,тобто ранішеніж позивачі.На підставірішення Одеськоїміської радивід 15.10.2002 ОСОБА_5 було виданодержавний актпро правовласності наземельну ділянкувід 04.11.2003.Відповідно доданих топографічноїзйомки земельноїділянки від25.06.2007по Фонтанськійдорозі,129вбачається,що житловібудинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на відповіднихземельних ділянкахє суміжними,тобто розташованівпритул одиндо одногозадніми стінами.В 2010-х ОСОБА_2 розпочала реконструкціюжитлового будинку АДРЕСА_1 ,а втравні 2018закінчила реконструкціюта зареєструваладекларацію проготовність об`єктадо експлуатації.12.12.2018було затвердженопроект землеустроющодо відведенняземельної ділянкиза адресою АДРЕСА_2 та їїпередачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .Звитягу ДЗКпро земельнуділянку №131-Бвід 14.09.2018та Експлікаціїземельних угідьвід 18.05.2018вбачається,що житловийбудинок ОСОБА_1 та ОСОБА_6 впритулприлягає домежі земельноїділянки ОСОБА_2 ,як ідо проведенняреконструкції будинку АДРЕСА_1 .Тобто, ОСОБА_2 отримала правовласності наземельну ділянкув 2003році,а станомна 12.12.2018існували письмові(втому числіі запідписом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ) докази, які свідчать про розташування двох житлових будинків ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) впритул один до одного, а тому ОСОБА_2 фізично не могла забудувати земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , так як земельна ділянка була зайнята під житловим будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Представник відповідача стверджує, що земельні ділянка ОСОБА_1 та ОСОБА_6 накладена на частину житлового будинку ОСОБА_2 , право власності на який оформлений за останньою ще з 2000 року, тобто за 18 років до виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право власності як на будинок, так і на земельну ділянку. Представник відповідача зауважує, що позивачі намагаються довести, що саме відповідач за час проведення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 перенесла задню стіну будинку на 30-50 см і таким чином заступила на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що, однак, спростовується наявним в матеріалах справи Висновком експерта від 25.11.2020. При цьому представник зазначає, що реконструкція домоволодіння ОСОБА_2 здійснена в межах земельної ділянки, яка їй належить та без зміни геометричних розмірів фундаменту. Тому представник відповідача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін (т. 3, а.с. 189-197).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 11, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_7 просив задовольнити апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване заочне рішення суд першої інстанції виходив з того, що дійсно земельна ділянка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 накладена на частину житлового будинку ОСОБА_2 , проте в даному випадку право власності на житловий будинок оформлений за ОСОБА_2 ще з 12.01.2000 року на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.01.2000 року, виданим Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, і з матеріалів справи вбачається, що стіна будинку, що межує з земельною ділянкою Позивача, на момент розгляду справи знаходиться рівно там де і знаходилась 12.01.2000 року, так як весь час до моменту набуття права власності Позивачем на земельну ділянку ця стіна була впритул зблокована з стіною житлового будинку, який був знесений Позивачем., а тому накладення земельної ділянки виникло не в результаті виконання реконструкції ОСОБА_2 , а в результаті помилкового розташування координат земельної ділянки Державному земельному кадастрі. Тому суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормативно-правове регулювання, фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду

За ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За ч. 2 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.01.2000 ОСОБА_2 є власником 97/1000 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 91,7 кв.м., які були придбані нею на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.1999, укладеного між нею та Одеською міською радою (т. 1, а.с. 35, т. 2, а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.11.2003 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0470 га на підставі рішення Одеської міської ради від 15.10.2002 № 626-ХХІV, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 36). Кадастровий номер земельної ділянки 511013:6900:20:002:0031 (т. 1, а.с. 37).

Відповідно до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель від 19.04.2000 межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 470 кв.м., яка була виділена ОСОБА_2 , були погоджені з суміжними землекористувачами: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (т.3,а.с.82).

Отже відповідач у встановленому законом порядку отримала право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Вказане, в тому числі означає право власника проводити реконструкцію нерухомого майна, яке належить йому на праві власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. За ч. 2 цієї статті Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт, утворений у результаті поділу, виділу частки або об`єднання у результаті реконструкції, реставрації або капітального ремонту (далі - реконструкція), проводиться відповідно до пунктів 77-81 цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції (п.п. 54, 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015).

