Постанова

від 07.09.2023 по справі 760/14371/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 760/14371/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9208/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АРТ ХАУС» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року,

встановив:

у червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу та скасувати записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна - парковочних місць в будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року було роз`єднано позовні вимоги в самостійні провадження, позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стягнення коштівта до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стягнення коштів.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року позовні вимоги було задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 24 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 6303, про придбання парковочного місця № 10п за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. від 24 грудня 2016 року, індексний номер: 33150063, про державну реєстрацію права власності на парковочне місце № 10п, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договір купівлі-продажу парковочного місця від 24 грудня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_7 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників позивача - ОСОБА_7 та відповідача - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу парковочних місць, покупцями яких були ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вказані договори порушують його права, оскільки вказані парковочні місця є власністю ОСББ.

22 серпня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А. було здійснено державну реєстрацію прав власності на 6 машиномісць за ОСББ «Арт Хаус». Рішення про реєстрацію було прийнято на підставі відповідних протоколів Загальних зборів ОСББ «Арт Хаус», а саме: протокол № 1 від 14 травня 2014 року, протокол № 2 від 20 грудня 2014 року, протокол № 3 від 18 березня 2016 року.

27 грудня 2017 року ОСББ «Арт Хаус» з інформаційних довідок дізналося про те, що прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на парковочне місце № 10п за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1131119080000, дата державної реєстрації 24 грудня 2016 року, загальна площа 11,1 кв.м, що є тим самим парковочним місцем, право власності на яке було зареєстровано 22 серпня 2016 року за ОСББ «Арт Хаус». Таким чином 24 грудня 2016 року відбулась реєстрація права власності на одне й те ж саме майно.

В зв`язку з цим позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу парковочного місця, укладений 24.12.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В. про державну реєстрацію права власності на парковочне місце за

ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року позовні вимоги було задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 24 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 6303, про придбання парковочного місця № 10п за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. від 24 грудня 2016 року, індексний номер: 33150063, про державну реєстрацію права власності на парковочне місце № 10п, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу парковочного місця від 24 грудня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було протиправним та підлягає скасуванню, підставою проведення реєстрації був договір купівлі-продажу від 24.12.2016, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В., внаслідок чого нотаріус здійснила повторну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, який був зареєстрований за ОСББ «Арт Хаус».

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. ст. 317, 328, 330, 388, 655 ЦК України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Разом з тим, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права, свободи, інтереси, обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права, свободи, інтереси, обов`язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, свободи, інтереси, обов`язки останніх.

В даній справі позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки вважав, що сторони в договорі розпорядились належним йому майном.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. У частинах першій, третій, четвертій вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції не врахував те, що спір щодо права власності на вказане нерухоме майно виник саме між позивачем та особами, які є сторонами в договорі купівлі-продажу вказаного майна. Спірне нерухоме майно було набуте ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_8 . Однак ОСОБА_8 не було залучено до участі у справі в якості відповідача, як особу, яка на думку позивача здійснила відчуження належного позивачу майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Аналіз положень статті 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин та визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АРТ ХАУС» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2023 року.

Головуючий

Судді