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,12.06.2018за ОСОБА_2 було зареєстрованоправо власностіна житловийбудинок заадресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею363,9кв.м.Підстава длядержавної реєстрації:відомості зДЗК,серія таномер:2967661,виданий 14.06.2018,видавник:Державний земельнийкадастр;технічний паспорт,серія таномер:б/н,виданий 03.05.2018,видавник:ФОП ОСОБА_13 ;свідоцтво проправо власності,серія таномер: НОМЕР_1 від 12січня 2000року,видавник:Представництво поуправлінню комунальноювласністю Одеськоїміської ради;декларація проготовність об`єктадо експлуатації,серія таномер:ОД 141181511427,виданий 31.05.2018,видавник:Управління державногоархітектурно-будівельногоконтролю Одеськоїміської ради,документ отриманоз ЄДР (т. 1, а.с. 44).

Відповідно до висновку експерта № 151/20 від 25.11.2020 реконструкція житлового будинку вже була виконана станом на 2007 рік (т. 1, а.с. 69-76). Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані обставини не були спростовані в процесі розгляду справи.

Крім того, відповідно до вказаного висновку геометричні розміри фундаменту, в частині задньої стіни будинку, в результаті проведення реконструкції житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не змінилися. Піч час проведення реконструкції, несуча задня стіна житлового будинку не була змінена (перенесена). В приміщенні «6» житлового будинку під літ. «А» в нижній частині наявні грибкові ураження та вогкість. Причиною визначених пошкоджень є відсутність відмостки. На момент проведення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 на суміжній земельній ділянці був розташований житловий будинок АДРЕСА_2 з прибудовою впритул до будинку АДРЕСА_1 , що і є підтвердженням того, що геометричні розміри фундаменту задньої сторони будинку та сама задня несуча стіна технічно не могли бути змінені.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до технічного паспорту, складеного 03.05.2018 на ім`я ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 470 кв.м. (т. 1, а.с. 101), тобто в межах земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_2 у власність.

Отже, вище наведеним підтверджується, що реконструкція житлового будинку ОСОБА_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була проведена в межах земельної ділянки площею 470 кв.м. (0,047 га), а тому доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом.

Тобто, ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернулась до державного реєстратора з заявою про проведення державної реєстрації та з передбачених законом підстав.

За обставинами даної справи відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках є власниками житлового будинку загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 69,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на будинок АДРЕСА_2 зареєстроване 26.04.2017 (т. 1, а.с. 14-15,16-17).

04.10.2017 рішенням Одеської міської ради № 2464-VII ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 19,20).

03.01.2019 на земельну ділянку, площею 0,0689 га, кадастровий номер 5110136900:27:002:0090 було зареєстроване право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1,а.с.34). Як було встановлено в процесі розгляду справи та не оспорювалось сторонами на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснюють будівництво житлового будинку зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд на підставі будівельного паспорту № 01-07/399 від 24 жовтня 2019 року та повідомлення про початок будівельних робіт ОД № 061193092393, категорія СС1.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, розташований на ній житловий будинок та провела реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 значно раніше, аніж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність та вони набули право власності на земельну ділянку, житловий будинок, здійснили знесення та розпочали будівництво нового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи міститься висновок експерта № ЕС-2401-1-1713.21 від 09.03.2021, відповідно до якого порушення фактичної (на місцевості) межі земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з боку сусідньої земельної ділянки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_2 існує. В контексті встановлених обставин справи, зокрема проведення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 без перенесення задньої несучої стіни, яка одночасно виступає межею між земельними ділянками, період проведення реконструкції будинку АДРЕСА_1 2007 рік, що не спростовано в процесі розгляду справи, погодження меж земельної ділянки № НОМЕР_3 з суміжними землекористувачами в 2000 році, час відведення земельної ділянки № НОМЕР_2 позивачів в справі 2017 рік (наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою) та 2019 рік (фактично зареєстроване право власності), вище вказаний висновок підтверджує наявність неспівпадіння меж земельних ділянок, які зазначені у правовстановлюючих документах та існують на місцевості, що не є підставою для скасування реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та його знесення, а є підставою для усунення таких неточностей у встановленому законом порядку, в тому числі звернення до суду з відповідними вимогами в рамках іншої справи. При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказані неспівпадіння мали бути встановлені в процесі відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак з відповідними вимогами позивачі звернулися лише через два роки з часу отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Доказів погодження меж земельної ділянки № 131-Б із суміжними землекористувачами матеріали справи не містять. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (постанова КЦС ВС від 31.05.2021 в справі № 320/1889/17-ц).

З огляду на вище вказане, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги.

Таким чином, з врахуванням вище наведеного, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаТимошенка АртемаАнатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від27жовтня 2021року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

Повний цієї текст постанови складений 18 вересня 2023 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І, Дришлюк